Відкрити головне меню

Кміта (Собенський) Петро граф на Вісничу (1477 — 3 жовтня 1553, Краків) — маршалок надвірний коронний (1518—1529), маршалок великий коронний (з 1529), староста генеральний краківський (з 1533), староста перемишлянський (з 1511), списький (з 1522), кольський (з 1524), воєвода краківський (з 1536), каштелян вонийцький (151527—1532), сандомирський (з 1532), власник маєтностей у перемишльському та сяноцькому повітах на «Русі». Молодший син Станіслава, воєводи руського.

Пйотр Кміта Собенський
Piotr Kmita Sobieński.JPG
Народився 1477
Помер 31 жовтня 1553
Краків, Королівство Польське
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Громадянство
(підданство)
Banner of Sigismund III Vasa.svg Корона Королівства Польського
Діяльність державний діяч
Учасник Битва під Лопушним 1512 і Битва під Оршею
Посада Маршалок надвірний коронний, Великий маршалок коронний, Q63922330?, Q64760306?, Q64786742?, Q64816506?, Q66190044?, Q66200820? і Q66200892?
Рід Кміти гербу Шренява
Батько Станіслав Кміта
У шлюбі з Q9165435?

Біографія

Молодість Кміта, провів при дворі германського імператора Максиміліана I Габсбурга, утім прихильником Габсбургів не став. З поверненням додому брав участь у війнах з:

  • татарами (1509, 1512);
  • московитами (1514);
  • хрестоносцями (1520);
  • турками (1524).

Також робив кар'єру при дворі короля польського і великого князя литовського Сигізмунда І Старого. Від 1512 — староста перемишльський. Був прихильником королеви Бони Сфорци Арагонської, стояв за активне втручання Польщі в угорські та чеські справи, нехтуючи конфронтацією з Габсбургами. Близький до табору екзекуціоністів (див. Екзекуційний рух), виявляв стійку нехіть до абсолютизму. Велику увагу приділяв реформі оборони південно-східних кордонів держави, був проти конфронтації з Османською імперією. Перебував у перманентному конфлікті зі своїм родичем — гетьманом Яном Тарновським. По 1538, як останній у роду, Кміт зосередив у своїх руках усі маєтності і жив у Перемишлі, а згодом — у Вишницькому замкові, з князівським розмахом.

Кміта мав широке коло культурних зацікавлень. При його дворі знаходили притулок багато гуманістів: Станіслав Оріховський, Марцін Бельський, Я.Прилуцький, М.Кровицький, Ю.Тестандер (Зіммерман), Ш.Маріціуш, К.Яницький, В.Дембінський. Спілкувався Кміт і з численними вченими з-за кордону. Замовив для власного вжитку переписати хроніку Я.Длугоша. Політична і культурна діяльність Кміти мала значне відлуння в «руських» землях Корони Польської, особливо в Перемишлі.

Джерела та література