Вікіпедія

Генетична інженерія

Генети́чна інжене́рія або ге́нна інжене́рія — це біотехнологічна сукупність прийомів, методів і технологій цілеспрямованої модифікації генетичного матеріалу організмів. Це включає вставку, видалення або зміну певних генів у ДНК організму, одержання рекомбінантних ДНК і РНК, виділення генів з організму (клітин), маніпуляцій з генами і введення їх в інші організми.

Генетична інженерія
CMNS: Генетична інженерія у Вікісховищі

Ця сфера біотехнології зробила революцію в різних галузях промисловості, включаючи сільське господарство, медицину та фармацевтику, пропонуючи інноваційні рішення для вирішення проблем і покращення результатів.

У своїй основі генна інженерія використовує передові молекулярні методи для маніпулювання генетичним кодом, що дозволяє вченим змінювати характеристики організмів. Такі методи, як технологія рекомбінантної ДНК та інструменти редагування генів, сприяють точним і цілеспрямованим модифікаціям генома, дозволяючи створювати організми з бажаними ознаками. Ці ознаки можуть варіюватися від підвищення врожайності та поживної цінності в сільському господарстві до розробки більш ефективних терапевтичних засобів у медицині.

У сільському господарстві генна інженерія призвела до створення генетично модифікованих культур із покращеною стійкістю до шкідників, хвороб і екологічних стресів. Ці культури часто демонструють підвищений вміст поживних речовин, подовжений термін придатності та зменшену залежність від хімічних пестицидів і гербіцидів, сприяючи сталим методам ведення сільського господарства та вирішуючи проблеми продовольчої безпеки.

У медицині генна інженерія відіграє ключову роль у виробництві фармацевтичних препаратів, розробці генетичної терапії та розвитку персоналізованої медицини. Дослідники біомедицини можуть модифікувати гени для виробництва терапевтичних білків, створювати імунні клітини для лікування хвороб або виправляти генетичні мутації, відповідальні за спадкові захворювання.

Регуляторні органи та керівні принципи спрямовані на нагляд та забезпечення відповідального та безпечного застосування технологій генетичної інженерії. Різні країни встановили нормативні рамки для оцінки безпеки та впливу на навколишнє середовище генетично модифікованих організмів (ГМО) перед їх випуском на ринок, а біомедичні застосування проходять цілий ряд попередніх ретельних досліджень перед використанням в практиці. Генна інженерія продовжує розвиватися, і поточні дослідження та досягнення в цій галузі обіцяють вирішення нагальних глобальних проблем, пропонуючи інноваційні рішення та покращуючи якість життя людства і природи в цілому.

Історія

ред.

Історія генетичної інженерії охоплює хронологію важливих віх, проривів і досягнень, які сформували сферу такою, якою вона є сьогодні. Основні віхи в історії генетичної інженерії включають:

Відкриття ДНК

ред.

Пошуки молекули, відповідальної за спадковість, тривали в 20 столітті, завершившись новаторською роботою Джеймса Вотсона та Френсіса Кріка. У 1953 році вони з’ясували структуру подвійної спіралі ДНК, що стало ключовим моментом в історії молекулярної біології. Їх основоположна наукова стаття «Молекулярна структура нуклеїнових кислот: структура нуклеїнової кислоти дезоксирибози», опублікована в провідному науковому журналі Nature, окреслила структуру молекули ДНК, яка розкриває, як генетична інформація кодується та передається.[1]

Технологія рекомбінантної ДНК

ред.
 
Плазмідна рекомбінантна ДНК.

Технологія рекомбінантної ДНК, новаторська інновація, розроблена на початку 1970-х років, Полом Бергом з колегами, стала монументальним кроком вперед у генетичних маніпуляціях. Цей новаторський метод здійснив революцію в біології, дозволивши вченим маніпулювати молекулами ДНК поза межами природного середовища клітини, а Пол Берг згодом розділив Нобелівську премію з хімії 1980 року разом з дослідниками технології секвенування геному. За своєю суттю технологія рекомбінантної ДНК передбачає вирізання та зшивання послідовностей ДНК з різних джерел. [2][3]

Цей прорив дозволив вченим вставити чужорідну ДНК в організми господаря, що призвело до створення генетично модифікованих організмів (ГМО), що було описано в науковій статті 1973 року Стенлі Н. Коеном і Гербертом Боєром та колегами.[4] Коен і Боєр досягли цього шляхом ідентифікації та виділення специфічних послідовностей ДНК за допомогою рестрикційних ферментів, які діють як молекулярні ножиці, здатні розщеплювати ДНК у точних місцях. Потім вони використали ДНК-лігазу, фермент, який полегшує з’єднання фрагментів ДНК, щоб з’єднати ці послідовності разом, утворюючи рекомбінантні молекули ДНК. Здатність передавати гени між різними видами відкрила сферу можливостей, уможливлюючи введення бажаних ознак в організми або модифікацію існуючих генетичних характеристик.

Значення технології рекомбінантної ДНК виходить далеко за межі її безпосереднього застосування. Це стало фундаментом, на якому були побудовані наступні досягнення в генній інженерії. Дослідники й біотехнологи почали використовувати цю техніку для виробництва спецефічних білків, розробки генетично модифікованих культур з покращеними властивостями (такими як підвищена стійкість до шкідників, хвороб та бур'янів, підвищений вміст поживних речовин, здатність до активної азотфіксації, одночасність дозрівання, посухостійкість та ін.) і дослідження фундаментальних біологічних процесів шляхом маніпулювання конкретними генами в модельних організмах.

Крім того, комерціалізація технології рекомбінантної ДНК стимулювала зростання біотехнологічної галузі. Це сприяло виробництву цінних фармацевтичних препаратів, включаючи інсулін і гормон росту, шляхом введення генів у мікроорганізми для великомасштабного виробництва. Ця технологія була використана для створення нових типів вакцин — рекомбінантних і ДНК-вакцин, а також лікування генетичних дефектів, які раніше не можливо було виправити. Велике значення при цьому має метод клонування генів.

Секвенування геному

ред.

Інший важливий крок в розвитку генетичної інженерії стався з розвитком технологій секвенування ДНК, що уможливило дослідження геному та функцій конкретних генів. Представлення Фредеріком Сенгером першого методу секвенування в 1970-х роках, описане в науковій статті «Секвенуванні з інгібіторами, що обривають ланцюг» (1977), зробило революцію в галузі та проклало шлях для наступних інновацій у підходах до секвенування.[5]

Розвиток інструментів генетичної інженерії

ред.
 
Схематичне зображення процесу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Протягом 1980-х і 1990-х років удосконалення інструментів і методів редагування генів, таких як ферменти рестрикції, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) і сплайсинг генів, прискорили точність і ефективність генетичних модифікацій.

Ферменти рестрикції — це «молекулярні ножиці», вперше виявлені в 1960-х роках, продовжували залишатися основою генетичної інженерії. Вчені ідентифікували та охарактеризували численні ферменти рестрикції зі специфічними послідовностями розпізнавання та розрізання, що дозволяє точно розщеплювати ДНК у бажаних місцях. Розширений репертуар цих ферментів надав дослідникам більше можливостей для цілеспрямованих маніпуляцій з ДНК.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), винайдена Кері Маллісом з колегами у 1980-х роках стала монументальним проривом. Ця техніка дозволила ампліфікувати специфічні послідовності ДНК, експоненціально відтворюючи сегменти ДНК протягом короткого періоду часу. ПЛР стала незамінним інструментом, який полегшує швидке та точне копіювання ДНК для різних застосувань, від клонування генів до медичних аналізів.

Прогрес у техніках сплайсингу генів, включаючи вдосконалення ДНК-лігаз і розробку нових методів з’єднання фрагментів ДНК, дозволив більш складно та надійно маніпулювати генетичним матеріалом. Удосконалені методи введення, видалення або модифікації генів у геномі організму розширили можливості для створення генетично модифікованих організмів із індивідуальними ознаками.

Крім того, удосконалення технологій секвенування ДНК, таких як секвенування наступного покоління[en], включно з методиками секвенування Illumina[en], піросеквенування та іонного напівпровідникового секвенування, значно розширили нашу здатність розшифровувати генетичні коди з більшою швидкістю, точністю та економічною ефективністю. Ці технології зробили революцію в генетичному аналізі, уможлививши всебічні дослідження цілих геномів і полегшивши ідентифікацію конкретних генів або мутацій, відповідальних за різні ознаки або захворювання.

Також, хоча концепція редагування генів існувала і раніше, у 1980-х і 1990-х роках з’явилися більш складні інструменти для редагування генів, включаючи нуклеази[en] цинкового пальця (ZFN) і ефекторні нуклеази, подібні до активатора транскрипції[en] (TALEN). Ці інструменти запропонували певний ступінь точності у визначенні певних послідовностей ДНК для модифікації, але були складними та важкими для розробки.

Удосконалення та диверсифікація цих інструментів генетичної інженерії в цей період не тільки прискорили темпи наукових відкриттів, але й розширили можливості для застосування в медицині, сільському господарстві та біотехнології. Нова точність і ефективність дозволили вченим впоратися зі все складнішими генетичними модифікаціями, відкриваючи шлях для більш витончених підходів до маніпулювання генетичною інформацією.

Впровадження генетично модифікованих культур

ред.

У середині 1990-х років почалася комерціалізація генетично модифікованих культур, у тому числі сої, кукурудзи та бавовнику, які мали такі властивості, як стійкість до комах, стійкість до гербіцидів та покращений вміст речовин.

Проєкт геному людини

ред.
 
Хронологія Проєкту геному людини.

Одним із найбільш монументальних наукових починань у геноміці був Проєкт геному людини. Започаткований у 1990 році[6] та повністю завершений у 2003 році[7], Проєкт геному людини мав на меті секвенувати та картувати весь геном людини. Спільними зусиллями були задіяні вчені з усього світу, що призвело до публікації опису послідовності геному людини в провідних наукових журналах Nature і Science.[8]

Подальші дослідження, опубліковані в 2022 році, пролили світло на функції навіть тих ділянок геному, що залишились недослідженими під час Проєкту геному людини.[9]

Редагування геному

ред.

Останні роки стали свідками появи CRISPR-Cas9 як революційного інструменту для точного редагування геному. За відкриття та викристання CRISPR-Cas9 для цільового редагування генів, як описано в статті «Програмована подвійна РНК-керована ДНК-ендонуклеаза в адаптивному бактеріальному імунітеті»[10], Дженніфер Даудна та Еммануель Шарпентьє, отримали Нобелівську премію з хімії у 2020 році та цілу низку престижних наукових нагород.[11][12]

Принципи та методи

ред.
 
Типовий експеримент з рекомбінантною ДНК, який описує клонування фрагментів геномної ДНК еукаріот у плазміду (E. coli).[13]
 
Огляд поточних інструментів редагування геному: нуклеази[en] цинкового пальця (ZFN) (A), TALEN[en] (B), система CRISPR-Cas9 (C) і порівняльна таблиця цих інструментів (D).[14]

Генна інженерія охоплює набір принципів і методів, спрямованих на маніпулювання генетичним матеріалом організмів для впровадження, зміни або видалення певних ознак. Ці методи пов'язані між собою і часто використовуються в комбінаціях для тих чи інших цілей.

Виділення та ідентифікація генів

ред.

Це включає в себе різні молекулярні методи для ідентифікації та виділення конкретних цікавих послідовностей ДНК, відповідальних за певні ознаки чи функції в геномі організму.

Модифікаця генів

ред.

Генна інженерія використовує низку методів модифікації генів. Ці методи включають сплайсинг генів, коли послідовності ДНК розрізають і змінюють порядок нуклеотидів; вставку гена, що передбачає додавання чужорідної ДНК у геном організму; і редагування генів, що дозволяє точно змінювати певні послідовності ДНК.

Рекомбінантна ДНК

ред.

Технологія рекомбінантної ДНК є центральною для генетичної інженерії, яка включає сплайсинг ДНК з різних джерел для створення нових комбінацій. Ця техніка дозволяє вводити бажані ознаки або змінювати генетичні характеристики організмів. З розвитком цього та інших методів генетичної інженерії виокремилась окрема наукова дисципліна — синтетична геноміка.

Клонування та експресія генів

ред.

Клонування передбачає реплікацію певних генів або послідовностей ДНК, що дозволяє вченим створювати кілька копій цікавого гена. Експресія генів передбачає активацію генів для виробництва функціональних білків або молекул РНК, що часто досягається шляхом введення генів в організми господаря або клітинні системи, які можуть виробляти потрібні білки.

Інструменти редагування генів

ред.

Вдосконалені інструменти редагування генів, такі як CRISPR-Cas9, TALENs і нуклеази цинкового пальця, дозволяють точно модифікувати певні місця в геномі. Ці інструменти пропонують безпрецедентну точність і ефективність у зміні послідовностей ДНК, дозволяючи цільові модифікації генів. (див. також Редагування генома)

Генна інженерія і медицина

ред.

Генна інженерія в медицині використовує передові молекулярні методи для вирішення різноманітних медичних проблем шляхом модифікації, маніпулювання або виправлення генетичного матеріалу в живих організмах. Ця дисципліна пропонує новаторські рішення для розуміння, лікування та потенційної профілактики генетичних розладів, хвороб і захворювань.

Виробництво терапевтичних протеїнів

ред.
 
Прикріплені клітини яєчника китайського хом’яка (CHO[en]) у колбі з культурою клітин (фазово-контрастна мікроскопія)

Методи генетичної інженерії використовуються для отримання терапевтичних білків для лікування різних захворювань. Вставляючи гени, які кодують специфічні білки, в клітинні культури, вчені можуть виробляти цінні з медичної точки зору білки, такі як інсулін, фактори росту та антитіла у великих кількостях. Застосовуються різні системи експресії на основі складності та вимог білка, що виробляється. Бактеріальні системи, такі як Escherichia coli, часто використовуються для більш простих білків[15], тоді як клітинам ссавців (зазвичай, культурам клітин[en] яєчників Китайського хом'яка[en])[16][17][18], комах[19], водоростей[20] або дріжджів[21] віддають перевагу для більш складних білків, які потребують належного згортання та посттрансляційних модифікацій.[22][23] (див. також Біофармацевтика[en], Біофармакологія)

Застосування в медицині

ред.
  • Виробництво інсуліну: одним із найбільш помітних успіхів у виробництві терапевтичного білка за допомогою генетичної інженерії є виробництво інсуліну для лікування діабету. У 1978 році, компанія Genentech, заснована Гербертом Бойєром і Робертом Суонсоном, стала першою компанією, яка виробляла людський білок (інсулін) за допомогою технології рекомбінантної ДНК. Вставляючи ген людського інсуліну в бактеріальні або дріжджові клітини, можливо виробляти велику кількість інсуліну для терапевтичного використання.[24]
     
    Хронологія розробки терапевтичних антитіл.[25]
  • Антитіла та вакцини: методи генетичної інженерії дозволяють виробляти моноклональні антитіла, які використовуються в лікувані широкого спектру захворювань.[26] Крім того, розробка вакцин часто передбачає виробництво специфічних вірусних або бактеріальних білків за допомогою генетичної інженерії.[27][28]
  • Інші важливі молекули: різні фактори росту, гормони (наприклад, інсулін, людський гормон росту) і фактори згортання крові також виробляються методами генетичної інженерії. Ці білки відіграють важливу роль у регуляції функцій організму та лікуванні захворювань.[29]

Генотерапія та редагування геному

ред.

Одним із основних застосувань генетичної інженерії в медицині є генотерапія. Цей підхід передбачає введення, модифікацію або заміну дефектних генів у клітинах пацієнта для лікування або запобігання захворюванням.[30][31][32]

Складні інструменти редагування геному, зокрема CRISPR-Cas9, пропонують точні та цілеспрямовані модифікації послідовностей ДНК. Ці інструменти мають величезний потенціал у виправленні генетичних мутацій, відповідальних за захворювання та розлади, прокладаючи шлях до більш ефективних методів лікування.[14][33][34]

Персоналізована медицина

ред.

Досягнення в галузях генетичної інженерії та персоналізованої медицини дозволяють використовувати підходи, адаптовані до індивідуальних генетичних профілів. Розуміння генетичного складу пацієнта дозволяє розробити індивідуальні стратегії лікування, включаючи ліки та терапію, оптимізовану для його генетичних особливостей.[35][36] (див. також Фармакогеноміка, Нутрігенетика)

Генна інженерія і сільське господарство

ред.

Генна інженерія зробила революцію в сільськогосподарському секторі, запропонувавши інноваційні рішення для підвищення врожайності, якості продуктів та стійкості; але також викликає деякі етичні міркування й питання біобезпеки (див. #Проблеми та міркування).

Застосування цієї технології охоплює широкий спектр методів і модифікацій, спрямованих на вдосконалення сільськогосподарської практики.

Різноманітні огляди наукової літератури показують, що впровадження ГМ-культур призводить до економічних, екологічних переваг і переваг для здоров’я завдяки вищій врожайності, вищим прибуткам ферм і, в деяких випадках, меншому використанню хімічних пестицидів. Кілька досліджень також показують, що застосування певних ГМ-культур допомагає зменшити викиди парникових газів і підтримує утримання вуглецю в ґрунті, сприяючи зменшеному обробітку ґрунту.[37]

Поліпшення врожаю

ред.

Генна інженерія має на меті підвищити врожайність шляхом введення специфічних генів, які покращують такі властивості, як врожайність, стійкість до шкідників або хвороб і толерантність до екологічних стресів. Цей процес передбачає точне маніпулювання генетичним складом рослини для вираження бажаних характеристик, що призводить до підвищення продуктивності та стійкості в сільськогосподарських умовах.[38][39][40]

Удосконалення в розумінні фотосинтезу рослин привело до виявлення багатьох шляхів для підвищення його ефективності, включаючи оптимізацію захоплення світла, покращення функцій ферментів і зміну метаболічних шляхів. Генетичні модифікації, такі як надмірна експресія субодиниць РуБісКо в кукурудзі та седогептулозо-біфосфатази[en] в пшениці, показали багатообіцяючі результати, збільшуючи фотосинтез і біомасу сільськогосподарських культур.[38]

Стійкість до хвороб

ред.
 
Виведення сорту пшениці, стійкого до іржі, за допомогою системи CRISPR/Cas.[41]

Генна інженерія дозволяє вводити гени, що забезпечують стійкість до різних захворювань. Наприклад, пшеничні іржі, включаючи стеблову іржу[en], іржу листя[en] та смугаста іржа[en], становлять значну загрозу світовому виробництву пшениці, зокрема в Україні[42]. За допомогою генетичної інженерії виведено стійкі до іржі сорти пшениці. Дослідники виявили та включили гени диких родичів пшениці, які виявляють природну стійкість до іржі, у комерційні сорти пшениці. Ці генетичні модифікації допомогли зменшити втрати врожаю, спричинені цими руйнівними хворобами, забезпечивши стабільне виробництво пшениці.[43][44][45][46][47]

Окрім пшениці, методи генетичної інженерії застосовувались для виведення багатьох хворобостійких сортів рослин, таких як картопля, томати, гарбузи, папая, та багато інших.[48][49][50]

Стійкість до шкідників

ред.

Рослини можна сконструювати для виробництва токсинів, шкідливих для конкретних шкідників. Введення гена Bt (Bacillus thuringiensis), у такі культури, як кукурудза та бавовна, виробляє білки, токсичні для комах, що зменшує потребу в хімічних пестицидах.[51]

Запровадження ГМ-технології, стійкої до комах і гербіцидів, зменшило обприскування пестицидами в світі на 775,4 млн кг (8,3%) і, як наслідок, зменшило вплив на навколишнє середовище, пов’язаний із застосуванням гербіцидів та інсектицидів на цих культурах (як вимірюється індикатором Environmental Коефіцієнт впливу (EIQ)) на 18,5%. Технологія також сприяла значному скороченню споживання палива та змінам обробітку ґрунту, що призвело до значного скорочення викидів парникових газів із площі ГМ-культур. У 2018 році це було еквівалентно видаленню з доріг 15,27 мільйона автомобілів.[52]

Толерантність до гербіцидів

ред.

Модифікація стійкості до гербіцидів дозволяє культурам витримувати певні гербіциди, допомагаючи контролювати бур’яни без шкоди для культури. Стійкі до гліфосату посіви, наприклад, отримали широке поширення, що спрощує боротьбу з бур’янами.[53][54]

Швидший розвиток культури

ред.

Такі методи, як CRISPR-Cas9, прискорюють розробку нових сортів сільськогосподарських культур шляхом точного редагування цільових генів, прискорюючи процес селекції.[55][56][57][58][59]

Покращений вміст поживних речовин

ред.
 
Принципова діаграма CRISPR/Cas9.[40]
 
Принципова схема нуклеази[en] цинкового пальця.[40]
 
Принципова схема TALEN.[40]

Генна інженерія покращує вміст поживиних й корисних речовин в сільськогосподарських культур. Цей процес називається біофортифікація[en] (біозбагачення).

Біофортифіковані культури були розроблені за допомогою традиційної селекції або генетичної інженерії, або їх поєднання. Генна інженерія дозволяє одночасно збільшувати кількість мікроелементів, а також покращувати стабільність вітамінів після збору врожаю, а також включати агрономічно важливі властивості, такі як підвищена врожайність і стійкість до стресів.[60] Генетична біофортифікація – це економічно ефективний підхід із одноразовою інвестицією для боротьби з прихованим голодом, оскільки, на відміну від комерційного збагачення, немає потреби постійно купувати або додавати збагачувачі до їжі.[61] Але станом на 2022 рік, питання генетично модифікованих культур все ще обговорюється в більшості розвинених країн, тим не менш, країни, що розвиваються, обговорюють потенціал генетично модифікованих культур, збагачених поживними речовинами, через велику кількість бідних людей, схильних до недоїдання мікроелементів.[62]

Генна інженерія дає змогу безпосередньо вводити цільові гени в сорти рслин для підвищення основних поживних речовин за допомогою двох різних процесів: по-перше, змінюючи шлях поглинання та використання поживних речовин, а по-друге, збільшуючи біодоступність поживних речовин, або зменшуючи фактори, що знижують біодоступність. Існує кілька підходів, таких як надмірна експресія, накопичування генів[en], РНК-інтерференція (RNAi) й редагування генома, опосередковане CRISPR-Cas9, для регулювання гена, що цікавить. Нові цільові методи редагування геному, а саме нуклеази цинкового пальця (ZFN), ефекторні нуклеази, подібні до активатора транскрипції (TALEN), і CRISPR/Cas9 показали блискучі результати в біозбагаченні кількох культур, таких як рис[63], пшениця[64] і томати[65]. Вони володіють величезним потенціалом для створення біозбагачених сортів за менший час і кошти.[66][67] Останні досягнення в біотехнологічних підходах дозволили розробити велику кількість комерційних сортів сільськогосподарських культур за допомогою генетичної інженерії з підвищеним вмістом незамінних мікроелементів, мінералів, жирних кислот і амінокислот[68], таких як насичений залізом рис[69], пшениця[70] та сорго[71], та багато інших[61]. У випадку деяких поживних мікроелементів, таких як залізо (Fe) та цинк (Zn), їх засвоєння є вразливим через антипоживні фактори, такі як фітинова кислота. Їх генетична модифікація допомогла шляхом збільшення поглинання Fe або зменшення антипоживних факторів[72]. Генна інженерія також дозволяє розробляти сорти, збагачені багатьма поживними речовинами, шляхом вставки однієї касети ДНК, на додаток до покращення стабільності вітамінів після збору врожаю, разом із сприятливими агрономічними ознаками та стійкістю до біотичного чи абіотичного стресу. Наприклад, вміст кількох поживних мікроелементів (Zn, Fe та β-каротину) був одночасно збільшений у рисі шляхом інтрогресії одного фрагмента ДНК.[73] Подібним чином було створено лінії сорго з покращеним поживним вмістом: з покращеним і стабілізованим провітаміном А, який забезпечує 20–90% розрахункової середньої потреби для дітей віком до 3 років, лінії зі зниженням на 90% фітинової кислоти, що підвищує біодоступність заліза та цинку та забезпечує 40–80% середньої потреби для заліза та цинку, а також лінії, які не демонструють зниження засвоюваності білка після варіння.[74] Таким чином, цей підхід відкриває нові перспективи для розробки сортів сільськогосподарських культур, багатих на поживні речовини.[61]

Екологічна стійкість

ред.

Стійкість до абіотичного стресу

ред.
 
Схематичне зображення сигнальних шляхів в реакції рослини на абіотичний стрес.[75]

Генетичні модифікації вводять гени, що підвищують толерантність до суворих умов навколишнього середовища. Сільськогосподарські культури з покращеною стійкістю до посухи, спеки, засолення, холоду, заболочення виявляють стійкість до таких абіотичних стресів, потенційно розширюючи площі вирощування.[75][76][77][78]

Зменшення впливу на навколишнє середовище

ред.

Такі властивості, як ефективність використання азоту в культурах, зменшують потребу в надмірних кількостях азотних добрив, зменшуючи забруднення навколишнього середовища й порушення здоров'я мікробних та всіх інших екосистем ґрунту, що має велике значення для родючості ґрунту; та, крім того, зменшуючи витрати виробництва.[79][80][81]

Проблеми та міркування

ред.

Хоча генна інженерія пропонує величезний потенціал, залишаються занепокоєння щодо впливу на здоров'я[82] й навколишнє середовище[83][84], щодо нормативно-правової бази[85], сприйняття споживачами й громадськістю[86] та довгострокового впливу на біорізноманіття[87]. Вирішення цих проблем залишається вкрай важливим для відповідального та етичного застосування.[88][89][90]

Генетично модифіковані рослини в Україні

ред.

Зростання площ під трансгенними культурами в розвинених країнах йде значно інтенсивніше порівняно з країнами, що розвиваються. Нині в Україні випробовуються трансгенні сорти кукурудзи, цукрових буряків і ріпаку, стійкі проти гербіцидів; кукурудзи, стійкої проти кукурудзяного метелика, а також картоплі, стійкої проти колорадського жука. Створено систему органів, які з залученням спеціалістів (генетиків, селекціонерів, генних інженерів, екологів, медиків, токсикологів) оцінюють трансгенні сорти для визначення потенційного впливу на людину, тварин і довкілля. Лише після таких експертиз сорт допускається до випробування з дотриманням усіх відповідних вимог, прийнятих у Європейському Союзі.[джерело?]

При розгляді проблеми можливого впливу трансгенних рослин на довкілля, обговорюються в основному такі основні аспекти:

  • сконструйовані гени будуть передані з пилком близькородинним диким видам, і їхнє гібридне потомство набуде властивості підвищеної насіннєвої продуктивності та здатність конкурувати з іншими рослинами;
  • трансгенні сільськогосподарські рослини стануть бур'янами і витіснять рослини, які ростуть поряд;
  • трансгенні рослини стануть прямою загрозою для людини, домашніх та диких тварин (наприклад через їхню токсичність або алергенність).

Ще одним важливим аспектом є отримання трансгенних рослин з кращою здатністю використовувати мінеральні речовини, що, крім посилення їхнього росту, буде перешкоджати змиву таких сполук у ґрунтові води та потраплянню в джерела водопостачання.

Гарантією проти небажаних наслідків генетичної модифікації рослин є законодавче регулювання поширення ГМР та розробка пов'язаних із цим методів оцінки екологічного ризику. Крім того, значна увага приділяється достатній інформованості агрономів, селекціонерів, насіннєводів, потенційних покупців щодо особливостей продуктів із генетично модифікованих рослин. В Україні та ряді інших країн прийняті закони, які попереджують несанкціоноване розповсюдження трансгенного насіннєвого матеріалу, що забезпечує моніторинг у посівах, а також маркування харчових товарів, виготовлених із продуктів ГМР або з їх додаванням.

Генетична інженерія в біоенергетиці

ред.
 
Генетична інженерія мікроводоростей для оптимізації виробництва цільових метаболітів.[91]

Генетична інженерія в біоенергетиці революціонізує маніпуляції генетичним складом живих організмів для покращення процесів, пов’язаних з виробництвом біопалива, зокрема, біопалива четвертого покоління.[92] Завдяки генетично модифікованим організмам, зазвичай, водоростям[93], можливо отримувати біоетанол, біобутанол, біоводень[94] та інші типи біопалива.[95] Крім того, біомаса таких водростей може використовуватись для виробництва цінних фармацевтичних препаратів[20], продуктів харування та корму для тварин.[91]

Використовуючи такі методи, як CRISPR/Cas9, редагування генів спрямоване на зміну метаболічних шляхів, ефективності ферментів або клітинних структур з метою покращення фотосинтезу, оптимізації метаболічних шляхів та збільшення виробництва біопалива[96]. Ця галузь, що розвивається, має величезні перспективи для просування рішень у сфері сталої енергетики[en] та розуміння фундаментальних біологічних механізмів, вирішальних для трансформації та використання енергії.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Watson, J. D.; Crick, F. H. C. (1953-04). Molecular Structure of Nucleic Acids: A Structure for Deoxyribose Nucleic Acid. Nature (англ.). Т. 171, № 4356. с. 737—738. doi:10.1038/171737a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 22 грудня 2023.
  2. ↑ Berg, Paul; Mertz, Janet E (1 січня 2010). Personal Reflections on the Origins and Emergence of Recombinant DNA Technology. Genetics. Т. 184, № 1. с. 9—17. doi:10.1534/genetics.109.112144. ISSN 1943-2631. PMC 2815933. PMID 20061565. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  3. ↑ The Nobel Prize in Chemistry 1980. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 28 грудня 2023.
  4. ↑ Cohen, Stanley N.; Chang, Annie C. Y.; Boyer, Herbert W.; Helling, Robert B. (1973-11). Construction of Biologically Functional Bacterial Plasmids In Vitro. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 70, № 11. с. 3240—3244. doi:10.1073/pnas.70.11.3240. ISSN 0027-8424. PMC 427208. PMID 4594039. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  5. ↑ Sanger, F.; Nicklen, S.; Coulson, A. R. (1977-12). DNA sequencing with chain-terminating inhibitors. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 74, № 12. с. 5463—5467. doi:10.1073/pnas.74.12.5463. ISSN 0027-8424. PMC 431765. PMID 271968. Процитовано 22 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  6. ↑ Watson, James D. (6 квітня 1990). The Human Genome Project: Past, Present, and Future. Science (англ.). Т. 248, № 4951. с. 44—49. doi:10.1126/science.2181665. ISSN 0036-8075. Процитовано 20 грудня 2023.
  7. ↑ Powledge, Tabitha M (2003). Human genome project completed. Genome Biology (англ.). Т. 4. с. spotlight–20030415–01. doi:10.1186/gb-spotlight-20030415-01. ISSN 1465-6906. Процитовано 20 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Venter, J. Craig; Adams, Mark D.; Myers, Eugene W.; Li, Peter W.; Mural, Richard J.; Sutton, Granger G.; Smith, Hamilton O.; Yandell, Mark; Evans, Cheryl A. (16 лютого 2001). The Sequence of the Human Genome. Science (англ.). Т. 291, № 5507. с. 1304—1351. doi:10.1126/science.1058040. ISSN 0036-8075. Процитовано 20 грудня 2023.
  9. ↑ Nurk, Sergey; Koren, Sergey; Rhie, Arang; Rautiainen, Mikko; Bzikadze, Andrey V.; Mikheenko, Alla; Vollger, Mitchell R.; Altemose, Nicolas; Uralsky, Lev (2022-04). The complete sequence of a human genome. Science (англ.). Т. 376, № 6588. с. 44—53. doi:10.1126/science.abj6987. ISSN 0036-8075. PMC 9186530. PMID 35357919. Процитовано 22 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  10. ↑ Jinek, Martin; Chylinski, Krzysztof; Fonfara, Ines; Hauer, Michael; Doudna, Jennifer A.; Charpentier, Emmanuelle (17 серпня 2012). A Programmable Dual-RNA–Guided DNA Endonuclease in Adaptive Bacterial Immunity. Science (англ.). Т. 337, № 6096. с. 816—821. doi:10.1126/science.1225829. ISSN 0036-8075. PMC 6286148. PMID 22745249. Процитовано 6 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  11. ↑ The Nobel Prize in Chemistry 2020. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 22 грудня 2023.
  12. ↑ Doudna, Jennifer A.; Charpentier, Emmanuelle (28 листопада 2014). The new frontier of genome engineering with CRISPR-Cas9. Science (англ.). Т. 346, № 6213. doi:10.1126/science.1258096. ISSN 0036-8075. Процитовано 6 серпня 2023.
  13. ↑ Creager, Angela N.H. (2020). Recipes for recombining DNA: A history of Molecular Cloning: A Laboratory Manual. BJHS Themes (англ.). Т. 5. с. 225—243. doi:10.1017/bjt.2020.5. ISSN 2058-850X. Процитовано 29 грудня 2023.
  14. ↑ а б Matsumoto, Daisuke; Nomura, Wataru (20 червня 2023). The history of genome editing: advances from the interface of chemistry & biology. Chemical Communications (англ.). Т. 59, № 50. с. 7676—7684. doi:10.1039/D3CC00559C. ISSN 1364-548X. Процитовано 28 грудня 2023.
  15. ↑ Niazi, Sarfaraz K.; Magoola, Matthias (2023-12). Advances in Escherichia coli-Based Therapeutic Protein Expression: Mammalian Conversion, Continuous Manufacturing, and Cell-Free Production. Biologics (англ.). Т. 3, № 4. с. 380—401. doi:10.3390/biologics3040021. ISSN 2673-8449. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Mark, Jacqueline Kar Kei; Lim, Crystale Siew Ying; Nordin, Fazlina; Tye, Gee Jun (2022-11). Expression of mammalian proteins for diagnostics and therapeutics: a review. Molecular Biology Reports (англ.). Т. 49, № 11. с. 10593—10608. doi:10.1007/s11033-022-07651-3. ISSN 0301-4851. PMC 9175168. PMID 35674877. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  17. ↑ Xu, Wen-Jing; Lin, Yan; Mi, Chun-Liu; Pang, Jing-Ying; Wang, Tian-Yun (2023-02). Progress in fed-batch culture for recombinant protein production in CHO cells. Applied Microbiology and Biotechnology (англ.). Т. 107, № 4. с. 1063—1075. doi:10.1007/s00253-022-12342-x. ISSN 0175-7598. PMC 9843118. PMID 36648523. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  18. ↑ Meskova, Klaudia; Martonova, Katarina; Hrasnova, Patricia; Sinska, Kristina; Skrabanova, Michaela; Fialova, Lubica; Njemoga, Stefana; Cehlar, Ondrej; Parmar, Olga (2023-09). Cost-Effective Protein Production in CHO Cells Following Polyethylenimine-Mediated Gene Delivery Showcased by the Production and Crystallization of Antibody Fabs. Antibodies (англ.). Т. 12, № 3. с. 51. doi:10.3390/antib12030051. ISSN 2073-4468. PMC 10443350. PMID 37606435. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ Yee, Christine M.; Zak, Andrew J.; Hill, Brett D.; Wen, Fei (8 серпня 2018). The Coming Age of Insect Cells for Manufacturing and Development of Protein Therapeutics. Industrial & Engineering Chemistry Research (англ.). Т. 57, № 31. с. 10061—10070. doi:10.1021/acs.iecr.8b00985. ISSN 0888-5885. PMC 6420222. PMID 30886455. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  20. ↑ а б Grama, Samir B.; Liu, Zhiyuan; Li, Jian (2022-05). Emerging Trends in Genetic Engineering of Microalgae for Commercial Applications. Marine Drugs (англ.). Т. 20, № 5. с. 285. doi:10.3390/md20050285. ISSN 1660-3397. PMC 9143385. PMID 35621936. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  21. ↑ Madhavan, Aravind; Arun, K. B.; Sindhu, Raveendran; Krishnamoorthy, Jayaram; Reshmy, R.; Sirohi, Ranjna; Pugazhendi, Arivalagan; Awasthi, Mukesh Kumar; Szakacs, George (2021-12). Customized yeast cell factories for biopharmaceuticals: from cell engineering to process scale up. Microbial Cell Factories (англ.). Т. 20, № 1. doi:10.1186/s12934-021-01617-z. ISSN 1475-2859. PMC 8246677. PMID 34193127. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  22. ↑ Tripathi, Nagesh K.; Shrivastava, Ambuj (2019). Recent Developments in Bioprocessing of Recombinant Proteins: Expression Hosts and Process Development. Frontiers in Bioengineering and Biotechnology. Т. 7. doi:10.3389/fbioe.2019.00420. ISSN 2296-4185. PMC 6932962. PMID 31921823. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  23. ↑ Zhu, Marie M.; Mollet, Michael; Hubert, Rene S.; Kyung, Yun Seung; Zhang, Green G. (2017). Kent, James A.; Bommaraju, Tilak V.; Barnicki, Scott D. (ред.). Industrial Production of Therapeutic Proteins: Cell Lines, Cell Culture, and Purification. Handbook of Industrial Chemistry and Biotechnology (англ.). Cham: Springer International Publishing, Springer Nature. с. 1639—1669. doi:10.1007/978-3-319-52287-6_29. ISBN 978-3-319-52287-6. PMC 7121293.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  24. ↑ Baeshen, Nabih A.; Baeshen, Mohammed N.; Sheikh, Abdullah; Bora, Roop S.; Ahmed, Mohamed Morsi M.; Ramadan, Hassan A. I.; Saini, Kulvinder Singh; Redwan, Elrashdy M. (2 жовтня 2014). Cell factories for insulin production. Microbial Cell Factories. Т. 13, № 1. с. 141. doi:10.1186/s12934-014-0141-0. ISSN 1475-2859. PMC 4203937. PMID 25270715. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  25. ↑ Lu, Ruei-Min; Hwang, Yu-Chyi; Liu, I-Ju; Lee, Chi-Chiu; Tsai, Han-Zen; Li, Hsin-Jung; Wu, Han-Chung (2020-12). Development of therapeutic antibodies for the treatment of diseases. Journal of Biomedical Science (англ.). Т. 27, № 1. doi:10.1186/s12929-019-0592-z. ISSN 1423-0127. PMC 6939334. PMID 31894001. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  26. ↑ Lu, Ruei-Min; Hwang, Yu-Chyi; Liu, I-Ju; Lee, Chi-Chiu; Tsai, Han-Zen; Li, Hsin-Jung; Wu, Han-Chung (2020-12). Development of therapeutic antibodies for the treatment of diseases. Journal of Biomedical Science (англ.). Т. 27, № 1. doi:10.1186/s12929-019-0592-z. ISSN 1423-0127. PMC 6939334. PMID 31894001. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  27. ↑ Plotkin, Stanley A.; Plotkin, Susan L. (2011-12). The development of vaccines: how the past led to the future. Nature Reviews Microbiology (англ.). Т. 9, № 12. с. 889—893. doi:10.1038/nrmicro2668. ISSN 1740-1534. Процитовано 28 грудня 2023.
  28. ↑ Xue, Wenhui; Li, Tingting; Gu, Ying; Li, Shaowei; Xia, Ningshao (31 грудня 2023). Molecular engineering tools for the development of vaccines against infectious diseases: current status and future directions. Expert Review of Vaccines (англ.). Т. 22, № 1. с. 563—578. doi:10.1080/14760584.2023.2227699. ISSN 1476-0584. Процитовано 28 грудня 2023.
  29. ↑ Szkodny, Alana C.; Lee, Kelvin H. (10 червня 2022). Biopharmaceutical Manufacturing: Historical Perspectives and Future Directions. Annual Review of Chemical and Biomolecular Engineering (англ.). Т. 13, № 1. с. 141—165. doi:10.1146/annurev-chembioeng-092220-125832. ISSN 1947-5438. Процитовано 28 грудня 2023.
  30. ↑ Anguela, Xavier M.; High, Katherine A. (27 січня 2019). Entering the Modern Era of Gene Therapy. Annual Review of Medicine (англ.). Т. 70, № 1. с. 273—288. doi:10.1146/annurev-med-012017-043332. ISSN 0066-4219. Процитовано 28 грудня 2023.
  31. ↑ Shchaslyvyi, Aladdin Y.; Antonenko, Svitlana V.; Tesliuk, Maksym G.; Telegeev, Gennadiy D. (2023-10). Current State of Human Gene Therapy: Approved Products and Vectors. Pharmaceuticals (англ.). Т. 16, № 10. с. 1416. doi:10.3390/ph16101416. ISSN 1424-8247. PMC 10609992. PMID 37895887. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  32. ↑ Kohn, Donald B.; Chen, Yvonne Y.; Spencer, Melissa J. (2023-11). Successes and challenges in clinical gene therapy. Gene Therapy (англ.). Т. 30, № 10. с. 738—746. doi:10.1038/s41434-023-00390-5. ISSN 1476-5462. Процитовано 28 грудня 2023.
  33. ↑ Li, Zhen-Hua; Wang, Jun; Xu, Jing-Ping; Wang, Jian; Yang, Xiao (10 березня 2023). Recent advances in CRISPR-based genome editing technology and its applications in cardiovascular research. Military Medical Research (англ.). Т. 10, № 1. doi:10.1186/s40779-023-00447-x. ISSN 2054-9369. PMC 9999643. PMID 36895064. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ Cavazza, Alessia; Hendel, Ayal; Bak, Rasmus O.; Rio, Paula; Güell, Marc; Lainšček, Duško; Arechavala-Gomeza, Virginia; Peng, Ling; Hapil, Fatma Zehra (2023-12). Progress and harmonization of gene editing to treat human diseases: Proceeding of COST Action CA21113 GenE-HumDi. Molecular Therapy - Nucleic Acids. Т. 34. с. 102066. doi:10.1016/j.omtn.2023.102066. ISSN 2162-2531. PMC 10685310. PMID 38034032. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  35. ↑ Barrera-Saldaña, Hugo A. (1 січня 2020). Origin of personalized medicine in pioneering, passionate, genomic research. Genomics. Т. 112, № 1. с. 721—728. doi:10.1016/j.ygeno.2019.05.006. ISSN 0888-7543. Процитовано 28 грудня 2023.
  36. ↑ Jamrat, Samart; Sukasem, Chonlaphat; Sratthaphut, Lawan; Hongkaew, Yaowaluck; Samanchuen, Taweesak (1 жовтня 2023). A precision medicine approach to personalized prescribing using genetic and nongenetic factors for clinical decision-making. Computers in Biology and Medicine. Т. 165. с. 107329. doi:10.1016/j.compbiomed.2023.107329. ISSN 0010-4825. Процитовано 28 грудня 2023.
  37. ↑ Kovak, Emma; Blaustein-Rejto, Dan; Qaim, Matin (2022-07). Genetically modified crops support climate change mitigation. Trends in Plant Science. Т. 27, № 7. с. 627—629. doi:10.1016/j.tplants.2022.01.004. ISSN 1360-1385. Процитовано 28 грудня 2023.
  38. ↑ а б Bailey-Serres, Julia; Parker, Jane E.; Ainsworth, Elizabeth A.; Oldroyd, Giles E. D.; Schroeder, Julian I. (2019-11). Genetic strategies for improving crop yields. Nature (англ.). Т. 575, № 7781. с. 109—118. doi:10.1038/s41586-019-1679-0. ISSN 1476-4687. PMC 7024682. PMID 31695205. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  39. ↑ Gao, Caixia (2021-03). Genome engineering for crop improvement and future agriculture. Cell. Т. 184, № 6. с. 1621—1635. doi:10.1016/j.cell.2021.01.005. ISSN 0092-8674. Процитовано 28 грудня 2023.
  40. ↑ а б в г Ye, Runle; Yang, Xi; Rao, Yuchun (2022-04). Genetic Engineering Technologies for Improving Crop Yield and Quality. Agronomy (англ.). Т. 12, № 4. с. 759. doi:10.3390/agronomy12040759. ISSN 2073-4395. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ Jamil, Shakra; Shahzad, Rahil; Ahmad, Shakeel; Fatima, Rida; Zahid, Rameesha; Anwar, Madiha; Iqbal, Muhammad Zaffar; Wang, Xiukang (2020). Role of Genetics, Genomics, and Breeding Approaches to Combat Stripe Rust of Wheat. Frontiers in Nutrition. Т. 7. doi:10.3389/fnut.2020.580715. ISSN 2296-861X. PMC 7573350. PMID 33123549. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  42. ↑ Чугункова, т.; Пастухова, н.; Топчій, т.; Пірко, я.; Блюм, я. (3 серпня 2023). ШКОДОЧИННІСТЬ ЖОВТОЇ ІРЖІ ПШЕНИЦІ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГЕНІВ СТІЙКОСТІ ДО ЇЇ ВИСОКОВІРУЛЕНТНИХ РАС. Science and Innovation. Т. 19, № 4. с. 66—78. doi:10.15407/scine19.04.066. ISSN 2413-4996. Процитовано 28 грудня 2023.
  43. ↑ Mapuranga, Johannes; Zhang, Na; Zhang, Lirong; Liu, Wenze; Chang, Jiaying; Yang, Wenxiang (2022). Harnessing genetic resistance to rusts in wheat and integrated rust management methods to develop more durable resistant cultivars. Frontiers in Plant Science. Т. 13. doi:10.3389/fpls.2022.951095. ISSN 1664-462X. PMC 9614308. PMID 36311120. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  44. ↑ Klymiuk, Valentyna; Haile, Teketel; Ens, Jennifer; Wiebe, Krystalee; N’Diaye, Amidou; Fatiukha, Andrii; Krugman, Tamar; Ben-David, Roi; Hübner, Sariel (2023). Genetic architecture of rust resistance in a wheat (Triticum turgidum) diversity panel. Frontiers in Plant Science. Т. 14. doi:10.3389/fpls.2023.1145371. ISSN 1664-462X. PMC 10043469. PMID 36998679. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  45. ↑ Ren, Xiaopeng; Wang, Chuyuan; Ren, Zhuang; Wang, Jing; Zhang, Peipei; Zhao, Shuqing; Li, Mengyu; Yuan, Meng; Yu, Xiumei (2023-01). Genetics of Resistance to Leaf Rust in Wheat: An Overview in a Genome-Wide Level. Sustainability (англ.). Т. 15, № 4. с. 3247. doi:10.3390/su15043247. ISSN 2071-1050. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  46. ↑ Dracatos, Peter M.; Lu, Jing; Sánchez‐Martín, Javier; Wulff, Brande B.H. (2023-10). Resistance that stacks up: engineering rust and mildew disease control in the cereal crops wheat and barley. Plant Biotechnology Journal (англ.). Т. 21, № 10. с. 1938—1951. doi:10.1111/pbi.14106. ISSN 1467-7644. PMC 10502761. PMID 37494504. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  47. ↑ Ni, Fei; Zheng, Yanyan; Liu, Xiaoke; Yu, Yang; Zhang, Guangqiang; Epstein, Lynn; Mao, Xue; Wu, Jingzheng; Yuan, Cuiling (19 липня 2023). Sequencing trait-associated mutations to clone wheat rust-resistance gene YrNAM. Nature Communications (англ.). Т. 14, № 1. с. 4353. doi:10.1038/s41467-023-39993-2. ISSN 2041-1723. Процитовано 28 грудня 2023.
  48. ↑ Dong, Oliver Xiaoou; Ronald, Pamela C. (13 березня 2019). Genetic Engineering for Disease Resistance in Plants: Recent Progress and Future Perspectives. Plant Physiology. Т. 180, № 1. с. 26—38. doi:10.1104/pp.18.01224. ISSN 0032-0889. PMC 6501101. PMID 30867331. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  49. ↑ van Esse, H. Peter; Reuber, T. Lynne; van der Does, Dieuwertje (2020-01). Genetic modification to improve disease resistance in crops. New Phytologist (англ.). Т. 225, № 1. с. 70—86. doi:10.1111/nph.15967. ISSN 0028-646X. PMC 6916320. PMID 31135961. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  50. ↑ Ali, Qurban; Yu, Chenjie; Hussain, Amjad; Ali, Mohsin; Ahmar, Sunny; Sohail, Muhammad Aamir; Riaz, Muhammad; Ashraf, Muhammad Furqan; Abdalmegeed, Dyaaaldin (2022). Genome Engineering Technology for Durable Disease Resistance: Recent Progress and Future Outlooks for Sustainable Agriculture. Frontiers in Plant Science. Т. 13. doi:10.3389/fpls.2022.860281. ISSN 1664-462X. PMC 8968944. PMID 35371164. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  51. ↑ Abbas, Mohamed Samir Tawfik (2018-12). Genetically engineered (modified) crops (Bacillus thuringiensis crops) and the world controversy on their safety. Egyptian Journal of Biological Pest Control (англ.). Т. 28, № 1. doi:10.1186/s41938-018-0051-2. ISSN 2536-9342. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  52. ↑ Brookes, Graham; Barfoot, Peter (1 жовтня 2020). Environmental impacts of genetically modified (GM) crop use 1996–2018: impacts on pesticide use and carbon emissions. GM Crops & Food (англ.). Т. 11, № 4. с. 215—241. doi:10.1080/21645698.2020.1773198. ISSN 2164-5698. PMC 7518756. PMID 32706316. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  53. ↑ Schütte, Gesine; Eckerstorfer, Michael; Rastelli, Valentina; Reichenbecher, Wolfram; Restrepo-Vassalli, Sara; Ruohonen-Lehto, Marja; Saucy, Anne-Gabrielle Wuest; Mertens, Martha (21 січня 2017). Herbicide resistance and biodiversity: agronomic and environmental aspects of genetically modified herbicide-resistant plants. Environmental Sciences Europe. Т. 29, № 1. с. 5. doi:10.1186/s12302-016-0100-y. ISSN 2190-4715. PMC 5250645. PMID 28163993. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  54. ↑ Ofosu, Rita; Agyemang, Evans Duah; Márton, Adrienn; Pásztor, György; Taller, János; Kazinczi, Gabriella (2023-06). Herbicide Resistance: Managing Weeds in a Changing World. Agronomy (англ.). Т. 13, № 6. с. 1595. doi:10.3390/agronomy13061595. ISSN 2073-4395. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  55. ↑ Wolter, Felix; Schindele, Patrick; Puchta, Holger (2019-12). Plant breeding at the speed of light: the power of CRISPR/Cas to generate directed genetic diversity at multiple sites. BMC Plant Biology (англ.). Т. 19, № 1. doi:10.1186/s12870-019-1775-1. ISSN 1471-2229. PMC 6498546. PMID 31046670. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  56. ↑ Tang, Qiaoling; Wang, Xujing; Jin, Xi; Peng, Jun; Zhang, Haiwen; Wang, Youhua (2023-01). CRISPR/Cas Technology Revolutionizes Crop Breeding. Plants (англ.). Т. 12, № 17. с. 3119. doi:10.3390/plants12173119. ISSN 2223-7747. PMC 10489799. PMID 37687368. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  57. ↑ Zhang, Fangning; Neik, Ting Xiang; Thomas, William J. W.; Batley, Jacqueline (2023-01). CRISPR-Based Genome Editing Tools: An Accelerator in Crop Breeding for a Changing Future. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 24, № 10. с. 8623. doi:10.3390/ijms24108623. ISSN 1422-0067. PMC 10218198. PMID 37239967. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  58. ↑ AHMAD, M. (2023). Plant breeding advancements with “CRISPR-Cas” genome editing technologies will assist future food security. Frontiers in Plant Science. Т. 14. doi:10.3389/fpls.2023.1133036. ISSN 1664-462X. PMC 10040607. PMID 36993865. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  59. ↑ Saini, Himanshu; Thakur, Rajneesh; Gill, Rubina; Tyagi, Kalpana; Goswami, Manika (31 грудня 2023). CRISPR/Cas9-gene editing approaches in plant breeding. GM Crops & Food (англ.). Т. 14, № 1. с. 1—17. doi:10.1080/21645698.2023.2256930. ISSN 2164-5698. PMC 10512805. PMID 37725519. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  60. ↑ Van Der Straeten, Dominique; Bhullar, Navreet K.; De Steur, Hans; Gruissem, Wilhelm; MacKenzie, Donald; Pfeiffer, Wolfgang; Qaim, Matin; Slamet-Loedin, Inez; Strobbe, Simon (15 жовтня 2020). Multiplying the efficiency and impact of biofortification through metabolic engineering. Nature Communications (англ.). Т. 11, № 1. с. 5203. doi:10.1038/s41467-020-19020-4. ISSN 2041-1723. Процитовано 28 грудня 2023.
  61. ↑ а б в Sheoran, Seema; Kumar, Sandeep; Ramtekey, Vinita; Kar, Priyajoy; Meena, Ram Swaroop; Jangir, Chetan Kumar (2022-01). Current Status and Potential of Biofortification to Enhance Crop Nutritional Quality: An Overview. Sustainability (англ.). Т. 14, № 6. с. 3301. doi:10.3390/su14063301. ISSN 2071-1050. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  62. ↑ Kiran, Aysha; Wakeel, Abdul; Mahmood, Khalid; Mubaraka, Rafia; Hafsa; Haefele, Stephan M. (2022-02). Biofortification of Staple Crops to Alleviate Human Malnutrition: Contributions and Potential in Developing Countries. Agronomy (англ.). Т. 12, № 2. с. 452. doi:10.3390/agronomy12020452. ISSN 2073-4395. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  63. ↑ Li, Ting; Liu, Bo; Spalding, Martin H.; Weeks, Donald P.; Yang, Bing (2012-05). High-efficiency TALEN-based gene editing produces disease-resistant rice. Nature Biotechnology (англ.). Т. 30, № 5. с. 390—392. doi:10.1038/nbt.2199. ISSN 1546-1696. Процитовано 28 грудня 2023.
  64. ↑ Wang, Cheng; Zeng, Jian; Li, Yin; Hu, Wei; Chen, Ling; Miao, Yingjie; Deng, Pengyi; Yuan, Cuihong; Ma, Cheng (1 квітня 2014). Enrichment of provitamin A content in wheat (Triticum aestivum L.) by introduction of the bacterial carotenoid biosynthetic genes CrtB and CrtI. Journal of Experimental Botany. Т. 65, № 9. с. 2545—2556. doi:10.1093/jxb/eru138. ISSN 1460-2431. PMC 4036513. PMID 24692648. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  65. ↑ Brooks, C.; Nekrasov, V.; Lippman, Z. B.; Van Eck, J. (1 листопада 2014). Efficient Gene Editing in Tomato in the First Generation Using the Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats/CRISPR-Associated9 System. PLANT PHYSIOLOGY (англ.). Т. 166, № 3. с. 1292—1297. doi:10.1104/pp.114.247577. ISSN 0032-0889. PMC 4226363. PMID 25225186. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  66. ↑ Curtin, Shaun J.; Xiong, Yer; Michno, Jean‐Michel; Campbell, Benjamin W.; Stec, Adrian O.; Čermák, Tomas; Starker, Colby; Voytas, Daniel F.; Eamens, Andrew L. (2018-06). CRISPR /Cas9 and TALEN s generate heritable mutations for genes involved in small RNA processing of Glycine max and Medicago truncatula. Plant Biotechnology Journal (англ.). Т. 16, № 6. с. 1125—1137. doi:10.1111/pbi.12857. ISSN 1467-7644. PMC 5978873. PMID 29087011. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  67. ↑ Ansari, Waquar A.; Chandanshive, Sonali U.; Bhatt, Vacha; Nadaf, Altafhusain B.; Vats, Sanskriti; Katara, Jawahar L.; Sonah, Humira; Deshmukh, Rupesh (2020-01). Genome Editing in Cereals: Approaches, Applications and Challenges. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 21, № 11. с. 4040. doi:10.3390/ijms21114040. ISSN 1422-0067. PMC 7312557. PMID 32516948. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  68. ↑ Garg, Monika; Sharma, Natasha; Sharma, Saloni; Kapoor, Payal; Kumar, Aman; Chunduri, Venkatesh; Arora, Priya (2018). Biofortified Crops Generated by Breeding, Agronomy, and Transgenic Approaches Are Improving Lives of Millions of People around the World. Frontiers in Nutrition. Т. 5. doi:10.3389/fnut.2018.00012. ISSN 2296-861X. PMC 5817065. PMID 29492405. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  69. ↑ Matres, Jerlie Mhay; Arcillas, Erwin; Cueto-Reaño, Maria Florida; Sallan-Gonzales, Ruby; Trijatmiko, Kurniawan R.; Slamet-Loedin, Inez (2021). Ali, Jauhar; Wani, Shabir Hussain (ред.). Biofortification of Rice Grains for Increased Iron Content. Rice Improvement: Physiological, Molecular Breeding and Genetic Perspectives (англ.). Cham: Springer International Publishing. с. 471—486. doi:10.1007/978-3-030-66530-2_14. ISBN 978-3-030-66530-2.
  70. ↑ Ludwig, Yvonne; Slamet-Loedin, Inez H. (2019). Genetic Biofortification to Enrich Rice and Wheat Grain Iron: From Genes to Product. Frontiers in Plant Science. Т. 10. doi:10.3389/fpls.2019.00833. ISSN 1664-462X. PMC 6646660. PMID 31379889. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  71. ↑ Genetic modification of sorghum for improved nutritional value: state of the problem and current approaches (PDF). Journal of Investigative Genomics (English) . Т. Volume 5, № Issue 1. 10 жовтня 2018. doi:10.15406/jig.2018.05.00076. ISSN 2373-4469. Процитовано 28 грудня 2023.
  72. ↑ Abid, Nabeela; Khatoon, Asia; Maqbool, Asma; Irfan, Muhammad; Bashir, Aftab; Asif, Irsa; Shahid, Muhammad; Saeed, Asma; Brinch-Pedersen, Henrik (1 лютого 2017). Transgenic expression of phytase in wheat endosperm increases bioavailability of iron and zinc in grains. Transgenic Research (англ.). Т. 26, № 1. с. 109—122. doi:10.1007/s11248-016-9983-z. ISSN 1573-9368. Процитовано 28 грудня 2023.
  73. ↑ Singh, Simrat Pal; Gruissem, Wilhelm; Bhullar, Navreet K. (31 липня 2017). Single genetic locus improvement of iron, zinc and β-carotene content in rice grains. Scientific Reports (англ.). Т. 7, № 1. с. 6883. doi:10.1038/s41598-017-07198-5. ISSN 2045-2322. PMC 5537418. PMID 28761150. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  74. ↑ Zhao, Zuo-Yu; Che, Ping; Glassman, Kimberly; Albertsen, Marc (2019). Zhao, Zuo-Yu; Dahlberg, Jeff (ред.). Nutritionally Enhanced Sorghum for the Arid and Semiarid Tropical Areas of Africa. Sorghum (англ.). Т. 1931. New York, NY: Springer New York. с. 197—207. doi:10.1007/978-1-4939-9039-9_14. ISBN 978-1-4939-9038-2.
  75. ↑ а б Trono, Daniela; Pecchioni, Nicola (2022-01). Candidate Genes Associated with Abiotic Stress Response in Plants as Tools to Engineer Tolerance to Drought, Salinity and Extreme Temperatures in Wheat: An Overview. Plants (англ.). Т. 11, № 23. с. 3358. doi:10.3390/plants11233358. ISSN 2223-7747. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  76. ↑ Abdul Aziz, Mughair; Brini, Faical; Rouached, Hatem; Masmoudi, Khaled (2022). Genetically engineered crops for sustainably enhanced food production systems. Frontiers in Plant Science. Т. 13. doi:10.3389/fpls.2022.1027828. ISSN 1664-462X. PMC 9680014. PMID 36426158. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  77. ↑ Esmaeili, Nardana; Shen, Guoxin; Zhang, Hong (21 вересня 2022). Genetic manipulation for abiotic stress resistance traits in crops. Frontiers in Plant Science. Т. 13. doi:10.3389/fpls.2022.1011985. ISSN 1664-462X. PMC 9533083. PMID 36212298. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  78. ↑ Karunarathne, Sakura; Walker, Esther; Sharma, Darshan; Li, Chengdao; Han, Yong (1 грудня 2023). Genetic resources and precise gene editing for targeted improvement of barley abiotic stress tolerance. Journal of Zhejiang University-SCIENCE B (англ.). Т. 24, № 12. с. 1069—1092. doi:10.1631/jzus.B2200552. ISSN 1862-1783. PMC 10710907. PMID 38057266. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  79. ↑ Li, Mengjiao; Xu, Jili; Gao, Zhiyuan; Tian, Hui; Gao, Yajun; Kariman, Khalil (22 травня 2020). Genetically modified crops are superior in their nitrogen use efficiency-A meta-analysis of three major cereals. Scientific Reports (англ.). Т. 10, № 1. с. 8568. doi:10.1038/s41598-020-65684-9. ISSN 2045-2322. Процитовано 28 грудня 2023.
  80. ↑ Sandhu, Nitika; Sethi, Mehak; Kumar, Aman; Dang, Devpriya; Singh, Jasneet; Chhuneja, Parveen (2021). Biochemical and Genetic Approaches Improving Nitrogen Use Efficiency in Cereal Crops: A Review. Frontiers in Plant Science. Т. 12. doi:10.3389/fpls.2021.657629. ISSN 1664-462X. PMC 8213353. PMID 34149755. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  81. ↑ Lebedev, Vadim G.; Popova, Anna A.; Shestibratov, Konstantin A. (2021-12). Genetic Engineering and Genome Editing for Improving Nitrogen Use Efficiency in Plants. Cells (англ.). Т. 10, № 12. с. 3303. doi:10.3390/cells10123303. ISSN 2073-4409. PMC 8699818. PMID 34943810. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  82. ↑ Keshani, Parisa; Sharifi, Mohammad Hossein; Heydari, Mohammad Reza; Joulaei, Hassan (13 серпня 2020). The Effect of Genetically Modified Food on Infertility Indices: A Systematic Review Study. The Scientific World Journal (англ.). Т. 2020. с. e1424789. doi:10.1155/2020/1424789. ISSN 2356-6140. PMC 7443040. PMID 32855628. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  83. ↑ Tsatsakis, Aristidis M.; Nawaz, Muhammad Amjad; Kouretas, Demetrios; Balias, Georgios; Savolainen, Kai; Tutelyan, Victor A.; Golokhvast, Kirill S.; Lee, Jeong Dong; Yang, Seung Hwan (1 липня 2017). Environmental impacts of genetically modified plants: A review. Environmental Research. Т. 156. с. 818—833. doi:10.1016/j.envres.2017.03.011. ISSN 0013-9351. Процитовано 28 грудня 2023.
  84. ↑ Bauer-Panskus, Andreas; Miyazaki, Juliana; Kawall, Katharina; Then, Christoph (2020-12). Risk assessment of genetically engineered plants that can persist and propagate in the environment. Environmental Sciences Europe (англ.). Т. 32, № 1. doi:10.1186/s12302-020-00301-0. ISSN 2190-4707. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  85. ↑ Rozas, Pablo; Kessi-Pérez, Eduardo I.; Martínez, Claudio (20 жовтня 2022). Genetically modified organisms: adapting regulatory frameworks for evolving genome editing technologies. Biological Research (англ.). Т. 55, № 1. doi:10.1186/s40659-022-00399-x. ISSN 0717-6287. PMC 9583061. PMID 36266673. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  86. ↑ Koralesky, Katherine E.; Sirovica, Lara V.; Hendricks, Jillian; Mills, Katelyn E.; Keyserlingk, Marina A. G. von; Weary, Daniel M. (16 серп. 2023 р.). Social acceptance of genetic engineering technology. PLOS ONE (англ.). Т. 18, № 8. с. e0290070. doi:10.1371/journal.pone.0290070. ISSN 1932-6203. PMC 10431645. PMID 37585415. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  87. ↑ Taylor & Francis - Harnessing the Power of Knowledge. Taylor & Francis (амер.). doi:10.4161/gmcr.2.1.15086. Процитовано 28 грудня 2023.
  88. ↑ Bawa, A. S.; Anilakumar, K. R. (1 грудня 2013). Genetically modified foods: safety, risks and public concerns—a review. Journal of Food Science and Technology (англ.). Т. 50, № 6. с. 1035—1046. doi:10.1007/s13197-012-0899-1. ISSN 0975-8402. PMC 3791249. PMID 24426015. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  89. ↑ Tsatsakis, Aristidis M.; Nawaz, Muhammad Amjad; Tutelyan, Victor A.; Golokhvast, Kirill S.; Kalantzi, Olga-Ioanna; Chung, Duck Hwa; Kang, Sung Jo; Coleman, Michael D.; Tyshko, Nadia (1 вересня 2017). Impact on environment, ecosystem, diversity and health from culturing and using GMOs as feed and food. Food and Chemical Toxicology. Т. 107. с. 108—121. doi:10.1016/j.fct.2017.06.033. ISSN 0278-6915. Процитовано 28 грудня 2023.
  90. ↑ Ghimire, Bimal Kumar; Yu, Chang Yeon; Kim, Won-Ryeol; Moon, Hee-Sung; Lee, Joohyun; Kim, Seung Hyun; Chung, Ill Min (2023-01). Assessment of Benefits and Risk of Genetically Modified Plants and Products: Current Controversies and Perspective. Sustainability (англ.). Т. 15, № 2. с. 1722. doi:10.3390/su15021722. ISSN 2071-1050. Процитовано 28 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  91. ↑ а б Grama, Samir B.; Liu, Zhiyuan; Li, Jian (2022-05). Emerging Trends in Genetic Engineering of Microalgae for Commercial Applications. Marine Drugs (англ.). Т. 20, № 5. с. 285. doi:10.3390/md20050285. ISSN 1660-3397. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  92. ↑ Cavelius, Philipp; Engelhart-Straub, Selina; Mehlmer, Norbert; Lercher, Johannes; Awad, Dania; Brück, Thomas (30 березня 2023). The potential of biofuels from first to fourth generation. PLOS Biology. Т. 21, № 3. с. e3002063. doi:10.1371/journal.pbio.3002063. ISSN 1544-9173. PMID 36996247. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  93. ↑ Kumar, Gulshan; Shekh, Ajam; Jakhu, Sunaina; Sharma, Yogesh; Kapoor, Ritu; Sharma, Tilak Raj (2020). Bioengineering of Microalgae: Recent Advances, Perspectives, and Regulatory Challenges for Industrial Application. Frontiers in Bioengineering and Biotechnology. Т. 8. doi:10.3389/fbioe.2020.00914. ISSN 2296-4185. PMC 7494788. PMID 33014997. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  94. ↑ Zhang, Jiaqi; Xue, Dongsheng; Wang, Chongju; Fang, Donglai; Cao, Liping; Gong, Chunjie (2023-08). Genetic engineering for biohydrogen production from microalgae. iScience. Т. 26, № 8. с. 107255. doi:10.1016/j.isci.2023.107255. ISSN 2589-0042. PMC 10384274. PMID 37520694. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  95. ↑ Singh, Kshetrimayum Birla; Kaushalendra; Verma, Savita; Lalnunpuii, Rowland; Rajan, Jay Prakash (2023-01). Current Issues and Developments in Cyanobacteria-Derived Biofuel as a Potential Source of Energy for Sustainable Future. Sustainability (англ.). Т. 15, № 13. с. 10439. doi:10.3390/su151310439. ISSN 2071-1050. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  96. ↑ Adegboye, Mobolaji Felicia; Ojuederie, Omena Bernard; Talia, Paola M.; Babalola, Olubukola Oluranti (6 січня 2021). Bioprospecting of microbial strains for biofuel production: metabolic engineering, applications, and challenges. Biotechnology for Biofuels (англ.). Т. 14, № 1. doi:10.1186/s13068-020-01853-2. ISSN 1754-6834. PMC 7788794. PMID 33407786. Процитовано 29 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Додаткова література

ред.

Книги

ред.
  • Біотехнологія: навчальний посібник / О. І. Юлевич, С. І. Ковтун, М. І. Гиль; за ред. М. І. Гиль. — Миколаїв: МДАУ, 2012. — 476 с.
  • Карпов О.В., Демидов СВ., Кир'яченко С.С. Клітинна та генна інженерія: Підручник - Київ: Фітосоціоцентр, 2010. - 208 с. ISBN 978-966-306-152-7
  • Tariq Ahmad Bhat, Jameel M. Al-Khayri, ed. (2023). Genetic Engineering. Volume 1: Principles Mechanism, and Expression (англ.). Apple Academic Press. с. 328. ISBN 9781774912676.

Журнали

ред.

Деякі з наукових журналів, що висвітлюють дослідження генетичної інженерії:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генетична_інженерія&oldid=42382372