Відкрити головне меню

Дмитро Микола́йович Григоро́вич-Ба́рський (1871 — 11 січня 1958, Чикаго) — російський адвокат, судовий і суспільний діяч. Довгий час мешкав у Києві і відзначився у суспільній діяльності у дореволюційний час та в УНР, же займав позиції прихильника «єдиної та неділимої Росії».

Зміст

БіографіяРедагувати

Брат Костянтин (р. 1870) — чиновник по особливим дорученням при київському губернаторі, член кадетської партії.

Закінчив Київську 4-у гімназію (1892) і юридичний факультет Університету Св. Володимира. Працював адвокатом у Києві. Отримав відомість як один з захисників у справі Бейлиса у 1913 році. З 1916 — голова вперше утвореної Ради присяжних повірених Київської окружної судової палати, старший голова Київської судової палати з 1917 року і до скасування більшовиками імперської судової системи. Гласний Київської міської думи. Член Верховної ради масонського Великого сходу народів Росії[1], кооптований у раду у 1912 році. У 1917 році став головою Всеукраїнської партії конституційних демократів. У 1922 році емігрував у Німеччину, у Берліні працював у російських видавництвах. Потім переїхав у Францию (1926) і вітдак у США (1939). З 1941 року жив у Чикаго.[2][3][4] У Франції і США був впливовою особою у середовищі російської еміграції. Був головою Об'єднання російських адвокатів у Парижу і товаришем голови Чиказького комітету Толстовського фонду.

Сім'яРедагувати

Був одружений на Фриді Абрамівні Гінзбург (пом. 1962), яка працювала дитячим лікарем. Їхній син:

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати