Чайка
Ча́йка чубата[1] (Vanellus vanellus) — прибережний птах родини Сивкових, ряду Сивкоподібних. В Україні гніздовий перелітний птах. Гніздиться на вологих луках та трав'янистих болотах. Раніше мав обмежене мисливське значення. Через суттєве скорочення чисельності виду протягом останніх десятиріч МСОП у 2015 році цьому виду було надано статус «близький до загрозливого стану».
| Чайка | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Завропсиди (Sauropsida) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сивкоподібні (Charadriiformes) |
| Родина: | Сивкові (Charadriidae) |
| Рід: | Чайка (Vanellus) |
| Вид: | Чайка (V. vanellus)
|
| Біноміальна назва | |
| Vanellus vanellus | |
| |
| Ареал чубатої чайки Гніздування Осіле проживання Шляхи міграції Зимування | |
| Синоніми | |
|
Tringa vanellus Linnaeus, 1758 | |
Назви виду
ред.Офіційно визнаною назвою виду Vanellus vanellus українською мовою є чайка[2]. Саме цей термін є широко вживаним у науковій орнітологічній літературі[3][4][5] та словниках української мови[6][7]. У період русифікації України протягом XX ст. також застосовували синонім — «чибіс»[8], що походить від рос. «чибис». У словниках української мови можна зустріти також термін «тігітка»[9], проте він не застосовується в науковому обігу. У різних регіонах України існують народні назви цього птаха. Так на Сумщині, це — болотяна чайка, кулик, чайка, чибіс, чібіс[10]. На Харківщині — чибіс, рідко — чайка.[11] На Волино-Поділлі — чибіс[12].
Опис
ред.
Птах завбільшки з галку або трохи менший. Розмір крила 21,5-23,75 см. У річному віці довжина тіла до 35 см, вага 180 — 225 г.
Відрізняється своїм чорно-білим забарвленням і тупими крилами. Верх — з сильним металевим зеленим, бронзовим і пурпуровим блиском; груди чорні; боки тіла, черево і боки голови білі; на голові чуб з дуже вузького й довгого пір'я. У літньому вбранні горло та воло чорні, у зимовому помітна велика домішка білого пір'я. Дзьоб чорний; око темно-буре; чотирипалі малинові ноги.
Біологія
ред.Перелітний птах, поширений у помірних районах Європи та Азії, інколи залітає до Північної Америки. В Україні трапляється скрізь, крім Карпат.
Прилітає на місця гніздування дуже рано, залежно від широти, з кінця лютого до початку квітня. Гніздиться на вологих луках та трав'янистих болотах. Гніздо у вигляді невеликої ямки у ґрунті. Чайка не боїться селитися поруч з людиною та є чудовим літуном — самці під час шлюбного періоду розважають самиць повітряними іграми. Прилітають перші чайки в той час, коли на полях зберігається сніговий покрив і тільки-но з'являються перші прогалини. Самиця відкладає 4 яйця, які висиджує разом з самцем.
Гніздиться колоніями, але не дуже тісно, або окремими парами. Поява небажаного прибульця викликає переполох у всій колонії: птахи з гучними пронизливими криками та різноманітними жалібними інтонаціями починають кружляти над ворогом, налітаючи дуже близько і цим дуже часто видають себе, адже гніздо чайки на землі помітити дуже важко, а пташенята відмінно маскуються. Якщо над весняними луками летить ворона або яструб, чайки почергово ганяють ворога поки він пролітає над їх гніздовими ділянками. Пташенята виводкові. Живиться чайка різноманітними безхребетними, павуками, слимаками, хробаками тощо.
Значення та охорона
ред.У 18 сторіччі в Європі яйця чайок були делікатесом. У Фрисландії досі популярна розвага, яка полягає у тому, щоб знайти перше яйце чайки цього року і подарувати королеві. Щороку сотні людей йдуть на пасовища у пошуках яєць. Той, хто знаходить перше яйце, відзначається як національний герой.[джерело?] Але сьогодні на це потрібна ліцензія, яка до того ж зобов'язує позначати гнізда чайок, а то й огороджувати, щоби вберегти їх від фермерської діяльності, оскільки чайки не можуть захистити себе від сільгосптехніки.
У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи у 2004—2015 роках чайка мала статус «Найменший ризик». У жовтні 2015 року через скорочення чисельності виду, йому було надано статус «близький до загрозливого стану»[13].
У культурі
ред.В українському фольклорі відома журлива чумацька пісня «Ой горе тій чайці»[14], яку, за деякими джерелами, дуже полюбляв, або, можливо, був її автором, гетьман України Іван Мазепа. Гетьман порівнював тогочасну Україну з чайкою, яка звела гніздо при битій дорозі. Слова пісні свідчать, що в давнину чайок впольовували й споживали в їжу.
Тарас Шевченко у вірші «До Основ'яненка»:
|
Чайка скиглить, літаючи, мов над дітьми плаче, що то видно, що то чутно на степу козачім.. |
|
Джерела
ред.- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України // Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
- ↑ Grishchenko V. Checklist of the birds of Ukraine // Беркут. – 2004. – Т. 13, вип. 2. – Р. 141-154. Архів оригіналу за 26 червня 2013.
- ↑ Шидловський І. В.. Чайка (Vanellus vanellus L.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл: Автореф. дис… канд. біол. наук: 03.00.08 — зоологія / НАН України; Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. — К., 2005. — 20 с.
- ↑ Чайка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 443. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016.
- ↑ Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К.: Вища шк., 1984. — 184 с.
- ↑ Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 265. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016.
- ↑ Книш М. П. Народні назви птахів на Сумщині // Беркут. — 2014. — Т. 23, вип. -2. — С. 99-105.
- ↑ Шапаренко С. О. Народні назви птахів на Харківщині. — Беркут. — 1994. — Т. 3, вип. 1. С. 40-42.
- ↑ Новак В. О., Мазуркова І. А. Народні назви птахів на Волино-Поділлі. — Мат-ли ІІ-ї конфер. молодих орнітологів України. — Чернівці, 1996. — С. 136—137.
- ↑ BirdLife International. 2015. Vanellus vanellus. The IUCN Red List of Threatened Species 2015: e.T22693949A82827740. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T22693949A82827740.en. Downloaded on 10 January 2016.
- ↑ Ой горе тій чайці, відео. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2016.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
- Наталя Шевченко. Кулик і його болото // National Geographic Україна. — Вип. листопад 2014. — С. 32-37.
- Чайка (Vanellus vanellus L.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл : дис... канд. біол. наук: 03.00.08 / Шидловський Ігор Віталійович ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2005. - 171 арк.: іл.
Посилання
ред.- Чайка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2039. — 1000 екз.
- Чайка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Чайка [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