Науковий журнал, академі́чний журна́л або науковий журнал, що рецензується або рецензований науковий журнал — журнал, у якому публікуються роботи із певної галузі академічної науки.
Наукові статті, що надсилаються до наукових журналів, перед публікацією рецензуються незалежними фахівцями, які зазвичай, не входять до складу редакції журналу[1], а ведуть дослідження в областях, близьких до тематики статті.
Наукові журнали є однією з головних складових наукової літератури. Рецензування матеріалів виконується для того, щоб захистити читачів від можливих грубих помилок або фальсифікацій, а також щоб гарантувати, що опубліковані роботи виконані на підставі наукового методу. Друку в науковому журналі може передувати друк препринту. У багатьох країнах наукові журнали проходять атестацію в урядових або громадських організаціях, які засвідчують науковість видання і дотримання правил рецензування. В Україні таким органом є Державна атестаційна комісія[джерело не вказане 2971 день] при МОН України (до 2011 року ВАК, постанови якої щодо внесення видань до переліку фахових залишаються чинними). Щоб знайти науковий журнал з потрібної тематики чи перевірити його категорію, потрібно скористатися актуальним переліком фахових видань.[2]
Наукові журнали здебільшого публікуються у паперовому вигляді, хоча з розвитком технологій розвивається тенденція до перенесення періодичних журналів на електронні носії, зокрема в Інтернет. Зараз частина журналів виходить виключно в електронному форматі і доступні виключно у мережі Інтернет — інтернет-журнал. З точки зору доступу, наукові журнали можна класифікувати як з відкритим доступом або на основі підписки. Журнали відкритого доступу надають свій вміст у вільний доступ усім читачам в Інтернеті. Такий підхід може сприяти ширшому розповсюдженню наукових знань, але часто вимагає від авторів плати за публікацію. Журнали на основі передплати (підписки), з іншого боку, вимагають від читачів або їхніх установ платити за доступ до їх вмісту.
У 2018 році Джонсон та ін. підрахували, що кількість наукових журналів зростала на 5–6% на рік протягом останнього десятиліття, і що існувало 33 100 рецензованих англомовних журналів, які щороку розповсюджували приблизно 3 мільйони статей.[4][5]
Розрізніють такі, серед інших, види наукових журналів і часто вони змішані:
Первинні дослідницькі журнали є найпоширенішим типом наукових журналів. Вони зосереджені на публікації оригінальних експериментальних досліджень, насамперед у формі наукових статей. Це детальні дослідження, які повідомляють про оригінальні дослідження, проведені авторами. Зазвичай вони мають певний формат: вступ, матеріали та методи, результати, обговорення та висновок.[6] Приклади: Nature, Science, PNAS, Cell, The Lancet, Nature Communications та тисячі інших.
Професійні журнали, які публікуються професійними організаціями, більше зосереджуються на практиці професії, а не тільки на академічних дослідженнях. Вони часто містять практичну інформацію, тематичні дослідження, новини та думки, які можуть бути корисними для практиків у цій галузі. Приклади: Лікарська справа, Нафтова і газова промисловість, Журналістика тощо.
170 українських наукових журналів (на 18.07.2023), які індексуються в міжнародних наукометричних базах Scopus та/або Web of Science Core Collection.[8]
Деякі з найвідоміших серед тисяч видавництв наукових журналів. Всього в світі налічується понад 33000 наукових журналів.[4][5]
Логотип ElsevierElsevier — голландська академічна видавнича компанія, що спеціалізується на науковому, технічному та медичному контенті. Elsevier – це провідна видавнича компанія з багатою історією, що сягає корінням у 19 століття, широко відома своїм великим набором наукових журналів. Серед її відомих дочірніх компаній – Cell Press, що спеціалізується на видатних дослідницьких публікаціях у галузі наук про життя, онлайнова база даних цитування Scopus, колекція електронних журналів ScienceDirect та багато інших компаній та сервісів.
Логотип John Wiley & Sons, Inc. (з 2013 р.)John Wiley & Sons (включно з Wiley-VCH) — міжнародна публічна компанія, яка спеціалізується в галузі академічних видань для професіоналів, студентів і викладачів вищої школи, дослідників. Компанія John Wiley & Sons видає книги, журнали, енциклопедії в друкованому та електронному вигляді, надає доступ до публікацій і послуг в інтернеті. Підприємство утворено в 1807 році. У 1996 році компанія придбала Verlag Chemie (VCH), який тепер називається Wiley-VCH. У 2007 компанія придбала Blackwell Publishing, що була утворена в результаті злиття в 2001 році двох оксфордських видавничих компаній: Blackwell Science (заснована в 1939 році як Blackwell Scientific Publishing) і Blackwell Publishers (заснована в 1922 році як Basil Blackwell & Mott, з 1926 Blackwell Publishers), які беруть свої витоки у родинній книгарні та видавництві Blackwell's XIX століття; і перейменувала її в Wiley-Blackwell.[15]
Сучасний логотип Oxford University PressOxford University Press (OUP) — видавництво, що є складовою частиною Оксфордського університету, Англія. Це найбільше університетське видавництво у світі за фінансовим оборотом[16]. Oxford University Press друкує книги з 1586 року — це друга найстаріша університетська преса після Cambridge University Press.[17][18][19] OUP має філії в багатьох країнах світу. Зараз вся видавницька продукція виходить під двома брендами: власне Oxford University Press, для більшості видань, та Clarendon Press, для «престижних» наукових робіт. Філії розповсюджують свою продукцію як локально, так і через штаб-квартиру видавництва в Оксфорді.
