Відкрити головне меню

Ревуцький Дмитро Миколайович

Український музикознавець, фольклорист, перекладач, літературознавець
(Перенаправлено з Дмитро Ревуцький)

Дмитро́ Микола́йович Реву́цький (* 5 квітня 18811941) — музикознавець, фольклорист і музичний діяч, родом з с. Іржавця на Чернігівщині, брат Левка Ревуцького, батько Валер'яна Ревуцького, родич Олекси та Миколи Стороженків[1]. .

Ревуцький Дмитро Миколайович
Revuzkiy.gif
Народився 5 квітня 1881(1881-04-05)
Іржавець
Помер 1941
Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність українці
Діяльність музикознавець, фольклорист
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Заклад Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка

Надгробок Дмитра Ревуцького на Байковому кладовищі в Києві

ПоходженняРедагувати

 
Олександра Дмитрівна та Микола Гаврилович Ревуцькі, 1905 рік, фото Л. Ревуцького

Батько — Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу та грав на скрипці під акомпанемент дружини.

Мати — Олександра Дмитрівна (дівоче прізвище Каневська) (1844, Київ — 1906) — до заміжжя шкільний вчитель в селі Іржавець, фольклорист. Вільно володіла французькою і німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля. Грала на фортепіано (виконувала твори Шопена, сонати Бетговена), збирала місцевий пісенний фольклор. У 1880 році взяла шлюб із Миколою Гавриловичем Ревуцьким. Листувалася з Л. Толстим щодо організації навчання у сільській школі. Ці матеріали в 1930 р. Дмитро Миколайович Ревуцький передав до музею «Ясная Поляна». Коли Лев Толстой був у Бахмачі в маєтку художника Миколи Ге, відбулося їхнє особисте знайомство.

Дід, материн батько, Дмитро Кіндратович Каневський, військовий, вийшов у відставку в чині штабс-ротмістра Харківського уланського полку, оселився в Іржавці.

БіографіяРедагувати

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1906—1909 викладав у Ревелі (Таллін), 1909 повернувся до Києва, викладав у гімназіях, а після 1917 — у 49-й трудовій школі.

У 19181932 рр. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, викладав орфоепіку, вів курс історії пісні. В 1921 став одним із організаторів Комітет пам'яті М. Д. Леонтовича.

У 1922 Разом з К.Квіткою став одним з організаторів Етнографічної Комісії АН УРСР (згодом — ІМФЕ ім. Рильського). Згодом переслідуваний радянською владою за «буржуазний націоналізм» та розповсюдження «петлюрівської ідеології» й 1931 року звільнений з інституту. 1938 поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.

1939 був вражений інсультом, імовірною причиною якого було викрадення майже готової книги про українських кобзарів. Через перенесений інсульт Д. Ревуцький не зміг евакуюватися, й залишився в Києві, що мало рокові наслідки. 29 грудня 1941 був вбитий у власній квартирі разом з дружиною агентом НКВС.

Творчий доробокРедагувати

Ревуцький значно спричинився до піднесення й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних європейських композиторів, вчитель-викладач музики і пов'язаних із музикою дисциплін та редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетговена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).

Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібрета опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Меєрбера, «Фауст» Ґуно, «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Глинки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, зокрема «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), "Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко — хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939), «Автобіографії М. Лисенка» (1940), «Живе слово» — підручник мистецького читання (1923).

Родинні та дружні зв'язкиРедагувати

Докладніше: Ревуцькі
  • Олекса Петрович Стороженко (1806 —1874) (двоюрідний брат Ганни Павлівни, бабусі Дмитра Ревуцького по матері)[1][2]  — письменник, народознавець, автор оповідань з українського життя, драми «Гаркуша» (покладена в основу лібрето першої  — не завершеної  — опери М. Лисенка).
  • Микола Ілліч Стороженко (1836 —1906), далекий родич (брат у п'ятих Дмитра Ревуцького)[1][2]  — історик літератури, професор Московського університету, голова Російського Шекспірівського товариства; автор праць про Т. Шевченка та з історії України. Народився в Іржавці, в Москві приймав у своїй квартирі Дмитра Миколайовича.[3]
  • В Іржавці сусідами Ревуцьких були Сікорські  — родичі авіаконструктора Ігоря Сікорського.
  • Приятелем родини був художник Микола Ґе.
  • Сергій Маслов (1880  — 1957)  — літературознавець, педагог, професор Київського університету. Товариш Дмитра Миколайовича в Київському університеті (з 1900), хрещений батько Валер'яна Дмитровича Ревуцького.
  • Мав дружні стосунки і співробітничав з співаком А. Доливо-Соботницьким.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати