Гербурти
родина шляхетного походження
Ге́рбурти (пол. Herburtowie) — стародавній шляхетський рід , відомий з 1241 року. Першими Гербуртами, які перебралися з Нижньої Саксонії через Моравію до Польщі, були Вацлав, Фрідріх і Миколай Гербурти. Від князя Владислава Опольчика вони отримали поселення у Перемиському повіті[1], зокрема, Добромиль, поблизу якого збудували замок Фульштин (Фельштин). Деякі представники роду жили на Поділлі. Відомі своїм містобудівництвом.
Представники роду Гербуртів ред.
- Герборд (нім. Drost Herbrod von Fülme) — празький канонік, надвірний писар короля Вацлава 1249 р.
- N — писар оломоуцького єпископа Бруно фон Шауенбург 1243 р.
- N — може, син попереднього, стольник оломоуцького єпископа Бруно фон Шауенбург (1249—1288), від якого 1255-го отримав кілька сіл та половину замку Фулленштайн, мав 3 сини
- Ян
- Герборд, підкоморій (коморник) моравський 1288
- Теодорик (Екрік), 1275-го набув другу половину замку Фулленштайн[2]
Галицькі Гербурти ред.
- Герборд[2] Павч (Павеза) з Городович (Herbord Pawcz z Grodowicz, 1373—бл.1400[3]), за Адамом Бонецьким, мав синів Миклаша (Miklasz), Фридруса (Frydrus), Герборда (Herbord)[2]
- Миколай (Миклаш)[4] Гербуртович[2] (?—не раніше 1447[5]) — підписувався «з Фельштина» (його сини також), від 1423 отримав від короля Ягайла Колпець (Kołpiec) у Дрогобицькому повіті, 1436 продав Хлиплі[2], ловчий львівський (1436) та перемиський (1437—1447)[4], підписав берестейський мир[2], сини (згідно запису Перемиських земських книг 1462 року) поділили спадок[6]; дружина — Ельжбета[2]
- Ян, підписувався «з Городовичів і Хирова»[7], після поділу з братами спадку отримав села Глибока (Głęboka), Букова, війтівство у Сусідовичах, Павлово, Станіно, пів'села П'ятниця[6]
- Якуб, підписувався «з Чаплі і Колпця», разом з братом Яном 1446 заставили Ляшки (Laski), його удова Гелена 1468 постійно «з Колпця»
- Герборд (або Миклаш, ?—не раніше 1503), підписувався «з Лозова», іноді — «з Хирова», самбірський войський 1484; дружина — Дорота, 1467 зробила запис для чоловіка[7]
- Зофія, дружина Мартина з Загутина в 1442
- Малгожата, дружина Миколи Куроша 1446
- Катажина, дружина Олександра з Губичів 1446
- N, дружина Івана (Яна) Ясенського[2]
- Фридрус (Фридерик) Гербуртович (?—до 1445) — 1436 набув дім у Львові, дружина — Гелена з Однова (Віднева)
- Ян, дружина (1453) сяніцька хорунжанка Зузанна зі Збоїськ
- Пйотр, підписувався «Одновський чи Фельштинський з Фельштина», у 1511 будучи бецьким старостою, став львівським підкоморієм, 1521 взяв у заставу Сандецьке староство; 1488 був одружений з львівською підчашанкою Беатою Романовською
- Миколай[7] (1482—1555), краківський воєвода, львівський староста[8]
- Ельжбета, дружина Якуба з Панева (Паньова), Анджея Бажого
- Катажина, дружина Миколи Чурила
- Анна, дружина люблінського воєводи Яна Олесницького з Бохотниці (Bochotnica)[7]
- Катажина, дружина Яна Куликівського
- Барбара, дружина Якуба Клюса з Вижнян, правдоподібно, вдруге вийшла за Яна Журавинського, втретє за Станіслава Рея з Нагловиць
- Пйотр, підписувався «Одновський чи Фельштинський з Фельштина», у 1511 будучи бецьким старостою, став львівським підкоморієм, 1521 взяв у заставу Сандецьке староство; 1488 був одружений з львівською підчашанкою Беатою Романовською
- Якуб (1460—1498[9]) (помер до 1494[10]) — підписувався з братом з «Віднева чи Фельштина»[7] (також був дідичем Руданців, також так підписувався), галицький войський[10], 1464 разом з братом Яном отримали Нове Село (Nowesioło)[7], дружина — Анна Влодкович (Яричівська[9]) з Княгиничів, може, його другим сином був Ян, дідич Кукезова (?—до 1556)[10]
- Фридерик (?—1519)[9], дружина Анна з Олеська (Олеська, 1511—1531), дочка Пйотра Олеського та його дружини Катажини Бучацької,[11], яка привнесла йому маєтності в Олеську та Підкамені як посаг
- Ельжбета — дружина: 1) берестейського старости Івана (Яна) Ілінича[9] (удова з 1536); 2) Яна Радзивілла (1515—1561), крайчого литовського, тикоцинського старости[12], шлюб бл. 1547 року[13]
- Ян Фредруш[9]; 1531 року за погодженням з ним, уже повнолітнім, матір стала опікункою його молодших неповнолітніх братів Кшиштофа і Станіслава[10]
- Кшиштоф
- Станіслав Фредруш[9].
- Фридерик (?—1519)[9], дружина Анна з Олеська (Олеська, 1511—1531), дочка Пйотра Олеського та його дружини Катажини Бучацької,[11], яка привнесла йому маєтності в Олеську та Підкамені як посаг
- Ядвіга, дружина львівського войського (у 1460) Пйотра Фаля з Пелнятичів (Pełniatycze[14])[7]
- Ян, дружина (1453) сяніцька хорунжанка Зузанна зі Збоїськ
- Герборд[2] (Гербурт[3], бл. 1390 — після 1469[джерело?]) з Фельштина і Прилбичів (підписувався також «з Брухналя»}), перемиський хорунжий 1437
- Миклаш (Миколай) — перемиський стольник 1480, дружина Анна з Дідилова
- Анджей, підписувався «з Дідилова і Добромиля», студент Краківського університету 1477, львівський поборця, войський самбірський 1504[10], львівський 1520
- Ян з Добромиля[15] (з Фульштина, дідич Нізинця (Низинця) та Брухналя)[16], самбірський войський 1515, війт Перемишля 1531 (через кілька місяців поміняв на самбірське Дершняка), перемиський підкоморій 1538, 1518 отримав дозвіл короля щодо надання прав міста Брухналю; дружина Ядвіга Хватувна (Chwatówna)
- Станіслав[15] (до 1524—1584), львівський каштелян, самбірський староста, дружина (перед 13 січня 1557) Катажина, дочка медицького войського Анджея Бажого
- Пйотр Ян (бл. 1550—1586 чи 1588) — навчався в Інґольштадті, 1574 р. був у Римі, де ним опікувався Станіслав Гоз'юш; 1580 р. отримав у Моґунції ступінь філософський, 1581 р. був у Парижі; не брав активної участі в політичному житті, у грудні 1584 р. не хотів бути послом на сейм від сеймику у Вишні (переконували прихильники канцлера, також Зборовського), знав кілька мов
- Еразм — навчався у Кракові (1580 р.), Інгольштадті 1581 р., Діллінґені 1582
- Еразм Войцех — улюбленець Яна Щасного Гербурта, якому віддав у безплатну оренду Фельштин, Глибоке, Сусідовичі, що викликало протест опікунів
- Станіслав — навчався з братом Еразмом, у дідичному Добромилі заклав друкарню; був одружений з каштелянкою равською Тшцінською, яку по його смерті 1601 р. прогнав з маєтків добромильських спадкоємець Ян Шасний
- Анна Катажина — 1571 вийшла за белзького воєводу Павела Уханського (братанок примаса Якуба Уханьського)
- Дорота — дружина: земського галицького судді Яна Сенявського (невістка гетьмана великого коронного Миколая Сенявського[17]); коронного підчашого Анджея Зебжидовського
- Катажина, чоловік — Миколай Язловецький[18]
- Валенти (1524—1572[19]) — перемишльський єпископ РКЦ
- Марцін (не жив 1551), королівський придворний[15]
- Ян (після 1524—1577), правник, дружина — Катерина Дрогойовська[20], дочка Христофора[21] сестра Івана-Томаша[джерело?]. Шлюб — 1553. Відомі діти:
- Кшиштоф — помер дитиною 1558 року
- Ян Щасний (1567—1616[22]) — політичний і літературний діяч, дипломат, староста вишенський, мостиський; власник міста Добромиля і Добромильського замку, дружина — княжна Єлизавета Заславська[23]
- Ян Лев (1631) — син Яна Щасного Гербурта[24]
- Александра — дружина Самуеля Конецпольського
- Катерина[23]
- Шимон Каспер — латинський канонік краківський, познанський
- Ядвіга
- Ельжбета[20] — дружина галицького каштеляна Станіслава Лянцкороньського[25]
- Барбара[20]
- Миколай (після 1524—1593) — галицький і перемиський каштелян
- Войцех, підписувався як «зі Збоїськ»[26]
- Барбара (†1579[джерело?]), 1-й чоловік — маршалок великий коронний, краківський воєвода Пйотр Кміта, 2-й — Анджей Ґурка, каштелян мендзижецький[16], староста яворівський[джерело?]
- Станіслав[15] (до 1524—1584), львівський каштелян, самбірський староста, дружина (перед 13 січня 1557) Катажина, дочка медицького войського Анджея Бажого
- Ян з Добромиля[15] (з Фульштина, дідич Нізинця (Низинця) та Брухналя)[16], самбірський войський 1515, війт Перемишля 1531 (через кілька місяців поміняв на самбірське Дершняка), перемиський підкоморій 1538, 1518 отримав дозвіл короля щодо надання прав міста Брухналю; дружина Ядвіга Хватувна (Chwatówna)
- Ян, студент Краківського університету 1486
- Миколай (?—не раніше 1558[27]), підписувався «з Дідилова»[10], 1505-го Шаравський подав у відставку з посади кам'янецького каштеляна на його користь, однак король її не прийняв, кам'янецький войський 1513, набув Бердехів 1501[28], 1518 отримав право на проведення ярмарків у дідичному місті Кудринці (Kudyrnice); дружина Ельжбета Ходоровська, удова
- Ян (Дідилівський) (?—1553) — барський староста (див. Подільські Гербурти)
- Марцін (?-1570) — кам'янецький войський, барський староста 1553[27], стрийко Миколая[29] дружина Катажина Кротоська (Krotoska)
- Миколай — львівський хорунжий 1578, галицький підкоморій 1582
- Ельжбета — дружина Станіслава Лянцкоронського
- Зофія — дружина Яна Дульського
- Анна, дружина Станіслава Чурила[27]
- Анна
- N, др. Яна Пуківського
- Анджей, підписувався «з Дідилова і Добромиля», студент Краківського університету 1477, львівський поборця, войський самбірський 1504[10], львівський 1520
- Ян, не мав потомства
- Зебжид (Северин) з Добромиля, Брухналя[10], Фельштина (?1453-1497) — львівський хорунжий з 1477[30]
- Барбара, дружина Яна Сенявського чи Березівського, або з Вовкова, потім Владислава Яричовського
- Станіслав — студ Краківського ун-ту 1488
- Северин (Зебжид) — львівський канонік 1511
- Ян «з Брухналя», перемиський земський суддя 1507, дружина Анна Фредро, дідич села Міженець (Mieżyniec)
- Ян (?—бл.1570[31]), белзький каштелян 1564, дружини Анна Домбровська, Зофія Магерувна[32]
- Ян — дідич Веремина, Модерівка у 1590
- Валентій[33]
- Войцех, дідич Збоїщ, дружина Анна Белжецька, з нею отримали у доживоття Prosiek (Руське воєводство), вже як удова засуджена до баніції
- Каспер, дружина Софія Подолецька, дочка самбірського войського, дідичка Хишевичів, убила чоловіка після повернення додому з табору після тривалої відсутності
- Анджей
- Зофія
- Малгожата
- Валентій
- Якуб (?—1549), дідич с. Міженець, дружини Єлизавета Чурило (дочка Миколая), Катажина Ваповська
- Ян (бл.1540-по 1607[34]), син першої дружини, 1549 неповнолітній, 1587 львівський хорунжий,
- Абрагам (син другої дружини), чоловік Софії Корнякт, дочки Костянтина Корнякта
- Дорота, дружина коронного підчашого Анджея Зебжидовського (Міколая Зебжидовського[джерело?])
- Регіна, дружина гетьмана Станіслава Жолкевського (обидві дочки другої)[33]
- Анна, дружина[32] Ліпського, потім[35] Станіслава Замойського[32] (перша дружина Станіслава[36], матір канцлера Яна Замойського[35])
- N, дружина Якуба Снопковського[32]
- Ян (?—бл.1570[31]), белзький каштелян 1564, дружини Анна Домбровська, Зофія Магерувна[32]
- Миклаш (Миколай) — перемиський стольник 1480, дружина Анна з Дідилова
- Миколай (Миклаш)[4] Гербуртович[2] (?—не раніше 1447[5]) — підписувався «з Фельштина» (його сини також), від 1423 отримав від короля Ягайла Колпець (Kołpiec) у Дрогобицькому повіті, 1436 продав Хлиплі[2], ловчий львівський (1436) та перемиський (1437—1447)[4], підписав берестейський мир[2], сини (згідно запису Перемиських земських книг 1462 року) поділили спадок[6]; дружина — Ельжбета[2]
- Фридруш (Frydrusz), 1374-го разом з братом Гербордом отримав надання від князя Владислава Опольського[2]
Ольга Лащинська (Olga Łaszczyńska) вважала, що Фридруш Павч з Хлиплів і Фельштина (1374—1440), який 1374 отримав надання від князя Владислава Опольського, був:
- батьком Яна з Віднева (Однова, 1437—1487)[37] та Якуба (1460—1498)[38]
- дідом Пйотра (1485—1532, львівський підкоморій, староста бєцький та сандецький; дружина — Беатою з Романовських)[37] та Фридерика (?—1519, львівський хорунжий)[9] відповідно.
- Северин — за Несецьким, син Яна з Фульштина, дідича Нізинця (Низинця) та Брухналя, брат Валентія, Яна, Якуба, загинув під Обертином 1531[16]
Подільські Гербурти ред.
- Ян (Jan Herburt Dziedziłowski, ?—1553) — кам'янецький підкоморій (1540—1552[39]), барський староста (з 1552), дружина — Зофія Домбровська (Zofia Dąbrowska)
- Миколай з Дідилова[32] (бл. 1544—1602[40]) — львівський хорунжий 1578, галицький підкоморій 1581, подільський[27] до 1589, руський воєвода; староста тлумацький, львівський. Засновник міста Фельштина (тепер с. Гвардійське) на Поділлі.
- Ян з Фельштина[джерело?] (1568—1626[41]) — кам'янецький каштелян, староста скальський[42]
- Миколай (?—1639) — кам'янецький каштелян з 1635, чоловік Анни Жолкевської, разом з якою 1629 отримав від своєї матері Констанції Уланівці (Ułanowce) з Барського староства
- Констанція (Анна[джерело?]) — дружина польного коронного писаря Яна Сапіги
- Зузанна — дружина Франциска Стадницького, Константія Ободенського[32].
- Геронім — 1635 посідав Уланівці, чоловік Кристини Каліновської, швагро Калиновського Адама[43]
- Гелена, дружина Константія Щавінського
- Констанція (або Кристина), дружина Яна Стшижевського, Лукаша Казімежа Прусіновського[32]
- Зофія — дружина Самуеля Коссовського
- Анна Констанція — монахиня-норбертянка[44].
- Миколай (?—1639) — кам'янецький каштелян з 1635, чоловік Анни Жолкевської, разом з якою 1629 отримав від своєї матері Констанції Уланівці (Ułanowce) з Барського староства
- Миколай (?—наприкінці 1610) — ротмістр, 1600 р. брав участь у молдавській виправі, був придворним короля; 1601 р. став старостою тлумацьким (передав батько); 1609 р. був звільнений від обов'язку постання перед трибуналом як королівський ротмістр, товаришив С. Жолкєвському під час походу на Москву. Помер невдовзі після прибуття під Смоленськ.[45]
- Ян з Фельштина[джерело?] (1568—1626[41]) — кам'янецький каштелян, староста скальський[42]
- Ельжбета (жила 26 жовтня 1596[46]) — дружина городельського старости (1574) Яна Пілецького[27], друга дружина підскарбія великого коронного Бальцера Станіславського.[47]
- Миколай з Дідилова[32] (бл. 1544—1602[40]) — львівський хорунжий 1578, галицький підкоморій 1581, подільський[27] до 1589, руський воєвода; староста тлумацький, львівський. Засновник міста Фельштина (тепер с. Гвардійське) на Поділлі.
Гербурти з невідомим родоводом ред.
- Герборд (Herbord) — брат Миклаша, згаданий у львівських земських книгах 1432
- Миколай, разом з братом Зебжидом (Северином, за Несецьким — львівський хорунжий 1471) після поділу спадку з братом Яном (за Несецьким, усі — сини Миклаша) отримали, зокрема, поселення Добромиль, Прилбичі, Княжополе, Папоротне (Paprotno), Воля, Мужиловичі, Підлуби, Вербляни
- Єнджей, Клеменс, Францішек, Ян, Марцін — дідичі на Ляшках 1536 року[6]
Шляхтянки з Гербуртів невстановленого походження ред.
- Ганна з Гербуртів Збаразька — дружина князя Андрія Семеновича Збаразького[48][49]
- Анна Собеська з Гербуртів — прабаба короля Яна III Собєського,[50] дружина його діда Марека, за Несецьким, дочка Абрагама[51]
- Катажина Гербурт Одновська — перша дружина львівського хорунжого Яна Тарла (†1571/1572)[52]
- Констанція з Гербуртів Сапєга — дружина Миколая Леона Сапеги.[53]
- Зофія (бл. 1570—1631) — дружина опікуна Анни Острозької Яна Костки[54], Яна Чарнковського[55]
- Ядвіга — дружина Марціна Оссолінського (†1580)[56]
Маєтності, посідання ред.
Галичина ред.
Городовичі, Хирів, Колпець, Прилбичі, Брухналь, Ляшки, Лозів, Чаплі, Віднів, Куликів, Руданці, Олесько, Підкамінь, Княгиничі, Кукезів, Миклашів, Букова тощо
Поділля ред.
Вшанування ред.
- Вулиця у Львові (тепер вулиця Глінки).[57]
Примітки ред.
- ↑ районі Львова, Перемишля та Сяноку
- ↑ а б в г д е ж и к л Boniecki A. Herbarz polski [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 2. — S. 256.
- ↑ а б Łaszczyńska O. Herburt (Herbord Herbordowicz z Felsztyna, Przyłbic i Bruchnalia), (poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
- ↑ а б Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował Prszyboś K. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 337. (пол.)
- ↑ за Бонецьким, помер 1439
- ↑ а б в Niesiecki К. Korona polska… [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 357.
- ↑ а б в г д е ж Boniecki A. Herbarz polski [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 2. — S. 257.
- ↑ Cynarski S. Herburt Odnowski Mikołaj h. własnego (zm. 1555) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 446—447.
- ↑ а б в г д е ж Łaszczyńska O. Herburt Fryderyk (Frydrusz, Fredrusz) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
- ↑ а б в г д е ж Boniecki A. Herbarz polski [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 2. — S. 258.
- ↑ Oleśniccy (01) [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Michalewiczowa M. Radziwiłł Jan h. Trąby (1515—1561) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — S. 195—197. (пол.)
- ↑ Radziwiłłowie (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ нині Pełnatycze
- ↑ а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 259.
- ↑ а б в Niesiecki К. Korona polska… [Архівовано 17 лютого 2019 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 358.
- ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Żelewski R. Herburt Stanisław h. własnego (przed 1524—1584) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 450—453.
- ↑ Cynarski S. Herburt Walenty h. własnego (1524—1572) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 453—455.
- ↑ а б в Żelewski R. Herburt Jan h. własnego (po 1524—1577) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 441.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska… [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 84.
- ↑ Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 443.
- ↑ а б Cynarski S. Herburt Jan Szczęsny h. własnego (1567—1616) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 444.
- ↑ Cynarski S. Herburt Jan Lew z h. Pawęża (ok. 1603-ok. 1631) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 446.
- ↑ Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)
- ↑ Żelewski R. Herburt Mikołaj h. własnego (рo 1524—1593) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 447—449.
- ↑ а б в г д Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 261.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 260.
- ↑ Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 449.
- ↑ Łaszczyńska O. Herburt Seweryn (Zebrzyd) z Felsztyna, Dobromilia i Bruchnalia h. Pawęża albo Herburtowa (zm. 1497) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 450.
- ↑ Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
- ↑ а б в г д е ж Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 262.
- ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 263.
- ↑ Małecki J. Herburt Jan h. własnego (ur. ok. 1540, zm. po 1607) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 442—443.
- ↑ а б Wasil M. Jan Sariusz Zamoyski [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.]. — S. 1. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska… [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 666.
- ↑ а б Łaszczyńska O. Herburt Piotr z Felsztyna, Boisk, odnowa, zwany Odnowskim, h. Pawęża albo Herburtowa (1485—1532)… — S. 450.
- ↑ Łaszyńska O. Herburt Fryderyk (Frydrusz, Fredrusz) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 439.
- ↑ Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku… — S. 95.
- ↑ Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602)… — S. 449.
- ↑ Cynarski S. Herburt Jan z Fulsztyna h. własnego (1568—1626) // Polski Słownik Biograficzny. — T. IX/3. — S. 445.
- ↑ Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. — Kórnik, 1998. — S. 67. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
- ↑ Kalinowski [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Cynarski S. Herburt Jan z Fulsztyna h. własnego (1568—1626)… — S. 445.
- ↑ Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602)… — S. 449—450.
- ↑ Chłapowski K. Stanisławski Baltazar (Bakcer) h. Pilawa (zm. 1610) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XLII/1, zeszyt 172. — S. 112.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 7 червня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 184. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska… — T. 4. — S. 705—706.
- ↑ Książęta Zbarascy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Sobiescy (01) [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 144.
- ↑ Tarłowie (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Sapiehowie (05) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kostkowie (01) [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Czarnkowscy 01 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Ossolińscy (01) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — mapa. (пол.)
Джерела ред.
- Любченко В. Ф. Львівська скульптура XVI—XVII століть. — К. : Наукова думка, 1981.
- Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — ISBN 978-966-2154-14-6.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 256—264. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 355—360. (пол.)
- Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] — S. 291—292. (пол.)
Посилання ред.
- Osoby o nazwisku «Herburt» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)