Дідилів

село в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, Україна

Діди́лів — село в Україні, у Новояричівській селищній громаді Львівського району Львівської області. До 2020 року Дідилів разом із селами Великі Підліски та Хренів були підпорядковані Дідилівській сільській раді. Населення становить 1517 осіб.

село Дідилів
с. Дідилів
с. Дідилів
с. Дідилів
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Львівський
Громада Новояричівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46060290070015303
Основні дані
Засноване 22.01.1398
Населення 1517
Площа 3,182 км²
Густота населення 476,74 осіб/км²
Поштовий індекс 80462[1]
Телефонний код +380 3254[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333Координати: 49°56′00″ пн. ш. 24°21′48″ сх. д. / 49.93333° пн. ш. 24.36333° сх. д. / 49.93333; 24.36333
Середня висота
над рівнем моря
229 м[3]
Водойми річка Думниця
Відстань до
обласного центру
32 км[4]
Відстань до
районного центру
26 км[4]
Найближча залізнична станція Запитів
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 80465, Львівська обл., Львівський р-н, смт Новий Яричів, вул. Незалежності, 6[5]
Карта
Дідилів. Карта розташування: Україна
Дідилів
Дідилів
Дідилів. Карта розташування: Львівська область
Дідилів
Дідилів
Мапа
Мапа

CMNS: Дідилів у Вікісховищі

Географія ред.

Село розташоване над річкою Думниця, лівої притоки Полтви (басейн Західного Бугу)[6], за 32 км від обласного центру, 32 км від районного центру та 8 км від адміністративного центру селищної громади. За 13 км знаходиться найближча залізнична станція Запитів[4].

Вулиці

У Дідилові налічується 17 вулиць[7].

  • Берегова
  • Гагаріна Юрія
  • Заньковецької Марії
  • Квітуча
  • Київська
  • Княгині Ольги
  • Лесі Українки
  • Лисенка Миколи
  • Лугова
  • Мала
  • Молодіжна
  • Незалежності
  • Польова
  • Стуса Василя
  • Франка Івана
  • Шевченка Тараса
  • Червоної Калини

Населення ред.

Чисельність населення с. Дідилів
рік осіб
1882 934
1883 1068
1886 1142
1888 1184
1891 1223
1894 1246
1895 1258
1896 1284
1897 1312
1898 1316
1899 1320
1900 1318
1901 1326
1902 1329
1903 1330
1904 1336
1906 1446
1909 1482
1910 1482
1912 1498
1914 1543[8]
1924 1315[9]
1927 1315[10]
1928 1365[11]
1930 1315[12]
1932 1560[13]
1939 2130[14]
1943
1968 1523[15]
2001 1194[16]
2021 1517
Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року був наступним[16]:

Мовний склад населення с. Дідилів
Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1192 99,83
російська 2 0,17

Історія ред.

Перша згадка про село подається у документі, датованому 22 січня 1398 року, за яким Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на два села Пашка з Яричова — Дново і Дрогошів[17]. Перші документальні згадки походять із 1442 року.

 
Дідилів на мапі XVIII століття. Великий став з островом, які не збереглися до наших днів

На початку XVI століття Дідилів було повністю спалено волохами, а потім татарами у 1512 році.

У 1508 році на острові посеред ставу було збудовано дерев'яний замок, який належав шляхтичам Стадницьким (останній власник — Станіслав Стадницький, якому польські історіографи через несприйняття його діяльності дали прізвисько «Диявол з Ланьцута»). Замок простояв до 1620 року, коли його спалили турки. Став спущений у XIX столітті, нині на його місці звичайні луки та поля[6].

З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта з Фульштина.

Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт[18].

Дідилів належав Миколаю Влодковичу[19], Анджей Гербурт, самбірський войський (1515)[20]. До 1620 року Жолкевським гербу Любич, потім Івану Даниловичу, королю Яну III Собєському, князям Радзивілам. У XIX столітті Дідилів спочатку належав родині Білобжеських. Після одруження Александера Шелиського на доньці власника маєтку, Александер успадкував цей маєток і вже у другій половині XIX століття Шелиський продав маєток Бойомиру Стаженському[6]. У 18821883 роках власницею маєтку була графиня Софія Стажинська, потім у 18861891 роках — Марія де Зихельбург Гарапіга, у 18911939 роках — Юліян і Володислав Черкавські[21][11].

У 16101617 роках в селі перебувала молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського[22].

1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго[23].

Під час німецько-радянської війни Дідилів у складі дистрикту Галичина Генеральної губернії. Село було укріпленим пунктом німецької оборони. 18 липня 1944 року під час Львівсько-Сандомирської операції танкістами 54 гвардійської танкової бригади, після двох спроб контратаки з боку німців, село було звільнене.

За радянських часів на території сільської ради створений колгосп «Прогрес» з центральною садибою у селі Дідилів. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових, технічних (переважно цукровий буряк та овочевих культур, а також м'ясо-молочному тваринництві. У селі працювали восьмирічна школа та відділення середньої заочної школи, бібліотека, клуб. Усі спортивні заходи проводилися на сільському стадіоні[15].

Інфраструктура ред.

Освіта ред.

У 1880 році у селі діяла однокласна штатна школа з одним вчителем, яка належала до шкільної ради округу у Сокалі[6]. У 19011927 роках у Дідилові діяла двокласна школа з руською (українською) мовою викладання[10], у 1928 році школа стала трикласною[11], у 1930 році — чотирикласною[12]. У школі у різний час навчалося від 240 до 285 дітей[10]. Також працювала однокласна школа з польською мовою викладання, яку відвідувало 25 дітей[10].

Нині тут працює заклад загальної середньої освіти I—III ступенів та дошкільної освіти с. Дідилів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області, розрахований на 640 учнів[24].

Транспорт ред.

Через Дідилів курсує багато автобусів приміського сполучення, які сполучають обласний центр — місто Львів з селами і містами Львівського та Золочівського районів Львівської області. Серед них:

Автобусні маршрути, які курсують через Дідилів
№ маршруту Напрямок
258[25] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Дунів
500[26] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — м. Кам'янка-Бузька
554[27] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Задвір'я
584[28] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Переволочна
586[29] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Гута
588[30] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Безброди
767[31] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Ожидів — с. Тур'я — с. Гутисько-Тур'янське
798[32] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Нивиці
799[33] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Підкамінь
800[34] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — м. Броди
802[35] АС-2 (автовокзал «Північний», м. Львів) — с. Гумниська — с. Підставки

Пам'ятки, визначні місця ред.

Церква Воскресіння Господнього ред.

У шематизмах за 19031914 та 1932 роки подається інформація про вже існуючу дерев'яну церкву Воскресіння Господнього, що збудована у 1724 році[8], лише у шематизмах 1924 та 1927 років чомусь побудову давньої церкви датують 1743 роком[10]. До 1906 року парафія належала до Буського деканату[36], а від 1909 року — Милятинського деканату архідієцезії (архієпархії) Львівської[10]. Давня церква згоріла під час першої світової війни (за іншими даними у 1932 році). Натомість на її місці за кошти місцевого землевласника Володислава Черкавського у 19321933 роках збудована сучасна дерев'яна церква-каплиця[37].

Прямокутна у плані, накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує світловий восьмерик, накритий маленькою банею з ліхтарем і маківкою. До церкви із заходу прибудована закрита веранда-присінок, а зі сходу — гранчастий вівтар з двома симетричними ризницями[38]. Над присінком зберігся дерев'яний балкон-проповідниця. Вочевидь, колись вона була діюча, адже на стіні ще можна побачити невеликий дзвін, який використовували для привернення уваги під час проповідей[37]. Біля огорожі церковного подвір'я, можна побачити відкриту капличку з фігурою Пресвятої Богородиці[38].

В радянський час до 1990 року була під юрисдикцією Російської православної церкви. Від 1990 року церква у почерговому користуванні громад УГКЦ та ПЦУ[37]. Останній раз церква ремонтована всередині ще у 1982 році, а ззовні — у 1995 році[38].

Священники, які обслуговували парафію Дідилова
Роки Ім'я, прізвище
18821902 о. Теодор Мацелюх[36]
19021930 о. Микола Піджарко[39][12]
1930 о. Іван Піджарко[40]

Археологічні розвідки ред.

В околицях села виявлено поховання бронзової доби (початок II тисячоліття до н. е.), що належать до культури шнурової кераміки[15].

Відомі люди ред.

Народилися
Пов'язані із селом
Поховані

Примітки ред.

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2023. 
  2. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 20 листопада 2023. 
  3. Прогноз погоди в селі Дідилів. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 20 листопада 2023. 
  4. а б в Відстані від села Дідилів. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2023. 
  5. Картка Новояричівської територіальної громади. novoyarychiv.gromada.org.ua. Новояричівська селищна громада. Архів оригіналу за 30 квітня 2023. Процитовано 20 листопада 2023. 
  6. а б в г Dziedziłów (z Felicą) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 270. (пол.)
  7. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 20 листопада 2023. 
  8. а б Шематизмъ всего клира греко-католицкой митрополичои архіепархиі Львовской на рокъ 1914, 1913, с. 225.
  9. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1924, 1924, с. 151.
  10. а б в г д е Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1927, 1927, с. 151.
  11. а б в Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1928, 1928, с. 59.
  12. а б в Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1930, 1930, с. 68.
  13. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1932, 1932, с. 68.
  14. Кубійович, 1983, с. 34.
  15. а б в ІМСУ, 1968, с. 438.
  16. а б Новояричівська селищна громада, Львівський район, Львівська область: с. Дідилів. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 20 листопада 2023. 
  17. Archiwum Warszawskie Radziwiłłów. Rękopisy biblioteczne (XVII-XX w.): PL AGAD f. 354 Dział I № 7241. cdiak.archives.gov.ua (пол.). ЦДІАК. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 16 лютого 2019. 
  18. Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
  19. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 8. — S. 276—277. (пол.)
  20. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 759 s. — S. 358. (пол.)
  21. Шематизмъ всечестного клира греко-католицкой митрополилитальной архидієцезіи Львовской на рокъ 1901, 1901, с. 35.
  22. Ludmilla Charipova Latin Books and the Eastern Orthodox Clerical Elite in Kiev, 1632—1780 (Studies in Early Modern European History). — 1-st edition. — Manchester University Press, 2006. — 272 p. — ISBN 978-0719072963. (англ.)
  23. 1940 рік в історії. history.org.ua. Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2023. 
  24. Заклад загальної середньої освіти I—III ступенів та дошкільної освіти с. Дідилів Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 22 листопада 2021. 
  25. Приміський автобус № 258. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  26. Приміський автобус № 500. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  27. Приміський автобус № 554. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  28. Приміський автобус № 584. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  29. Приміський автобус № 586. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  30. Приміський автобус № 588. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  31. Приміський автобус № 767. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  32. Приміський автобус № 798. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  33. Приміський автобус № 799. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  34. Приміський автобус № 800. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  35. Приміський автобус № 802. eway.in.ua. EasyWay. Процитовано 22 листопада 2023. 
  36. а б Шематизмъ всечестного клира греко-католицкой митрополилитальнй архидієцезіи Львовской на рокъ 1901, 1901, с. 35.
  37. а б в Дідилів. Церква Воскресіння Господнього (1933). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2021. 
  38. а б в Громик, 2014, с. 151.
  39. Шематизмъ всего клира греко-католицкой митрополичой архіепархиі Львовской на рокъ 1902, 1902, с. 116.
  40. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1932, 1932, с. 97.
  41. Збожна О. Мій край святий, мій народ дорогий, я люблю його як тата, як маму, як мої діти (До І65-Ї річниці від дня народження о. Данила Танячкевича) / О. М. Збожна // Збірник праць ТО НТШ. — Тернопіль: Рада, 2008.  — Том 4: Видатні постаті в українській культурі і науці. — С. 309—318. — (Штрихи до портретів славних земляків)

Джерела та література ред.

Посилання ред.