Відкрити головне меню

Чумак Василь Григорович

український поет, публіцист, громадський і культурний діяч

Василь Григорович Чумак
Чумак В.jpg
Василь Чумак
Ім'я при народженні Василь Григорович Чорненко
Псевдо Вагр, С. Віче, М. Ічня, В. Ч, С. В.
Народився 25 грудня 1900 (7 січня 1901)(1901-01-07)
Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 8 (21) листопада 1919(1919-11-21) (18 років)
Київ
Поховання Парк Вічної Слави
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1929-1937).svg УСРР Flag of Russia.svg Російська імперія (до 1917)
Діяльність поет
Мова творів українська, російська
Роки активності 19171919
Жанр вірш
Magnum opus «Заспів»
Партія Українська комуністична партія (боротьбистів)

Василь Григорович Чумак у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Чума́к Васи́ль Григо́рович (справжнє прізвище — Чорненко[1]; літературні псевдоніми — С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 [7 січня 1901](19010107), Ічня, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 8 [21] листопада 1919, Київ) — український поет, публіцист, громадський і культурний діяч.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині.

1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав до Києва, де став активним діячем Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт».

Заарештований разом із Гнатом Михайличенком денікінською контррозвідкою за участь у організації повстання проти білогвардійців на Київщині, розстріляний конвоєм під час спроби втечі[2][3][4]. Після встановлення радянської влади в Києві в грудні в районі Лук'янівського кладовища було знайдено декілька закопаних тіл, серед яких були Михайличенко, Чумак[5]. Похований 29 грудня 1919 року в братській могилі на території Аносівського парку (нині парк Вічної Слави, могила не збереглася)[6].

ТворчістьРедагувати

Василь Чумак — автор революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»). Писав новели в прозі та рецензії. Як поет — імпресіоніст за допомогою називних речень, виразних деталей, кольорів, «штрихованої стилістики» майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне — відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918–1919 років. Друкувався з 1917 року.

Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» (1920).

Оцінка творчостіРедагувати

У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів (Василя Блакитного, Андрія Заливчого, Гната Михайличенка) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури.

У середині 1930-х років твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені.

У середині 1950-х років творчість Чумака реабілітовано.

Ушанування пам'ятіРедагувати

На фасаді будівлі гімназії в м. Городні, де в 1914—1918 роках навчався Василь Чумак, встановлено меморіальну дошку.

На честь Василя Чумака в Києві[7], Ічні та Городні названі вулиці.

ВиданняРедагувати

  • Чумак В. Заспів : поезії / Вас. Чумак. – 1919. – 62 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак. — К. : Комуніст, [б. р.]. — 16 с.
  • Чумак В. Революція : поезії. — Харків 1920. — 16 с.
  • Червоний заспів / Василь Чумак; В. Блакитний (ред і передм.). — Х. : Видання ЦК КСМУ, 1922. — 16 с.
  • Чумак В. Червоний заспів : вибр. поезії / Василь Чумак. – Київ 1930. – 32 с.
  • Червоний заспів : Вибрані твори / Василь Чумак; вступ. стаття, упоряд. і примітки С. Крижанівського. — К. : Рад. письменник, 1956. — 204 с., портр.
  • Заспів : Твори / Василь Чумак; вступ. стаття Степан Крижанівський. — К. : Дніпро, 1968. — 207 с., портр.
  • Червоний заспів : Твори / Василь Чумак. — К. : Молодь, 1982. — 158 с., іл.
  • Червоний заспів : Поезії. Оповіданні і нариси. Спогади про поета / Василь Чумак. — К. : Дніпро, 1991. — 364 с., портр. — ISBN 5-308-00870-1.

ПриміткиРедагувати

  1. Самусь, 1928, с. 7.
  2. Предупрежденное возстаніе // Кіевлянинъ. — 1919. — № 73. — 20 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  3. N. Игнатій Михайличенко. [8 ноября при попыткѣ къ бѣгству былъ убитъ одинъ изъ виднѣйшихъ боротьбистовъ И. Михайличенко] // Кіевлянинъ. — 1919. — № 74. — 21 ноября [ст. ст.]. — С. 1.
  4. Плужанин, 1926, с. 2–3.
  5. Жертвы деникинского террора. [В районе Лукьяновского кладбища найдено зарытыми в одной яме 13 трупов, среди которых видные партийные работники, как т. Михайличенко и др. Трупы были в страшно изуродованном виде. У одного из трупов верхняя часть головы вся оторвана; многие из трупов были совершенно раздеты] // Известия Киевского губернского революционного комитета : газета. — Киев, 1919. — № 6. — 26 декабря. — С. 3. (рос.)
  6. Проценко, 1994, с. 261–263.
  7. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 серпня 1957 року № 1428 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 915, арк. 799–808. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати