Всеукраїнська академія наук

Всеукраїнська академія наук (ВУАН) — колишня назва Національної академії наук України, перший етап її історії. При створенні в листопаді 1918 року академія мала назву Українська академія наук, проте 21 червня 1921 року Рада народних комісарів УСРР перейменувала її на ВУАН. Ця назва протрималася до 1936 року, коли академію було перейменовано в Академію наук УСРР, а з 1937 року — на АН УРСР.

Попри перейменування УАН на ВУАН, загальна концепція, структура та діяльність академії наук залишалися подібними у 1918—1930 роках. ВУАН складалася з трьох відділів, кожен з яких об'єднував наукові установи за власним профілем: I Відділ — Історико-філологічний, II Відділ — Фізико-математичний, III Відділ — Соціально-економічний. Також до складу ВУАН входила низка наукових товариств, які не були сконцентровані лише в Києві, а розташовувалися по всій УСРР.

У 1922 році через скорочення фінансування значна частина установ була скорочена, а в тих, що лишилися, працювали переважно академіки й невеличка кількість співробітників.

У 1930 році внаслідок реформи ВУАН Соціально-економічний відділ було об'єднано з Історико-філологічним, а наукові установи зібрано в тематичні «цикли». Після нової реформи ВУАН у 1934 році цикли було ліквідовано, а академія перетворилася на асоціацію науково-дослідних інститутів.

1934-1936Редагувати

1934 року було проведено нову реорганізацію ВУАН. Цикли були ліквідовані, відділи втратили свою роль, а ВУАН стала асоціацією науково-дослідних інститутів, кількість яких становила 36. Академію було підпорядковано Раді Народних Комісарів УСРР. Відтоді на перше місце в діяльності ВУАН висунулися математика, техніка й природознавчі науки[1].

У 1935 році до складу ВУАН передано Дніпропетровський інститут фізичної хімії[2].

Був значно поповнений склад академії новообраними дійсними членами і член-кореспондентами.

У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УСРР.

ПриміткиРедагувати

  1. Українська Академія Наук // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1980. — Т. 9.
  2. С. Кульчицький. Довідник з історії України Довідник з історії України. К. : Генеза, 2001. — 903 с.

ДжерелаРедагувати