Відкрити головне меню

Адам Калиновський гербу Калинова (пол. Adam Kalinowski; 1602 — 2 травня 1638[1]) — державний, військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова.

Адам Калиновський
Народився 1602
Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 2 травня 1638(1638-05-02)
Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія
Поховання Тульчин
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Посада Q64624814? і Староста брацлавський[d]
Рід Калиновські гербу Калинова
Батько Валентин-Олександр Калиновський
У шлюбі з Христина Струсь

ЖиттєписРедагувати

Народився 1602 року. Найстарший син Валентія Александра Калиновського та його дружини Ельжбети Струсь з Коморова.

У 1619—1620 роках навчався у Левені (один з вчителів Ніколаус Вернулеус (лат. Nicolaus Vernulaeus)). Пам'ятаючи про батька, король надав йому село Відники (Львівський повіт, 18 грудня 1620), маєтки по страченому Міхалу Пекарському (невдалий замах на короля, 23 лютого 1621 р.[2]). Тоді був ротмістром кварцяної корогви гусарів, якою командував батько. З нею брав участь у Хотинській кампанії 1621 року. Посол на сейм, був призначений до козацької комісії. 22 вересня 1623 р. отримав маєтності по Войцеху Владиславу Виговському. В жовтні 1623 р. брати Калиновські в Гусятині поділили спадок батька: Адам взяв нестерварські маєтки, Єжи — уманські, Марцін — гусятинські; матері (жила ще 1638 p.) залишили хоростківські.

Під командуванням Станіслава Конецпольського бився під Чортковом, Шманьківцями, Мартиновом з татарами 1624 року, у 1625 — із козаками під Крюковом при Ведмежих Лозах. Був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[3]

Як і брати, мав здатність до насилля (мав найбільш гарячу вдачу в роді): 1622 року разом з ними мав процес проти князя Юрія Чорторийського через напад на Васильківці.

У 1626—1628 р. брав участь у шведській кампанії С. Конецпольського. 1628 р. купив за 170 000 злотих польських Копіївку і Козинці з прилеглостями (Брацлавщина). У жовтні 1629 р. брав участь у битві під Бурштином з татарами, потім як посол поїхав до Варшави.

Після смерті вдови Миколая Струся Софії з Оріховських її спадок переходив донькам. Одна з них була заміжня за Александером Сененським, який не повідомив родину про її смерть, зайняв Струсів, Сидорів, а родинні скарби перевіз до Поморян. Адам Калиновський, після повернення із сейму, відправив кількасот своїх людей з придворним Лещинським, які взяли 2 замки. Після кривавої сутички з А. Сененським Струсів залишився в руках Калиновських. Любельський трибунал покарав А.Калиновського баніцією, але король Сигізмунд ІІІ Ваза призупинив виконання вироку (або скасував 8 жовтня 1631 р.). Король до кінця життя симпатизував А.Калиновському, перед смертю надав Роменське староство (Сіверщина; А. Калиновський не виконував обов'язків через передачу староства Владиславом IV улюбленцю Адаму Казановському).

Уряди (посади): брацлавський (з 1621 чи 1622), вінницький (3 жовтня 1622[4]  — 2 травня 1638[5]), любецький, лоївський староста. У 1631 році Станіслав Данилович на засіданні сейму у гніві відрубав вінницькому старості А. Калиновському 3 пальці правої руки (за іншими даними, це трапилось під час похорону короля Сигізмунда ІІІ Вази у Варшаві 16 травня 1632 р.[6]).

1633 р. привів до Кам'янця-Подільського 300 вершників, 100 піхотинців з гарматою, з якими воював проти Абази-паші. 1635 отримав від короля Мізяково(е). 1636 р. разом з братом Марціном не завагався подати позов на вдову брата Єжи — Анну з Варшицьких за отруєння чоловіка, тільки щоб позбавити її права спадку після нього.

Помер раптово в Нестерварі, був похований 15 червня 1638 р. в місцевому дерев'яному костелі домініканців (біля фундованого ним у 1631 р. монастиря). Маєток успадкував брат Марцін.

Сім'яРедагувати

Був одружений з родичкою Зофією Кристиною Струсь (рідна тітка). Маючи її взаємність, не отримав дозволу Миколая Струся. Це спричинило скандал — він викрав її із прислугою (пол. wyprawą) із замку в Галичі[7] та взяв шлюб.[8] Дітей не мали. Вдова повторно вийшла заміж за руського воєводу князя Костянтина Вишневецького.

ПриміткиРедагувати

  1. Majewski W. Odrzywolski Jan h. Nałęcz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. ХХІІІ/3, zeszyt 98. — S. 565. (пол.)
  2. Агоп та Аксент Каменаци. Каменецекая хроника (запис № 115) (рос.)
  3. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  4. Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 449
  5. Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 451
  6. Spieralski Z. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602—1638)… — S. 453.
  7. Spieralski Z. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602—1638)… — S. 452.
  8. Kalinowski (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати