Відкрити головне меню

Барій

хімічний елемент з атомним номером 56
(Перенаправлено з Ba)

Ба́рій (англ. barium; нім. Barium) — хімічний елемент. Символ Ва, ат. н. 56, ат. маса 137,33. належить до групи лужноземельних металів, зустрічається природі в вигляді карбонату барію і сульфату барію. Барій — м'який сріблясто-білий метал, густина 3760 кг/м³. Хімічно дуже активний. Відносно розповсюджений елемент — його кларк становить 5·10−2 % за масою.

Барій (Ba)
Атомний номер 56
Зовнішній вигляд простої речовини м'який, трохи в'язкий
сріблясто-білий метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса) 137,327 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 222 пм
Енергія іонізації (перший електрон) 502,5 (5,21) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 198 пм
Радіус іона (+2e) 134 пм
Електронегативність (за Полінгом) 0,89
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення +2
Термодинамічні властивості
Густина 3,5 г/см³
Молярна теплоємність 0,192 Дж/(К·моль)
Теплопровідність 18,4 Вт/(м·К)
Температура плавлення 1 002 К
Теплота плавлення 7,66 кДж/моль
Температура кипіння 1 910 К
Теплота випаровування 142,0 кДж/моль
Молярний об'єм 39,0 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
об'ємноцентрована
Період ґратки 5,020 Å
Відношення с/а n/a
Температура Дебая n/a К
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Барій у Вікісховищі?

Найвідоміший мінерал — барит. Розвідані запаси бариту близько 740 млн т., загальні запаси — більш ніж 2 млрд т.[1] Крім того, барій містять бабефіт, анандит, бариліт, бенітоїт, верпланкіт та інші мінерали.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Ще на початку 17 століття було відомо, що важкий шпат має властивість фосфоресценції — після знаходження на сонці тривалий час, він починає світитись у темряві. Ймовірно, ще у 1612 році про це було відомо Галілею, проте більш відомим це явище стало після того як його відкрив у 1630 болонський чоботар і алхімік Вінченцо Каскаріоло[it] у спробі добути з нього золото. Ефект посилювався при прожарюванні мінералу з вугіллям. Світяща форма важкого шпату стала відома під назвою «болонський камінь», «болонський самоцвіт» або «болонський фосфор» (остання назва з'явилася пізніше, після відкриття фосфору у 1669)[2]. Зараз відомо, що світіння спричинене наявністю сульфіду барію BaS.

Оксид барію BaO був отриманий у 1774 р. Карлом Шеєле і Йоганом Ганом при дослідженні бариту[3]. У 1808 році англійський хімік Гемфрі Деві електролізом вологого гідроксиду барію з ртутним катодом отримав амальгаму барію; після випаровування ртуті при нагріванні він виділив металевий барій.

Вперше знайдений в бариті і вітериті.

Походження назвиРедагувати

Назва походить від Бариту в якому вперше знайдений цей елемент.

ОтриманняРедагувати

Добувають металевий барій нагріванням його оксиду BaO з відновниками типу алюмінію чи силіцію у вакуумі:

 
 

Іншим варіантом є електроліз розплавленої суміші хлоридів барію та калію.

 

Також застосовується синтез шляхом термічного розкладання оксигенвмісних сполук барію:

 
 
 

ЗастосуванняРедагувати

Барій застосовують у техніці високого вакууму, сполуки барію — у ядерній техніці, піротехніці, у сплавах, фарбах, безпечних сірниках, зі стронцієм утворює емісійну поверхню електронно-променевих трубок. Сульфат барію застосовується в медицині як суспензія («баріумна каша» при рентгенівському дослідженні шлунка). Також барій використовують для виготовлення високотемпературних надпровідників з кераміки оксидів ітрію-барію-міді.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати