Сидорів
Си́дорів (пол. Sidorów) — село в Україні, у Гусятинській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на південному сході району. До 2020 адміністративний центр Сидорівської сільської ради, якій було підпорядковане с. Шидлівці. В 1949 році до Сидорова приєднано хутір Слобідка. Відоме Сидорівським замком.
село Сидорів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Гусятинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060130130026534 |
Облікова картка | Сидорів |
Основні дані | |
Засноване | 1380 |
Населення | 1 125 |
Територія | 5.073 км² |
Густота населення | 221.76 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48208 |
Телефонний код | +380 3557 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°0′46″ пн. ш. 26°10′1″ сх. д. / 49.01278° пн. ш. 26.16694° сх. д. |
Водойми | річки Слобідка, Збруч |
Найближча залізнична станція | Гусятин |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Сидорів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48208 |
Сільський голова | Бесяда Іван Володимирович |
Карта | |
Мапа | |
|
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гусятинської селищної громади.[1]
Населення — 1168 осіб (2007).
Природні умови
ред.Поблизу села є Сидорівське родовище вапняку.
Розміщення
ред.Сидорів лежи́ть за 12 км від Гусятина.
Археологічні дані
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1123 | 99.82% |
російська | 2 | 0.18% |
Усього | 1125 | 100% |
Історія
ред.Перша писемна згадка — 7 жовтня 1398 року.
5 квітня 1547 року король Сигізмунд І Старий дав привілей Якубові Потоцькому на заснування міста Сидорів. Разом з тим запровадив в місті щотижневі торги в суботу та щорічні на свято Ядвіги.[3]
Історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Калиновських гербу Калинова.
Представником роду був генерал подільських земель Валентій-Олександр Калиновський (дружина Ельжбета Струсь. Вони мали трьох синів, з яких наймолодший — Марцін — став польним коронним гетьманом, після смерти братів успадкував багато земель на Поділлі: Вінницю, Умань, у Сидорові був родовий замок. Тут у 1640 році гетьман наказав поставити на горі острівця, утвореного річками Суходіл та Слобідка, кам'яний замок (нині залишилися тільки руїни).
У 1672 році замок був узятий турками, в 1673 — відвойований військами Речі Посполитої. Три роки тут був комендантом Ян Самуель Хшановський з дружиною Анною, яка пізніше відзначилася при обороні замку Теребовлі в 1676 р. Ян Хжановський залишив замок, який знову зайняли турки, значно знищивши його. Пізніше замок був відбудований за сприяння ще одного представника родини Калиновських — кам'янецького каштеляна Марціна Калиновського, який виділив кошти для побудови тут також незвичайного за архітектурою костелу, в якому пізніше — обидвоє — були поховані. Після смерті власника Людвіка Калиновського Сидорів перейшов до його доньки Теклі, яка була одружена з Бельським, пізніше — до її доньки Анелі М'ячинської.
Опісля на початку XIX ст. замок купив Іґнатій Пайґерт — так Сидорів перейшов до родини Пайґертів, якій належав до 1941 року. Поет та художник Йозеф Пайґерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайґертів не дбали про замок і він почав занепадати.
У 1840 році Пайґерт збудував на заході Сидорова новий палац, біля палацу були парк, фонтан.
У ХІХ ст. поселення мало власну символіку — печатку з зображенням дерева, під яким стоїть плугатар з плугом (кілька примірників такої печатки, датованих 1870 р., збереглися в колекції документів краєзнавця Антонія Шнайдера).
25 липня 1920 року в бою під Сидоровом окрема кінна дивізія армії УНР ущент розгромила ворожу більшовицьку кінноту і два полки більшовицької піхоти 123-ї пішої бригади разом з їх командирами.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг» та інших.
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610250, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстрований 771 виборець, явка 57,46%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 26,76%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 25,62%, за «Голос» — 11,34%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 22,85%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 19,23%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 18,55%[5].
Релігія
ред.- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1812, кам'яна, мурована, УГКЦ),
- костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (1628).
Пам'ятки
ред.костел
- руїни Сидорівського замку
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984 р.)
- насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990),
- встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Соціальна сфера
ред.Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 4 торговельних та 1 розважальний заклади.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Євген Левицький — український громадсько-політичний діяч, публіцист.
- Корнило Троян — український громадський діяч.
- Вітольд Пайгерт — живописець.
- Адам та Юзеф Пайгерти — поети і перекладачі.
- Владислав Стеслович — польський юрист, політичний та державний діяч.
Перебували
ред.- Яків Головацький — письменник та освітній діяч.
Поховані
ред.- Марцін Калиновський — коронний гетьман
- Марцін Калиновський — кам'янецький каштелян
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ MRPS IV/1, №7831
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Гадиняк І., Хаварівський Б. Сидорів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 254. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Inlender A. Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken… — Wien : Steyrermühl, ca 1895. — 101 s. — S. 94—95. (нім.)
- Sidorów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 480. (пол.) — S. 480. (пол.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
Посилання
ред.Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Подорожні замальовки — с. Сидорів на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 25 вересня. |
- Замки та храми України:
- Пам'ятки України: Сидорів
- Дикий замок[недоступне посилання з травня 2019]