Григоро́вичі-Ба́рські — український дворянський та купецький рід[1], що походить від київського райця (радника магістрату) та архітектора Івана Григоровича Григоровича-Барського (1713-1791).
Опис герба:У блакитному полі (щиті) зображена срібна підкова рогами вниз, на ній стоїть золотий (або срібний) кавалерський хрест (варіант т.зв. хреста Cross pattée), інший хрест — в середині підкови. Щит увінчаний дворянським шоломом з дворянською короною на ньому. Клейнод — над верхом корони три страусині пера.
Вперше спадкове дворянство було підтверджено у 1784-1785 pp. дворянським судом польського Київського воєводства у Житомирі та дворянськими депутатами російського Київського намісництва у Києві на підставі походження предків І.Г. Григоровича-Барського Яна Григоровича та Ядвіги (Ольшанської) з м. Бара на Волині від польського роду Григоровичів герба Любіч. Згідно з Виписом з Книг Градських Воєводства Київського від 23 грудня 1784 р., І.Г. Григорович-Барський — нащадок воїна Григоровича, затвердженого в спадковому шляхетстві польським королем Мечиславом III в 1199 з присвоєнням герба Любіч. Дослідження Михайла Грушевського "Барська окольнича шляхта до кінця XVIII ст."(Київська старовина, 1892, II, сс. 260-277) підтверджує, що "барський шляхтич до кінця днів Речі Посполитої зберігає тубільний, південноруський образ і стоїть близько до народної маси" , "Звичайною мовою нашої шляхти була мова малоросійська", "у справі віри наша шляхта, в дуже значній принаймні мірі, була теж солідарна з тубільним населенням".
Про походження роду з Бара відомо зі слів І.Г. Григоровича-Барського: "Іоанн родом був із міста Бара, яке в Польщі на Волині за річкою Бугом, де, одружуючись на вихованій дівчині ім'ям Євдокії, виїхав з цього міста близько 1648 року через колишнє там тоді гоніння на тих, хто сповідує віру Грецьку, і міжусобну війну, приїхав до Малороссії. з усіма своїми дітьми між якими було й двоє синів: старший Кирило, який прийняв чернецтво і жив у Києво-Видубицькому монастирі, де був духовником іменуючись у ченцях Кассіаном, тамо і переставився, а молодший Григорій, батько цього Василя, жив за батька свого Іоана. по його смерті, а після смерті його одружився в Малоросійському містечку званому Летки на дівчині Марії".
Протягом 130 років представникам роду неодноразово доводилося доводити спадкове дворянство, причому їх записували у різний час до 4-ї, 2-ї та 6-ї частини Родовідної книги Київської губернії. У 1913 р. члену IV Державної Думи Костянтину Петровичу Григоровичу-Барському та його родині, разом із підтвердженням дворянства, було присвоєно власний родовий герб з девізом "Праця — моя сила".
Григорович-Барський, Олександр Іванович (12.5.1749-22.10.1794) – інстигатор, ремісничий голова, бургомістр, помічник командира Київського озброєного міщанського корпусу.
Григорович-Барський, Іоаким Іванович (10.9.1751-1815) – купець, іменитий громадянин, бургомістр. Володів цегельними заводами на Подолі та Либеді, успадкованими від батька, та садибою з кам'яним будинком. Найчастіше називається Яким Барський. Його сини Іван, Петро, Семен, Олександр та Григорій внесені до 4 частини Дворянської родоводу книги Київського намісництва у 1817 р. разом із родиною дядька І.І.Григоровича-Барського. Дочки: Наталія, Софія, Олена.
Григорович-Барський, Іван Іванович (10.9.1755-1831) – корнет Ольвіопольського легко-кінного полку, хорунжий Київського земського суду, надвірний радник, власник с. Козинець Київського у. Був одружений з Іриною, донькою колезького асесора Петра Яковича Жураховського. У 1817 р. внесений до 4 частини Дворянської родоводу книги Київського намісництва разом із синами Василем, Павлом, Іваном та Михайлом, доньками Марією, Оленою, Тетяною та Ганною.
Паго (Григорович-Барська), Євдокія Іванівна (5.8.1766). Чоловік поручик грек Пантелеймон Федорович Паго (1762). Син – капітан Федір Пантелеймонович Паго (1800-1852). Онук - командир Азовського піхотного полку, генерал-майор Дмитро Федорович Паго (1848-1917). Правнук – поручик Дмитро Дмитрович Паго (1884-1912).
Барський, Роман Олександрович (1780-28.7.1839) – купець, чиновник магістрату. Діти: Уляна (25.5.1810); Марія (1811), чоловік Стефан Семенович Савицький (1801); Настасся (1813), чоловік Амфілохій Петрович Сотнікевич (шлюб 4.2.1840); Анна (1815); Олександр (1817); Наталія (1819); Михайло (1822-8.8.1843); Параскєва (1822); Козьма (29.10.1825); Олександра (1830), чоловік Андрій Данилович Верташов; Пелагея (1832-15.10.1832).
Барський, Іван Іоакимович (1787) – поручик 14-го єгерського полку. Учасник Вітчизняної війни 1812 р. Підполковник Ярославського піхотного полку, 1839-1840 р. голова комісії народного продовольства в Симбірському губернському правлінні.
Григорович-Барський, Василь Іванович (1790-11.2.1853) – капітан артилерії. Підсуд Повітового суду в 1833 р. згаданий в кн. "Москва у війні 1812 р.". Поміщик, власник півсела Козинець Київського у. Дружина – Ганна Петрівна Турунжа (1810), дочка майора. Діти: Іван (24.9.1825), Федір (19.9.1826), Ганна (1827-16.1.1829), Григорій (21.4.1830), Анастасія (1.7.1831), Дмитро (24.10.1832), Олександра (1834) .
Григорович-Барський, Михайло Іванович (6.9.1799-19.3.1887, Житомир) – поручик, син І. І. Григоровича-Барського. Дружина – Євдокія Іванівна Баранова (1830). Діти: Надія (30.5.1854), Василь (1.5.1857). Онук – Костянтин Васильович (26.12.1880, Житомир – 24.6.1936, Кисловодськ), жертва політичного терору, розстріляний.
Барський, Петро Іоакимович (29.1.1794) – вступив у військову службу після закінчення Московського університету. Корнет.
Григорович-Барський, Іван Іванович II (12.1.1797-28.1.1844) – майор.
Григорович-Барський, Олександр Іоакимович (8.7.1797-12.10.1864) – купець 2-ї гільдії, потомствений почесний громадянин. Дружина – Марія Федорівна Гудим-Левкович (10.5.1805). Сини - купці Петро, Микола, Василь, Віктор, Григорій (Георгій).
Сидорецька (Григорович-Барська), Наталія Йоакимівна (1777) – дружина купця Даміана Леонтійовича Сидорецького (1767). Син Петро (1795) – колезький радник. Онуки – революціонери-народовольці Василь (1853) та Григорій (1858-1878) Сидорацькі.
Григоренко (Григорович-Барська), Софія Йоакимівна (1782) – дружина Пантелеймона Михайловича Григоренка, сина київського війта Михайла Івановича Григоренка. Сын - архитектор Григорій Пантелеймонович Григоренко.
Миславська (Григорович-Барська), Олена Іоакимівна (4.4.1790-5.5.1866) - дружина київського бургомістра, купця Даміана Семеновича Миславського. Сини: Григорій (21.1.1812) – купець, свояк письменника Миколи Лєскова; Філіпп (13.10.1817-1898) - військовий лікар, над.сов. Дочка Олександра (6.4.1809-4.2.1876) – дружина комісіонера 9 кл., дворянина Максима Максимовича Кадьяна. Онук – Борис Пилипович Міславський (24.7.1878-6.9.1915) – підполковник, випускник Миколаївської академії Генштабу. Внучка - Єлизавета Пилипівна Троїцька (Миславська) (15.3.1873-13.12.1972) - дружина секретаря об-ва фармацевтів Військового та Морського відомств кол.сов. Н.Є.Троїцького, викладач лікарської гімнастики, співробітник секретаріату В.І.Леніна у 1917-1918 рр. Правнуки: Михайло Петрович Кадьян (1884) – георгієвський кавалер, полковник ВРЮР, на еміграції в Сараєво. Микола Петрович Кадьян (1879-1937) – підполковник, вихователь Св.Володимирського кадетського корп., на еміграції у Сараєво. Григорій Петрович Кадьян (1886) – ротмістр. Правнучка - Марія Миколаївна Троїцька-Лившиць (9.8.1900-10.11.1987) - дружина зам.наркома шляхів сполучення Я.А.Лившиця. Праправнуки: Микола Миколайович Кадьян (1912-1995) – протодиякон РПЦЗ у США. Його дружина - Н.С.Духоніна - племінниця головнокомандувача Російської армії ген. М.М.Духоніна. Дмитро Лукич Троїцький (7.11.1926-15.04.2015) – ветеран війни, один із провідних радіоаматорів-короткохвильовиків України. Галина Яківна Троїцька (1922-2001) – мистецтвознавець.
Григорович-Барський, Петро Олександрович (2.7.1823, Київ - 7.05.1907, Київ). Син Олександра Іоакимовича Григоровича-Барського, правнук архітектора І. Г. Григоровича-Барського. Купець 2-ї гільдії. Мав у Києві чотири будинки (вул. Мало-Житомирська, 7, Хрещатик, 40, Прорізна, 19) та шість магазинів, у тому числі найбільший у Києві канцелярський магазин. На вул. Прорізний, 19 торгував залізними товарами. Служив у міському магістраті (1863–1866). Директор Київського опікунського комітету над в'язницями. Член Київського товариства допомоги бідним та піклувальник будинку піклування про бідних. Голова Київської міської ощадної каси. Церковний староста Софійського собору. У будинку на Хрещатику, 40 відкрив друкарню «Петро Барский». Сини: Костянтин – член IV Державної Думи від Київської губернії, Володимир – піаніст. Друга дружина – Софія Людвігівна Беренштам, сестра громадського діяча, педагога Вільяма Беренштама.
Григорович-Барський, Микола Олександрович (13.11.1824-20.12.1905) – купець 1-ї гільдії, потомствений почесний громадянин Києва. Разом з братом Василем Олександровичем орендував у 1859 – 1865 роках. Києво-Межигірську фаянсову фабрику. Володів кількома прибутковими будинками, зокрема на Хрещатику, 50 (1882 р. арх. А.Р. Хойнацький), вул. Прорізний, 17 (1873 р. арх. П. Федоров), Стрілецької, 9, Великій Васильківській, 39. Тримав магазини на Хрещатику, 28 та 56 з продажу ламп та посуду. Жив у особняку на розі вул. Велика Підвальна та Стрілецька, 15/201123, який був записаний на його дружину Надію Василівну (урод. Пасхалова, 1843 – 2.4.1913). Сини: Сергій – полковник, Дмитро – знаменитий адвокат, Павло – купець.
Григорович-Барський, Віктор Олександрович (1834-10.12.1905) – купець, потомствений почесний громадянин, у власному будинку на вул. Притисько-Микільській, 1 торгував бакалією, шкіряними виробами, меблями. Один із старост Київських купецьких зборів. Дочки: Ганна – дружина доктора Феофіла Яновського, Клавдія – дружина шведського підприємця Йохана (Івана) Руліна.
Григорович-Барський, Григорій Васильович (21.4.1830) – корнет Стародубського кірасирського принца Ольденбурзького полку, відставний штаб-ротмістр. Дружина Катерина Анектіївна. Діти: Василь (1.12.1864), Олександра (14.4.1866), Ольга (3.5.1868), Борис (14.3.1870).
Савицька (Барська), Марія Романівна (1811) – дружина купця 3 гільдії, старости Печерської Феодосіївської церкви Стефана Семеновича Савицького (1801). Діти: Катерина ст. (20.11.1827), чоловік Микита Олексійович Бубнов; Василь (1829); Михайло (1832); Катерина мол. (1838-1901), чоловік Михайло Миколайович Бубнов, 2-й, цивільний чоловік, Микола Семенович Лєсков; Віра (1839-?); Микола (1842-?). Онуки – історик Микола Михайлович Бубнов (1858-1943), письменник; генерал-лейтенант, письменник Андрій Миколайович Лєсков (1866-1953). Праправнучка – балерина, балетмейстер Тетяна Юріївна Лєскова (6.12.1922).
Герб Григорович-Барських "Праця - моя сила"Григорович-Барський, Костянтин Петрович (1870-1929) - чиновник, член IV Державної Думи від Київської губернії, монархіст. Сини Петро, Йосип. "Найвищим наказом, що пішов у 6 день Вересня 1913 року, згідно з визначенням Урядового Сенату, за Департаментом Герольдії, від 14 Березня/22 Травня 1913 року, визнаний у спадковому Дворянстві, з правом на внесення в шосту частину Д. Григорович-Барський, за походженням його від Самуїла Бартошевича-Григоровича, що складався з 1663 по 1669 рік на посаді коморника Трокського воєводства, син якого Іван Самуїлов Григорович володів, на праві вотчинному, нерухомому населеному селяниві маєтком Вісмонтовичі, у Слонімському пов. його.Визначенням Урядового Сенату, за Департаментом Герольдії, що відбувся 19 Грудня 1913 року, зараховані до цього роду: дружина вищезгаданого Костянтина Петрова Григоровича-Барського - Олена Йосипова, уроджена Гімер, і сини їхній: Кашкаровій, і сином їх Костянтином Петровим, і 2) Йосип Костянтинов Григоровичі-Барські”. Походження від Самуїла Бартошевича-Григоровича вказано помилково.
Григорович-Барський, Микола Миколайович (25.4.1860) – дворянин. Дружина – Євдокія Павлівна. Син Олександр (1.8.1900) – підпоручик, на еміграції в Болгарії.
Григорович-Барський, Сергій Миколайович (27.3.1868-1942) – полковник, командир 85-ї артилерійської бригади. Закінчив Київський університет (1889), Московське піхотне юнкерське училище (1891). На еміграції в Югославії, член Товариства офіцерів-артилеристів. Дружина – Ольга Іванівна Кондратьєва. Діти: Георгій (Юрій) (1894-1980), Дмитро (1915), Микола (1915), Ксенія (1936). Внучка Марина Юріївна (1918–2018). Автор казки "Дівчинка з блакитними очима (Марочкін сон)", написаної для внучки.
Григорович-Барський, Борис Григорович (14.3.1870-) - Полковник Дагестанського кінного полку та 2-го гусарського полку. У службі з 1890, офіцером з 1892. Влітку 1920 у Російській Армії у Криму. Дружина Антоніна Миколаївна (10/22.06.1872, СПб. Батьки Микола Мамонтов та Амелія Єгорова), син Олексій – евакуйовано на о. Лімнос. 1920.10.16 виїхали до Російської Армії до Криму на кораблі <Херсон> [Волков С.В. Офіцери арм.кав. М., 2002].
Григорович-Барський Володимир Петрович (14.6.1878 – після 1926) – піаніст та педагог. Закін. Київ. муз. уч-ще РМТ (1901; кл. У. Пухальського), Лейпциг. консерваторію (Німеччина, 1906). Артистичну діяльність розпочав у Німеччині. 1907 повернувся до Києва: 1909-14 – основ. та викл. муз. курсів. 1914–18 – проф. Петрогр. народ. консерваторії. З 1918 – у Києві: преп. ігри на фортепіано у муз. школі Якобі-Павловича та школі мистецтв.
Симиренко (Григорович-Барська), Клавдія Миколаївна (6.11.1866-1937) – дружина інженера-технолога, директора цукрового заводу Миколи Платоновича Симиренка, брата Лева Платоновича Симиренка.
Яновська (Григорович-Барська), Ганна Вікторівна (30.11.1866-1925) – дружина терапевта, академіка Феофіла Гавриловича Яновського. Син Віктор (8.7.1891-3.5.1942) – репресований український юрист, професор. Онук – Георгій Вікторович (28.11.1924-19.8.2006) – український кардіолог та терапевт, доктор медичних наук, професор.
Руліна (Барська), Клавдія Вікторівна (24.2.1869) – дружина шведського підприємця Івана Руліна (Johan Fredric Ruhlin). Син Петро (28.8.1892-23.12.1940) – репресований український театрознавець. Донька Лідія (1896-1983) в еміграції в США. Її діти – Джордж Барклай де Толлі – американський інженер-фізик, Джоанна Барклай де Толлі – канадський архітектор.
Григорович-Барський, Петро Костянтинович (29.3.1892-21.11.1965) – Миколаївське кавалерійське училище 1916. Корнет 17-го гусарського полку. Восени 1918 р. у російських добровольчих частинах у Києві. У Збройних силах Півдня Росії з весни 1919 (через Одесу та Принцеві острови). Штабс-ротмістр. Евакуйовано у груд. 1919 - березні 1920 з Новоросійська. На травень 1920 р. в Югославії. В еміграції у США. Дружина – Наталія Борисівна Кашкарова (1891-1953). Друга дружина – Віра Цветинович (1896-1989). Діти: Костянтин (1913–1977), Борис (1914–1984).
Григорович-Барський, Георгій (Юрій) Сергійович (1894-1980) – прапорщик, льотчик-спостерігач. Миколаївське артилерійське училище (1916). У Збройних Силах Півдня Росії. Поручник. На еміграції в Югославії, член Товариства офіцерів-артилеристів. Дружина – Осмак, Ольга Василівна (1896-1973). Дочка – Марина (20.8.1918-27.11.2018).
Григорович-Барський, Олександр Миколайович (1.8.1900) – підпоручик. У Добровольчій армії та ВРЮР у відрядженні до батареї лейб-гв. 1-ї артилерійської бригади. У Російській Армії до евакуації Криму. Галіполієць. Восени 1925 р. у складі Гвардійського загону в Болгарії. Поручник. В еміграції до 1932 року там же. [Волков С.В. Офіцери Росс.гв. М., 2002]
Григорович-Барський, Гліб Дмитрович (1901, Городище біля Києва — 1984, Джорданвілль (Нью-Йорк) бився в Добровольчій армії, потім емігрував. Працював на уряд США.
Григорович-Барський, Дмитро Дмитрович (1909-1996) – танцюрист Празького театру опери та балету, хореограф. Виступав під ім'ям Дмитро Григорович та Дмитро Барський. 1926 року переїхав до Чехословаччини. З 1928 по 1933 навчався в Технічному університеті в Празі. Навчався в приватному порядку у прима-балерини Національного театру Я. Микільської, а з 1935 іноді виступав у Німецькому театрі в Празі, в театрі «Шванда» в Сміхові, у Великій опереті. Будучи іноземним громадянином, він відчував проблеми з отриманням постійного договору. Епізодом було також його перше перебування у Бренському державному театрі у 1938 році, де під керівництвом І. Вані-Псоти він почав вивчати характер Ромео для прем'єри балету Прокоф'єва «Ромео та Джульєтта». З 11 січня 1940 став членом хору балету Національного театру, з січня 1943 - сольним танцюристом. У 1944 році був заарештований гестапо і ув'язнений до кінця війни. Після 1945 він був членом Національного театру до 30.11.1946 і знову з 8.5.1947 по 31.8.1947. Потім він був залучений як сольний танцюрист у Державному театрі Брно (1949–1951), в Оломоуці (також як хореограф у 1952–1955) та на цих посадах у театрі імені Ф. Х. Шальди в Ліберці у 1955–1960 роках. 1960 року вийшов на пенсію. З 1949 по 1952 рік викладав у Брноській консерваторії танцю.
Севрук (Григорович-Барська), Ірина Дмитрівна (1899-1989) – мати відомої київської художниці, кераміста Галини Сильвестрівни Севрук (1929-2022).
Григорович-Барський, Олексій Борисович (28.2.1913 – 12.7.1994) – ідеолог у Російській Визвольній Армії ген. Власова. Представник довоєнної організації "Юний доброволець", а після війни - Організація російських православних розвідників (ОРПР). Проживав у Франції, Парижі. У 1950-ті роки. згаданий як завідувач паризького відділення Архіву-музею Російської Православної Церкви Закордоном (РПЦЗ). Творець церкви Усіх Святих у Землі Російської, що просіяли в Парижі. Перекладач. Похований на цвинтарі м. Булонь-Бійанкур. Син – Михайло, художник, діяч російської еміграції.
Григорович-Барський, Костянтин Петрович II (1913, Київ - 1977, Ленгхем, США) (Constantine Grigorovich-Barsky) - онук депутата Державної Думи К.П. Григоровича-Барського. Оглядач радіостанції Голос Америки у 1970-ті рр., до того працював перекладачем у федеральних структурах США. Член НТС. Дружина – Григорович-Барська, Марина Юріївна (20.8.1918-27.11.2018) – онука полковника С.М.Григоровича-Барського.
26 серпня2011 року Національним банком Україна була випущена срібна монета «Родина Григоровичів-Барських» номіналом 10 гривень, при цьому на монеті була вказана помилкова дата смерті Івана Григоровича-Барського — 1785 рік замість 1791.
