Біобутанол — спирт бутиловий, виготовлений з біомаси, що використовується як біопаливо або біокомпонент.[1]

Перспективний вид палива в біоенергетиці, який може бути використаний в карбюраторному і інжекторному двигуні внутрішнього згоряння як у чистому вигляді, так і в сумішевому паливі. Може використовуватись в незміненому бензиновому двигуні[2].

На відміну від етанолу, біобутанол є більш калорійним та менш затратним у виробництві, і, як біоетанол, біобутанол можна виробляти з кукурудзи, пшениці, цукрових буряків, цукрової тростини, сорго, кассава, ячменю та ін.

Виробництво ред.

Біобутанол отримують, іноді разом з біоводнем,[3] з рослинної сировини шляхом ферментації (бродіння), зокрема, з використанням бактерій Clostridium acetobutylicum.

Деякі технології, такі як процес бродіння ABE (ацетон-бутанол-етанол), продемонстрували потенціал у підвищенні виходу біобутанолу та економії виробництва. Такі фактори, як вибір сировини, методи бродіння та методи подальшої обробки, значно впливають на загальну ефективність та економіку виробництва біобутанолу.[4]

Історія ред.

З 2003 р. дві найбільші транснаціональні корпорації «DuPont» та «British Petroleum» (BP) — оголосили свою трьохрічну співпрацю над проектом створення нового виду біопалива — біобутанолу з відновлювальної сировини. Виготовлення в Британії буде налагоджено спільно з British Sugar. У 2006 р. компаніями ВР і DuPont були оприлюднені результати паливних тестів щодо використання бутанолу як транспортного палива: — 16%-а бутанольно-бензинова суміш, за своїми характеристиками аналогічна 10%-ній етанольно-бутанольно-бензиновій суміші з вищими концентраціями бутанолу, показала позитивні результати;

— питома енергія біобутанолу аналогічна цьому ж показнику для бензинів;

— бутанольно-бензинові суміші не дають фазового поділу в присутності води.

Використання біобутанолу як палива має свої переваги:

  • біобутанол може додаватися в більш високих концентраціях, чим біоетанол, при використанні в стандартних автомобільних двигунах;
  • добре підходить для сучасних транспортних засобів і двигунів;
  • у присутності води суміш, що містить біобутанол, у меншому ступені схильна до розшарування, чим суміші етанолу/бензину, і тому це дозволяє використовувати існуючу інфраструктуру дистрибуції, не вимагаючи модифікацій установок для змішування, сховищ або заправок;
  • на відміну від метанолу, бутанол не має корозійної властивості, тому не вимагає значної зміни двигунів внутрішнього згоряння та обслуговуючої інфраструктури;
  • на відміну від існуючих біопалив, біобутанол потенційно може бути транспортований трубопроводами; тобто він може бути швидко доданий до бензину.

Вчені з Університету Тулейн знайшли спосіб конвертувати газети та інші рослинні матеріали на автомобільне паливо[5]. Це дослідження показало спосіб отримання бутанолу безпосередньо з целюлози.

Основна причина, через яку не знають про бутанол як альтернативне паливо, є те, що виробництво цього продукту ніколи не вважалось економічно доцільним. Його використовували здебільшого як промисловий розчинник, ціна якого перевищує приблизно в три рази ціну газу.[6]

Переваги ред.

Існує кілька переваг при використанні бутанолу як моторного палива в порівнянні з етанолом:

  • Молекула бутанолу складається із чотирьох атомів вуглецю (у порівнянні із двома атомами в етанолі), відповідно, більш розвинутий вуглецевий кістяк молекули дає більше енергії при спалюванні речовини.
  • Сумісність із існуючою інфраструктурою та механізмами. Бутанол менш леткий у порівнянні з етанолом, тому його суміші можуть на 100% використовуватися у двигунах внутрішнього згоряння без їхньої модифікації.
  • Бутанол не настільки гігроскопічний, як етанол, тому може транспортуватися існуючими трубопровідними мережами, і він менш чутливий до зниження температури.
  • Біобутанол можливо виробляти з сільськогосподарських відходів, що сприяє зменшенню викидів парникових газів і сприяє циркулярній економіці.[7]

Примітки ред.

  1. Закон України Про альтернативні види палива (Стаття 1) м. Київ, 14 січня 2000 року N 1391-XIV (Назва Закону в редакції Закону N 1391-VI від 21.05.2009) (Введено згідно із Законом N 1391-VI від 21.05.2009)[недоступне посилання з червня 2019]
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 21 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Brindha, Kothaimanimaran; Mohanraj, Sundaresan; Rajaguru, Palanichamy; Pugalenthi, Velan (10 лютого 2023). Simultaneous production of renewable biohydrogen, biobutanol and biopolymer from phytogenic CoNPs-assisted Clostridial fermentation for sustainable energy and environment. Science of The Total Environment. Т. 859. с. 160002. doi:10.1016/j.scitotenv.2022.160002. ISSN 0048-9697. Процитовано 20 листопада 2023.
  4. Lin, Zhangnan; Cong, Wei; Zhang, Jian’an (2023-09). Biobutanol Production from Acetone–Butanol–Ethanol Fermentation: Developments and Prospects. Fermentation (англ.). Т. 9, № 9. с. 847. doi:10.3390/fermentation9090847. ISSN 2311-5637. Процитовано 23 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. Ray, Kathryn. «Cars Could Run on Recycled Newspaper, Tulane Scientists Say». Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2012.
  6. Полункін Є. В., Зубенко С. О., Гайдай О. О., Кузнєцова О. В. Спиртовмісні палива / Вісник Національного авіаційного університету Науковий журнал. — 2010, № 2. ISSN 1813-1166
  7. Palaniswamy, Sampathkumar; Ashoor, Selim; Eskasalam, Syafira Rizqi; Jang, Yu-Sin (2023). Harnessing lignocellulosic biomass for butanol production through clostridia for sustainable waste management: recent advances and perspectives. Frontiers in Bioengineering and Biotechnology. Т. 11. doi:10.3389/fbioe.2023.1272429. ISSN 2296-4185. PMC 10634440. PMID 37954017. Процитовано 23 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Див. також ред.