Вікіпедія

Олександрівська дзвіниця

найвища дзвіниця Харкова, пам'ятка архітектури
Див. також: Свято-Успенський собор (Харків)

Олександрівська дзвіниця — дзвіниця Свято-Успенського собору в місті Харків, побудована у 1821—1844 роках. Має висоту 89,5 м, та є другою за висотою дзвіницею в Україні та найвищою у Харкові[3][4]. До 2006 року Олександрівська дзвіниця була найвищою будівлею Харкова[5][6][7][8][9]. Пам'ятка архітектури національного значення № 1603[10].

Олександрівська дзвіниця
Олександрівська дзвіниця Успенського собору, Харків
49°59′23.63″ пн. ш. 36°13′49.41″ сх. д. / 49.9898972° пн. ш. 36.2303917° сх. д. / 49.9898972; 36.2303917
СтатусПам'ятка архітектури національного значення №1603
Статус спадщинипам'ятка архітектури національного значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
Розташуваннявулиця Квітки-Основ'яненка, 2
Тип будівлідзвіниця
Архітектурний стилькласицизм
Автор проєктуВасильєв Євген Олексійович
АрхітекторВасильєв Євген Олексійович (з 1821 по 1833)
Тон Андрій Андрійович (з 1837 по 1844)
Матеріалцегла
Висота89,5 м[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1650-ті роки
Прийнято рішення про будівництво1819
Будівництво1821 — 1844
Власниккомунальна власність[1]
Станзадовільний
Олександрівська дзвіниця. Карта розташування: Україна
Олександрівська дзвіниця
Олександрівська дзвіниця (Україна)
Мапа

Історія

ред.
 
Стара дзвіниця у кадрі ліворуч

Перша згадка про Успенський собор в писемних джерелах зустрічається в донесенні 1658 року воєводи Офросімова до Москви.[11][12] У 1685—1687 роках була побудована нова кам'яна будівля Успенського собору з окремою дзвіницею, її дата будівництва невідома[13]. У 1733 році собор постраждав від великої міської пожежі. Від храму залишились тільки кам'яні стіни, але за рік храм був відбудований. Коли в стінах храму виявили тріщини, стало зрозуміло, що навіть капітальний ремонт будівлю не врятує. Було прийнято рішення побудувати на цьому місці новий собор.[14][15][16] Будівництво нового собору тривало з 1771 по 1777 рік[17], а стара дзвіниця була залишена.

13 лютого 1819 року на зборах було вирішено демонтувати стару дзвіницю, бо вона не відповідала пишному стилю храму, а також було ухвалене рішення про зведення нової дуже високої дзвіниці на честь перемоги над Наполеоном у війні 1812 року[13]. Дзвіницю вирішено назвати Олександрівською[18][19]. У квітні 1819 року стара дзвіниця знесена, а 1821 року розпочалося зведення нової за проєктом професора архітектури Харківського університету Євгена Олексійовича Васильєва.

 
Будівництво дзвіниці у 1833 році

Будівництво тривало з 1821 по 1844 рік. Було зібрано багато пожертв, але роботи велись без поспіху і з перервами. 1833 року помер Євген Васильєв, тому з 1837 року роботи очолював архітектор Андрій Андрійович Тон, відомий своїми проєктами церков і будівель в стилі класицизм[20]. Дзвіницю намагались зробити наскільки можливо міцною, тому фундамент дзвіниці заглиблений у твердий ґрунт на 10 м, стіни завтовшки понад 6 м[19]. При будівництві було використано 3,5 млн цеглин і 65,5 тонн зв'язного заліза. На дзвіниці було встановлено 12 дзвонів, найменший дзвін важив 8 кг, а найбільший — понад 3 тонни.[20][21]

4 листопада 1846 отримав статус катедрального, а Покровський собор, який до цього був катедральним, став просто монастирським храмом.[21] Оскільки дзвіниця собору зводилась «въ память избавления отечества отъ нашествія иноплеменныхъ въ 1812 году», на дзвіниці було зроблено надпис:[19] «Богу Спасителю за избавленіе отечества отъ нашествія галловъ и съ ними двадесяти языкъ».

