Відкрити головне меню

Давид, іноді Димітр[3][4][5][a] Бучацький гербу Абданк (бл.1440 — 1485) — польський шляхтич, військовик, урядник Королівства Польського. Представник роду Бучацьких.

Давид (Димітр) Бучацький
Dawid Buczacki
Псевдо Давид «Мужило» Бучацький
Народився бл.1440
Помер після 29 вересня 1485
Підданство Корона Польська Herb Polska (Alex K).svg
Національність поляк
Місце проживання Бучач
Діяльність військовик, урядник, меценат
Посада воєвода подільський
Конфесія католик
Рід Бучацькі
Батько Міхал «Мужило» Бучацький
Мати Катажина НН
Родичі Ян Сененський (правнук)
У шлюбі з Беата з Опорова (Опоровська) гербу Сулима
Діти Міхал, Станіслав, Ян Віт[1]
Катажина, Беата, Анна[2]
Герб

ЖиттєписРедагувати

Син Міхала «Мужила» Бучацького і його дружини Катажини (походження невідоме).

Старостою коломийським став у результаті розподілу родинного майна і посад по смерти батька. У 1472 році був стольником кам'янецьким (подільським), 1474 року підкоморієм галицьким.[1] На найвищу з посад — старости генерального подільського — був призначений королем Казимиром IV Ягелончиком 1483 року.

Урядування Д. Бучацького на Поділлі прийшлись на час захоплення турками 1484 року важливих чорноморських портів Кілії і Білгорода, що спричинило кризу чорноморської торгівлі для Корони Польської, непростих стосунків з Молдавським князівством, де правив Штефан ІІІ. Д. Бучацький, за наявними даними, лише на 15 років пережив свого батька М. «Мужила» Бучацького. Сини М. «Мужила» спільно керували Коломийським староством, по смерти стрия Міхала (†1474 року[2]) також Снятинським староством. Напевно, через малолітство або не проведений поділ спадку на час смерти батька сини-спадкоємці Д. Бучацького Міхал, Станіслав, Ян Віт не мали достатніх впливів на Поділлі, титулувались старостами коломийськими і снятинськими. У Коломийському повіті знаходились основні митниці Руського воєводства.

У 1482 році надав конвентові оо. Францисканів у Кам'янці-Подільському певні десятини.[1] 27 червня 1484 р. в Меджибожі видав грамоту, якою забезпечував діяльність парафіяльного костелу (Різдва Пречистої Діви Марії[1]) в тодішньому містечку Біла (найімовірніше, тепер — село біля Чорткова)[6] 28 квітня, між 1481 і 1485 рр.,[7] виділив кошти на виготовлення вівтаря для старого фарного костелу Бучача, забезпечив утримання вівтариста Миколая зі Свіржева (можливо, Свіржа десятину з дібр в Голгочому, який повинен був 3-чі щотижня відправляти меси, допомагати ксьондзу[8]. Привілей (грамота) був писаний в Голгочому, затверджений львівським католицьким митрополитом (архієпископом) Яном Стшелецьким «Вонтробкою»[9].

Помер після 29 вересня 1485 року.[10] Був похований у фарному костелі Бучача.

Шлюб, дітиРедагувати

У шлюбі (1465 рік, донькою каштеляна бжесць-куявського Миколая з Опорова[1]) з Беатою з Опорува — тепер центр ґміни Опорув — (Опоровською) гербу Сулима, представницею роду Опоровських, народились:

Часто в Перемиському суді розглядались суперечки між синами Д. Бучацького Міхалом, Станіславом, Яном з однієї сторони та подільським та руським воєводою Анджеєм Фредром.[11]

ЗаувагиРедагувати

  1. Влодзімеж Двожачек у праці «Genealogia» (Warszawa, 1959) називає його Домінік

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Dörflerówna A. Buczacki Dawid, h. Abdank… — S. 81.
  2. а б в Buczaccy (01) (пол.) Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Б1» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Б1» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. Kazimierz Prszyboś (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 39.
  4. Kazimierz Prszyboś (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 55.
  5. Казімеж Пшибось називає його також Язловецьким на стор. 39
  6. Akta grodskie i ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego… — Lwów, 1873. — t. 4. — 305 s. — S. 197—198. (лат.), (пол.)
  7. Akta grodskie i ziemskie… — t. 7. — S. 138.
  8. Barącz S.. Pamiątki buczackie… — S. 87-88.
  9. Грамота Давида Бучацького S. 159—161. (лат.), (пол.)
  10. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy… — S. 143.
  11. J. Garbacik. Fredro Andrzej z Nowosielec, Pleszewic i Lubienia (†1496) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — 194 s. — S. 113. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати