Самосил гірський

вид рослин
Самосил гірський
Teucrium montanum1.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Ajugoideae
Рід: Самосил (Teucrium)
Вид: Самосил гірський
Біноміальна назва
Teucrium montanum
L., 1753
Синоніми
Polium montanum (L.) Mill.
Teucrium jailae Juz.
Teucrium pannonicum A.Kern.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Teucrium montanum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Teucrium montanum
EOL logo.svg EOL: 5365901
IPNI: 460563-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1000430

Самосил гірський[1][2] (Teucrium montanum) (у тому числі самосил паннонський як Teucrium pannonicum A.Kerner і самосил яйлинський як Teucrium jailae Juz.) — вид рослин з родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений у Європі крім півночі та сходу, в Алжирі й Туреччині.

ОписРедагувати

Багаторічна рослина 10–40 см заввишки. Листки зверху розсіяно-волосисті, б. ч. рівномірно розподілені по стеблу. Чашечка під час цвітіння запушена досить короткими прилеглими волосками, іноді майже гола, з поодинокими волосками[2]. Напівчагарник. Стебла дерев'яні біля основи, лежачі, біло-пухнасті, розгалужені. Горішки від зворотнояйцеподібних до еліптичних, 1.6–2 x 0.9–1.1 мм. 2n=26, 30, 60[3].

ПоширенняРедагувати

Поширений у Європі крім півночі та сходу, в Алжирі й Туреччині[4][5][6].

Населяє трав'янисті області або чагарники в сухих відкритих місцевостях, низькогірські чагарники, росте на вапняних кам'янистих або кам'янистих субстратах; цвіте він з травня до кінця літа[7].

В Україні вид зростає на вапнякових і кам'янистих відслоненнях — у Тернопільській та Рівненській областях[2].

ВикористанняРедагувати

Цей вид вживається як лікарський засіб. Він широко використовується як сечогінний, шлунковий, знеболюючий і спазмолітичний засіб. Відомо, що ефірна олія та метанол, що витягуються з повітряних частин, мають антибактеріальну, протизапальну, антиоксидативну та протигрибкову активність. Він продається на ринку в Сербії і його, як відомо, не культивують. Це одна з найбільш часто використовуваних рослин у південній Боснії та Герцеговині[7].

Загрози та охоронаРедагувати

Його збирають з дикої природи як лікарську рослину. Інтенсивний випас, який збільшує ерозію та спричинює зміни у видовому складі, а також лісові насадження є загрозою для середовища проживання гірських петрофітних степів у Болгарії[7].

Вид під загрозою вимирання в Нідерландах і регіонально вимер у Люксембурзі. Цей вид є юридично захищеним у Хорватії, охороняється регіональним законодавством у Франції. Зростає на природоохоронних територіях[7].

ПриміткиРедагувати

  1. Teucrium montanum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 307. (рос.)(укр.)
  3. Vít Bojnanský, Agáta Fargašová. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 565. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 10.01.2020.  (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 10.01.2020.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 10.01.2020.  (англ.)
  7. а б в г Khela, S. (2013). Teucrium montanum. The IUCN. Процитовано 10.01.2020.  (англ.)