Відкрити головне меню

Сергі́й Іва́нович Ма́слов (16 (28) листопада 1880(18801128), Ічня — 11 січня 1957, Київ) — український літературознавець, книгознавець, історик літератури і педагог. Професор (1935), член-кореспондент АН УРСР (1939). Брат українського етнографа та літературознавця Василя Маслова, батько радянського лінгвіста Юрія Маслова, хрещений батько українського театрознавця, педагога і театральниого критика Валеріяна Дмитровича Ревуцького.[1]

Сергій Іванович Маслов
Маслов С.jpg
Народився 16 (28) листопада 1880(1880-11-28)
Ічня
Помер 11 січня 1957(1957-01-11) (76 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність педагог
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів літературознавство
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Член НАН України

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 16 листопада (28 листопада) 1880 року в Ічні у буржуазній родині (батько мав купецьке свідоцтво 2-ї гільдії, помер в 1894 році[2]). У 18901898 роках навчався у Прилуцькій класичній чоловічій гімназії. В 18981899 роках навчався в Київському політехнічному інституті. У 1900 перейшов до Київського університету. За активну участь у студентському революційному русі, його було віддано в солдати в числі 183-х студентів Київького університету і вислано до Луцька (1900). У цей час С. Маслов захопився народною творчістю, збирав матеріали для словника української мови, які пізніше використав Б. Грінченко. Після служби у 1901 продовжив навчання і закінчив Київський університет (1907).

З 1914 обіймав посаду приват-доцента Київького університету. Працював в університеті завідуючим кафедри історії російської мови та літератури, викладав на Вищих жіночих курсах, 1914 — 1917 — також у народних та робітничо-селянських університетах, Археологічному інституті, польській жіночій гімназії в Києві. Був секретарем Історичного товариства Нестора-літописця. 19211927 — член Комітету з охорони пам'яток старовини і мистецтва, з 1922 — дійсний член, з 1923 — позаштатний співробітник Українського наукового інституту книгознавства, згодом там же — голова Комісії з історії книги, 1926 — завідуючий відділу стародруків Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). 19391950 — завідуючий відділу давніх української та російської літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.[3]

З початком німецько-радянської війни, в липні 1941 року Сергія Маслова було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи, столиці Башкирії[4].

Звання професора отримав у 1935 році; з 1948 року — доктор філологічних наук.

 
Могила Сергія Маслова

Помер 11 січня 1957 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 10, ряд 9, місце 4).

Наукова роботаРедагувати

Перша наукова праця — «Лірники Полтавської і Чернігівської губерній» (1902). Автор численних досліджень з історії давніх української та російської літератур («Казанье Мелания Смотрицкого на честный погреб о. Леонтия Карповича», «Наука Леонтія Карповича в неділю перед Різдвом», «Описание рукописей Исторического общества Нестора летописца» (усі — 1908), «Обзор рукописей Библиотеки императорского университета св. Владимира» (1910), оглядів полемічної, драматичної, віршованої літератури 16 — 18 ст., праць з палеографії, бібліографістики, історії книгодрукування, фольклору, історії мови. Написав розвідку «Культурно-національне відродження на Україні в кінці XVI і першій половині XVII ст.» (1946), вступну статтю та коментарі до фототипічного видання 1800 «Слова о полку Ігоревім» (1950). Співредактор (з Є. Кирилюком) та один з авторів «Нарису історії української літератури» (1946), який ЦК КПУ піддав критиці за «буржуазний націоналізм». За висновками спеціалістів, праці Маслова є зразком дослідження давніх східнослов'яньких літератур, рукописної спадщини та історії українського книгодрукування. Свою наукову бібліотеку (11 тис. примірників) подарував Державній публічній бібліотеці УРСР.

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Библиотека Стефана Яворского. К., 1914;
  • Друкарство на Україні в XVI—XVIII ст. К., 1924;
  • Етюди з історії стародруків. К., 1925—28;
  • К истории изданий киевского «Синопсиса». Л., 1928;
  • Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность. К., 1984.

ЛітератураРедагувати

  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.234.
  • Перетц В. Нарис наукової діяльності проф. С. І. Маслова. В кн.: Сергій Маслов: 1902—1927. К., 1927;
  • С. І. Маслов [Некролог]. «Радянське літературознавство», 1957, № 1;
  • Назаревский А. Памяти друга. «Вісник Київського університету» (К.), 1959, № 2 (Серія філології та журналістики, вип. 1);
  • Крекотень В. Лицар філологічної науки. «Радянське літературознавство», 1980, № 11.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати