Генотерапія

клінічний та лабораторний метод

Генотерапі́я або генна терапія — це вид лікування, який передбачає зміну або заміну генів у клітинах людини для лікування або запобігання захворюванням. Генотерапія передбачає додавання нових функціонуючих генів у клітини, які були відсутні або несправні, або шляхом інактивації чи відновлення наявних генів.

Генотерапія
Зображення
CMNS: Генотерапія у Вікісховищі
Генотерапія з використання аденовірусу для модифікації геному
Генотерапія з використанням аденовірусу для модифікації геному

Гени можуть бути доставлені ​​до клітин різними способами, включаючи вірусні вектори (трансдукція), які є спеціальними вірусами, що були модифіковані для перенесення нового гена в клітини, і невірусні методи (трансфекція), такі як електропорація чи пряме введення ДНК.[1][2]

Редагування генів є перспективним підходом до зміни геному людини для лікування генетичних хвороб[3][4], серцево-судинних патологій[5][6][7], вірусних захворювань[8], онкологічних патологій[9][10][11][4] та хвороб асоційованих з віком[12][13]. Активно досліджується генотерапія неврологічних хвороб, когнітивних дисфункцій та наслідків травм нервової системи[14][15][16][17][18], а також в регенеративній медицині.[19][20][21]

Розвиток концепції генотерапії ред.

Концепція генотерапії, мабуть, з'явилася відразу після відкриття явища трансформації у бактерій і вивчення механізмів трансформації клітин тварин пухлинотворними вірусами. Такі віруси можуть здійснювати стабільне впровадження генетичного матеріалу в геном клітини господаря, тому було запропоновано використовувати їх як вектори для доставки бажаної генетичної інформації в геном клітин — для корекції помилок, модифікації клітин чи додавання специфічних властивостей.

Реальністю генна корекція соматичних клітин стала після 1980-х років, коли були розроблені методи отримання ізольованих генів, створені еукаріотичні експресуючі вектори та стали звичайними переноси генів у мишей та інших тварин.

 
Хронологічна шкала із зображенням віх (кольоровими стрілками) на шляху до геннотерапії поширених захворювань.[22]

Історично генна терапія націлювалась на лікування спадкових генетичних захворювань, проте поле її застосування, принаймні теоретично, розширилося. В наш час генну терапію розглядають як потенційно універсальний підхід до лікування широкого спектра захворювань, починаючи від спадкових, генетичних і закінчуючи інфекційними. У 2003 році Gendicine став першим методом генної терапії, який отримав схвалення регуляторних органів. З того часу було схвалено інші препарати для генної терапії, такі як Glybera (2012), Strimvelis (2016), Kymriah (2017), Luxturna (2017), Onpattro (2018), Zolgensma (2019), Abecma (2021), Adstiladrin, Roctavian і Hemgenix (усі 2022). Більшість із цих підходів використовують аденоасоційовані віруси (AAV) та лентивіруси для виконання вставок генів in vivo та ex vivo відповідно.

  • Одним із найперших успішних прикладів було використання генної терапії для лікування тяжкого комбінованого імунодефіциту (ТКІД), рідкісного та часто смертельного генетичного розладу, який впливає на імунну систему. У 1990 році група дослідників з Національного інституту здоров’я провела перше успішне випробування генної терапії ТКІД, під час якого вони використовували генетично модифікований вірус для доставки здорових копій гена, якого не було у пацієнтів із ТКІД, до клітин кісткового мозку. Ця генна терапія призвела до вироблення функціональних імунних клітин у пацієнтів, що призвело до значного покращення їхніх симптомів і нормалізації функції їхньої імунної системи.[23]
  • Перше лікування, яке викликало постійні генетичні зміни, було розпочато в 1993 році. Мета полягала в тому, щоб вилікувати злоякісні пухлини головного мозку за допомогою рекомбінантної ДНК для перенесення гена, що робить пухлинні клітини чутливими до препарату, який, у свою чергу, спричинить загибель пухлинних клітин.[24]
  • Перша комерційна генна терапія, Gendicine, була схвалена в Китаї в 2003 році для лікування деяких видів раку.[25]
  • У 2012 році Glybera, засіб для лікування рідкісного спадкового захворювання, дефіциту ліпопротеїнліпази, стало першим засобом, схваленим для клінічного використання в Європі чи Сполучених Штатах після його схвалення Європейською Комісією.[26][27]
  • Як правило, зусилля зосереджені на введенні гена, який викликає експресію необхідного білка. Нещодавно покращене розуміння функції нуклеази призвело до більш прямого редагування ДНК за допомогою таких методів, як нуклеази цинкового пальця (Zinc finger nuclease, ZFN) та CRISPR. Вектор включає гени в хромосоми. Експресовані нуклеази потім вибивають і замінюють гени в хромосомі. Станом на 2014 рік ці підходи включають видалення клітин у пацієнтів, редагування хромосоми та повернення трансформованих клітин пацієнтам.[28]
  • Групою вчених у 2020 році була проведена генотерапія для омолодження та відновлення нервового волокна сітківки. Старим мишам ввели за допомогою аденовірусу гени, які синтезують фактори Яманакі, які епігенетично омолоджують клітини. Таке омолодження клітин дозволило відновити штучно пошкоджений оптичний нерв — нервові волокна бувально виросли знову. Вчені досягли х2 збільшення кількості клітин сітківки і х5 прискорення росту оптичного нерва.[29]
  • У 2022 році завдяки новій формі редагування генів ("base editing") молода дівчина у Великій Британії, хвора на лейкемію, була вилікована за 6 місяців. Редагування основи та мультиплексування можуть забезпечити більш ефективне лікування CAR-T для пацієнтів з невиліковними раковими захворюваннями.
  • У 2022 році голландські вчені з Інституту Губрехта, UMC Utrecht та Oncode Institute використали іншу форму редагування генів – первинне редагування – для виправлення мутації, яка спричиняє муковісцидоз у стовбурових клітинах людини. Крім того, корейські дослідники з Університету Йонсей успішно використовували первинне редагування для лікування захворювань печінки та очей у дорослих мишей.[4]
  • У 2022 році генотерапія CRISPR забезпечило функціональне лікування бета-таласемії та серпоподібноклітинної анемії. CRISPR Therapeutics і Vertex Pharmaceuticals вилікували понад 75 пацієнтів, у результаті чого було створено кілька широко розрекламованих «функціональних ліків». Вони очікують схвалення FDA для Exa-Cel, лікування серпоподібноклітинної та бета-таласемії, на початку 2023 року.[4]
  • Також у 2022 році регулятори схвалили кілька знакових клітинних і генних терапій, зокрема Roctavian для лікування гемофілія А[30], та Hemgenix для лікування гемофілії В[31], Zyntelgo для бета-таласемії, Skysona для церебральної адренолейкодистрофії, Yescarta і Breyanzi для неходжкінської лімфоми, Tecartus для мантійно-клітинної лімфоми, а також Carvykti і Abecma для множинної мієломи.[4]
  • У 2023 році FDA схвалило першу генну терапію м’язової дистрофії ДюшенаElevidys (Sarepta Therapeutics.)[32]

Методи генотерапії ред.

 
Різні методи доставки терапевтичної ДНК і білків до цільових клітин[33]

Генотерапія — це вид медичного лікування, який включає введення здорових генів у клітини людини для заміни генів, які не функціонують належним чином. Щоб клітини-мішені виробляли білкові продукти введеного гена, екзогенний генетичний матеріал повинен бути доставлений до ядра клітини. Перенесення генів через вірусні вектори називається трансдукцією, тоді як перенесення через невірусні вектори називається трансфекцією.[1][34]

Вірусні вектори ред.

В природі, для своєї реплікації (розмноження), віруси вводять свій генетичний матеріал у клітину-хазяїна, обманом змушуючи клітинний механізм хазяїна синтезувати вірусні білки з вірусного генетичного матеріалу.[35]Ретровіруси "йдуть" ще далі, вставляючи свій генетичний матеріал у ядерний геном клітини-господаря. Вчені використовують це, замінюючи частину генетичного матеріалу вірусу терапевтичною ДНК або РНК.[35][36] Подібно до генетичного матеріалу (ДНК або РНК) у вірусах, терапевтичний генетичний матеріал може бути розроблений як тимчасовий, який розкладається природним шляхом, як у неінтегрованих векторах, або потрапляти в ядро хазяїна, стаючи його постійною частиною ядерної ДНК господаря в інфікованих ретровірусом клітинах.[35]

Для генної терапії людини використовуються ряд вірусів[37], у тому числі ретровіруси, такі як аденовіруси, лентивірус, вірус простого герпесу, коров’ячої віспи та аденоасоційований вірус[38].[39]

  • Аденовірусні вірусні вектори (Ad) тимчасово змінюють генетичну експресію клітини за допомогою генетичного матеріалу, який не інтегрований у ДНК клітини-хазяїна.[40]  Станом на 2017 рік такі вектори використовувалися в 20% випробувань генної терапії.[41] Аденовірусні вектори в основному використовуються в лікуванні раку та нових генетичних вакцинах, таких як вакцина проти лихоманки Ебола, вакцинах, які використовуються в клінічних випробуваннях проти ВІЛ і SARS-CoV-2, або вакцинах проти раку.[40]
     
    Механізм опосередкованої аденовірусом доставки терапевтичної ДНК[33]
  • Лентивірусні вектори на основі лентивірусу (родина ретровірусів), можуть інтегруватись в ядерний геном клітини для постійної експресії гена, хоча вектори можна модифікувати, щоб запобігти інтеграції.[42] Ретровіруси використовувалися в 18% випробувань до 2018 року. [43]
  • Аденоасоційований вірус (AAV) — це вірус, який не здатний передаватися між клітинами, якщо клітина не інфікована іншим вірусом, вірусом-помічником. Аденовірус і віруси герпесу діють як віруси-помічники для AAV. AAV зберігається в клітині за межами ядерного геному клітини протягом тривалого періоду часу через утворення конкатемерів, які переважно організовані як епісоми.[44]  Генетичний матеріал з AAV-векторів інтегрується в ядерний геном клітини-господаря з низькою частотою і, ймовірно, опосередковується ДНК-модифікуючими ферментами клітини-хазяїна.[45][38][46] Моделі на тваринах припускають, що інтеграція генетичного матеріалу AAV в ядерний геном клітини-господаря може спричинити гепатоцелюлярну карциному, форму раку печінки.[45]
  • Дослідження 2022-2023 років показали можливість створення штучних бактеріофагів T4, які можуть містити в собі до 20 разів більше терапевтичних векторів (до 171000 пар основ і, на додаток, понад 1000 інших молекул, таких як РНК і білки), що має великий потенціал в лікуванні багатьох хвороб та патологічних станів.[47][48][49]
  • Вірус простого герпесу: у 2023 році FDA схвалило препарат Vyjuvek для лікування пацієнтів із дистрофічним бульозним епідермолізом завдяки нереплікативним рекомбінантним векторам вірусу простого герпесу (HSV-1).[50][51]

Невірусні вектори ред.

Невірусні вектори для генної терапії можуть мати певні переваги перед вірусними методами, такі як великомасштабне виробництво та низька імуногенність господаря. Однак невірусні методи спочатку спричиняли нижчі рівні трансфекції та експресії генів, а отже, меншу терапевтичну ефективність. Новіші технології обіцяють вирішення цих проблем завдяки появі посиленого націлювання на клітини та контролю внутрішньоклітинного розподілу (subcellular trafficking).[52]

 
Введення ДНК у складі ліпоплексу.

Методи невірусної генної терапії включають ін’єкцію голої ДНК, електропорацію, генну гармату, сонопорацію, магнітофекцію, використання олігонуклеотидів, ліпоплексів, дендримерів і неорганічних наночастинок.

Лікування ред.

Редагування генів є перспективним підходом до зміни геному людини для лікування генетичних хвороб[3][4], серцево-судинних патологій[5][6][7], вірусних захворювань[8], окнологічних патологій[9][10][4][11].

Також активно досліджується генотерапія когнітивних дисфункції, неврологічних розладів та травм нервової системи. Наприклад, викорисання генотерапії для доставки терапевтичних генів або модуляції експресії генів у певних нейронних ланцюгах, щоб підвищити синаптичну пластичність і сприяти відновленню після травми головного мозку або захворювання.[14][15][16][17][18]

Крім того, дослідники вивчають використання генної терапії для лікування інших захворювань і станів, таких як деменція[13], хвороба Альцгеймера[53][54], вікові захворювання[12], хвороби серця[5][6][7], остеоартрит[55] та інші.

Деякі з найбільш перспективних напрямків дослідження генотерапії включають редагування генів для лікування таких генетичних захворювань, як бета-глобінопатії[56], серпоподібноклітинна анемія[57][58] та муковісцидоз, а також використання геннотерапії для лікування раку шляхом введення генів, які можуть допомогти імунній системі атакувати ракові клітини.

Нові підходи до генної терапії соматичних клітин можна поділити на дві великі категорії: генна терапія ex vivo і in vivo. Розробляються специфічні лікарські препарати на основі нуклеїнових кислот: РНК-ферменти, модифіковані методами генної інженерії олігонуклеотиди, що коректують генні мутації in vivo і т. д.

Два дослідження 2023 року, опублікованих в Molecular Therapy, показали успішне лікування вродженої глухоти двох типів, пов'язаних з дефектами в генах PCDH15[59] та TMPRSS3[60], у дорослих мишей, яік були глухими все життя. Також, дослідження 2023 року, опубліковане в Science Translational Medicine, показало можливість доставки генної терапії для лікування глухоти дорослих мишей через спинномозкову рідину кохлеарних акведуків, для покращення ефективності доставки ліків у внутрішнє вухо.[61]

Також, у 2023 році FDA схвалило препарат Vyjuvek від Krystal biotech для лікування пацієнтів із дистрофічним бульозним епідермолізом. Це являє собою великий крок не лише на шляху лікування цієї руйнівної хвороби, але й для цілої галузі нереплікативних рекомбінантних векторів вірусу простого герпесу (HSV-1) для генної терапії.[50][51]

Типи ред.

Використовують два основних типи, що розрізняються природою клітин-мішеней:

  • фетальна генотерапія, при якій чужорідну ДНК вводять у зиготу або ембріон на ранній стадії розвитку, при цьому очікується, що введений матеріал потрапить в усі клітини реципієнта (і навіть у статеві клітини, забезпечивши тим самим передачу наступному поколінню);
  • соматична генотерапія, при якій генетичний матеріал вводять тільки в соматичні клітини і він не передається статевим клітинам. Часто з цією метою використовують аденовіруси, в які інженерно додають необхідні гени, які потрапляють разом з вірусом до клітини і до клітинного ядра, де вмонтовуються в геном цілі.

Генотерапія та редагування геному ред.

 
Схема стратегій ex vivo та in vivo (показано в синіх прямокутниках) для лікування генетичних захворювань.[22]

Редагування геному та генотерапія пов’язані з модифікацією генетичного матеріалу для лікування захворювань, але вони відрізняються підходом і цілями.

Редагування геному стосується цільової модифікації послідовностей ДНК у геномі клітини чи організму за допомогою молекулярних інструментів, таких як CRISPR-Cas9. Ця технологія дозволяє вносити точні та специфічні зміни в послідовність ДНК, наприклад додавати або видаляти певні гени або виправляти мутації, які викликають захворювання.[62]

З іншого боку, генна терапія передбачає введення нового генетичного матеріалу в клітини пацієнта для лікування або лікування хвороби. Це можна зробити шляхом введення здорової копії дефектного гена, заміни відсутнього або нефункціонуючого гена або введення нового гена, який може забезпечити терапевтичну користь.

У деяких випадках редагування геному можна використовувати як інструмент генної терапії.[63] Наприклад, редагування геному можна використовувати для модифікації ДНК власних клітин пацієнта для введення терапевтичних генів або для виправлення мутацій у генах пацієнта перед їх введенням як частину лікування генною терапією.[64][65]

Загалом і редагування геному, і генна терапія мають великі перспективи для лікування генетичних захворювань, і поточні дослідження продовжують удосконалювати ці методи та розробляти для них нові застосування.

Синтетична геноміка ред.

Синтетична геноміка може відіграти важливу роль у лікуванні генетичних захворювань людини, надаючи інструменти для точного редагування геному та генотерапії. Одним із основних застосувань синтетичної геноміки є розробка генної терапії, яка передбачає введення здорових копій генів у клітини для заміни або доповнення несправних генів. Методи синтетичної геноміки можна використовувати для розробки та синтезу індивідуальних послідовностей ДНК, які можна використовувати як вектори для доставки терапевтичних генів у клітини.

Синтетична геноміка, зокрема, використовує сконструйовані генні схеми для програмування живих клітин, підвищуючи точність і ефективність біотехнологічних застосувань, таких як генотерапія, цільова доставка ліків, метаболічна і мікробіомна інженерія, а також синтез біоматеріалу. Щоб підвищити передбачуваність, механістичне моделювання та методи машинного навчання можна використовувати в поєднанні, перевіряючи призначені функції та покращуючи швидкість і точність прогнозів.[66]

Див. також ред.

Додаткова література ред.

Книги ред.

  • Hazel Aranha, Humberto Vega-Mercado (edited by) (2023). Handbook of Cell and Gene Therapy From Proof-of-Concept through Manufacturing to Commercialization (англ.). CRC Press, Taylor & Francis. ISBN 9781032257976.
  • A handbook of gene and cell therapy. Cham: Springer. 2020. ISBN 978-3-030-41333-0
  • Gene Correction. Methods and Protocols. Series: Methods in Molecular Biology, Vol. 1114 Storici, Francesca (Ed.), 2014. — ISBN 978-1-62703-760-0

Журнали ред.

Статті ред.

Примітки ред.

  1. а б Mali, Shrikant (2013). Delivery systems for gene therapy. Indian Journal of Human Genetics. Т. 19, № 1. с. 3. doi:10.4103/0971-6866.112870. ISSN 0971-6866. PMC 3722627. PMID 23901186. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. Lambricht, Laure; Lopes, Alessandra; Kos, Spela; Sersa, Gregor; Préat, Véronique; Vandermeulen, Gaëlle (1 лютого 2016). Clinical potential of electroporation for gene therapy and DNA vaccine delivery. Expert Opinion on Drug Delivery. Т. 13, № 2. с. 295—310. doi:10.1517/17425247.2016.1121990. ISSN 1742-5247. PMID 26578324. Процитовано 7 березня 2023.
  3. а б Bak, Rasmus O.; Gomez-Ospina, Natalia; Porteus, Matthew H. (2018-08). Gene Editing on Center Stage. Trends in genetics: TIG. Т. 34, № 8. с. 600—611. doi:10.1016/j.tig.2018.05.004. ISSN 0168-9525. PMID 29908711. Процитовано 6 грудня 2022.
  4. а б в г д е ж Kromer, Michael (12 січня 2023). What The Market Overlooked in 2022: A Letter from Cathie Wood, ARK Founder, CEO, & CIO. ARK Invest (амер.). Процитовано 13 січня 2023.
  5. а б в Ylä-Herttuala, Seppo; Baker, Andrew H. (3 травня 2017). Cardiovascular Gene Therapy: Past, Present, and Future. Molecular Therapy (English) . Т. 25, № 5. с. 1095—1106. doi:10.1016/j.ymthe.2017.03.027. ISSN 1525-0016. PMC 5417840. PMID 28389321. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  6. а б в Cao, Genmao; Xuan, Xuezhen; Zhang, Ruijing; Hu, Jie; Dong, Honglin (2021). Gene Therapy for Cardiovascular Disease: Basic Research and Clinical Prospects. Frontiers in Cardiovascular Medicine. Т. 8. doi:10.3389/fcvm.2021.760140. ISSN 2297-055X. PMC 8602679. PMID 34805315. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. а б в H. Korpela, N. Järveläinen, S. Siimes, J. Lampela, J. Airaksinen, K. Valli, M. Turunen, J. Pajula, J. Nurro, S. Ylä-Herttuala (25 травня 2021). Gene therapy for ischaemic heart disease and heart failure (eng) . Journal of Internal Medicine.
  8. а б Stone, Daniel; Niyonzima, Nixon; Jerome, Keith R. (2016-9). Genome editing and the next generation of antiviral therapy. Human genetics. Т. 135, № 9. с. 1071—1082. doi:10.1007/s00439-016-1686-2. ISSN 0340-6717. PMC 5002242. PMID 27272125. Процитовано 6 грудня 2022.
  9. а б Cross, Deanna; Burmester, James K. (2006-9). Gene Therapy for Cancer Treatment: Past, Present and Future. Clinical Medicine and Research. Т. 4, № 3. с. 218—227. ISSN 1539-4182. PMC 1570487. PMID 16988102. Процитовано 6 грудня 2022.
  10. а б Maeder, Morgan L; Gersbach, Charles A (2016-03). Genome-editing Technologies for Gene and Cell Therapy. Molecular Therapy. Т. 24, № 3. с. 430—446. doi:10.1038/mt.2016.10. ISSN 1525-0016. PMC 4786923. PMID 26755333. Процитовано 6 грудня 2022.
  11. а б Cesur‐Ergün, Büşra; Demir‐Dora, Devrim (24 червня 2023). Gene therapy in cancer. The Journal of Gene Medicine (англ.). doi:10.1002/jgm.3550. ISSN 1099-498X. Процитовано 18 липня 2023.
  12. а б Yu, Jingyu; Li, Tianwen; Zhu, Jianhong (15 березня 2023). Gene Therapy Strategies Targeting Aging-Related Diseases. Aging and disease (англ.). Т. 14, № 2. с. 398—417. doi:10.14336/AD.2022.00725. ISSN 2152-5250. PMC 10017145. PMID 37008065. Процитовано 2 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  13. а б Sewell, Patrick E (8 листопада 2021). Safety Study of AAV hTert and Klotho Gene Transfer Therapy for Dementia. Journal of Regenerative Biology and Medicine (англ.). doi:10.37191/Mapsci-2582-385X-3(6)-097. ISSN 2582-385X. Процитовано 14 червня 2023.
  14. а б Chen, Yu-Chen; Ma, Ning-Xin; Pei, Zi-Fei; Wu, Zheng; Do-Monte, Fabricio H.; Keefe, Susan; Yellin, Emma; Chen, Miranda S.; Yin, Jiu-Chao (8 січня 2020). A NeuroD1 AAV-Based Gene Therapy for Functional Brain Repair after Ischemic Injury through In Vivo Astrocyte-to-Neuron Conversion. Molecular Therapy (English) . Т. 28, № 1. с. 217—234. doi:10.1016/j.ymthe.2019.09.003. ISSN 1525-0016. PMC 6952185. PMID 31551137. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  15. а б Parambi, Della Grace Thomas; Alharbi, Khalid Saad; Kumar, Rajesh; Harilal, Seetha; Batiha, Gaber El-Saber; Cruz-Martins, Natália; Magdy, Omnia; Musa, Arafa; Panda, Dibya Sundar (1 січня 2022). Gene Therapy Approach with an Emphasis on Growth Factors: Theoretical and Clinical Outcomes in Neurodegenerative Diseases. Molecular Neurobiology (англ.). Т. 59, № 1. с. 191—233. doi:10.1007/s12035-021-02555-y. ISSN 1559-1182. PMC 8518903. PMID 34655056. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  16. а б O’Carroll, Simon J.; Clemett, Connor A. (1 січня 2022). Rajendram, Rajkumar; Preedy, Victor R.; Martin, Colin R. (ред.). Chapter 32 - Viral vector gene therapy approaches for regeneration and repair in spinal cord injury. Diagnosis and Treatment of Spinal Cord Injury (англ.). Academic Press. с. 411—423. doi:10.1016/b978-0-12-822498-4.00032-4. ISBN 978-0-12-822498-4.
  17. а б Luo, Meihua; Lee, Leo Kit Cheung; Peng, Bo; Choi, Chung Hang Jonathan; Tong, Wing Yin; Voelcker, Nicolas H. (2022-09). Delivering the Promise of Gene Therapy with Nanomedicines in Treating Central Nervous System Diseases. Advanced Science (англ.). Т. 9, № 26. с. 2201740. doi:10.1002/advs.202201740. ISSN 2198-3844. PMC 9475540. PMID 35851766. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  18. а б Aljović, Almir; Jacobi, Anne; Marcantoni, Maite; Kagerer, Fritz; Loy, Kristina; Kendirli, Arek; Bräutigam, Jonas; Fabbio, Luca; Van Steenbergen, Valérie (8 лютого 2023). Synaptogenic gene therapy with FGF22 improves circuit plasticity and functional recovery following spinal cord injury. EMBO Molecular Medicine (англ.). Т. 15, № 2. doi:10.15252/emmm.202216111. ISSN 1757-4676. PMC 9906383. PMID 36601738. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  19. Balmayor, Elizabeth R. (2023-09). Bringing gene therapy to regenerative medicine. Molecular Therapy - Methods & Clinical Development. Т. 30. с. 81—82. doi:10.1016/j.omtm.2023.05.021. ISSN 2329-0501. PMC 10285445. PMID 37361353. Процитовано 2 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  20. Hosseinkhani, Hossein; Domb, Abraham J.; Sharifzadeh, Ghorbanali; Nahum, Victoria (2023-03). Gene Therapy for Regenerative Medicine. Pharmaceutics (англ.). Т. 15, № 3. с. 856. doi:10.3390/pharmaceutics15030856. ISSN 1999-4923. PMC 10057434. PMID 36986717. Процитовано 2 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  21. Special Issue "Gene and Cell Therapy in Regenerative Medicine". www.mdpi.com (англ.). Cells, MDPI. Процитовано 2 липня 2023.
  22. а б Bulaklak, Karen; Gersbach, Charles A. (16 листопада 2020). The once and future gene therapy. Nature Communications (англ.). Т. 11, № 1. с. 5820. doi:10.1038/s41467-020-19505-2. ISSN 2041-1723. Процитовано 7 жовтня 2023.
  23. Sheridan, Cormac (2011-02). Gene therapy finds its niche. Nature Biotechnology (англ.). Т. 29, № 2. с. 121—128. doi:10.1038/nbt.1769. ISSN 1546-1696. Процитовано 6 грудня 2022.
  24. O'Malley, B. W.; Ledley, F. D. (1993-10). Somatic gene therapy. Methods for the present and future. Archives of Otolaryngology--Head & Neck Surgery. Т. 119, № 10. с. 1100—1107. doi:10.1001/archotol.1993.01880220044007. ISSN 0886-4470. PMID 8398061. Процитовано 6 грудня 2022.
  25. Pearson, Sue; Jia, Hepeng; Kandachi, Keiko (2004). China approves first gene therapy. Nature Biotechnology. Т. 22, № 1. с. 3—4. doi:10.1038/nbt0104-3. ISSN 1087-0156. PMC 7097065. PMID 14704685. Процитовано 6 грудня 2022.
  26. Gene Therapy Arrives in Europe. The Scientist Magazine® (англ.). Процитовано 6 грудня 2022.
  27. Gene therapy: Glybera approved by European Commission. BBC News (брит.). 2 листопада 2012. Процитовано 6 грудня 2022.
  28. Urnov, Fyodor D.; Rebar, Edward J.; Holmes, Michael C.; Zhang, H. Steve; Gregory, Philip D. (2010-09). Genome editing with engineered zinc finger nucleases. Nature Reviews Genetics. Т. 11, № 9. с. 636—646. doi:10.1038/nrg2842. ISSN 1471-0064. PMID 20717154. Процитовано 6 грудня 2022.
  29. Lu, Yuancheng; Brommer, Benedikt; Tian, Xiao; Krishnan, Anitha; Meer, Margarita; Wang, Chen; Vera, Daniel L.; Zeng, Qiurui; Yu, Doudou (2020-12). Reprogramming to recover youthful epigenetic information and restore vision. Nature (англ.). Т. 588, № 7836. с. 124—129. doi:10.1038/s41586-020-2975-4. ISSN 1476-4687. Процитовано 7 грудня 2022.
  30. Blair, Hannah A. (1 вересня 2022). Valoctocogene Roxaparvovec: First Approval. Drugs (англ.). Т. 82, № 14. с. 1505—1510. doi:10.1007/s40265-022-01788-y. ISSN 1179-1950. Процитовано 2 липня 2023.
  31. Gene Therapy: A Practical Guide Book (PDF). European Haemophilia Consortium. 2022.
  32. Mullard, Asher (23 червня 2023). FDA approves first gene therapy for Duchenne muscular dystrophy, despite internal objections. Nature Reviews Drug Discovery (англ.). doi:10.1038/d41573-023-00103-y. Процитовано 2 липня 2023.
  33. а б Goswami, Reena; Subramanian, Gayatri; Silayeva, Liliya; Newkirk, Isabelle; Doctor, Deborah; Chawla, Karan; Chattopadhyay, Saurabh; Chandra, Dhyan; Chilukuri, Nageswararao (2019). Gene Therapy Leaves a Vicious Cycle. Frontiers in Oncology. Т. 9. doi:10.3389/fonc.2019.00297/full. ISSN 2234-943X. Процитовано 7 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. Nayerossadat, Nouri; Maedeh, Talebi; Ali, Palizban Abas (1 січня 2012). Viral and nonviral delivery systems for gene delivery. Advanced Biomedical Research (англ.). Т. 1, № 1. с. 27. doi:10.4103/2277-9175.98152. ISSN 2277-9175. PMC 3507026. PMID 23210086. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. а б в A handbook of gene and cell therapy. Cham: Springer. 2020. ISBN 978-3-030-41333-0. OCLC 1163431307.
  36. Ginn SL, Amaya AK, Alexander IE, Edelstein M, Abedi MR (May 2018). Gene therapy clinical trials worldwide to 2017: An update. The Journal of Gene Medicine. 20 (5): e3015. doi:10.1002/jgm.3015. PMID 29575374.
  37. Gene Therapy Clinical Trials Worldwide Database. The Journal of Gene Medicine. Wiley. June 2016. Архів оригіналу за 31 July 2020.
  38. а б Burdett, Tamara; Nuseibeh, Samir (2023-04). Changing trends in the development of AAV-based gene therapies: a meta-analysis of past and present therapies. Gene Therapy (англ.). Т. 30, № 3. с. 323—335. doi:10.1038/s41434-022-00363-0. ISSN 1476-5462. Процитовано 30 травня 2023.
  39. Special Issue "Novel Viral Vectors for Gene Therapy 2023". www.mdpi.com (англ.). MDPI. Процитовано 2 липня 2023.
  40. а б Bulcha JT, Wang Y, Ma H, Tai PW, Gao G (February 2021). Viral vector platforms within the gene therapy landscape. Signal Transduction and Targeted Therapy. 6 (1): 53. doi:10.1038/s41392-021-00487-6. PMC 7868676. PMID 33558455.
  41. Ginn SL, Amaya AK, Alexander IE, Edelstein M, Abedi MR (May 2018). Gene therapy clinical trials worldwide to 2017: An update. The Journal of Gene Medicine. 20 (5): e3015. doi:10.1002/jgm.3015. PMID 29575374.
  42. A handbook of gene and cell therapy. Cham: Springer. 2020. ISBN 978-3-030-41333-0. OCLC 1163431307.
  43. Ginn SL, Amaya AK, Alexander IE, Edelstein M, Abedi MR (May 2018). Gene therapy clinical trials worldwide to 2017: An update. The Journal of Gene Medicine. 20 (5): e3015. doi:10.1002/jgm.3015. PMID 29575374.
  44. Manini A, Abati E, Nuredini A, Corti S, Comi GP (2022). Adeno-Associated Virus (AAV)-Mediated Gene Therapy for Duchenne Muscular Dystrophy: The Issue of Transgene Persistence. Frontiers in Neurology. 12: 814174. doi:10.3389/fneur.2021.814174. PMC 8797140. PMID 35095747.
  45. а б Sabatino DE, Bushman FD, Chandler RJ, Crystal RG, Davidson BL, Dolmetsch R, Eggan KC, Gao G, Gil-Farina I, Kay MA, McCarty DM, Montini E, Ndu A, Yuan J (August 2022). Evaluating the state of the science for adeno-associated virus integration: An integrated perspective. Molecular Therapy (English) . 30 (8): 2646—2663. doi:10.1016/j.ymthe.2022.06.004. PMC 9372310. PMID 35690906. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  46. Jiang, Ziyu; Dalby, Paul A. (2023-04). Challenges in scaling up AAV-based gene therapy manufacturing. Trends in Biotechnology. doi:10.1016/j.tibtech.2023.04.002. ISSN 0167-7799. Процитовано 10 червня 2023.
  47. Zhu, Jingen; Batra, Himanshu; Ananthaswamy, Neeti; Mahalingam, Marthandan; Tao, Pan; Wu, Xiaorong; Guo, Wenzheng; Fokine, Andrei; Rao, Venigalla B. (30 травня 2023). Design of bacteriophage T4-based artificial viral vectors for human genome remodeling. Nature Communications (англ.). Т. 14, № 1. с. 2928. doi:10.1038/s41467-023-38364-1. ISSN 2041-1723. Процитовано 6 червня 2023.
  48. Rao, Venigalla B.; Fokine, Andrei; Fang, Qianglin; Shao, Qianqian (2023-02). Bacteriophage T4 Head: Structure, Assembly, and Genome Packaging. Viruses (англ.). Т. 15, № 2. с. 527. doi:10.3390/v15020527. ISSN 1999-4915. PMC 9958956. PMID 36851741. Процитовано 6 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  49. Fang, Qianglin; Tang, Wei-Chun; Fokine, Andrei; Mahalingam, Marthandan; Shao, Qianqian; Rossmann, Michael G.; Rao, Venigalla B. (4 жовтня 2022). Structures of a large prolate virus capsid in unexpanded and expanded states generate insights into the icosahedral virus assembly. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 119, № 40. doi:10.1073/pnas.2203272119. ISSN 0027-8424. PMC 9546572. PMID 36161892. Процитовано 6 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  50. а б Epstein, Alberto L.; Haag-Molkenteller, Cornelia (2023-08). Herpes simplex virus gene therapy for dystrophic epidermolysis bullosa (DEB). Cell. Т. 186, № 17. с. 3523—3523.e1. doi:10.1016/j.cell.2023.07.031. ISSN 0092-8674. Процитовано 7 жовтня 2023.
  51. а б First herpesvirus gene therapy. Nature Biotechnology (англ.). Т. 41, № 6. 1 червня 2023. с. 739—739. doi:10.1038/s41587-023-01835-3. ISSN 1546-1696. Процитовано 7 жовтня 2023.
  52. Yin H, Kanasty RL, Eltoukhy AA, Vegas AJ, Dorkin JR, Anderson DG (August 2014). Non-viral vectors for gene-based therapy. Nature Reviews. Genetics. 15 (8): 541—555. doi:10.1038/nrg3763. PMID 25022906.
  53. Lennon, Matthew J.; Rigney, Grant; Raymont, Vanessa; Sachdev, Perminder (1 січня 2021). Genetic Therapies for Alzheimer’s Disease: A Scoping Review. Journal of Alzheimer's Disease (англ.). Т. 84, № 2. с. 491—504. doi:10.3233/JAD-215145. ISSN 1387-2877. Процитовано 2 липня 2023.
  54. Guan, Lihong; Han, Yawei; Yang, Ciqing; Lu, Suxiang; Du, Jiang; Li, Han; Lin, Juntang (2022-02). CRISPR-Cas9-Mediated Gene Therapy in Neurological Disorders. Molecular Neurobiology (англ.). Т. 59, № 2. с. 968—982. doi:10.1007/s12035-021-02638-w. ISSN 0893-7648. Процитовано 18 липня 2023.
  55. Evans, Christopher H.; Ghivizzani, Steven C.; Robbins, Paul D. (2023-01). Osteoarthritis gene therapy in 2022. Current Opinion in Rheumatology (амер.). Т. 35, № 1. с. 37. doi:10.1097/BOR.0000000000000918. ISSN 1040-8711. PMC 9757842. PMID 36508307. Процитовано 2 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  56. Malik, Punam; Tisdale, John F., ред. (2017). Gene and cell therapies for beta-globinopathies. Advances in experimental medicine and biology. New York, NY: Springer. ISBN 978-1-4939-7297-5.
  57. Sickle Cell Anemia and Gene Therapy: How It Works. Healthline (англ.). 24 червня 2022. Процитовано 2 липня 2023.
  58. Larkin, Howard D. (8 листопада 2022). Gene Therapy for Sickle Cell Disease, β-Thalassemia Enters Regulatory Reviews. JAMA (англ.). Т. 328, № 18. с. 1798. doi:10.1001/jama.2022.18448. ISSN 0098-7484. Процитовано 2 липня 2023.
  59. Peters, Cole W.; Hanlon, Killian S.; Ivanchenko, Maryna V.; Zinn, Eric; Linarte, Elizabeth F.; Li, Yaqiao; Levy, Jonathan M.; Liu, David R.; Kleinstiver, Benjamin P. (2023-06). Rescue of hearing by adenine base editing in a humanized mouse model of Usher syndrome type 1F. Molecular Therapy. doi:10.1016/j.ymthe.2023.06.007. ISSN 1525-0016. Процитовано 2 липня 2023.
  60. Du, Wan; Ergin, Volkan; Loeb, Corena; Huang, Mingqian; Silver, Stewart; Armstrong, Ariel Miura; Huang, Zaohua; Gurumurthy, Channabasavaiah B.; Staecker, Hinrich (2023-05). Rescue of auditory function by a single administration of AAV-TMPRSS3 gene therapy in aged mice of human recessive deafness DFNB8. Molecular Therapy. doi:10.1016/j.ymthe.2023.05.005. ISSN 1525-0016. Процитовано 2 липня 2023.
  61. Mathiesen, Barbara K.; Miyakoshi, Leo M.; Cederroth, Christopher R.; Tserga, Evangelia; Versteegh, Corstiaen; Bork, Peter A. R.; Hauglund, Natalie L.; Gomolka, Ryszard Stefan; Mori, Yuki (28 червня 2023). Delivery of gene therapy through a cerebrospinal fluid conduit to rescue hearing in adult mice. Science Translational Medicine (англ.). Т. 15, № 702. doi:10.1126/scitranslmed.abq3916. ISSN 1946-6234. Процитовано 18 липня 2023.
  62. Li, Hongyi; Yang, Yang; Hong, Weiqi; Huang, Mengyuan; Wu, Min; Zhao, Xia (3 січня 2020). Applications of genome editing technology in the targeted therapy of human diseases: mechanisms, advances and prospects. Signal Transduction and Targeted Therapy (англ.). Т. 5, № 1. с. 1—23. doi:10.1038/s41392-019-0089-y. ISSN 2059-3635. PMC 6946647. PMID 32296011. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  63. Uddin, Fathema; Rudin, Charles M.; Sen, Triparna (7 серпня 2020). CRISPR Gene Therapy: Applications, Limitations, and Implications for the Future. Frontiers in Oncology. Т. 10. doi:10.3389/fonc.2020.01387. ISSN 2234-943X. Процитовано 2 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  64. Gori, Jennifer L.; Hsu, Patrick D.; Maeder, Morgan L.; Shen, Shen; Welstead, G. Grant; Bumcrot, David (2015-07). Delivery and Specificity of CRISPR/Cas9 Genome Editing Technologies for Human Gene Therapy. Human Gene Therapy (англ.). Т. 26, № 7. с. 443—451. doi:10.1089/hum.2015.074. ISSN 1043-0342. Процитовано 7 березня 2023.
  65. Maeder, Morgan L.; Gersbach, Charles A. (1 березня 2016). Genome-editing Technologies for Gene and Cell Therapy. Molecular Therapy. Т. 24, № 3. с. 430—446. doi:10.1038/mt.2016.10. ISSN 1525-0016. PMC 4786923. PMID 26755333. Процитовано 7 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  66. Şimşek, Emrah; Yao, Yi; Lee, Dongheon; You, Lingchong (2023-06). Toward predictive engineering of gene circuits. Trends in Biotechnology. Т. 41, № 6. с. 760—768. doi:10.1016/j.tibtech.2022.11.001. ISSN 0167-7799. Процитовано 10 червня 2023.