Відкрити головне меню

Ірландське море (ірл. Muir Éireann, шотл. ґел. Muir Eireann, менс. Mooir Vannin, англ. Irish Sea, валл. Môr Iwerddon, кумб. Maír Éirdbon) — окраїнне море Атлантичного океану, розташоване між островами Велика Британія на сході та Ірландія на заході (51° 40' — 54° 30' півн. ш. і 3° — 6° з. д.). Омиває з півночі берега Шотландії, із заходу — Республіки Ірландія та Північну Ірландію. На південь від моря розташований Уельс на схід — Англія. На південному заході переходить в протоку святого Георгія, через яку з'єднується з Кельтським морем і океаном, на півночі — в Північну протоку, через яку з'єднуються з Гебридським морем

Ірландське море
Irish Sea satellite image.jpg
Координати: 53°43′18″ пн. ш. 5°10′38″ зх. д. / 53.72167° пн. ш. 5.17722° зх. д. / 53.72167; -5.17722
Довжина 210×240 км
Площа 100 тис. км²
Найбільша глибина 175 м
Середня глибина 43 м
Примітки [1][2]
CS: Ірландське море у Вікісховищі
Карта рельєфу Ірландського Моря та головні порти

В античність Ірландське море море було відомо під назвою Ібернійський океан (лат. Oceanus Hibernicus)[1].

За словами організації Ґрінпіс, в 2001 році ірландське море було найбільш радіоактивно забрудненим морем планети через скид відходів комплексу Селлафілд[3].

Зміст

Межі моряРедагувати

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Ірландського моря та Протоки Святого Георга:[4]:

Геологія і рельєфРедагувати

Утворення Ірландського моря відносять до третинного періоду (66,4-1,6 млн років тому) в результаті рифтових процесів і опускання дна басейну[1].

Ірландське море зазнало низку радикальних змін за останні 20000 років і після закінчення останнього льодовикового періоду. У розпал заледеніння в центральній частині сучасного моря, ймовірно, існувало прісноводне озеро. Після відступу льодовика і трансгресії океану озеро знову перетворюється на море, стає солонуватим, а потім повністю солоним.

Ірландське море розташовується на материковій мілині, по центру якої проходить вузький жолоб. Найглибша точка (175 м) знаходиться біля шотландського мису Малл-оф-Галловей, неподалік від виходу в Північну протоку.[1] Дно вкрите донними відкладеннями (галька, пісок або черепашник).

Острови і берегова лініяРедагувати

В Ірландському морі розташовано два великих острови: Мен, що лежить в центрі північної частини моря і Англсі, відділений від узбережжя Північного Уельсу вузькою протокою Менай. Серед невеликих островів — Холіхед, Уолні тощо.

Берега порізані невеликими затоками і бухтами. У північно-західній частині розташовуються затоки Льюїс, Уїгтаун і Солвей-Ферт. На сході і південному сході лежить затока Моркам, Ліверпульска затока з гирлом річки Ді і бухта Бомарис. У західній частині моря в берега Ірландії вдаються затоки Стренгфорд-Лох, Дандрем, Карлінгфор, Дандолк, Белфастська затока, Дублінська затока і затока Уексфорд-Харбор.

ГідрологіяРедагувати

Вода має температуру від 5-9 ° С (лютий) до 13-16 ° С (серпень), від глибини залежить мало. Солоність змінюється від 32 до 34,8 ‰.

Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг, досягаючи швидкості більш 4 вузлів в протоці святого Георга біля узбережжя Ірландії. Найслабкіші течії знаходяться в західно-центральній частині моря. Припливи півдобові, висота від 1,2 до 6,1 м. Найбільша висота спостерігається на північно-західному узбережжі Англії. Припливні течії входять в Ірландське море з півночі й півдня, зустрічаючись на широті 54 ° N, трохи на південь від острова Мен[1].

КліматРедагувати

Акваторія моря лежить в помірному кліматичному поясі[5]. Над морем увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Температура повітря взимку близько 5 °C, улітку повітря прогрівається до 15 °C. Зволоження достатнє і надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла зима з нестійкою погодою і сильними вітрами; прохолодне літо з більш спокійною погодою[6].

ЕкономікаРедагувати

На східному березі моря розташований найбільший порт Великої Британії — Ліверпуль. Місто Манчестер має вихід в Ірландське море через Манчестерський канал. На західному березі моря в Дублінській затоці і на річці Ліффі розташований порт Дубліна, через який проходить значна частина товарообігу Республіки Ірландія.

Добре розвинене рибальство, основні рибальські порти: Флітвуд (Англія), Ардграсс, Портавогі і Кілкіл (Північна Ірландія), а також Дан Лері, Скерріс та інші порти поруч з Дубліном (Республіка Ірландія). Серед промислових порід — оселедець, кілька, тріска, мерланг, камбала, анчоуси.[1]

У прибережних районах Ірландського моря створено кілька вітрових електростанцій: в Арклоу (близько 10 км від берегів графства Віклов), недалеко від міста Дрогеда (Ірландія), за 8 км від міста Ріл і за 8 км від берега острова Уолні (Велика Британія).

Починаючи з 1895 року обговорюється ідея будівництва мосту через Ірландське море або тунелю під ним.

Порти та містаРедагувати

Порти: Корк, Дан Лері, Дублін (Ірландія), Белфаст, Бангор, Дуґлас (Мен), Ліверпуль, Блекпул (Англія), Суансі, Голігед (Уельс).

Нижче наведено список міст на узбережжі Ірландського моря за населенням:

Місто Графство Регіон/Провінція Населення Країна
1 Дублін Дублін Ленстер 1,173,179 Ірландія
2 Ліверпуль Мерсісайд Північний Захід 864,122 Англія
3 Белфаст Антрім Ольстер 847,153 Північна Ірландія
4 Блекпул Ланкашир Північний Захід 142,065 Англія
5 Саутпорт Мерсісайд Північний Захід 90,381 Англія
6 Беркенгед Мерсісайд Північний Захід 88,818 Англія
7 Бангор Даун Ольстер 61,011 Північна Ірландія
8 Волласі Мерсісайд Північний Захід 60,284 Англія
9 Барроу-ін-Фернес Камбрія Північний Захід 56,745 Англія
10 Кросбі Мерсісайд Північний Захід 51,789 Англія
11 Латам Сент-Енніс Ланкашир Північний Захід 42,954 Англія
12 Дрогеда Лаут Ленстер 40,956 Ірландія
13 Дандолк Лаут Ленстер 39,004 Ірландія
14 Моркем Ланкашир Північний Захід 34,768 Англія
15 Брей Віклов Ленстер 32,600 Ірландія
16 Колвін-Бей Конві Клуїд 31,353 Уельс
17 Торнтон-Клівлейс Ланкашир Північний Захід 31,157 Англія
18 Дуглас - Острів Мен 27,938 Острів Мен
19 Каррікфергус Антрім Ольстер 27,903 Північна Ірландія
20 Дан Лері Дан Лері — Ратдаун Ленстер 26,525 Ірландія
21 Флітвуд Ланкашир Північний Захід 25,939 Англія
22 Воркінгтон Камбрія Північний Захід 25,207 Англія
23 Ріл Денбігшир Клуїд 25,149 Уельс
24 Вайтгейвен Камбрія Північний Захід 23,986 Англія
25 Лландидно Конві Клуїд 20,701 Уельс
26 Вексфорд Вексфорд Ленстер 20,188 Ірландія
27 Ларн Антрім Ольстер 18,775 Північна Ірландія
28 Арклоу Віклов Ленстер 14,353 Ірландія
29 Абериствіт Кередігіон Діфед 13,040 Уельс
30 Голігед Голі-Айленд Англсі 11,431 Уельс

Морські перевезенняРедагувати

 
Пором Улісс наближається до Дублінського порту

Острів Ірландія не має тунельного або мостового з'єднання з Великою Британією. Більша частина торгівлі товарами здійснюється морем. Порти Північної Ірландії щорічно обробляють 10 мільйонів тонн товарів, що надходять з іншої частини Сполученого Королівства; порти в Ірландській Республіці обробляють 7,6 млн. тонн, що становить відповідно 50% і 40% від загального обсягу торгівлі.

Порт Ліверпуль обробляє 32 млн тонн вантажів і 734 тисяч пасажирів на рік.[7] Порт Голігед обслуговує більшу частину пасажиропотоку з портів Дубліна і Дан Лері, а також обробляє 3,3 млн. тонн вантажів.[8]

Порти в Ірландії обслуговують 3 600 000 мандрівників, які перетинають море щороку, що складає 92% всіх подорожей по Ірландському морю.[9]

Поромне сполучення з Уельсу в Ірландію через Ірландське море включає наступні маршрути: Фішгард і Пемброк — Рослер-Європорт, Голігед — Дан Лері і Голігед — Дублін. Кернріан у Шотландії з'єднується з Белфастом і Ларном поромами. Існує також маршрут між Ліверпулем і Белфастом через острів Мен або безпосередньо з Беркенгеду. Улісс, найбільший в світі автомобільний пором, работает на маршруте Дублін — Порт-Голігед; Stena Line також працює між Великою Британією та Ірландією.

БіологіяРедагувати

Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Кельтського моря бореальної північноатлантичної зоогеографічні провінції[10]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до атлантичної області бореальної зони[11].

Найбільш доступний і, можливо, найбільший ресурс дикої природи Ірландського моря знаходиться в гирлах річок, що впадають до нього, зокрема, у гирлах річок Ді, Мерсі та Ріббл, а також у затоках Моркам, Солвей-Ферт, Лох-Райан, Ферт-оф-Клайд, Белфаст-Лох, Стренгфорд-Лох, Карлінгфорд-Лох, Дандолк-Бей, Дублін-Бей і Вексфорд.

Інформація про безхребетних на морському дні Ірландського моря досить неоднозначна, тому що важко досліджувати таку велику територію, де підводна видимість часто погана, а інформація залежить від того, які матеріали були отримані з морського дна в механічних захопленнях. Проте, угрупування тварин в значній мірі залежить від того, чи складено морське дно з каменю, валунів, гравію, піску, бруду або навіть торфу. У м'яких відкладеннях було попередньо ідентифіковано сім типів спільнот, в яких переважають тендітні офіури, морські їжаки, мідії, Tellina, Scrobicularia plana.

Частини дна Ірландського моря дуже багаті дикою природою. Морське дно на північний захід від острова Мен особливо відоме своєю різноманітністю,[12] Modiolus modiolus мешкають у Стренгфорд-Лох; морські гребінці і Chlamys opercularis зустрічаються у місцях, де більше гравію; у гирлах річок, де ложе більш піщане або брудне, кількість видів менше, але розмір їх популяцій більше. Шримс звичайний, серцевидкові та їстівні мідії підтримують місцеві промисли в затоці Моркам і лимані річки Ді. Лимани і гирла річок також важливі, як і розплідники для камбали, оселедця і морського окуня. Брудне морське дно та більш глибоки води є домом для популяції Nephrops norvegicus.[13]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Irish Sea (sea, Atlantic Ocean)[недоступне посилання з лютий 2019] — Britannica Online Encyclopedia
  2. Ирландское море[недоступне посилання з червень 2019] — Словарь современных географических названий
  3. Sellafield nuclear reprocessing facility (англійською). Greenpeace UK. 10 ноября 2001. Архів оригіналу за 2012-02-16. Процитовано 2009-06-04. 
  4. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 6 February 2010. 
  5. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  6. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  7. Port Statistics, (Link), Mersey Docks Website
  8. UK Port Traffic Highlights: 2002, (pdf) Архівовано 8 November 2006 у Wayback Machine., UK Maritime Statistics, Dept of Transport
  9. Direct Passenger Movement by Sea from and to Ireland (Republic), (link), Central Statistics Office of Ireland
  10. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  11. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  12. Barne, J.H., Robson, C.F., Kaznowska, S.S., Doody, J.P., & Davidson, N.C., eds. 1996. Coasts and seas of the United Kingdom. Region 13 Northern Irish Sea: Colwyn Bay to Stranraer, including the Isle of Man. Peterborough, Joint Nature Conservation Committee, ISBN 1-873701-87-X
  13. Irish Sea Study Group Report, Part 1, NATURE CONSERVATION, Liverpool University Press, 1990 ISBN 0-85323-227-X