Відкрити головне меню


Кремене́цькі го́ри (також Крем'янецькі гори, чи Кремене́цький кряж, Кремене́цька гряда) — північно-східна частина Гологоро-Кременецького кряжа Подільської височини. Лежать на території Кременецького та Шумського районів Тернопільської області і (частково) Дубенського та Здолбунівського районів Рівненської області. Окремі відроги заходять в Білогірський район Хмельницької області.

Кременецькі гори
Кременецькі гори в межах Кременця
Кременецькі гори в межах Кременця

50°07′34″ пн. ш. 25°47′48″ сх. д. / 50.1262310000277722° пн. ш. 25.79687800002777820° сх. д. / 50.1262310000277722; 25.79687800002777820Координати: 50°07′34″ пн. ш. 25°47′48″ сх. д. / 50.1262310000277722° пн. ш. 25.79687800002777820° сх. д. / 50.1262310000277722; 25.79687800002777820
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна
Тернопільська область
Кременецький район
Шумський район
Система Подільська височина
Тип пагорб
Висота 350—400 м
(максимальна — 408,6 м)
Ідентифікатори і посилання
GeoNames, Global Geosites 704141
Кременецькі гори. Карта розташування: Україна
Кременецькі гори
Кременецькі гори
Кременецькі гори (Україна)
CMNS: Кременецькі гори на Вікісховищі

Простягаються з південного заходу на північний схід між долинами річок Ікви і Кутянки та Вілії (всі — басейн Прип'яті). Довжина 65 км, ширина 12—20 км. Середня висота становить 350–400 м. Максимальна — 408 м.

Кременецькі гори представлені в рельєфі плосковершинними пасмами, плато й останцями; сильно розчленовані долинами річок, балками і ярами. Схили асиметричні: круто, місцями урвищами обриваються на північному заході та півночі. Північно-західний край гряди підноситься над рівниною Малого Полісся на 120–150 м, на півдні гряда поступово знижується. Складається з крейди, вапняків, піску. Характерні ерозія ґрунтів, зсуви, карст (Студентська печера, Піщанка). Лісистість становить близько 20 %. На схилах переважно широколистяні ліси, чимало вершин голі, плоскі та місцями кам'янисті.

Цікавим об'єктом є відслонення крейди у старому кар'єрі - геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташоване у північно-східній частині міста Кременець у старому кар'єрі. Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 26 грудня 1976 року № 637.

Найвідомішим об'єктом є Замкова гора (Бона), котра приваблює туристів.

На території Кременецький гір розташовані Кременецький ботанічний сад, національний природний парк «Кременецькі гори» та багато інших природоохоронних об'єктів.

Зміст

ВершиниРедагувати

Рослинний світРедагувати

Кліматичні умови сприяють розвитку багатого рослинного світу. Переважають хвойно-широколистяні та широколистяні ліси, особливу цінність мають букові деревостани на горах Маслятин та Черча. На території є чагарники, луки і степи. Тут зростає понад 1200 видів вищих спорових і квіткових рослин, у тому числі 16 ендемічних видів. Судинних рослин налічується більше 915 видів, з яких 21 вид занесено до Червоної книги України. Серед степової і наскельно-степової рослинності — ряд волино-подільських ендеміків та реліктових видів. Зокрема: шавлія кременецька, молочай волинський, змієголовник австрійський, гвоздика несправжньопізня, спірея пиківська, лещиця дністровська, підмаренник застарілий, самосил гірський, жовтозілля Бессера. Ендеміки виключно Кременецьких гір — це мінуарція побільшена, юринея товстосім'янкова, береза Клокова[1].

Характерним для західної частини Кременецьких гір є наявність костриці валіської. Незначні ділянки займають формації чебрецю Бессера. З рідкісних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України (1987), зустрічаються формації ковили волосистої, молодила руського, осоки низької, ковили пірчастої, костриці бліднуватої[2][3].

Тваринний світРедагувати

Тваринний світ різноманітний і багатий. Тут мешкають: вовчок сірий, лісовий і горішковий, лісова куниця, білка звичайна, заєць сірий, лисиця звичайна, видра річкова, рак річковий; Також зустрічаються борсук звичайний, лось звичайний, свиня дика (кабан), козуля Європейська, олень шляхетний, а також деколи на територію заходить лось європейський занесені до Червоної книги України. Серед птахів зустрічаються граки, горобці, стрижі, круки, сороки, жайворонки, горлиці, сірі та чорнолобі сорокопуди, сірі сови, голуби, синяки, сиворакші, сипухи, перепілки, у болотяних місцях — крижні, пастушки, водяні курочки, деркачі, чайки, сірі чаплі; рідкісними видами є підорлик малий, канюк, лелека чорний, пугач, малий строкатий дятел, кам'яні дрозди, серпокрильці. У темних місцинах водяться рукокрилі (рід кажанів), зокрема руді вечірниці.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати