Відкрити головне меню

Кукезів

село в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, Україна

Ку́кезів — село в Україні, в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області. Населення становить 386 осіб. Орган місцевого самоврядування — Старояричівська сільська рада.

село Кукезів
Kukeziv kmb gerb.png
Герб
Kukeziv (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Кам'янка-Бузький район
Рада/громада Старояричівська сільська рада
Код КОАТУУ 4622186202
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1563
Населення 386
Площа 0,62 км²
Густота населення 622,58 осіб/км²
Поштовий індекс 80465[1]
Телефонний код +380 3254
Географічні дані
Географічні координати 49°56′28″ пн. ш. 24°16′18″ сх. д. / 49.94111° пн. ш. 24.27167° сх. д. / 49.94111; 24.27167Координати: 49°56′28″ пн. ш. 24°16′18″ сх. д. / 49.94111° пн. ш. 24.27167° сх. д. / 49.94111; 24.27167
Середня висота
над рівнем моря
239 м
Водойми р. Думна
Місцева влада
Адреса ради 80463, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Старий Яричів, тел. 6-51-31; 6-51-33
Карта
Кукезів. Карта розташування: Україна
Кукезів
Кукезів
Кукезів. Карта розташування: Львівська область
Кукезів
Кукезів
Мапа

Кукезів у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

 
Кукезів на австрійській мапі фон Міґа XVIII століття. Видно колишній палац та барокові сади з парком, які були біля нього.[2]

На території села виявлено поховання мідно-кам’яної доби (ІІІ тис. до н. е.). Вперше згадується у писемних джерелах 1438 року.[3]

Першими відомими власниками містечка Кукезова (або Кукизова) у Львівській землі була шляхетська родина Гербуртів, що мала саксонське походження[джерело?]. Власником поселення був майбутній белзький каштелян Ян Гербурт, на його прохання в 1538 році король Сигізмунд I Старий надав дозвіл на права міста Кукезову[4].

У XVII столітті як посаг дружини — Реґіни з Гербуртів — містечко отримав Станіслав Жолкевський. Пізніше містечко перейшло до Собеських. 1699 року Константій Владислав Собеський з дозволу короля Августа II надав Кукезову привілей на магдебурзьке право. У привілеї наводився опис герба, який було дозволено вживати містечку: «На червоному тлі поставлений стовпом золотий ключ, обернений борідкою ліворуч». Герб дещо нагадував польський шляхетський знак «Ясенчик», але відрізнявся від нього барвою тла й, очевидно, був символічним зображенням «ключа від міста».

Після 1772 року Кукезів було приписано австрійським урядом до Львівської округи, а у XIX столітті — до Львівського повіту. Як і раніше, за ним зберігався статус містечка та герб, підтверджений за описом від 1699 року, що, зокрема, відзначали «Географічний словник Королівства Польського», виданий у Варшаві у 1880—1895 роках, та реєстр Ф. Ковалишина.

Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. містечко перейшло у власність гетьмана Станіслава Жолкевського, згодом – родини Собеських. Польський король Ян ІІІ Собеський зробив Кукезів своєю резиденцією, 1690 року збу­дував тут палац. Його син Костянтин поновив Маґдебур. право. У цей період Кукезів розширився. 1740–1764 – у власності роди­ни Радзивіллів, 1764–1810 – Яблоновських, від 1810 – Стрежелецьких. Після 1-го поділу Польщі 1772 року Кукезів відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщи­на). 1919–39 – знову у складі Польщі, адміністративно належав до Старояричівської ґміни Львівського повіту Львівського воєводства. В 1921 році тут меш­кало 423 українці та 314 поляків. За переписом 1931 року на­селення складало 723 особи, з них близько 59 % українців, 35 % поляків і 6 % євреїв. В 1939 Кукезів відійшов до УРСР. Від червня 1941 до липня 1944 знаходився під німецько-фашистською окупацією. В околицях до середини 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА.[5]

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район
  2. mapire.eu. 
  3. Енциклопедія сучасної України. Кукезів
  4. Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 439. (пол.)
  5. Енциклопедія сучасної України. Кукезів
  6. Burchard H. Janusz Bohdan, pseud. Wasyl Karpowicz (ok. 1888—1930) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/4, zeszyt 47. — S. 587—588. (пол.).
  7. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 285. (пол.)
  8. Книга пам'яті

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати