Вікіпедія

Ірландія

держава в північно-західній Європі на 5/6 території о. Ірландія
(Перенаправлено з Ірландії)

Ірла́ндія (ірл. Éire — МФА: [ˈeːrʲə], англ. Ireland), також знана як Республіка Ірландія (ірл. Poblacht na hÉireann, англ. Republic of Ireland) — держава в північно-західній Європі, що охоплює 26 з 32 графств (5/6 території) острова Ірландія. Вислів «Республіка Ірландія» (ірл. Poblacht na hÉireann) є лише характеристикою держави, проте не її назвою. Столиця — місто Дублін, розташоване у східній частині острова. Близько 40 % з 4,9 мільйонного населення країни проживає у Дублінській агломерації[3]. Суверенна держава розділяє свій єдиний наземний кордон з Північною Ірландією, що перебуває під владою Об'єднаного Королівства. Окрім того, вона оточена Атлантичним океаном, з Кельтським морем на півдні, протокою Святого Георгія на південному сході та Ірландським морем на сході.

ірл. Éire
англ. Ireland
Ірландія

Прапор Герб
Девіз: немає
Гімн: Amhrán na bhFiann (ірл.)
(Бійцівська пісня)

Розташування Ірландії
Розташування Ірландії
Столиця
(та найбільше місто) 		Дублін
53°26′ пн. ш. 6°15′ зх. д.country H G O
Офіційні мови Ірландська, англійська
Форма правління унітарна парламентська республіка
 - Президент Майкл Гіґґінс
 - Тишех Саймон Гарріс
Незалежність від Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії 
 - Декларована 21 січня 1919 
 - Визнана 6 грудня 1922 
Вступ до ЄС 1 січня 1973
Площа
 - Загалом 70 273 км² (117)
 - Внутр. води 2  %
Населення
 - оцінка 2022  5,123,536 (122)
 - перепис 2011  4 588 252[1] (119)
 - Густота 65,3/км² (142)
ВВП (ПКС) 2022 р., оцінка
 - Повний $633 млрд. (40)
 - На душу населення $123 651[2] (4)
ВВП (ном.) 2022 рік, оцінка
 - Повний $516 млрд.[2] (30)
 - На душу населення $100,740[2] (5)
Валюта Євро1 (EUR)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
Коди ISO 3166 IRL
Домен .ie
Телефонний код +353
Мапа
1. До 1999 року у користуванні був Ірландський фунт.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ірландія
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ірландія (значення).

Країну було утворено, як Ірландську Вільну державу у 1922 році в результаті Англо-ірландського договору. Країна мала статус Домініону до 1937 року, коли була прийнята нова конституція, за якою держава отримала назву «Ірландія» і фактично стала республікою, з обраним невиконавчим президентом на посаді глави держави. Пізніше, після прийняття Закону 1948 року про Республіку Ірландія (англ. Republic of Ireland Act 1948) у 1949 році, Ірландія була проголошена республікою. Ірландія стала членом ООН у грудні 1955 року. 1973 року, країна приєдналася до Європейських Спільнот, попередника Європейського Союзу. Більшість ХХ століття держава не мала офіційних стосунків із Північною Ірландією, однак протягом 1980-х та 1990-х років уряди Великої Британії та Ірландії працювали разом із партіями Північної Ірландії над вирішенням конфлікту. З моменту підписання Страсноп'ятничної угоди у 1998 році, уряд Ірландії та виконавча влада Північної Ірландії співпрацювали у низці політичних напрямків у рамках Ради міністрів Північ/Південь, створеної даною угодою.

Ірландія знаходиться у першій десятці найбагатших країн світу за рівнем ВВП на душу населення[4] та індексі процвітання Legatum 2015 року[5]. 32-ге місце у світі за розміром ВВП. Після приєднання до ЄЕС, Ірландія здійснила низку ліберальних економічних реформ, які спричинили швидке економічне зростання. Країна досягла значного розквіту між 1995 і 2007 роками, які стали називатися періодом Кельтського тигра. Процес безперервного економічного зростання було зірвано безпрецедентною фінансовою кризою, яка розпочалася у 2008 році, у поєднанні з одночасним глобальним економічним крахом[6][7]. Однак, оскільки економіка Ірландії була найбільш швидкозросталою в ЄС на момент 2015 року,[8] Ірландія продовжує швидке зростання у різноманітних економічних рейтингах. Наприклад, за даними 2019 ріку, Ірландія займає 3-тє місце в Індексі розвитку людського потенціалу.[9] Країна також посідає високі показники в системі освіти, політичній свободі й дотриманні громадянських прав, свободі преси та економічній свободі. Є членом Європейського Союзу, ОЕСР та ООН. Ірландський уряд дотримується політики нейтралітету, тому Ірландія не приєдналась до НАТО[10], щоправда, приєдналася до партнерства заради миру. Країна має найвище щорічне зростання населення в Європі — 2,5 %.

Назва

ред.

Стаття 4 Конституції Ірландії, що була ухвалена 1937 року, передбачає, що «назвою країни є Éire» (англ. Ireland, укр. Ірландія). У всіх офіційних цілях, зосібна в міжнародних угодах й інших юридичних договорах, де мовою документа є англійська, ірландський уряд використовує назву Ireland, і Éire — в документах ірландською. Установи Європейського Союзу діють таким же чином.

З 1949 року в Акті Республіки Ірландія (ірл. Poblacht na hÉireann) зазначено, що Республіка Ірландія є офіційною характеристикою країни. Сам Акт був спрямований на те, аби затвердити, що держава є саме республікою, а не різновидом конституційної монархії. Отже, лише офіційна характеристика, а не зміна назви.

Те, що тепер відоме як Ірландія, має чимало синонімів, та всі вони часом використовуються як неофіційні. Весь острів Ірландія проголосив свою незалежність в однобічному порядку 1916 року й нарік себе Ірландською Республікою (ірл. Poblacht na hÉireann, згодом також Saorstát Éireann). Після виборів 1918-го це рішення було ухвалене переважною більшістю депутатів ірландського парламенту. Після 1921 року британський уряд затвердив сучасну Ірландію як автономію Об'єднаного Королівства — Південну Ірландію. За подальшою Англо-Ірландською угодою, із 1922 до 1937, коли Ірландія була домініоном Британської Співдружності, країну йменували Ірландською Вільною Державою (англ. Irish Free State, ірл. Saorstát Éireann). Таку назву було скасовано прийняттям теперішньої ірландської конституції. Існують і розмовні назви, наприклад 26 графств або Південь (так часто називають у Північній Ірландії)

У середньовічних хроніках і титулах англійських королів Ірландію часто називали Ібе́рнією (лат. Hibernia).

Географія

ред.
 
Мапа Республіки Ірландія.
Докладніше: Природа Ірландії, Геологія Ірландії, Список національних парків Ірландії та Список ссавців Ірландії

Ірландія — великий острів на заході Британського архіпелагу, відділений від о. Велика Британія протокою Св. Георга, Ірландським морем і Північною протокою. Знаходиться на краю шельфу, розчленованого глибокими підводними долинами на півночі, заході та півдні; на сході акваторії мілководні. Ірландія видовжена з північного сходу на південний захід, протяжність у цьому напрямі — 486 км. Протяжність із півночі на південь — 465 км, зі сходу на захід — 285 км. Периметр узбережжя — 2800 км. Загальна площа 84 423 км², з них незалежна Ірландська Республіка займає 70 285 км², а Північна Ірландія, що входить до складу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, 14 138 км². Найменша відстань між Ірландією та Великою Британією — 21 км — по прямій від мису Торр-Хед поблизу Баллікасла до Малл-оф-Кінтайр у Шотландії.

Історія

ред.
Докладніше: Історія Ірландії

У I столітті н. е. на території Ірландії виникли перші ранньофеодальні держави. У V столітті в Ірландії стало розповсюджуватися християнство, засновувалися монастирі, що пов'язано з місіонерською діяльністю святого Патрика. Ірландія була одним з головних центрів поширення християнства та церковної освіти в Європі.

1169—1171 р. — англосаксонське завоювання частини Ірландії, утворення на південному сході країни англійської колонії Пейл.

У XIII ст. Ірландію підкорили англійці та приєднали до англійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією і була нею протягом більш як 800 років.

1541 р. — британський король Генріх VIII прийняв титул короля Ірландії. Посилення англійської колонізації острова.

1641—1652 р. — народне ірландське повстання проти англійців було придушено Кромвелем із надзвичайною жорстокістю й закінчилося поразкою. Десятки тисяч ірландців заслані до Америки як раби.

З уведенням англо-ірландської унії (1801 рік) було ліквідовано залишки автономії Ірландії. Її представники отримали місця в англійській палаті лордів та громад.

1921 р. — договір між Англією й Ірландією визначив статус останньої як британського домініону. Шість північних графств із протестантським населенням (Ольстер) увійшли безпосередньо до складу Великої Британії.

Незалежність від Англії Ірландія здобула в 1937 році.

У роки Першої та Другої світових війн Ірландія зберігала нейтралітет.

1949 року Ірландія вийшла зі складу Співдружності та стала Республікою Ірландія. 1985 року було підписано Англо-Ірландську угоду.

2021 року населення Ірландії вперше з 1851 року перевищило 5 млн людей[11].

Політика

ред.
 
Президент Майкл Д. Гіґґінс

Правова система

ред.

Чинна конституція ухвалена в результаті плебісцит а 1 липня 1937 року, набула чинності 29 грудня 1937 року. Проте незважаючи на те, що вона підтвердила незалежність країни від Великої Британії, останні конституційні зв'язки між державами розірвано лише в 1948 році, після ухвалення Закону про Ірландську Республіку. Пізніше до неї було прийнято 23 поправки, останні з яких відносяться до 2009 року.

Державна символіка

ред.
Докладніше: Прапор Ірландії, Герб Ірландії та Гімн Ірландії
 
Прапор Ірландії

Прапор Ірландії є національним символом Ірландії[12][13]. Прапор має пропорції 1:2 і складається з трьох смуг — зеленої, білої та помаранчевої — у послідовності зліва направо. Зелений колір символізує католиків, помаранчевий — протестантів, білий — мир між двома громадами. Уперше такий прапор було піднято в 1848 році як символ ірландського революційного руху «Молода Ірландія» (ірл. Young Ireland).

Герб Ірландії являє собою золоту арфу зі срібними струнами на синьому щиті. Арфа довгий час була геральдичним символом Ірландії. Прототипом моделі цього символу слугує ірландська арфа 16 сторіччя, знана як ірл. Brian Boru harp, що нині зберігається в музеї «Старовинна Бібліотека» Триніті-Коледжу в Дубліні. У сучасному вигляді герб затверджено 9 листопада 1945 року[14].

Національний гімн Ірландії — «Пісня солдата» (ірл. Amhrán na bhFiann), яка відома також під англійською назвою англ. The Soldier's Song. Спочатку текст був написаний 1907 року Педаром Кірні (ірл. Peadar Kearney) англійською мовою. Потім, спільно з Патріком Хіні (ірл. Patrick Heeney) було написано музику, а Ліам О'Рінн (ірл. Liam Ó Rinn) переклав текст ірландською. Уперше текст пісні опублікував англійською мовою Балмер Гобсон у газеті «Ірландська свобода» (ірл. Irish Freedom) 1912 року. Пісня стала популярною серед ірландських республіканців і виконувалася заколотниками під час Великоднього повстання 1916 року, а пізніше — і в британських тюремних таборах. Ірландський текст уперше з'явився в пресі 3 листопада 1923 року в журналі ірландських сил оборони ірл. An tÓglach[15].

У 1934 році уряд Ірландії викупив авторські права на пісню за 1200 фунтів стерлінгів[16].

