Ревуцький Дмитро Миколайович

Український музикознавець, фольклорист, перекладач, літературознавець

Дмитро́ Микола́йович Реву́цький (* 5 квітня 18811941) — музикознавець, фольклорист і музичний діяч, родом з с. Іржавця на Чернігівщині, брат Левка Ревуцького, батько Валер'яна Ревуцького, родич Олекси та Миколи Стороженків[1]. .

Ревуцький Дмитро Миколайович
Revuzkiy.gif
Народився 5 квітня 1881(1881-04-05)
Іржавець
Помер 1941
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українці
Діяльність музикознавець, фольклорист
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університетуd
Заклад Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Надгробок Дмитра Ревуцького на Байковому кладовищі в Києві

ПоходженняРедагувати

 
Олександра Дмитрівна та Микола Гаврилович Ревуцькі, 1905 рік, фото Л. Ревуцького

Батько — Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу та грав на скрипці під акомпанемент дружини.

Мати — Олександра Дмитрівна (дівоче прізвище Каневська) (1844, Київ — 1906) — до заміжжя шкільна вчителька в селі Іржавець, фольклористка. Вільно володіла французькою і німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля. Грала на фортепіано (виконувала твори Шопена, сонати Бетховена), збирала місцевий пісенний фольклор. У 1880 році взяла шлюб із Миколою Гавриловичем Ревуцьким. Листувалася з Л. Толстим щодо організації навчання у сільській школі. Ці матеріали в 1930 р. Дмитро Миколайович Ревуцький передав до музею «Ясная Поляна». Коли Лев Толстой був у Бахмачі в маєтку художника Миколи Ге, відбулося їхнє особисте знайомство.

Дід, материн батько, Дмитро Кіндратович Каневський, військовий, вийшов у відставку в чині штабс-ротмістра Харківського уланського полку, оселився в Іржавці.

БіографіяРедагувати

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1906—1909 викладав у Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.

У 19181932 рр. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, викладав орфоепіку, вів курс історії пісні. В 1921 став одним із організаторів Комітет пам'яті М. Д. Леонтовича.

У 1922 Разом з К.Квіткою став одним з організаторів Етнографічної Комісії АН УРСР (згодом — ІМФЕ ім. Рильського). Згодом переслідуваний радянською владою за «буржуазний націоналізм» та розповсюдження «петлюрівської ідеології» й 1931 року звільнений з інституту. 1938 поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.

1939 був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. Через перенесений інсульт Д. Ревуцький не зміг евакуюватися, й залишився в Києві, що мало фатальні наслідки. 29 грудня 1941 був вбитий у власній квартирі разом з дружиною агентом НКВС.

Творчий доробокРедагувати

Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики і пов'язаних із музикою дисциплін та редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетговена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).

Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібрета опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Меєрбера, «Фауст» Ґуно, «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Глинки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, зокрема «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), "Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко — хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939), «Автобіографії М. Лисенка» (1940), «Живе слово» — підручник мистецького читання (1923).

Родинні та дружні зв'язкиРедагувати

Докладніше: Ревуцькі
  • Олекса Петрович Стороженко (1806 —1874) (двоюрідний брат Ганни Павлівни, бабусі Дмитра Ревуцького по матері)[1][2]  — письменник, народознавець, автор оповідань з українського життя, драми «Гаркуша» (покладена в основу лібрето першої  — не завершеної  — опери М. Лисенка).
  • Микола Ілліч Стороженко (1836 —1906), далекий родич (брат у п'ятих Дмитра Ревуцького)[1][2]  — історик літератури, професор Московського університету, голова Російського Шекспірівського товариства; автор праць про Т. Шевченка та з історії України. Народився в Іржавці, в Москві приймав у своїй квартирі Дмитра Миколайовича.[3]
  • В Іржавці сусідами Ревуцьких були Сікорські  — родичі авіаконструктора Ігоря Сікорського.
  • Приятелем родини був художник Микола Ґе.
  • Сергій Маслов (1880  — 1957)  — літературознавець, педагог, професор Київського університету. Товариш Дмитра Миколайовича в Київському університеті (з 1900), хрещений батько Валер'яна Дмитровича Ревуцького.
  • Мав дружні стосунки і співробітничав з співаком А. Доливо-Соботницьким.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати