Нью-Йорк (Україна)
Нью-Йорк — селище в Україні, у Торецькій міській територіальній громаді Бахмутського району Донецької області. Розташоване на річці Кривий Торець за 10 км від Торецька та за 38 км від Донецька.
селище Нью-Йорк | |||
---|---|---|---|
| |||
![]() | |||
Країна | ![]() | ||
Область | Донецька область | ||
Район | Бахмутський район | ||
Тер. громада | Торецька міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA14020110050044480 | ||
Облікова картка | смт Нью-Йорк | ||
Основні дані | |||
Засновано | 1892 (133 роки) | ||
Статус | із 2024 року | ||
Населення | ▼ 1940 (14.04.2024)[1] | ||
Поштовий індекс | 85297 | ||
Телефонний код | +380 6247 | ||
Географічні координати | 48°18′56″ пн. ш. 37°51′2″ сх. д. / 48.31556° пн. ш. 37.85056° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 106 м | ||
Водойма | р. Кривий Торець
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Фенольна | ||
До райцентру: | |||
- фізична: | 7,9 км | ||
- автошляхами: | 10 км | ||
До обл. центру: | |||
- фізична: | 37,9 км | ||
- автошляхами: | 39,6 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | вул. Маяковського, 24-А, м. Торецьк, Бахмутський р-н, Донецька обл., 85200 | ||
Голова селищної ради | Ленко Микола Миколайович[2] | ||
Карта | |||
![]() | |||
|
Назва
ред.До 1830 року селище мало назву Олександрівське, однак у 1860 році в документах уже писано Нью-Йорк.[3] На мапі Шуберта 1863 року містечко позначено як Новий Юрк.
У 1951 році назву з політичних міркувань змінено на Новгоро́дське, проте у 2021 році історичну назву повернуто.[4][5]
Історія
ред.Первинне поселення
ред.Селище виникло в другій половині XVIII ст, під назвою Олександрівське. Поблизу від сучасного селища, у Залізній балці на Кривому Торці, існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового.[6]
Достеменно невідомо, коли та за яких обставин Нью-Йорк отримав свою назву, однак відомо, що містечко вже мало таку назву станом на 1860 рік, ще до прибуття німецьких поселенців, а на мапах 1863 року воно позначене як Новий Юрк.[3]
У списку населених місць Катеринославської губернії 1859 року згадувалося поселення Нью Іорк, яке мало всього лише 13 дворів.[7]
Німецька колонія Нью-Йорк
ред.Німецьку колонію у Нью-Йорку заснували 1892 (або 1889 року) на правому березі річки Кривий Торець поселенці-меноніти з хортицьких колоній. За легендою, вони придбали у російського графа Олексія Ігнатьєва у Бахмутському уїзді 13,019 десятин (або приблизно 32 тис. акрів), на яких і були побудовані 7 меніонітських селищ (серед них був і Нью-Йорк). У колонії частина населення були лютеранами, частина — менонітами. Колоністам належали 3 138 десятин землі. У колонії були млини Унгера, Діка (згорів у травні 2022 року внаслідок ворожого обстрілу), Ремпеля.[8]
1905 — побудовано цегельний завод Унгера, відкрито книжковий магазин братів Гам, банківську контору П. Діка і П. Унгера, Центральне училище.
1912 року в колонії відкрито жіночу прогімназію.
1926 року в селі була школа для бідних, кооперативна лавка, семирічна школа, сільрада.[9]
Машинобудівний завод
ред.1894 року засновано машинобудівний завод. Тоді німецький інженер Яків Нібур, власник заводу сільськогосподарських машин у колонії Ольго-Фельд Таврійської губернії (нині місто Нікополь), побудував другу фабрику для виготовлення землеробських машин у колонії Нью-Йорк Катеринославської губернії (нині селище Донецької області). З моменту заснування і до більшовицького перевороту на заводі були побудовані такі цехи: ковальський, ливарний, токарний, столярний, слюсарний, складальний, фарбувальний. У той час завод випускав машини для сільського господарства і маслобійних заводів: рядові сівалки, віялки, борони, бункери, кінні приводи та ін.
У 1916 році завод був проданий інженеру-капіталісту Перцеву. В цей період часу, крім сільгоспмашин, завод виконував замовлення з виготовлення чотиридюймових стаканів до снарядів для морських глибин. Після революції 1917 року завод був націоналізований. Післявоєнна продукція заводу — це продукція для нафтової промисловості. З 1945 року завод перепрофільований на вугільне машинобудування. Одночасно підприємство випускало товари народного споживання. Завод мав свою шахту і відділ робітничого постачання.
За період часу з 1959 по 1973 роки на заводі були побудовані лінійний цех, цех гідравліки, цех металоконструкцій та термічну ділянку. У той період підприємство випускало насосні станції, гідроапаратуру для гірних машин, пневномотори та пневнотурбіни для нафтовиків.
З 1962 по 2004 роки завод називався на честь більшовицького діяча Григорія Петровського.
З 1966 по 1972 роки машинобудівний завод перебував у власності Міністерства тяжкого енергетичного і транспортного машинобудування СРСР.
З 1973 по 1992 роки машинобудівний завод перебував у підпорядкуванні Міністерства вугільної промисловості СРСР.
У проміжок часу з 1976 по 1983 роки здається в експлуатацію ряд промислових об'єктів: нова компресорна станція, котельна, очисні будівлі.
З набуттям Україною незалежності машинобудівний завод з 1992 року по 1 листопада 1994 року належав до складу Державної вугільної промисловості України (Держвуглпром України).
У березні 1993 року в Мадриді колектив заводу був нагороджений «Великою міжнародною Європейською Золотою Аркою» за високу якість продукції, що випускалася на підприємстві.
З 2 листопада 1994 року форма власності стала колективною, утворилося акціонерне товариство «Новгородський машинобудівний завод» Міністерства вугільної промисловості України.
Протягом наступних років виробництво власної продукції значно зменшилося.
З 1994 по 2000 роки машинобудівний завод підпорядковувався Міністерству вугільної промисловості України, а з 2001 по 2003 роки належав Міністерству палива та енергетики України.
У 2006 році почалась ліквідація підприємства. На заводі була проведена робота з упорядкуванню документів з подальшою передачею по особистому складу працівників на державне зберігання в архівний відділ Торецької міської ради.
Новгородський цегельний завод
ред.Цегельний завод у Нью-Йорку був заснований у 1905 році приватним підприємцем Пітером Діком. На той момент завод випускав червону будівельну глиняну цеглу та кровільну черепицю ручного виробництва. Глина для цегли добувалася вручну, її розмокання та перемішування відбувалося в бучильних ямах вручну або за допомогою коней. Формування цегли та черепиці було ручним у примітивних формах. Обпалювалася продукція в тимчасових напільних печах.
Механізація ручних процесів на підприємстві відбувалася поступово протягом декількох десятиліть. За роки радянської влади завод значно розширився: побудовані цехи пластичного формування та напівсухого пресування цегли. В цей період часу у виробництві цегли застосувалися стрічкові преси, природні сушила, природні кільцеві печі, стрічкові транспортери. Тоді ж завод почав називатися «Комуніст».
На початку Другої світової війни завод разом з працівниками та приладдям евакуювалися в Челябінську область, де виготовляли цеглу для майбутніх відновлювальних робіт.
Після звільнення Донеччини від німецьких окупантів у 1943 році завод почав відновлювати свою роботу. Найпершим був відновлений цех пластичного виготовлення цегли. На відновленні заводу та на побудові нового цеху працювали полонені німці, угорці тощо.
У 1948 році при заводі була організована школа фабрично-заводського навчання, де проходила свою практику молодь з Житомирщини та Полтавщини. Дякуючи їм, був побудований цех зі штучним циклом виробництва цегли.
Так завод став складатися з трьох окремих технологічних цехів з середньою потужністю випуску 56,9 млн цегли на рік та приблизною чисельністю робітників до 800 осіб.
За повоєнні роки процеси на підприємстві були значно механізовані та автоматизовані: ручна різка цегли-сирцю замінена різальними напіватоматами; замість ручної укладки сирої цегли були застосовані автомати-укладчики; на заміну ручному транспортуванню цегли на вагонетках і тачках прийшли електровози та акумуляторні відвантажувачі. Рівень механізації на підприємстві був доведений до 38%, що призвело до істотного покращення умов праці для робітників.
У той же час були введені в експлуатацію два цехи з виробництва цегли, де використовували відходи вугілля.
У відповідності з наказами від 1 та 4 жовтня 1957 року керамічний завод «Пролетарій» був включений до складу цегельного заводу «Комуніст» та став четвертим відділенням об'єднаного підприємства.
У 1975 році завод «Комуніст» був перейменований на «Новгородський цегельний завод».
У 1991 році «Новгородський цегельний завод» став орендним підприємством.
Донецьким арбітражним судом від 8 травня 2001 року Новгородський цегельний завод був визнаний банкрутом. Ініціатором банкрутства підприємства стала Державна податкова інспекція міста Торецьк.
У 2003 році документи щодо особистого складу робітників підприємства були передані в державне зберігання в архівний відділ Торецької міської ради.[11]
Період радянсько-української війни 1917—1921
ред.9 квітня 1917 року Рада робітничих і селянських депутатів зажадала введення рівної оплати праці для чоловіків і жінок[12].
2 червня 1917 року Рада робітничих депутатів Нью-Йорка доручила двом членам ради зайнятися організацією бойової дружини на місцевих заводах.[13] 8 жовтня 1917 року в селищі відбулися збори робітників фенольних та інших місцевих заводів. Його учасники вимагали організувати в селищі і на заводі партійну організацію РСДРП, звільнити політичних в'язнів, передати всю владу радам.[14] 30 жовтня 1917 року в селищі встановлено радянську владу.[джерело?].
УРСР
ред.15 листопада 1938 року селищу Нью-Йорк надано статус селища міського типу.[15]
У боях Другої світової війни брали участь 1860 мешканців селища Нью-Йорк, 410 з них загинули, 1212 були нагороджені орденами і медалями[16]. Полеглим у боях новгородці спорудили кілька пам'ятників у період 1950-1960 років.
19 жовтня 1951 указом Президії Верховної ради УРСР селище Нью-Йорк Дзержинського району Сталінської області було перейменоване на Новгородське, а селищна рада депутатів трудящих на Новгородську.[4]
Новітня історія
ред.21 липня 2014-го року бійці 34-го батальйону увійшли в Нью-Йорк та протягом дня встановили повний контроль над селищем. Рейдами блокували будь-яке пересування російських найманців.
Під час несення служби на блокпосту № 1 помер 11 березня 2015 року від пневмонії у Новгородському солдат батальйону «Волинь» Юрій Данилюк. 30 липня 2015 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу смт Новгородське солдат 43-го батальйону Володимир Гриценко: зазнав кульових поранень у ногу, що спричинило артеріальну кровотечу.
2016 року виникла ідея про відновлення історичної назви селища міського типу. 6 грудня 2016 року на сайті Верховної Ради України було зареєстровано проєкт Постанови № 5517[17] про перейменування смт Новгородське в смт Нью-Йорк.[18][19]
3 лютого 2021 року парламентський Комітет з питань організації державної влади підтримав проєкт постанови[20] про перейменування смт Новгородське у смт Нью-Йорк.[21][22] 1 липня 2021 року Верховна Рада України IX скликання ухвалила рішення про повернення селищу назви Нью-Йорк.[23]
20 серпня 2024 міноборони Росії заявило про захоплення Нью-Йорка. Генштаб ЗСУ не коментує, а медіа заявляють, що в селищі досі є позиції бійців ЗСУ. [24]
6 вересня 2024 стало відомо, що до боїв за Торецьк та Нью-Йорк додали 12-ту бригаду спецпризначення НГУ «Азов». Бійці «Азову» повернули під контроль частину Нью-Йорка на Донеччині та деблокувати українських військових, які були в оточенні на Фенольному заводі [25]. Незважаючи на це, російські окупаційні війська захопили Нью-Йорк до кінця вересня 2024 року.
Населення
ред.Рік | Кількість жителів |
---|---|
1859 | 85[26][7] |
1908 | 1 493[27] |
1911 | 926 |
1939 | 4 737[28] |
1959 | 5 285[29] |
1970 | 13 223 |
1979 | 13 064 |
1987 | 13 400 |
1989 | 13 195 |
1992 | 13 200 |
1998 | 12 100 |
2001 | 11 927 |
2009 | 11 040 |
2010 | 11 019 |
2011 | 10 948 |
2012 | 10 892 |
2013 | 10 850 |
2014 | 10 788 |
2024 | 1 940 |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[30]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 7767 | 65.74% |
українська | 4011 | 33.95% |
білоруська | 14 | 0.12% |
вірменська | 3 | 0.03% |
польська | 2 | 0.01% |
німецька | 2 | 0.01% |
румунська | 1 | 0.01% |
інші/не вказали | 15 | 0.13% |
Усього | 11815 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 11815 осіб, із них 33,95 % зазначили рідною мову українську, 65,74 % — російську, 0,12 % — білоруську, 0,03 % — вірменську, 0,02 % — німецьку та польську, 0,01 % — румунську[31].
Промисловість
ред.1894 року в колонії Нью-Йорк почали діяти чавуноливарний та механічний заводи з виготовлення бункерів, плугів, жнивних машин та бричок. У слюсарному, ковальському, колісному, модельному, малярному та ливарному виробництвах був зайнятий 41 працівник. Діяла парова машина потужністю 8 кінських сил. На місці цього підприємства за роки радянської влади виріс Машинобудівний завод імені Г. І. Петровського, який випускав гірничовидобувну техніку. Наприкінці 19 століття почав діяти Неліпівський рудник.
Підприємства
ред.- Дзержинський фенольний завод (ТОВ науково-виробниче об'єднання «Інкор і Ко» КХП «Фенольний завод»)
- Новгородський машинобудівний завод імені Петровського (станом на 2022 рік ліквідовано)
- Донецька дослідна станція — з 2012 року — Донецький відділ родючості ґрунтів Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»[32]
- ТОВ «Бета-агро-інвест»
- ТОВ «Новгородський гідромеханічний завод» (на базі машинобудівного заводу)
- ТОВ Агропромислова компанія «Алькон-Агро» (мельничний комплекс)
- ТОВ «Рекар»
- ТОВ «Новгородський комунальний комбінат»
- ТОВ «Ремтехсервіс» (на базі машинобудівного заводу)
- ТОВ «Нью-Йорк Агро-Інвест»
- ВАТ «Новгородське СРП» (станом на 2022 рік в стані припинення)
Транспорт
ред.У Нью-Йорку розташована станція Фенольна Донецької залізниці, яка сполучає смт та місто Торецьк із містами Донецьк, Слов'янськ, Ясинувата, Краматорськ, Костянтинівка, Лиман, Маріуполь, Харків[33].
Культура
ред.2-3 жовтня 2021 року в Нью-Йорку вперше відбувся Нью-Йоркський літературний фестиваль (НЛФ), який заснувала письменниця Вікторія Амеліна.[34][35][36], в якому взяли участь Сергій Жадан, Галина Крук, Олена Стяжкіна, Тамара Горіха Зерня, Руслан Горовий, Лінія Маннергейма. Брехт & Джаз / Жадан & Токар та інші[37][38].
7 листопада 2021 року, в день старту знаменитого Нью-Йоркського марафону, в українському селищі Нью-Йорк було влаштовано забіг під назвою «Марафон, який ніхто не хоче бігти»[39]. Метою заходу стало привернення уваги міжнародної спільноти до російської агресії на сході України[40]. За перші чотири дні на участь у марафоні було подано понад 24 тисячі заявок, а вже за десять днів кількість учасників склала 35,5 тисяч, що перевищило кількість бігунів, зареєстрованих в оригінальному нью-йоркському марафоні. Заявки на участь надійшли окрім України, також з Німеччини, Нової Зеландії, Великої Британії, Туреччини, Перу та з американського Нью-Йорка[41]. У забігу взяли участь низка відомих українських політиків, журналістів, військовослужбовців та інших.
Особистості
ред.- Брусиловський Єфрем Мойсейович — ревматолог, бальнео- і фізіотерапевт, лиманознавець.
- Гужва Микола Якович — Герой Радянського Союзу.
- Дік Адольф Якович — один з конструкторів танку Т-34.
- Зосимович Володимир Юрійович — науковець-стратиграф, палеонтолог, доктор геолого-мінералогічних наук.
- Іринарх (Тимчук) — єпископ УПЦ (МП).
- Гайовий Антон Іванович — політичний діяч.
- Куштевська Тетяна Василівна[42] — письменниця та поетеса.
- Льонко Євген Олександрович — композитор, музичний редактор, член НСКУ.
- Черноусенко Володимир Михайлович — фізик-ядерник.
- Шкуропат Василь Андрійович — Герой Соціалістичної Праці.
Пам'ятники
ред.-
Пам’ятник на братській могилі радянських воїнів.
-
Меморіальний комплекс біля станції Фенольна.
У культурі
ред.Під назвою Нью-Йорк селище згадане в драмі Віктора Некрасова «У рідному місті».[43]
Цікавий факт
ред.У місті Дружківка є вулиця Нью-Йоркська, що названа на честь селища.
Примітки
ред.- ↑ Близько 1940 людей залишаються жити у селищі Нью-Йорк, що на Донеччині
- ↑ Новгородська селищна (сільська) рада.
- ↑ а б Німці-меноніти, гранти та фенол. Чим живе прифронтовий Нью-Йорк. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
- ↑ а б Указ Президії Верховної ради Української РСР «Про перейменування селища міського типу Нью-Йорк і Нью-Йоркської селищної ради депутатів трудящих Дзержинського району Сталінської області» від 19 жовтня 1951 року // Olexiy Haran, 19 січня 2015
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 1 липня 2021 року № 1610-IX «Про перейменування селища міського типу Новгородське Бахмутського району Донецької області»
- ↑ Саенко Р. И. — Из истории основания города Мариуполя. — С. 5.
- ↑ а б Списки населенных мест Российской империи, т. 13: Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством: по сведениям 1859 года. — СПб.: Тип-я Карла Вульфа, 1863.
- ↑ https://www.donmining.info/2015/08/blog-post.html?m=1 | Фенольнянское месторождение аргиллитов и суглинков
- ↑ http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.pdf
- ↑ Приезжий. Из истории Новгородского машиностроительного завода (По страницам архивных фондов) - Дзержинск - город шахтеров. www.dzerghinsk.org. Процитовано 11 червня 2017.
- ↑ https://www.dzerghinsk.org/news/po_stranicam_arkhivnykh_fondov_iz_istorii_novgorodskogo_kirpichnogo_zavoda/2013-03-29-4296 | По страницам архивных фондов: из истории Новгородского кирпичного завода
- ↑ Д. А. Першак Название: Хроника великих дней Издательство: Донецк: Изд-во «Донбас», 1977 г., стр. 41
- ↑ Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас», 1977 г., стр. 63
- ↑ Д. А. Першак Хроника великих дней «Донбас», 1977 г., стр. 161
- ↑ смт Новгородське Донецька область, м. Торецьк[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ История Городов и Сел — Том Донецкая область, стр. 308—309
- ↑ Проєкт Постанови про перейменування селища міського типу Новгородське Донецької області (укр.). Верховна Рада України. 09 грудня 2016. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Микола Бердник (12.02.2021). Нью-Йорк на Донбасі: навіщо прифронтовому селищу американська назва?. dw.com (укр.). Deutsche Welle. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Як живеться Нью-Йорку в степу донецькому?. ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Проект Постанови про перейменування селища міського типу Новгородське Бахмутського району Донецької області
- ↑ Україні повернуть Нью-Йорк. Це підтримав комітет Ради
- ↑ Комітет Ради підтримав перейменування селища на Донбасі в Нью-Йорк // Слово і Діло, 2021-02-03
- ↑ В Україні з'явиться свій Нью-Йорк: Рада схвалила постанову. РБК-Украина (рос.). Процитовано 1 липня 2021.
- ↑ Міноборони Росії заявило про захоплення Нью-Йорка, Генштаб ЗСУ не коментує. Радіо Свобода. 20 серпня 2024. Архів оригіналу за 28 вересня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ Коник, Андрій (6 вересня 2024). Бійці "Азову" повернули під контроль частину Нью-Йорка на Донеччині. Суспільне Донбас. Архів оригіналу за 6 жовтня 2024. Процитовано 6 лютого 2025.
- ↑ в том числе население Железное — 3 283, Нью-Йорка — 85
- ↑ в том числе население Железное — 5 757, Нью-Йорк — 1 493
- ↑ в том числе Новгородское (бывший Нью-Йорк) — 4 737, Железное — 8 314
- ↑ в том числе Новгородское — 5 285, Железное — 7 628
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
- ↑ Донецька дослідна станція. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
- ↑ Розклад по станції Фенольна на офіційному сайті Донецької залізниці. Архів оригіналу за 10 серпня 2007. Процитовано 8 грудня 2010.
- ↑ Zaxid.net. «Як можуть дорослі боятися бути там, де щодня ходять до школи діти?». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ На рубежі з війною: в українському Нью-Йорку відбувся перший літературний фестиваль. 24 Канал (укр.). Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Справжні історії: як пройшов перший літературний фестиваль в українському Нью-Йорку. chytomo.com (укр.). 22 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Нью-йоркський літературний фестиваль Справжні імена. Справжні історії.
- ↑ Нью-Йоркський Літературний Фестиваль, Facebook.
- ↑ За кілометр від лінії фронту: у Нью-Йорку запустили «Марафон, який ніхто не хоче бігти». «Новинарня». Процитовано 21 листопада 2021.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ Офіційний сайт проєкту «Марафон, який ніхто не хоче бігти». Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ У марафоні на підтримку України беруть участь десятки тисяч людей з усього світу. «Рост info». Процитовано 21 листопада 2021.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|publisher=
- ↑ Дорогие мои земляки
- ↑ Некрасов В. В родном городе // Авт. сб. «Написано карандашом». — К. : Дніпро, 1990. (рос.)
Джерела
ред.- Нью-Йорк читає українською// Урядовий кур'єр, 20.10.2021
Література
ред.- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. — Донецьк : Український культурологічний центр, Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь», 1995. — 64 с.
- Василь Пірко. Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- В. О. Пірко. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) // Український культурологічний центр. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. — Львів : Слово, 1992. — 152 с. — ISBN 5-8326-0011-8.
- М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія. — Донецьк : Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка, 2008. — 192 c.
- М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні у 1945—1991 рр: Монографія. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Нью-Йорк (селище міського типу) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нью-Йорк_(селище_міського_типу)