Відкрити головне меню

Гранат звичайний

вид рослин
Гранат звичайний
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Плакунові (Lythraceae)
Рід: Гранат (Punica)
Вид: Гранат звичайний (Punica granatum)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Punica granatum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Punica granatum
EOL logo.svg EOL: 582971
IPNI: 554129-1
ITIS logo.svg ITIS: 27278
IUCN logo.svg МСОП: 63531
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 22663

Гранат звичайний (лат. Punica granatum) — вид фруктів із роду Гранат, родини дербенникових. Важливий харчовий продукт у кулінарії та медицині.

ОписРедагувати

КласифікаціяРедагувати

Гранат звичайний є одним із двох видів із роду гранат, родини Дербенникових. Вперше, як вид було класифіковано Карлом Ліннеєм у XVIII столітті, як Punica granatum. Саме назва Гранат у всіх мовах звучить зі схожістю до латинської назви.

Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.

ПлідРедагувати

На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів, масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою, насиченою дубильними речовинами, червоного забарвлення міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть, із кістянкою усередині, люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має діаметр до 12 см та діаметр кожної зернини всередині від 1,2 мм до 5 мм. Загалом у великому фрукті гранату може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідо-рожевого до яскраво-червоного кольору, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. Формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення і зав'язі плоду.

На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою і багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені у блідо-рожевий, або білий колір. Після тривалого утримання гранату у несприятливих умовах, або скисання плоду, верхня шкірка покривається чорним забарвленням, а зернини набувають коричневого кольору, м'якшають, мають неприємний запах, починається процес бродіння.

ДеревоРедагувати

Гранатове дерево виростає до 7 метрів у висоту і доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами ві 1-ого метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а при недостачі світла припиняється цвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, листкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.

У південній півкулі цвіте з березня до травня, а у північній півкулі — з вересня і аж до січня.

Вітаміни і застосуванняРедагувати

Назва вітаміну Кількість у % Користь, застосування
Вітамін С 16% Зміцнює імунну систему, кістки, розщепляє холестерин у печінці.
Вітамін В5 9% Запобігає дерматитам, невритам, загальним розладам, сприяє обміну речовин.
Вітамін К 9% Сприяє обміну речовин у кістках і здоровій роботі нирок, забезпечує рівень коагуляції.
Вітамін Е 5% Запобігає анемії; необхідний для вагітних жінок.
Калій 11% Сприяє відновленню пошкоджених губ, збагачує еритроцити.
Мідь 5% Сприяє утворенню плазми у крові.

ПоширенняРедагувати

Популяція гранатів останнім часом дуже поширилась з метою вирощування фруктів та добування соку. Природна зона поширення гранатів від Аравійського півострова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.

У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Аризоні; а також на півночі Південної Америки і у Бразилії.

Культурне значенняРедагувати

Гранат досить широко відображений в культурі народів, які вирощують гранати — Іран, Іспанія (особливо Гранада), Азербайджан, Вірменія, Ізраїль та інші. В Ірані йому поставили пам’ятник, в Румунії було випущено марку, а у Вірменії навіть було випущено в 2011 році золоту пам’ятну монету в 500 драм. На гербах деяких громад Франції і на значній частині гербів міст Іспанії присутнє зображення гранату. Особливо характерне зображення гранату на гербах іспанської історичної місцевості Гранада.

ФотогалереяРедагувати

Квіти та дереваРедагувати

ПлодиРедагувати

СтравиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Борисова А. Г. Род 921. Гранат — Punica // Флора СССР. В 30-ти томах / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XV. — С. 553. — 742 с. — 4000 экз.
  • Даников Н.И. Целебная магия даров юга. — М. : ТОО Леопись, 1998. — С. 71-78. — ISBN 5-88730-039-6.
  • Нестерова Д.В. Гранат. — М. : Вече, 2007. — 64 с.

ПосиланняРедагувати