Відкрити головне меню

Духонін Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Духо́нін (рос. Николай Николаевич Духонин; * 13 грудня 1876, Смоленська губернія, Російська імперія — † 3 грудня 1917, Могильов, Російська Радянська Республіка) — верховний головнокомандувач російською армією в листопаді-грудні 1917 року.

Духонін Микола Миколайович
Staff of Russian army, WWI south-west front.jpg
Народився 1 (13) грудня 1876
Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 20 листопада (3 грудня) 1917 (40 років)
Могильов, Російська імперія[1]
Поховання Київ, Лук'янівське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність офіцер
Alma mater Академія Генерального штабу
Учасник Перша світова війна
Військове звання генерал-лейтенант
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Order of St. Vladimir, 3rd class with Swords Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня
Золота зброя «За хоробрість»

Микола Духонін

ЖиттєписРедагувати

Походив з дворян Смоленської губернії. Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус (1894) та Олександрівське військове училище (1896), випущений в лейб-гвардії Литовський полк. У 1902 р. закінчив і Академію Генштабу по першому розряду. З 1 лютого 1902 по 1 травня 1904 командував ротою у 168-му Миргородському піхотного полку. З 6 листопада 1904 р. — старший ад'ютант штабу 42-й піхотного дивізії. З 2 січня 1906 р. — помічник старшого ад'ютанта штабу Київського військового округу. З 8 січня 1907 — Штаб-офіцер для доручень при штабі Київського ВО. Підполковник (ст. 22.04.1907). Перебував у підкомандуванні Київського військового училища для викладання військових наук (02.09.1908-24.09.1912). У 1910 р. командував батальйоном в лейб-гвардії Литовському полку. Полковник (ст. 06.12.1911). З 24 вересня 1912 р. — старший ад'ютант штабу Київського ВО.

Перша світова війнаРедагувати

Під час Першої світової війни з 19 липня 1914 р. — старший ад'ютант відділу ген-квартірмейстера штабу 3-ї армії, керував питання розвідки. У вересні 1914 р. у фортеці Перемишль нагороджений Георгіївський зброєю (ВП 11.04.1915). З 20 квітня 1915 р. командував 165-м Луцьким піхотним полком. За битви біля Бяли (19-22.04.1915) і Мокри (25-27.04.1915) нагороджено орденом Святого Георгія 3-го ступеня. З 22 грудня 1915 р. був помічником ген-квартірмейстера штабу Південно-Західного фронту генерала Дітеріхса. 25 травня 1916 р. після призначення генерала Дітеріхса начальником 2-ю Особливою піхотною бригадою призначений генерал-квартирмейстером штабу Південно-Західного фронту. У червні-серпні 1917 р. начальник штабу Південно-Західного, в серпні-вересні 1917 — Західного фронтів. Генерал-лейтенант (04.08.1917).

З 23 вересня 1917 начальник штабу верховного головнокомандуючого О. Ф. Керенського, після втечі Керенського з 16 листопада виконуючий обов'язки верховного головнокомандуючого.

9 листопада В.Ленін, Й.Сталін і М.Криленко викликали Духоніна по телефону, вимагаючи негайно вступити в мирні переговори з австро-німецьким командуванням. Духонін відмовився, заявивши, що такі переговори може вести тільки центральний уряд, а не командуючий армією. Після цього йому оголосили, що його знімають з посади головнокомандувача, але він повинен виконувати далі свої обов'язки до прибуття нового головнокомандувача Криленка.

19 листопада розпорядився звільнити з в'язниці в Бихові генералів Корнілова, Денікіна та ін., заарештованих після корніловского заколоту.

3 грудня 1917 р. в Могилів прибув М. В. Криленко, який віддав наказ про свій вступ на посаду голкома і передав Духоніну, що він буде відправлений у Петроград в розпорядження РНК.

Коли Духонін на автомобілі Криленка прибув на залізничний вокзал, щоб йти в столицю, там зібрався натовп через звістку про втечу Л. Г. Корнілова. Незважаючи на спроби особистого конвою нового голкома врятувати Духоніна, той був розшарпаний розлюченим натовпом. За іншою версією Духонін був убитий матросами-охоронцями Криленка.

Вираз «відправити у штаб до Духоніна», що з'явилося під час громадянської війни в Росії, означало «вбити», «розстріляти».

 
Могила Миколи Духоніна

Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 11, ряд 6, місце 26(1)).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Духонин Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ДжерелаРедагувати