Молодило руське

вид рослин

Молоди́ло ру́ське[1][2] (Sempervivum ruthenicum Schnittsp. & C.B.Lehm.; інша назва — молоди́ло украї́нське;[3] народна назва: свинячий хліб) — сукулентна рослина роду молодило (Sempervivum) з родини товстолистих (Crassulaceae).

Молодило руське​
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолистові (Crassulaceae)
Рід: Молодило (Sempervivum)
Вид:
Молодило руське​ (S. ruthenicum)
Біноміальна назва
Sempervivum ruthenicum

Загальна біоморфологічна характеристика

ред.
 
Квіти молодила руського
 
Молодило руське в Національному природному парку «Бузький Гард»
 
Молодило руське серед гранітних виходів Гранітно-степового Побужжя

Трав'яниста, суцільно залозисто запушена багаторічна рослина, у стані цвітіння досягає 20–35 см заввишки. Стебло борозенчасте; стеблові листки довгастоланцетні, загострені, війчасті. Розетки листків сизувато-зелені, 5–8 см у діаметрі. Листки м'ясисті, оберненояйцеподібні, по краю з війками (помітно довшими, ніж волосинки на поверхні), коротко загострені, розширені у верхній третині. Суцвіття пухке, щиткоподібне, близько 8–10 см завширшки, 4–10 см заввишки, з довгими, пухнастими, багатоквітковими гілками — завитками. Квітки правильні, оцвітина подвійна. Чашечка зрослолисткова, частки м'ясисті, довгастояйцеподібні, гострі. Пелюстки зірчасто-розпростерті, жовті, лінійні, загострені, зовні з довгим запушенням. Плід — багатолистянка; листянки довгастояйцеподібні, з довгим прямим носиком, багатосім'яні, з пухнастими залозистими волосками. Нектарні залозки опуклі. Насіння довгасто-яйцеподібні, бурі, трохи більше 0,5 мм. Цвіте влітку (липень-серпень) 35–40 днів. Монокарпік. Плоди дозрівають у серпні-вересні. Після цвітіння й утворення плодів рослина гине. Основний спосіб розмноження — вегетативний. На кінцях тонких пагонів-вусів утворюються нові молоді рослини.[4]

Поширення

ред.

Вид поширений у Центральній, Південній, Східній Європі, на Кавказі, в Західній Азії.

В Україні зростає на Поліссі та Тернопільщині (наприклад у національному природному парку "Кременецькі гори") — а також зрідка, в Лісостепу і в північній частині Степу — частіше.

Екологія

ред.

Зростає в соснових лісах, на пісках, скелях, кам'янистих місцях.

Раритетність

ред.

Молодило руське занесене до Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Дніпропетровської, Донецької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Сумської, Тернопільської, Чернівецької областей[5] і Червоної книги Донецької області.

Поза територією України вид занесений до Червоних книг Республіки Білорусь, Республіки Молдова та Брянська область, Волгоградської, Калузької, Курської, Липецької, Пензенської, Саратовської областей Російської Федерації.

Причиною раритетності є рекреація; збирання населенням в декоративних, лікарських цілях.

Прийняті заходи охорони

ред.

Охороняється серед іншого в національному природному парку «Святі Гори», ботанічній пам'ятці природи загальнодержавного значення «Урочище Грабове», лісовому заказнику місцевого значення «Урочище Леонтьєво-Байрацьке», національному природному парку "Кременецькі гори", Кременецькому ботанічному саду[6], національному природному парку "Бузький гард", ботанічній памятці природи загальнодержавного значення урочищі "Заліщицька діброва"[7].

Хімічний склад

ред.

Не вивчений. Відомо, що м'ясисте листя накопичує велику кількість органічних кислот.

Використання

ред.

Молоде листя придатне для салатів протягом всього літа. На Кавказі листя заквашують і маринують про запас.[8]

Примітки

ред.
  1. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
  2. [[Словник української мови в 11 томах|Словник української мови: в 11 томах]]. — Том 4, 1973. — Стор. 787. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 9 грудня 2013.
  3. Sempervivum ruthenicum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с. — C.109
  5. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0.
  6. Києво могилянська академія. На Тернопільщині відбулася польова навчальна практика студентів-біологів. https://www.ukma.edu.ua. Києво могилянська академія. 28.07.2005. Архів оригіналу за 15 березня 2022.
  7. 17 жовтня в історії Тернопільщини – Терен (укр.). Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019.
  8. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.42

Джерела

ред.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.