Відкрити головне меню

Антон Іванович Гайовий (4 [17] січня 1907(19070117), Новгородське — 3 липня 1962, Київ) — український радянський політичний діяч, секретар ЦК КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го та 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Член ЦК КПРС (1956—1962). Член ЦК КПУ (1940—1962). З 26 грудня 1957 по 3 липня 1962 року — член Президії ЦК Компартії України.

Антон Іванович Гайовий
Антон Іванович Гайовий
Голова виконавчого комітету Сталінської обласної ради депутатів трудящих
грудень 1939 — листопад 1940
Попередник: Петро Шпильовий
Спадкоємець: Пилип Решетняк
1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету Компартії (більшовиків) України
23 листопада 1940 — 5 вересня 1951
Попередник: Михайло Квасов
Спадкоємець: Василь Клименко
1-й секретар Запорізького обласного комітету Компартії України
29 квітня 1952 — 20 грудня 1957
Попередник: Ілля Іванов
Спадкоємець: Володимир Скрябін
1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету Компартії України
20 грудня 1957 — 24 травня 1961
Попередник: Володимир Щербицький
Спадкоємець: Микита Толубєєв
 
Партія: КПРС
Освіта: Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Народження: 4 (17) січня 1907
Новгородське, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть: 3 червня 1962(1962-06-03) (55 років)
Київ, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Нагороди:
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки

ЖиттєписРедагувати

Народився в селі Залізне Бахмутського повіту Катеринославської губернії (тепер селище Новгородське Торецької міськради Донецької області) у родині селянина-бідняка. Закінчив початкову церковноприходську школу.

Трудову діяльність розпочав у 1919 році відгрібальником вугілля на шахті Панасенка у місті Горлівці.

У квітні 1919 — березні 1930 року — учень, ливарник-шишельник ливарного цеху Горлівського машинобудівного заводу. У березні 1930 — червні 1931 року — цеховий профорг Горлівського машинобудівного заводу.

Член ВКП(б) з липня 1930 року.

У червні 1931 — серпні 1933 року — помічник начальника цеху Горлівського машинобудівного заводу Донецької області. У серпні 1933 — червні 1936 року — голова заводського комітету профспілки Горлівського машинобудівного заводу імені Кірова.

У червні 1936 — квітні 1937 року був головою Горлівської міської Ради профспілок Донецької області.

У червні — вересні 1937 року — секретар комітету КП(б)У Горлівського машинобудівного заводу імені Кірова.

У вересні 1937 — червні 1938 року — 2-й, 1-й секретар Горлівського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У червні 1938 — січні 1939 року — 3-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. У січні — грудні 1939 року — 2-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. Одночасно навчався у Донецькому інституті господарників у місті Сталіно.

З грудня 1939 року до листопада 1940 року — голова виконавчого комітету Сталінської обласної Ради депутатів трудящих. З 17 травня 1940 до 3 липня 1962 року — член ЦК Компартії України.

З 23 листопада 1940 до 5 вересня 1951 року — 1-й секретар Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

З липня 1942 по січень 1943 року — член Військової Ради 21-ї армії. З 2 жовтня 1942 по 29 червня 1943 року — член нелегального ЦК Компартії України.

У 1950 році закінчив екстерном Ворошиловградський гірничий технікум.

З вересня 1951 до травня 1952 року — слухач Курсів перепідготовки 1-х секретарів обкомів, крайкомів і ЦК компартій при Вищій партійній школі ЦК ВКП(б).

З 29 квітня 1952 до 20 грудня 1957 року — 1-й секретар Запорізького обласного комітету Компартії України.

З 20 грудня 1957 по 24 травня 1961 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету Компартії України.

З 19 травня 1961 по 3 липня 1962 року — секретар ЦК Комуністичної партії України.

 
Могила Антона Гайового

Помер 3 липня 1962 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

НагородиРедагувати

Нагороджений чотирма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років».

ПосиланняРедагувати