Державний лад

ред.
Докладніше: Державний лад Ірландії

Ірландія — унітарна і демократична парламентська республіка.

Законодавча влада

ред.
Докладніше: Парламент Ірландії

Вищий орган законодавчої влади — Ерахтас (ірл. Tithe An Oireachtais), до складу якого входять президент і 2 палати: Палата представників (Дойл Ерен) і Сенат (Шенад Ерен).

Дойл Ерен (ірл. Dáil Éireann — «Збори Ірландії») від 160 до 170 членів, яких обирають громадяни на основі загального, прямого і таємного голосування за системою пропорційного представництва. Засідання Дойла веде Голова Ради (ірл. Ceann Comhairle), якого обирає Дойл.

Шенад Ерен (ірл. Seanad Éireann — «Сенат Ірландії») складається з 60 членів, з яких 11 призначає прем'єр-міністр, 6 обирає Національний і Дублінський університети, 43 обирають шляхом непрямих виборів за особливими списками (кандидатури в ці списки висувають різні організації та об'єднання). Виборча колегія з виборів до сенату складається приблизно з 900 осіб, зокрема з членів палати представників, членів рад графств і муніципалітетів. Термін повноважень обох палат — до 7 років. Засідання Сенату Ірландії веде голова (ірл. Cathaoirleach), у якого є заступник (ірл. Leas-Chathaoirleach).

«Фіне Гел», Лейбористська партія, «Фіанна Файл», «Шинн Фейн» та «Об'єднаний лівий альянс» (коаліція дрібних лівих партій) представлені у Дойл ерен та Шенад Ерен. «Фіне Гел», «Фіанна Файл» і «Шинн Фейн» представлені в Європейському парламенті.

Виконавча влада

ред.
Докладніше: Уряд Ірландії

Президент Ірландії (ірл. Uachtarán) обирається населенням на 7 років. Президент має право скликання і розпуску нижньої палати парламенту за ініціативою уряду, він оприлюднює закони, призначає суддів та інших вищих посадових осіб, очолює збройні сили.

Фактичним главою виконавчої влади є Тишех (ірл. Taoiseach) — прем'єр-міністр, висунутий палатою представників, який затверджується президентом. До складу уряду входить також віце-прем'єр (ірл. Tánaiste) з числа членів уряду. Структура уряду регулюється конституцією Ірландії. Згідно з конституцією, уряд має складатися з 7-15 членів кабінету[17], кожен член уряду має бути депутатом парламенту Ірландії, водночас депутатами сенату, верхньої палати національного парламенту, можуть бути не більше ніж два члени кабінету[18]. Особливо обумовлюється, що прем'єр, віцепрем'єр і міністр фінансів мають бути депутатами палати представників[19].

Прем'єр-міністр призначається президентом за поданням Палати представників Ірландії. Прем'єр-міністр подає на узгодження Дойл Ерен кандидатури членів кабінету, які затверджуються президентом. Члени уряду зазвичай іменуються «міністри кабінету», на відміну від так званих «державних міністрів», або «молодших міністрів», які не входять до уряду[20]. Іноді в уряд входить міністр без портфеля, який є членом уряду, але не міністром уряду.

Судова влада

ред.

Вищий судовий орган — Верховний Суд (ірл. Cúirt Uachtarach); суди апеляційної інстанції — вищі суди (ірл. Ard-Chúirt); суди першої інстанції — районні суди (ірл. Chúirt Chuarda); нижча ланка судової системи — окружні суди (ірл. Chúirt Dúiche).

Політичні партії

ред.

Дані про кількість місць Палата представників Ірландії за підсумками парламентських виборів 2020 року, унаслідок яких уряд сформовано коаліцією з Фіанни Файл, Фіні Гел та Партії зелених. При цьому відповідно до домовленості посаду прем'єр-міністра поперемінно обіймають лідери Фіанни Файл і Фіне Гел Міхал Мартін і Лео Варадкар.

Правоцентристи

ред.
  • Фіне Гел — консервативна партія (35 депутатів).

Центристи

ред.
  • Фіанна Файл — ліберальна популістська партія (37 депутатів).

Лівоцентристи

ред.
  • Лейбористська партія — соціал-демократична (6 депутатів);
  • Соціально-демократична партія — заснована 2015 року вихідцями з Лейбористської та Робітничої партій (6 депутатів);
  • Зелена партія Ірландії (12 депутатів).

Ліві

ред.
  • Шинн Фейн — лівонаціоналістична партія (37 депутатів);
  • «Люди важливіші за прибуток»/RISE/Соціалістична партія — коаліція лівих партій (5 депутатів);
  • Робітнича партія Ірландії — марксистсько-ленінська партія;
  • Комуністична партія Ірландії;
  • Ірландська республіканська соціалістична партія.

Профспілки

ред.

Найбільший профспілковий центр — Ірландський конгрес профспілок.

Місцеві органи державного управління

ред.
Див. також: Адміністративний поділ Ірландії

Існуюча система місцевих органів державного управління створена за законом «Про місцеві органи державного управління»[en] 1898 року[21][22] і закріплена 1999 року Двадцятою поправкою[en] до Конституції Ірландії. Існують 26 традиційних графств. За законом «Про реформу місцевих органів державного управління»[en] 2014 року передбачена система з 31 місцевого органу державного управління - 26 рад графств, дві ради графства і міста (Лімерик, Вотерфорд), три міські ради (Голуей, Дублін і Корк)[23]. Передбачено адміністративні одиниці другого рівня (за винятком Дублінського району і трьох міських рад) — муніципальні райони, що замінюють систему, яка існувала міських рад.

 
  1. Фінгал
  2. Дублін
  3. Дун-Леаре-Ратдаун
  4. Південний Дублін
  5. Віклов
  6. Вексфорд
  7. Карлоу
  8. Кілдер
  9. Міт
  10. Лаут
  11. Монахан
  12. Каван
  13. Лонгфорд
  14. Уестміт
  15. Оффалі
  16. Лій
  1. Кілкенні
  2. Вотерфорд
  3. Корк
  4. Корк
  5. Керрі
  6. Лімерик
  7. Тіпперері
  8. Клер
  9. Голвей
  10. Голуей
  11. Мейо
  12. Роскоммон
  13. Слайго
  14. Літрім
  15. Донегол

Збройні сили та поліція

ред.
Докладніше: Сили оборони Ірландії

Верховним головнокомандувачем ірландської армії є Президент Ірландії, а безпосереднє керівництво збройними силами здійснює міністр оборони, при якому діє консультативна рада.

Сухопутні війська налічують близько 8500 чоловік. Територія країни розділена в адміністративному та оперативному відношенні на три області, у кожній з яких дислокована одна піхотна бригада. 1-а Південна бригада розташована в Корку; 2-я Східна бригада — в Дубліні; 4-а Західна бригада — в Атлоні. На озброєнні стоять: стрілецька зброя — Steyr AUG A1, FN MAG, AI96, M2HB Browning і M203; протитанкові засоби — Carl Gustaf, AT4 та FGM-148 Javelin; артилерійські системи — Hotchkiss Brandt, Denel Vector M1, L118 та QF 25 pounder; засоби ППО — Bofors L70 та RBS 70; бронетанкова техніка — AML-20, AML-90, MOWAG Piranha та FV101 Скорпіон[24].

Чисельність ВМС Ірландії становить 1144 осіб, корабельний склад — 8 патрульних кораблів. Головна база розташована на острові Холбоулін у затоці Корк. Кораблі носять традиційні ірландські жіночі імена, взяті з історії та кельтської міфології; назви передує префікс LÉ (ірл. Long Éireannach): LÉ Emer (P21), LÉ Aoife (P22), LÉ Aisling (P23) , LÉ Eithne (P31), LÉ Orla (P41), LÉ Ciara (P42), LÉ Róisín (P51), LÉ Niamh (P52) . Всі вони побудовані в період з 1978 по 2001 рік[25].

