Відкрити головне меню

Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (171310 вересня 1791) — український архітектор, представник пізнього козацького бароко (рококо). Народився у Літковичах[а], походив із купецького роду Григоровичів-Барських, брат мандрівника Василя Григоровича-Барського. Навчався у Києво-Могилянській академії. Працював інстигатором та, ймовірно, виконував обов'язки міського архітектора[1]. Також був депутатом Київського магістрату та батьком 15 дітей. Автор багатьох сакральних та цивільних споруд Києва (фонтан Самсон (17481749), Покровська церква (1766), церква Миколи Набережного (17721775), Козельця (Собор Різдва Богородиці, будинок полкової канцелярії) та інших міст та містечок України. В його пізній творчості помітний перехід до класицизму. Помер у Києві.

Григорович-Барський Іван Григорович
Народження 1713(1713)Літковичі, Гетьманщина
Смерть 10 вересня 1791(1791-09-10)Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Києво-Могилянська академія
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Козелець, Золотоноша, Нові Петрівці
Архітектурний стиль українське бароко
Найважливіші споруди

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1713 року в містечку Літковичах у родині вихідців із міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року родина переїхала до Києва. Батько майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван навчався у Києво-Могилянській академії в 1724[2] — початку 1730-х[1].

До роботи архітектором служив у магістраті (зокрема депутатом, лавником, райцем), в 1744[2] одружився, налагодив сімейний побут. Був відомим і як промисловець, який успішно торгував разом з синами у своїй крамниці на Подолі[1]. У 1744—1748 роках проживає за межами Києва[2].

Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. Пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, зокрема, ймовірно, Шеделя[2], заходився творити самостійно.

З 1740-х служив інстигатором[3], за деякими даними[1], виконував обов'язки міського архітектора (про це свідчить те, що він відповідав за садибні межі, запобігаючи пожежам). Багато будівель він спорудив саме на замовлення магістрату. У 1776 році зодчий проводив ремонт Маріїнського палацу[4].

Був батьком 15 дітей. З них двоє були підприємцями: Олександр був головою цехової управи, а Іван володів кількома цегельнями на Подолі та на річці Либідь. Їх згодом успадкував його син Яким[5].

Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785. Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. 1787 Київський магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетського походження.

Іван Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року у віці 78 років. У метричному зошиті за 1791 рік збереглося свідоцтво, знайдене науковцем Л. Проценко, про те, що

« преставився Іван Григорович-Барский, прежде смерти исповіди й святых тайн удостоин... Погребен священником Іосифом Сементовским сборне почину христианску... літ 78. »

[1]

Похований на Подолі біля відбудованої ним церкви Богородиці Пирогощої, точно місце його могили не встановлено[6].

ТворчістьРедагувати

Іван Григорович-Барський — творець оригінальних типів культових та світських споруд у Києві та інших містах України. Для творчості зодчого характерні багатство композиційних прийомів, мальовнича пластика фасадів та рослинні орнаменти в стриманому, витонченому декорі, а в історію українського мистецтва він увійшов передовсім як архітектор-новатор[2][1].

Був послідовником українського бароко, проте наприкінці творчої кар'єри перейшов до зведення церковних споруд з рисами, властивими класицизмові. Стислий перелік архітектурної спадщини зодчого міститься у начерку його епітафії:

« Трудившийся в разных сооружениях, воду провел в различніе места, в городе сем от различных источников спод гор, а потом строил камения церкви, колокольні і покои. Первую зділав у Кириловским монастирі, звоницею, й брамою й погребами. Церков Покровскую й Набережно-Никольскую. У Козельці церков штукатуриею украшал й тынковал, й колокольню вновь построил у Золотоношском Красногорскім монастирі, церков, колокольні у Петропавловском монастирі, у Соборноуспенском монастирі з церквою, еще магазейн городской, й гостиной дом, жилые покои греческому монастиру й Юрию Дранчеву, реперовав Воскресенскую й Успенскую, у Межигорському монастирі келій… »

[1]

Починається перелік із водогону, який він влаштував у 17481749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник, над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на початку XIX століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву[7].

Зодчий будував не тільки в Києві, але також виконував замовлення з різних міст та містечок України. Зокрема, на замовлення родини Розумовських разом з Андрієм Квасовим в 17521770 роках споруджував комплекс собору Різдва Богородиці в Козельці, багато та пишно декорований ліпниною[8]. Згодом в 17721774 роках за кошти Петра Калнишевського[9] збудував Петропавлівську надбрамну церкву, келії та інші споруди Межигірського монастиря, а також Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря в 17671771 роках за кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського[10].

Близько 1760 проводив будівельні роботи в Кирилівському монастирі[11] на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі[12], де був старостою його батько, також перебудував Воскресенську церкву на Подолі[12]. На жаль, більшість із раніше згаданих споруд не збереглася. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці1967[13] року там розташована військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року, за іншими даними 1835 року[12]; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського виділяється Покровська церква на однойменній вулиці, збудована ним 1766 року як парафіяльна. Ймовірно, на зодчого справила[12][14] враження Андріївська церква, збудована за проектом відомого петербурзького архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. Їм можна разом побачити з Покровської вулиці та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони та елементи зовнішнього оформлення, проте, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «конструкція церкви навіяна зразками українського дерев'яного будівництва». Дуже приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви[12][14].

Також на Подолі збереглася Набережно-Микільська церква на вулиці Григорія Сковороди, збудована в 17721775 роках. Барабан бані має оригінальний декор — на подвійні колони коринфського ордеру замість карнизу спирається ряд напівкруглих архівольтів[12]. Цілком можливо, що цю форму архітектор запозичив із зображення альтанки на одному з малюнків свого брата, мандрівника Василя Григоровича-Барського. Вигляд будівлі було дещо змінено перебудовою бані після пожежі 1811 року, в якій також загинув весь первісний інтер'єр[12].

Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2, збудований архітектором на замовлення магістрату в 1766[15]1769 роках на випадок неврожаю[16]. Також у 1760-х архітектор збудував старий гостиний двір біля Межигірської вулиці, який мав форму каре[15]. Проте його, як і келії Грецького монастиря та будинок Юрія Дранчева, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено.

Після викупу магістратом всіх київських маєтностей Биковських, у 1780-х на його замовлення він проводив перебудову будинку Биковських, яка завершилася в 1791 році, після чого за рішенням магістрату там було розташовано божевільню[17].

Деякі споруди традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер Лаври[18], залишки церкви Костянтина та Єлени[19] на розі вулиць Щекавицької та Кирилівської, Михайлівську церкву[20] у Воронежі Сумської області тощо.

ОцінкаРедагувати

Творчість Григоровича-Барського відіграла помітну роль у розвитку українського бароко другої половини XVIII століття. На думку Б. Яремченка,

« Вирісши під впливом народної творчості і прекрасно засвоївши всі елементи українського бароко, Григорович-Барський ніколи не був простим наслідувачем, а прагнув зберегти творчу індивідуальність, історичні традиції української архітектури. Водночас в його творчості відбилися сучасні художні течії, яскравими представниками яких були такі видатні майстри, як Шедель, Растреллі, брати Квасови, Ковнір, Старченко...

Іван Григорович-Барський наблизив українське архітектурне мистецтво до кращих зразків європейської культури. [...] Різнобічна й плодотворна діяльність великого майстра відіграла помітну роль у визначенні художнього обличчя української архітектури XVIII ст.

»

— Б. Яремченко, [2]

Творча спадщинаРедагувати

ЗбереженаРедагувати

Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Коментар Фото
Трапезна церква Софійського монастиря Київ, місто Ярослава 1769 Перебудована після пожежі. В 1822 та 18691872 зазнавала подальших перебудов та прибудов. Під час реставрації в 1970 році частково повернуті первісні форми[21].  
Міський водогін із фонтаном «Феліціан» Київ, Поділ 17481749 Знищений 1934 року, відбудований 1982 року.  
Покровська церква Київ, Поділ 17661772 Первісно була двоярусною, проте під час пожежі завалилися склепіння першого поверху[14].  
Церква Миколи Набережного Київ, Поділ 17721775 Баня перебудована після пожежі 1811 року, тоді ж втрачено первісний інтер'єр[12].  
Бурса Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 17601778 Первісно була дерев'яною на кам'яному фундаменті, у 18091811 за проектом Андрія Меленського було надбудовано другий поверх[22].  
Запасний хлібний магазин (міське зерносховище) Київ, Поділ 17561766 або 17561769 Значно постраждало під час пожежі, відбудоване за проектом Андрія Меленського в 18111812 роках. 1837 року передане під пересильну в'язницю, 1875 року передане Олександрівському ремісничому училищу, 18921893 надбудовано третій поверх[15][16].  
Муровані брама та огорожа коло Іллінської церкви Київ, Поділ 1755 [12]  
Будинок Петра І Київ, Поділ 1791 Перебудований[17].  
Дзвіниця церкви Миколи Доброго Київ, Поділ 1781 Перебудована[12].  
Кирилівська церква Київ, Дорогожичі 17481760 Перебудована[11].  
Мурована огорожа Кирилівського монастиря з брамою та вежами Київ, Дорогожичі 17481760 Більша частина огорожі з брамою та трьома вежами зруйнована в 1937 році, збереглася лише невелика частина стіни з однією вежею[23].  

   

Собор Різдва Богородиці Чернігівська область, Козелець 17521763 Збудований разом з Андрєм Квасовим на замовлення Розумовських[8].  
Дзвіниця собору Різдва Богородиці Чернігівська область, Козелець 17661770 Двоярусне барокове завершення було знищене пожежею 1848 року[24].  
Будинок полкової канцелярії Чернігівська область, Козелець 17531758 або 17591765 Збудований на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана.  

 

Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря Черкаська область, Бакаївка коло Золотоноші 17671771 Збудований за кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського[10].  

 

ВтраченаРедагувати

Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Час зруйнування Примітка/Коментар Фото
Старий Гостиний двір Київ, Поділ 1778 Знаходився навпроти Воскресенської церкви, мав форму каре[15][1].
Келії Грецького монастиря Київ, Поділ 1766 Були одноповерховими з двоповерховим ризалітом[12].
Будинок Юрія Дранчева Київ, Поділ 1776 Був двоповерховим. В будинку з 1785 року була розташована міська контора Асигнаційного банку, з 1789 року міський поштамт. До 1803 року в будинку розташовувалося Головне народне училище Київської губернії. Будинок пережив Подільську пожежу[15].
Будинок Івана Григоровича-Барського Київ, Поділ XVIII століття Будинок пережив Подільську пожежу[15].
Петропавлівська церква Київ, Поділ 17441750 1935 Перебудована. Первісно це був костел домініканського монастиря, збудований в 16001640-х роках. У 17861811 – грецька церква[25].  
Дзвіниця Петропавлівської церкви Київ, Поділ 17441750 або 17611763 1935 Первісне барокове завершення бані, пошкоджене внаслідок Подільської пожежі, було замінене банею зі шпилем в стилі ампір[25].  
Келії Києво-Братського монастиря Київ, Поділ 1781 [15]
Корпус викладачів Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 1781 [15]
Церква Богородиці Пирогощої Київ, Поділ 17521772 або 1779 1935 Перебудована[12]. Була частково зруйнована в результаті пожеж, 1809 року завалилася баня. Після цього перебудована Андрієм Меленським у стилі класицизм, храм став знову однобанним. 1835 року над входом надбудували дзвіницю в стилі ампір. Після руйнування в 1935 відбудована в 19971998 роках у формах XII століття.  

 

Дзвіниця Церкви Богородиці Пирогощої Київ, Поділ 17511762 або 1782 1811 або 1835 [12]. Офіційною причиною знесення було те, що вона нібито заважає вуличному рухові.
Воскресенська церква Київ, Поділ 1760 1935 Перебудована[12]. 1809 року за проектом архітектора Андрія Меленського було прибудовано дзвіницю. Дуже постраждала під час пожежі 1811 року.  
Магістратський поштовий двір Київ, Поділ XVIII століття (не раніше 1740-х) Зображений на плані 1786 року, знаходився на розі сучасних Спаської вулиці та Контрактової площі[15]. Був двоповерховим[3].
Благовіщенська надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760 1937 Після пожежі 1849 року отримала півсферичний класицистичний купол. З 1999 року внесена в програму відтворення видатних храмів України[26].  
Трапезна з церквою Василя Великого Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481749 [2]. Згідно деяких джерел, тотожна Благовіщенській надбрамній церкві-дзвіниці[26].
Келії Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760 1937
Будинок архімандрита Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760
Петропавлівська надбрамна церква Межигірського монастиря Київська область, Нові Петрівці 17721774 1935 Побудована на кошти Петра Калнишевського[9].  
Корпус братських келій Межигірського монастиря Київська область, Нові Петрівці 1764 або 1766 1935 [2]. Побудовані на кошти Петра Калнишевського[9].

СумнівнаРедагувати

Кілька споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери. Зокрема, серед них:

Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Примітки Фото
Церква святих Костянтина та Єлени Київ, Поділ 17471757 Перебудована. Також добудовані церква святого Дмитрія, галерея та дзвіниця. 1797 року надбудовано другий ярус дзвіниці[19]. Ще раз перебудована 1865 року. Більшість будівель зруйновано перед 1930 роком, вціліла лише церква святого Дмитрія.  
Будинок ігумена Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 1781 [15]. У 1821 році перебудований Андрієм Меленським, первісне планування втрачене[27].  
Дзвіниця Ближніх печер Київ, Печерськ 1759-1762 Дзвіницю будував лаврський зодчий Степан Ковнір, проте деякі дослідники приписують авторство проекту Івану Григоровичу-Барському[18], документально його авторство не підтверджене.  
Дзвіниця Дальніх печер Київ, Печерськ 17541761 Дзвіницю будував лаврський зодчий Степан Ковнір, проте деякі дослідники приписують авторство проекту Івану Григоровичу-Барському[1]. Також серед авторів проекту називають Йогана-Ґоттфріда Шеделя, Петра Нейолова або власне Ковніра[28].  
Трьохсвятительська церква Чернігівська область, Лемеші 17551760 Храм зведений над могилою Григорія Розума (Лемеша). Також припускають, що автором проекту міг бути Андрій Квасов або Семен Карін[29].  
Церква Іоана Богослова Чернігівська область, Ніжин 1752 Збудована за кошти грека Івана Тернавіота[30].  
Свято-Воскресенська церква Чернігівська область, Чернігів 17721775 Подібна за оздобленням та формами[31].  
Михайлівська церква Сумська область, Вороніж 17761781 В оздобленні широко застосовані горельєфи. 1890 року прибудована дзвіниця[20].  

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці Вінницька область, Бар 17551757 Існує версія, що Іван Григорович-Барський причетний до спорудження цього храму[32][33], проте підтверджень цьому не знайдено.  

КресленняРедагувати

Донедавна не було відомо про збережені креслення архітектора. Проте серед інших креслень у збірнику XVIII століття, опублікованому в 2000 році, було виявлене креслення «постоваго дому» (поштамту), підписане Григоровичем-Барським. Воно може бути датоване не раніше кінця 1740-х років. Станом на травень 2019 року це єдине відоме креслення зодчого[3].

Архітектурні ансамбліРедагувати

Кирилівський монастир на однойменному малюнку Ф. Солнцева (акварель), 1843 

Вшанування пам'ятіРедагувати

У 1981 році в Києві на честь Івана Григоровича-Барського назвали вулицю[34].

У 1996 році «Укртелефільм» зняв документальний фільм «Іван Григорович-Барський» (режисер Валентин Соколовський) з циклу «Архітектори Києва»[35].

26 серпня 2011 року випущена срібна монета «Родина Григоровичів-Барських» номіналом 10 гривень[36].

20 грудня 2013 року був введений в обіг поштовий конверт з оригінальною маркою «Іван Григорович-Барський. 1713-1791»[37].

У Красногірському монастирі, де він збудував церкву, архітекторові встановлено пам'ятний хрест[38].

У грудні 2015 року у місті Бар Вінницької області одну із вулиць названо на честь Григоровичів-Барських[39].

Додаткові фактиРедагувати

 
Портрет Дмитра Григоровича, помилково вважається фотопортретом Івана Григоровича-Барського

Деякі джерела, зокрема «Історія України: практичний довідник»[40] та бібліотека КНУБА[6], подають портрет російського письменника Дмитра Григоровича[41][б] як портрет Григоровича-Барського. У 2013 році даний портрет потрапив на пам'ятний конверт[37].

Ще одна світлина подається в різних джерелах як світлина Івана[42] або Василя Григоровича-Барського[43]. Проте необхідно зазначити, що фотографію як таку винайшли в першій половині XIX століття.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Загальні посиланняРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Григорович-Барський Іван Григорович. Національний університет "Києво-Могилянська академія". Процитовано 2019-01-24. 
  2. а б в г д е ж и Історія України в особах, IX–XVIII ст. Київ: "Україна". 1993. с. 385–387. ISBN 5-319-01062-1. 
  3. а б в Юрченко, С. Б. (17.04.2016). Маловідоме креслення Івана Григоровича-Барського. Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. 
  4. МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ. Інститут історії України. Процитовано 2019-04-23. 
  5. Родина Григоровичів-Барських. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 2019-05-19. 
  6. а б Іван Григорович Григорович-Барський. Бібліотека КНУБА. Процитовано 2019-01-24. 
  7. Київ м Київ м Контрактова площа Фонтан “Самсон”. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-28. 
  8. а б Козелець смт Собор Різдва богородиці 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-14. 
  9. а б в Межигір'я як унікальна археологічна пам'ятка. Історична правда. Процитовано 2019-05-14. 
  10. а б Бакаївка. Красногірський Покровський монастир | Україна Інкогніта. Україна Інкогніта. Процитовано 2019-05-14. 
  11. а б Київ м Київ м Теліги вул. Монастир св.Кирила 1999 р. Звід пам’яток Києва. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-13. 
  12. а б в г д е ж и к л м н п р Парнікоза, Іван. Храми та монастирі Києвоподолу у 1750–1800-х рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10. 
  13. День відкритих дверей у військовій частині 3030. НГУ. Процитовано 2019-05-21. 
  14. а б в Публікації. Київ. Провідник. Петрівка (кол. Поділ). Покровська церква. Архитектор Павел Алешин. Процитовано 2019-05-13. 
  15. а б в г д е ж и к л Парнікоза, Іван. Поділ бароковий: Києвоподіл в 1719–1799 рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10. 
  16. а б Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст.. Звід історії пам'яток Києва. Процитовано 2019-01-24. 
  17. а б Дом Петра I. relax.com.ua (російською). Процитовано 2019-05-14. 
  18. а б Київ м Мазепи вул. Дзвіниця (№ 38) 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування…. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-13. 
  19. а б Парнікоза, Іван. Храми та монастирі Києвоподолу у 1720-1750-х рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-05-13. 
  20. а б Вороніж смт Церква св.Михаїла 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-14. 
  21. Отченашко, Віталій. Трапезна (Тепла, або Мала Софія), 1722–30. Звід пам'яток історії та культури. Процитовано 2019-01-14. 
  22. Історія КМА. Національний університет «Києво-Могилянська академія». 
  23. Київ м Київ м Теліги вул. Наріжна башта мурів. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-23. 
  24. Козелець смт Дзвіниця 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-17. 
  25. а б Петропавлівська церква. Архів оригіналу за 2014-06-22. Процитовано 2019-05-23. 
  26. а б Київ м Київ м Теліги вул. Надбрамна дзвіниця. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-23. 
  27. Отченашко, Віталій. Будинок ігумена, 1781. Звід Історїї Памяток Києва. Процитовано 2019-05-18. 
  28. Київ м Київ м Мазепи вул. Дзвіниця (№ 62) 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування…. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-17. 
  29. Трьохсвятительська церква у Лемешах. Інтер'єри. Україна Інкогніта. Процитовано 2019-05-17. 
  30. Церква Іоанна Богослова, Ніжин. UA.IGotoWorld.com. Процитовано 2019-05-23. 
  31. Свято-Воскресенська церква у Чернігові. Чернігівський Формат. 16 січня 2015. Процитовано 2019-05-23. 
  32. Пам’ятки історії та культури. Барська районна бібліотека. Процитовано 2019-05-23. 
  33. Перлина духовності Поділля. Вінницька єпархія ПЦУ. Процитовано 2019-05-23. 
  34. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 3 квітня 1981 року № 583 «Про найменування нових вулиць на житловому масиві Південна Борщагівка» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 2350, арк. 229–231. Архівовано з першоджерела 18 жовтня 2013.
  35. Історія Києва, Іван Григорович Барський
  36. Монета Родина Григоровичів-Барських 10 грн., ціна, графік і динаміка зміни ціни, опис, зображення. www.ua-coins.info. Процитовано 2019-05-29. 
  37. а б 20.12.2013 вводиться в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою: «Іван Григорович-Барський. 1713-1791» (КОМ 273, ОМК 268). Львівське обласне товариство Асоціації філателістів України. Процитовано 2019-05-23. 
  38. Монастыри Черкащины. Золотоноша. UnexploredCity (російською). Процитовано 2019-05-14. 
  39. Куц, Тетяна. У Бару вулиці стануть Каштановими, а провулки Затишними. Новини Вінниці | ВЛАСНО.info. Процитовано 2019-08-15. 
  40. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст. - ЛІКВІДАЦІЯ РОСІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ - Практичний довідник - Історія України - Земерова - Скирда. history.vn.ua. Процитовано 2019-05-24. 
  41. Биография Дмитрий Григорович. www.peoples.ru (рос.). Процитовано 2019-05-24. 
  42. ИВАН ГРИГОРОВИЧ-БАРСКИЙ - Сто великих украинцев - История Украины. history.vn.ua (рос.). Процитовано 2019-05-24. 
  43. Знавець далеких країн Василь Григорович-Барський. Острів знань. Процитовано 2019-05-24. 

ВиноскиРедагувати

а. ^ Традиційно вважається Київ, проте по часу народження сталося до переїзду родини в Київ у 1715.
б. ^ Див. також зображення зі сховища.

ДжерелаРедагувати

Рекомендована літератураРедагувати

  • Бондаренко, Р. І. Григорович-Барський Іван Григорович.  // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 201. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.:Видавництво «Україна», 1993, с. 385—387, 396.
  • Невідомі факти життя і творчості Івана Григоровича-Барського / Т. Кілессо // Архітектура України. 1992. № 3 С. 52—54.
  • Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К.: Техніка, 2003. 176 с.: іл. (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170—173.
  • Архитектура древнего Киева / Асеев Ю. С. — Киев: Будівельник, 1982. С. 160.
  • Григорович-Барський Іван Григорович (1713-1791): бібліогр. покажчик / О. В. Углова, Г. А. Войцехівська, А. О. Пучков. – Київ : ДНАББ імені В. Г. Заболотного, 2016. – с.197

ПосиланняРедагувати