Відкрити головне меню

Стрільбицькі, або Стрельбицькі — стародавній український (руський) шляхетський рід, гербу Сас

Стрільбицькі
Герб роду
Місце походженнясело Кульчиці, під Самбором
ГромадянствоAlex K Halych-Volhynia.svg Галицько-Волинське князівство
Herb Polska (Alex K).svg Королівство Польське (1385—1569)
Herb Lytwa (Alex K).svg Велике князівство Литовське
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Річ Посполита
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьманщина
Wappen Deutsches Reich - Königreich Preussen (Grosses).png Королівство Пруссія
Coat of arms of Moldavia.svg Молдавське князівство
Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg Російська імперія
 Царство Польське
Wappen Kaisertum Österreich 1815 (Klein).png Австрійська імперія
Wappen Königreich Galizien & Lodomerien.png Королівство Галичини та Володимирії
Imperial Coat of Arms of France (1804-1815).svg Французька імперія
Imperial Coat of Arms of the Empire of Austria.svg Австро-Угорщина
Alex K Ukrainska Derzhava.svg Українська Держава
РодоначальникДанило, ловчий у короля Русі
Гілки родуГалицька, Подільська, Брацлавська, Чернігівська, Волинська, Вітебська, Київська, Краківська, Пруська, Російські.
Споріднені родиБачинські, Білинські, Виговські, Гамалії, Гержинські, Городецькі, Даниловичі, Дідушицькі, Добрянські, Довнар-Запольські, Жигайловичі \ (Жигаловичі), Жоховські, Корчинські, Кривицькі, Кульчицькі, Левицькі, Майковські, Мастай де Фереті[it], Рогге, Сметанки, Старицькі, Сулятицькі, Терлецькі, Шептицькі, Яворські,.
ВолодінняКульчиці, Стрільбичі, Воля Стрільбицька (Біличі), Вигів, хутір Стрільбицьких.
Громадянська діяльністьв XIII—XVIII віках ловчі,війти, чашники в Речі Посполитій
Військова діяльністьв XV—XVII сторіччях шляхтичі в Коронне військо[pl] та у Війську Запорозькому.

Зміст

Походження родуРедагувати

  • Рід Стрільбицьких має боярське походження, найдавніша згадка про існування роду сягає 1243 року. Згідно з документами наданими магнатській комісії жидачівським чашником Людвігом Жигайло-Стрільбицьким, що були вписані в Жидачівську гродську книгу, в 1776 році.
  • За 1243 рік зберігся список грамоти руського князя Лева на село Стрільбичі, яку він надав предку панів Стрільбицьких — Данилу з Кульчиць, ловчому руського князя та дідича всієї Русі Льва Даниловича «Ego in Deo Leo princeps dominus Rusiae Terrae…», в перекладі: «Я, Лев, володарь від Бога, дідич всієї землі Руси, подарував своєму милому слузі, шляхетному Данилі з Кульчиць, потік Яблонька на Самбірському гостинці (тракті)….»[1].

За "Корони Польської" та в ГетьманщиніРедагувати

  • У 1505 році Сидір з Кульчиць, війт Стрільбич склав заповіт, в якому розподілив свій маєток між синами: Тимком, Стецем та Яремою.
  • У 1556 році, король Сигизмунд ІІ видав грамоту шляхетному Матвію та православним священикам Івану та Базилю Стрільбицьким, текст якої, в 1621 році був вписаний в акти Перемишльського гродського суду.
 
«Звільнення Полоцька військом Стефана Баторія»
  • 19 липня 1582 р., король Стефан Баторій, після звільнення Полоцька від військ Івана Грозного, в обозі під замком підтвердив грамоту Сигизмунда ІІ, для Стеця, Деміана та Івана Стрільбицьких.
  • У 1586 р., Борис Годунов, який в цей час був фактичним монархом в Московському царстві при малолітньому царю Федорі Івановичу, звернувся з посланням до руського магната, воєводи київського, князя Костянтина-Василя Острозького, щоб він засудив атамана Запорозького «Стрєлбитского», которий очолював похід українських козаків на станичників московських: «…и ис Переяславля ж посол запорожскои атаман Стрєлбитцкои а с ним пошло черкас с триста члвкъ а пошли на Дон и на Донецъ гсдря ншго станичников громил и гсдря ншго казаков и ты б пан рада княз василеи костянтинович такие дела себе розидил пригожее ли такое дело в ннешнее ва ере мирное время делаетца а именно писал есми и тебе и пану раде ко кнзю василю костянтиновичу острожскому с повеленя и с приговору црвча арасланалея какбуловича ак кубековича».
аркуш 183 Рід Інокині Єvдокїи Стрє(л)бицкои Игумєніи Йорда(н)скои:
Помяни Господь душі рабъ своихъ: Анну, Марїю, Іоанна, Єvдокїю, Трофима, Ісидора, Павла, Стєфаниду.
 
король Польський, великий князь Литовський та Руський Ян III Собеський відправляє листа Папі Римському з звісткою про перемогу в Віденській битві
  • 1684 р., Ян III Собеський, король король Польський, великий князь Литовський та Руський, знаходячись в своїй яворівській резиденції видав привілей для Марії Стрільбицької, покійного Івана Стрільбицького вдови та її малолітнього сина: «Шануючи заслуги Івана та Базилія Стрільбицьких, товарищів гусарської корогви каштеляна Белзського, котрі були з Нами в битві під Віднем, а Базилій під Парканами від турків загинув, а також заслуги Івана Стрільбицького — чоловіка Маріанни, котрий в тій корогві воював та був смертельно поранений під Віднем. Вирішив за труди їхні ратні надати маєток війтівський з полями у селі Стрільбичі, которий утримували вказані вище Базилій та Іван Стрільбицькі-Михалковичі, сини Стефана Стрільбицького, що під „Стриногом“ загинув …..».
 
Феодосія Стрільбицька, благодійник Успенської церкви
  • 1701 р., король Польський, великий князь Литовський та Руський Август II Сильний подарував маєток Чепилів? (Старі Шепеличі?) в Київському воєводстві пану Яну Якубовичу Стрельбицькому, хорунжему панцерної корогви київської. У шляхетській справі київського ювеліра Самсона Стрільбицького та його синів, зберігся список цього привілею, що був написанний українською латинкою (староукраїнською мовою), в котрій використовували латинські літери.

Доба імперійРедагувати

 
«Шляхетська грамота подільської гілки роду Стрельбицьких»
 
«Гербівник шляхти Галичини та Буковини».
  • Після розділу шляхетської республіки (Спільна Справа) Річ Посполита та анексії українських земель до складу Всеросійської, та Австрійської імперій представники роду Стрільбицьких підтвердили своє шляхетське походження в них.

Збереглись документи по Малоросійській, Подільській, Волинській та Київській губерніях Всеросійської імперії, та по королівству Галичини та Володомерії Австрійської імперії.[4].