У Повітряному корпусі Ірландії служать близько 920 осіб, на озброєнні стоять 24 повітряні одиниці: літаки — CASA CN-235, Pilatus PC-9M, Cessna FR172H, BeechCraft SuperKing Air 200, Gulfstream Aerospace Gulfstream IV і Bombardier Learjet 45; гелікоптери — AgustaWestland AW139 і Eurocopter EC135. Основна база військово-повітряних сил розташована в Дубліні[26].

Поліція в Ірландії носить назву Ґарда Сіхана (ірл. Garda Síochána na hÉireann). Чисельність складу — близько 14,5 тис. осіб. Країна поділена на регіони: Дублінський, Східний, Північний, Західний, Південний і Південно-Східний; які своєю чергою складаються з відділів і підвідділів де розташовуються поліцейські станції. Серед функцій Ґарди — охорона громадського порядку, імміграційна політика, запобігання та розкриття злочинів, контроль за безпекою дорожнього руху, забезпечення національної безпеки[27].

Міжнародне становище та зовнішня політика

ред.
Докладніше: Зовнішня політика Ірландії

Сучасна зовнішня політика республіки Ірландія багато в чому зумовлена її членством у Європейському союзі, хоча двосторонні відносини з Соединенными Штатами і Великою Британією також мають важливе значення для країни. Ірландія прагне незалежності в зовнішній політиці, тому не є членом НАТО і давно проводить політику військового нейтралітету.

У 1955 році у Ірландія стала членом ООН, і з 1958 року а її війська беруть участь у миротворчих акціях[28].

Економіка

ред.
Докладніше: Економіка Ірландії

Ірландська економіка перетворилася з 1980-х років від переважно сільськогосподарської в сучасну економіку знань, зосереджену на високотехнологічних галузях і сфері послуг. Ірландія прийняла валюту євро у 2002 році разом з одинадцятьма іншими країнами-членами ЄС. Країна сильно залежить від прямих іноземних інвестицій і привернула увагу кількох транснаціональних корпорацій через вельми освічену робочу силу й низький податок на прибуток[29].

Такі компанії, як Intel, інвестували в Ірландію наприкінці 1980-х, потім настала черга Microsoft і Google. Ірландія посідає дев'яте місце серед найбільш економічно вільних економік у світі згідно з індексом економічної свободи. З точки зору ВВП на душу населення Ірландія є однією з найбагатших країн в ОЕСР та ЄС[29].

Ірландія — аграрно-індустріальна країна, що прогресивно розвивається. Основні галузі промисловості: комп'ютерна індустрія, текстильна, харчова, хімічна, машинобудування, чорна металургія, фармацевтична, скляна, нафтопереробна, гірнича (видобуток торфу, поліметалевих руд та ін.), туризм. За період 1995—2000 років зростання валового національного продукту в Ірландії становило 9,7 % щорічно. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Головні порти — Дублін, Корк. Міжнародне авіасполучення — головним чином через летовище в Дубліні. У Шанноні розташований трансатлантичний аеропорт.

Починаючи з початку 1990-х, країна пережила безпрецедентне економічне зростання, яке підживлювалося різким зростанням споживчих витрат, інвестицій та будівництва, в історії це явище відоме як «період кельтського тигра». Темпи зростання сповільнилися у 2007 році, що призвело до сплеску великої бульбашки на ринку нерухомості, що розвивалася протягом довгого часу[30].

Зростання валового національного продукту в Ірландії становило за період з 1995 по 2000 рік 9,7 % щорічно, що було зумовлено участю країни в МВФ, а також ефективною макроекономічною політикою і політикою в області зайнятості. Однак та роль, яку грають в економіці Ірландії прямі іноземні інвестиції в технологію, здатна викликати серйозні ризики в умовах погіршення глобального економічного клімату.

Див. також: Корисні копалини Ірландії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Ірландії, Гірнича промисловість Ірландії.

Адміністративний устрій

ред.

Ірландська Республіка включає 26 графств, що входять до складу історичних провінцій Ірландії Ленстера, Манстера і Коннахта, а також 3 графства (Каван, Донегол і Монахан), що належать до провінції Ольстер. У політичному плані з 1921 відділено від шести інших графств провінції Ольстер, що складають Північну Ірландію, яка отримала місцеве самоврядування в 1922. З 1922 по 1949 Ірландія входила в Британську співдружність націй. До 1937 офіційно називалася Ірландська вільна держава, з 1937 по 1949 — Ейре. У 1949 була проголошена Ірландська Республіка, і зв'язок з Британською співдружністю припинився. Вступ у ЄС (1992) сприяв покращенню відносин зі Сполученим Королівством.

Традиційні графства Дублін і Тіпперері розділені на кілька адміністративних графств. Тіпперері управляється як два підсуб'єкти: Північний Тіпперері і Південний Тіпперері, а Дублін складається з місто-графство Дублін та адміністративного графства Дан Лері — Ратдаун, Південний Дублін і Фінгал (графство). Статус міста крім Дубліна мають Голуей, Корк, Лімерик, Вотерфорд і Кілкенні

Демографія

ред.

Населення Республіки Ірландія — трохи понад 4,5 млн осіб. Етнічний склад — 87 % населення складають ірландці, серед інших національностей найбільше британців та поляків. Понад 60 % ірландців проживає в містах і передмістях.

Мови

ред.
Докладніше: Ірландська мова та Мови Ірландії

Найбільші міста

ред.
Докладніше: міста Ірландії

Культура

ред.
Докладніше: Гелтахт

Мова: ірландська та англійська. Основна мова спілкування — англійська. Офіційні документи видаються двома мовами, так само як двома мовами часто виконані написи на вивісках, дорожніх покажчиках. Ірландська — одна з кельтських мов, її вивчають у школах, нею ведуться деякі передачі на радіо й телебаченні, існує навіть цілком ірландськомовний канал TG4. У побуті ірландська збереглася у деяких селах; Ольстер — графство Донегол, Коннахт — графства Голвей і Мейо, Манстер — Вотерфорд, Корк і Керрі, ірландці переважно вживають англійську. З квітня 2005 року всі державні службовці зобов'язані використовувати ірландську в діловому листуванні, а назви 2300 населених пунктів і районів країни перейменовано на ірландський лад. З 2007 року ірландська стала 21 офіційною мовою Європейського Союзу[31].

Чимало англомовних письменників мають ірландське походження: Джонатан Свіфт, Джеймс Джойс, Оскар Уайльд, Семюел Бекет, Шеймас Гіні. Творчість двох останніх відзначена Нобелівськими преміями з літератури.

Ірландська музика широко відрізняється за жанрами. Популярні у світі виконавці, які поєднують творчість із народними мотивами (The Cranberries, The Irish Rovers, The Dubliners), а також сучасні (Miracle of Sound, Skid Row) (див. також музика Ірландії).

Як і в багатьох колишніх англійських колоній, в Ірландії давні футбольні традиції. Найкращі місцеві футболісти: Джекі Кері, Ліам Бреді, Девід О'Лірі, Рой Кін та Роббі Кін (див. також Збірна Ірландії з футболу).

Релігія

ред.

Католики — 93 % населення, протестанти — 5 %. Релігія відіграє значну роль у житті ірландців.

Спорт

ред.

За опитуваннями «Євробарометру» 2010 р., ірландці в Європі найбільше займаються спортом — 23 % громадян цієї країни займаються спортом 5 разів на тиждень. Найпопулярнішими видами спорту є гельський футбол, херлінґ, регбі та футбол.

Українсько-ірландські зв'язки

ред.
Докладніше: Українсько-ірландські взаємини

У 1916 році представники українського та ірландського національних рухів зустрілися на Третій конференції народів в Лозанні, організованій Союзом народів[32].

В Ірландії діє посольство України, в Україні — ірландське почесне консульство.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Census of Population 2011: Preliminary Results (PDF). 30 червня 2011. с. 1. Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2016. Процитовано 29 серпня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  2. ↑ а б в World Economic Outlook Database, October 2019. IMF.org. International Monetary Fund. Процитовано 8 січня 2020.
  3. ↑ «Population and Migration Estimates, April 2018» [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.], Central Statistics Office, опубліковано 28 серпня 2018
  4. ↑ Country Comparison: GDP – per capita (PPP). World Factbook (англійською) . Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 29 серпня 2011.
  5. ↑ Legatum Prosperity Index (PDF) (англійською) . The Legatum Institute. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
  6. ↑ «EU: Causes of Growth differentials in Europe», WAWFA think tank
  7. ↑ Nicoll, Ruaridh (16 травня 2009). Ireland: As the Celtic Tiger roars its last. The Guardian (англійською) . London. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 30 березня 2010.
  8. ↑ Financial Times. Financial Times (англійською) . Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
  9. ↑ Human Development Report 2019 (PDF) (англійською) . HDRO (Human Development Report Office) United Nations Development Programme. с. 300. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  10. ↑ NATO – Member countries. NATO (англійською) . NATO. Архів оригіналу за 24 вересня 2011. Процитовано 29 грудня 2014.
  11. ↑ Населення Ірландії вперше за 170 років перевищила 5 млн чоловік. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021.
  12. ↑ Department of the Taoiseach (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
  13. ↑ Constitution of Ireland — Bunreacht na hÉireann (Article 7) (ірл.). Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
  14. ↑ Office of the Chief Herald, Arms of Ireland. Архів оригіналу за 18 травня 2013., The National Library of Ireland (Grant Type: Registration; Register volume: G.O. MS 111G; Folio number: 20; Date: 9 November 1945)
  15. ↑ letters page. Irish Independent. 6 березня 2006. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
  16. ↑ Acts of the Oireachtas, Appropriation Act, 1934, пункт 75. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
  17. ↑ Constitution of Ireland, Article 28, Section 1.
  18. ↑ Constitution of Ireland, Article 28, Section 2, Subsection 2.
  19. ↑ Constitution of Ireland, Article 28, Section 2, Subsection 1.
  20. ↑ Ministers and Secretaries (Amendment) (No. 2) Act, 1977 (Section 4 – Amendment of Interpretation Act, 1937). Attorney General of Ireland. 1937. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 22 січня 2011.
  21. ↑ Beckett J. C.  — Лондон — ISBN 0571092675.
  22. ↑ Clancy, John J.  — Дублін
  23. ↑ Local Government Reform Act 2014 (PDF) (англ.). Department of the Environment, Community and Local Government. 2014. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 15 лютого 2015.
  24. ↑ Weapons (англ.). The Defense Forces. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 18 квітня 2011.
  25. ↑ Naval Service (англ.). The Defense Forces. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 18 квітня 2011.
  26. ↑ Air Corps (англ.). The Defense Forces. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 22 квітня 2011.
  27. ↑ About Us (англ.). An Garda Síochána — Ireland's National Police Service. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 22 квітня 2011.
  28. ↑ Ireland and the United Nations. Архів оригіналу за 17 лютого 2011.
  29. ↑ а б Annual Competitiveness Report 2008, Volume One: Benchmarking Ireland's Performance (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2011. Процитовано 11 травня 2011.
  30. ↑ ESRI — Irish Economy [Архівовано 1 травня 2008 у Wayback Machine.]. Esri.ie
  31. ↑ Офіційні мови Євросоюзу [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  32. ↑ George Mamulia. 'The Central Power's Policy Toward the North Caucasus, 1914—1917 (Part Two)' Eurasia Daily Monitor Volume: 10 Issue: 10. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2015.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
Ірландія
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Ірландія у Вікімандрах?
  Файли у Вікісховищі?
Атлантичний океан   Велика Британія
Атлантичний океан   Ірландське море
Кельтське море
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ірландія&oldid=42832173