 
Капітелі дзвіниці з маскаронами янголів

У 1855 Харківське міське зібрання ухвалило рішення за міські кошти встановити на дзвіниці баштовий годинник і утримувати коштом міста годинникаря. Влітку 1862 року годинник французького виробництва, зроблений паризькою фірмою «Борель», встановили.[19][20] У вересні 1863 року колишній найбільший 200 пудовий дзвін був замінений коштом промисловців братів Рижових, набагато більшим дзвоном вагою понад 16,1 тону. Його підняття і встановлення на першому ярусі дзвіниці зібрало велику кількість глядачів.[19]

Невдовзі до дзвіниці прибудували каплицю, яку посвятили на честь Святого Миколая. У 1889 році в ній був встановлений відлитий зі срібла так званий Царський дзвін вагою 300 кг. На дзвоні серед орнаментів зображена монограма з ініціалами імператора, оточена гірляндою з рельєфним зображенням імен імператорських дітей.[19]

У 1924 на дзвіниці була встановлена антена першої української радіостанції. День першого виходу радіостанції в ефір — 16 листопада — став професійним святом працівників радіо та зв'язку[22]. Студія розміщувалась поблизу і для того, щоб дзвін не заважав трансляціям, а також у рамках антирелігійної кампанії, собор в цьому ж році закрили[22]. Пізніше передавальний пристрій встановили всередині собору, знищивши при цьому цінні фрески. Радіостанція працювала до 1941 року.[23]

Наприкінці 1950-х років в соборі провели ремонтні роботи за проєктом архітектора В. Коржа і мистецтвознавця Р. Кутепової. Була перекрита стеля, обтинькований і пофарбований фасад.[24] У 1959 році була частково відреставрована Олександрівська дзвіниця:[25] перекритий і позолочений купол. Також були замінені сходи,[24] на дзвіниці встановлений новий годинник з діаметром циферблата 3,7 м і довжиною хвилинної стрілки понад 1,5 м.[25] Роботи з відновлення автентичного вигляду собору і дзвіниці почались у 1970-х роках і тривали 12 років.[24]. Керувала роботами Корнеєва Валентина Іванівна. Після укріплення фундаменту і стін, були зведені п'ять куполів, їх покрили міддю, позолотили й встановили хрести. Було реставровано фасад: розібрані пізніші прибудови, відтворені карнизи, наличники вікон і втрачені архітектурні елементи. Також були реставровані інтер'єри.[24] У 1985 році ураган пошкодив оточену лісами дзвіницю.[26]

До 350-річчя Харкова Укрпоштою у 2004 році виготовлена поштова марка, на якій зображена дзвіниця Успенського собору[27], а НБУ випустив монету номіналом 5 гривень, із зображенням дзвіниці собору на аверсі[28].

Дзвіниця Успенського собору є окремою від собору пам'яткою архітектури національного значення з охоронним номером № 1603[10]. Наразі й дзвіниця і храм належать Українській православній церкві Московського патріархату[29]. Московським патріархатом на дзвіниці встановлено велику дошку із зображення герба Росії, зброї та написом російською мовою «Александро-Невская колокольня построена усердиями горожан в ознаменование победы в отечественной войне 1812 года, признательности Богу в спасении России от нашествия Наполеона и входа русских войск в Париж.».

До 2006 року Олександрівська дзвіниця була найвищою будівлею Харкова[5][6][7][8][9]. У 2006—2007 роках цей статус перейняв ряд житлових комплексів, зокрема ЖК «Піонер» і «Світлий будинок»[30][31].

У 2022 під час Російського вторгнення в Україну собор постраждав від обстрілу російських військ[32].

Опис

ред.

Перша дзвіниця являла собою невелику двоярусну чотириповерхову прямокутну споруду з арковими вікнами. Ймовірно, майже без деталей. Нагорі шатровий дах з невеликим хрестом.

Нова дзвіниця виконана у стилі класицизм, як і більшість інших споруд Євгена Васильєва. Дзвіниця розділена на 5 ярусів: перший двоповерховий ярус з арковими вікнами, частина з яких глухі. Над вікнами другого поверху — трикутні сандрики. В центрі, навколо головного входу в храм, чотири пілястри тосканського ордера, які підтримують фронтон, де був напис. Другий ярус квадратний у плані з чотириколонним портиком. В центрі розташована арка, яку також підтримують менші колони. Третій ярус — круглий, має двоколонні портики й чотири арки, й чотири глухі вікна. Четвертий — розділено півколонами, зроблено чотири арки у всю висоту поверху. П'ятий прикрашено карнизами над циферблатами годинників. Нагорі ярусу — ще один карниз, що відокремлює купол з золотим покриттям. Колони й півколони другого, третього і четвертого ярусів — коринфського ордера. В центрах їх капітелей є маленькі маскарони янголів. Дзвіниця є домінантою усього центру міста, її видно з багатьох місць у Харкові. З верхнього ярусу дзвіниці відкривається панорамний краєвид на центр міста і Залопань. Наразі вона не використовується як оглядовий майданчик.