  • 1782 році, в королівстві Галичини та Володомерії шляхетський статус підтвердили представники чотирьох гілок роду Стрільбицьких:
1.Стрільбицький-Данилович Самійло — 1782 р. Львів, суд земський \ Strzelbicki (Daniłowicz) Samuel — Lwow. Sąd ziemski r.1782.;
2.Стрільбицькі-Михалкович Ігнат та Франц — 1782 р. Перемишль, суд гродський \ Strzelbicki (Michałkowicz) Iqnacy i Franciscek — Przem. Sąd qrodzki r.1782.;
3.Стрільбицькі, гербу Сас Войцех і Людвиг — 1782 р. Магнацька комісія. \ Strzelbicki (h. Sas) Wojciech i Ludwik — Maqnaci, roku 1782.;
4.Стрільбицький, гербу Сас Іван — 1782 р. Галицький суд земський. \ Strzelbicki (h. Sas) Jan — Halicki Sąd ziemski, roku 1782.
  • 16 травня 1792 року: «Молдавскому протопопу Михайлу Стрѣльбицкому в награжденіе службы его, оказанной нам в теченіе минувшей съ Турками войны, повелеваемъ отвесть землю в Дубоссарах для водворениія его и позволить ему завести тамо типографію для печатанія книг на греческом, россійском, молдавском и прочих языках, производя ему пенсію по триста рублей в год»… — Указ її величності імператриці всеросійської Катерини II.
  • В 1785 році Йосип Стрельбицький порушив перед Подільським дворянським зібранням клопотання про підтвердження свого шляхетського походження та включення його гілки роду до дворянського стану. В 1803 році указом герольдії Иосипу Стрельбицькому та його найближчим родичам було надано статус дворянин першої ступені, їхнє прізвище було внесено до першої частини родословної книги Подільської губернії. (Диплом про шляхетське походження зберігався у греко-католицького, а згодом православного протоієрея Подольської єпархії, отця Хрисанта Йосиповича Стрільбицького, брата архієпископа Модеста, та батька духовного письменника Іоана Хрисанфовича Стрільбицького).

В 1878-1879 роках Антін та Лев Стрільбицькі, офіцери 24-го коломийського піхотного полку австо-угорських військ, в складі яких беруть участь в окупації Боснії і Герцеґовини. Їх підрозділ бере участь в битві з турками за містечко Брчко. В пам'ять про цю подію вони склали пісню:

«Ой кувала зазуленька в Вербіжі на мості,
Прийшла карта із бецирку в Яблунів у гості.
А та карта біленькая вісточки принеса,
Щоб резерва Пармезанська у бецирку стала.
Ходіть хлопці, цісар кличе турка воювати,
Бо москаль сам не дав ради, треба помагати.
В Коломиї, руськім місті, задзвонили дзвони,
Злетілись наші хлопці з всієї сторони.
Ся злетіли, зібрали, в місті на риночку,
А панове коломийські, виточили бочку.
Виточили бочку пива, стали промовляти,
А музики в труби, бубни давай вигравати…»


  • В 1914—1916 рр. віце-губернатор, а в 1916 −1917 рр. губернатор Єреванської губернії — Стрельбицький Аркадій Євгенійович[5]

Походження прізвищаРедагувати

Прізвище проходить від назви родового села Стрільбичі, що під Старим Самбором (Старе Місто), в якому Стрільбицькі були війтами (дідичами цього села).

  • В давнину писалось як «Стрѣльбицькі», чи «Стрѣльбѣцькі» через «ять».
  • українською — «Стрільбицькі», Стрельбицькі та «Стрільбіцькі».
  • польською — «Strzelbicki», що в вимові звучить як «Стшельбіцкі», від польської транскрипції виникли російські варіанти написання Стржельбицкие та Стрежельбицкие.
  • старобілоруською — «Stralbicki», що вимовлялось як «Стральбіцкі»
  • російською — «Стрельбицкие», або «Стрельбитские».

Представники роду СтрільбицькихРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини XIV ст. Дослідження. Acts and Documents of 13th century — early 14th century. Halych and Volyn’ Principality: Research. Documents.
  2. архів Олександра Чоловського, Zakład Narodowy im. Ossolińskich - Wrocław. Materiały rodzinno-majątkowe Strzelbickich // Матеріали родинно-маєткові роду Стрільбицьких. Zakład Narodowy im. Ossolińskich - Wrocław (польська, німецька, російська). біб. ім. Стефаника НАН України. Процитовано 1700 - 1908. 
  3. Петрушевич А. С. «Дополненія по сводной Галицко-руской лѣтописи съ 1700 по 1772 года». Львов, 1896 г., Ч. І., ст. 334.
  4. «Poczet szlachty galicyjskiéj i bukowińskiéj» на Books.Google
  5. «Высшие чины в Российской империи 1708—1917 гг» стр. 469