Парламент Ірландії

колишній парламент королівства Ірландії до 1801 року

Парламент Ірландії (ірл. Parlaimint na hÉireann) — колишній законодавчий орган Лордства Ірландія, а згодом Королівства Ірландія, з 1297 по 1800 рік. Створений за зразком парламенту Англії і з 1537 року складався з двох палат: палати громад[en] і палати лордів[en]. Лорди були членами ірландського перства («тимчасові лорди[en]») та єпископами («лорди духовні»; після Реформації єпископи церкви Ірландії). Палата громад обиралася прямим голосуванням, хоч і з обмеженим правом голосу. Парламенти засідали в різних місцях Ленстера та Манстера, але пізніше завжди в Дубліні: у Крайстчерчському соборі (XV століття)[1], Дублінському замку (до 1649 року), Чічестер-хаус (1661—1727), в будівлі школи The King's Hospital (1729—1731), і, нарешті, у спеціально побудованому будинку парламенту[en] в центрі Дубліна[2].

Парламент Ірландії
ірл. Parlaimint na hÉireann
Arms of Ireland (historical).svg
Герб Ірландії
GILBERT(1896) p109 PROSPECTIVE VIEW OF THE PARLIAMENT HOUSE, DUBLIN.jpg
Будівля парламенту Ірландії[en]
Загальна інформація:
Юрисдикція: Banner of the Lordship of Ireland.svg Лордство Ірландія
Royal Standard of Ireland (1542–1801).svg Королівство Ірландія
Тип: двопалатний парламент
Палати: Палата лордів[en]
Палата громад[en]
Дата заснування: 1297
Дата ліквідації: 31 грудня 1800
Наступник: Парламент Сполученого Королівства
Структура:
Спікер палати лордів: Джон Фіцгіббон[en] (останній)
Спікер палати громад: Джон Фостер[en] (останній)



Commons-logo.svgВікісховище має мультимедійні дані за темою: Парламент Ірландії

Головна мета парламенту — затвердження податків, які тоді стягувалися адміністрацією Дублінського замку. Основну частину податків сплачували духовенство, купці та землевласники. Згідно до закону Пойнінга[en] 1495 року, всі закони парламенту повинні були попередньо затверджуватися таємною радою Ірландії[en] та таємною радою Англії[en]. Парламент підтримав реформацію у Ірландії[en] і католики були виключені з парламенту каральними законами[en]. Конституція 1782 року внесла зміни до закону Пойнінга, які дозволили парламенту Ірландії ініціювати законодавство. У 1793 році католики знову отримали право голосу у парламенті.

Акт про Унію Великої Британії та Ірландії 1800 року об'єднав королівство Ірландія та королівство Великої Британії у Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії. Парламент був об'єднаний з парламентом Великої Британії у парламент Сполученого Королівства, фактично був британським парламентом у Вестмінстерському палаці, який розширили за рахунок ірландських лордів та представників громад.

ПриміткиРедагувати

  1. Richardson, H. G. (October 1943). The Irish Parliament Rolls of the Fifteenth Century. The English Historical Review (Oxford University Press) 58 (232): 448–461. JSTOR 553673. (англ.)
  2. Moody, Theodore William; Martin, Francis X.; Byrne, Francis John (2005). A New History of Ireland: Maps, genealogies, lists. Clarendon Press. с. 605. ISBN 9780198217459. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Bray, Gerald Lewis (2006). Ireland, 1101-1690. Boydell & Brewer Ltd. ISBN 9781843832324. (англ.)
  • Johnston-Liik, Edith Mary (2002). History of the Irish Parliament 1692–1800: Commons, Constituencies and Statutes. 6 vols. Belfast: Ulster Historical Foundation. (англ.)