Галерея

ред.
  •  
    Дзвіниця на панорамі міста
  •  
    Дзвіниця зі скверу Вічний вогонь
  •  
    Краєвид з третього ярусу дзвіниці
  •  
    Головний вхід
  •  
    Один зі старовинних дзвонів
  •  
    Годинник на 5 ярусі

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Відкриті дані земельного кадастру України. kadastr.live. Процитовано 31 березня 2025.
  2. ↑ https://skyscraperpage.com/cities/?buildingID=37551
  3. ↑ Alexander's Bell Tower, Kharkiv - SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Процитовано 31 березня 2025.
  4. ↑ Успенский собор в Харькове. www.kharkov.ua. Процитовано 31 березня 2025.
  5. ↑ а б Олександрівська дзвіниця Свято-Успенського собору // iloveukraine.com.ua
  6. ↑ а б Успенский собор — Харьков Манящий. moniacs.kh.ua. Процитовано 30 березня 2025.
  7. ↑ а б Бойченко, Наталя (2 серпня 2024). 2 серпня в історії Харкова: було закладено дзвіницю Успенського собору (фото, відео). Город Х (укр.). Процитовано 30 березня 2025.
  8. ↑ а б Успенский собор в Харькове. Собор Успения Пресвятой Богородицы. guide.planetofhotels.com (рос.). Процитовано 30 березня 2025.
  9. ↑ а б Kharkiv Timeline Diagram - SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Процитовано 30 березня 2025.
  10. ↑ а б Ansonika. Пам'ятки архітектури національного значення Харкiвської області. Архітектурні та природні пам'ятки України (англ.). Процитовано 31 березня 2025.
  11. ↑ Редин Е. К. Материалы к изучению церковных древностей Украины: Церкви города Харькова. — Харьков : типография «Печатное дело», 1905.
  12. ↑ Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 года). — Харьков : типография М. Зильберберг и Сыновья. — Т. I.
  13. ↑ а б Успенський собор і дзвіниця | Харківська мапа. khuamap.netlify.app. Процитовано 31 березня 2025.
  14. ↑ Гусев А. Н. Харьков. Его прошлое и настоящее. — Харьков : типография Адольфа Дарре, 1902.
  15. ↑ Лейбфрейд А., Полякова Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харьков : Фолио, 2004. — 335 с. — ISBN 966-03-0276-2.
  16. ↑ Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 года). — Харьков : типография М. Зильберберг и Сыновья. — Т. I.
  17. ↑ .Филарет (Гумилевский Д. Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отделения I, II. — Москва : типография В. Готье, 1852 (Отделение I), 1857 (Отделение II).
  18. ↑ .Филарет (Гумилевский Д. Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отделения I, II. — Москва : типография В. Готье, 1852 (Отделение I), 1857 (Отделение II).
  19. ↑ а б в г д е Гусев А. Н. Харьков. Его прошлое и настоящее. — Харьков : типография Адольфа Дарре, 1902.
  20. ↑ а б в Лейбфрейд А., Полякова Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харьков : Фолио, 2004. — 335 с. — ISBN 966-03-0276-2.
  21. ↑ а б Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 года). — Харьков : типография М. Зильберберг и Сыновья. — Т. II.
  22. ↑ а б :: Світ Радіо | ProRadio.Org.Ua: Новини радіо (Листопад 2005) ::. www.proradio.org.ua. Процитовано 31 березня 2025.
  23. ↑ 16 листопада — день українського радіо
  24. ↑ а б в г В. Е. Новгородов. Золотой венец старого Харькова. Успенский собор — памятник архитектуры XVIII века: Историко-архитектурный очерк. — Харьков : Прапор, 1990. — 48 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-7766-0206-8.
  25. ↑ а б Дяченко И. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е изд. — Харьков : Прапор, 1977. — 272 с.
  26. ↑ Журнал «Человек и стихия» — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1976
  27. ↑ марка 350 рокiв з часу заснування Харкова. ДІВАРІ N 604 Україна купити. xn--80aa3agv.xn--j1amh. Процитовано 31 березня 2025.
  28. ↑ Успенський собор, Харків | Путівник України "The City". web.archive.org. 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2025.
  29. ↑ Natalka. Успенський собор. drymba.com (укр.). Процитовано 31 березня 2025.
  30. ↑ Pioneer, Kharkiv - SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Процитовано 31 березня 2025.
  31. ↑ Light House, Kharkiv - SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Процитовано 31 березня 2025.
  32. ↑ Окупанти обстріляли Успенський собор у Харкові (ФОТО). www.depo.ua (укр.). Процитовано 2 серпня 2022.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свято-Успенський собор
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олександрівська_дзвіниця&oldid=44995211