Олександрівська дзвіниця

Олександрівська дзвіниця — дзвіниця Собору Успіння Пресвятої Богородиці в місті Харків. Має висоту 89,5 м, через що є однією з найвищих дзвіниць в Україні[1]. До 2006 року Олександрівська дзвіниця була найвищою будівлею Харкова[2].

Олександрівська дзвіниця
Олександрівська дзвіниця Успенського собору, Харків

49°59′24″ пн. ш. 36°13′51″ сх. д. / 49.99000° пн. ш. 36.23083° сх. д. / 49.99000; 36.23083Координати: 49°59′24″ пн. ш. 36°13′51″ сх. д. / 49.99000° пн. ш. 36.23083° сх. д. / 49.99000; 36.23083
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна  Україна
Розташування Харків, вул. Квітки-Основ'яненка, 2
Тип будівлі Дзвіниця
Архітектурний стиль класицизм
бароко
Архітектор Євген Васильєв
Андрій Тон
Будівництво 1821 — 1844
Олександрівська дзвіниця. Карта розташування: Україна
Олександрівська дзвіниця
Олександрівська дзвіниця (Україна)
Мапа

Опис ред.

Історія ред.

Попри те, що Успенський собор у Харкові було побудовано у XVIII столітті, рішення про спорудження дзвіниці було остаточно ухвалено у 1819 році. Будівництво за проектом і під керівництвом архітектора Євгена Васильєва розпочалося 1821 року. Після смерті Васильєва в 1833 році керівництво за будівництвом здійснював архітектор Андрій Тон, під керівництвом якого роботи зі спорудження дзвіниці завершилися 1844 року. Фінансування будівництва здійснювалося за рахунок пожертв харків'ян.

У 1841 році дзвіницю було увінчано п'ятиметровим позолоченим хрестом вагою близько 400 кг, а остаточно будівельні роботи закінчилися в 1844 році. 1862 року на дзвіниці було встановлено годинник виробництва французької фірми «Борель». Дзвіницю було також обладнано 12 дзвонами, найбільший з яких (встановлений 1863 року) важив 16,1 т, найменший — 8 кг.

Спорудження дзвіниці було присвячено пам'яті про перемогу війська Російської імперії над армією Наполеона в ході російсько-французької війни 1812 року, а в її приміщенні планувалося утворити храм Олександра Невського на честь російського імператора Олександра I, звідки походить її назва — Олександрівська.

Радянські часи ред.

У 1924 на дзвіниці була встановлена антена першої української радіостанції. День першого виходу радіостанції в ефір — 16 листопада — став професійним святом працівників радіо та зв'язку. Студія розміщувалась поблизу і, для того щоб дзвін не заважав трансляціям, собор в цьому ж році закрили. Пізніше передавальний пристрій встановили всередині собору, знищивши при цьому цінні фрески. Радіостанція працювала до 1941 року.[3]

У 1950-х роках відбулися реставраційні роботи Успенського собору, у ході яких було замінено годинниковий механізм Олександрівської дзвіниці та перекрита позолотою її баня.

Протягом 1972–1975 років собор і дзвіниця зазнали масштабної реконструкції: були укріплені фундамент зі стінами, відновлено фасад та частково проведена реставрація інтер'єру.

Див. також ред.

Примітки ред.

Посилання ред.