Відкрити головне меню

Гласний (рос. гласный) — член зборів, що має право гласу, в Російській імперії. З 1785 року гласними називали членів міських дум, а з часу введення в дію земських установ — і членів земських рад, повітових і губернських.

Зміст

Гласні міських думРедагувати

Згідно з Міським положенням 1892[1],

  • У гласні могли обиратися лише особи, які мають право голосу на виборах (ст. 43)
  • Число гласних з нехристиян не повинно було перевищувати однієї п'ятої частини загального числа гласних (ст. 44)
  • Гласні обиралися на чотири роки.
  • У містах, що мають не більш ніж сто виборців, у думі було 20 гласних. Там, де кількість виборців була понад сто, на кожні п'ятдесят виборців понад це число додавалося по три гласних, доти поки кількість їх не сягала: у столицях — 160, у губернських містах з населенням понад сто тисяч і в місті Одеса — 80, у губернських, обласних, що входять до складу градоначальств і значних повітових містах — 60, у решті міських поселеннь — 40 (ст. 56)
  • Гласні не мали недоторканності. Навпаки, гласні, притягнені до судової відповідальності, усувалися зі складу думи, до закінчення судового провадження (ст. 59)

ПриміткиРедагувати

  1. Городовое положение с законодательными мотивами, разъяснениями и дополнительными узаконениями. Составитель С. Г. Щегловитов, СПб, 1892

Література та джерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати