Відкрити головне меню

Окси́д ба́рію — неорганічна бінарна сполука Барію та Оксигену складу BaO. Предсталяє собо білі кристали гексагональної або кубічної форм. Активно поглинає воду та вуглекислий газ. Сполука проявляє сильні осно́вні властивості. У природі поширена у мінералах бариті, вітериті, цельзіані, гіалофані.

Оксид барію
Barium oxide.JPG
Назва за IUPAC Барій оксид
Ідентифікатори
Номер CAS 1304-28-5
Номер EINECS 215-127-9
RTECS CQ9800000
SMILES O=[Ba][1]
InChI 1S/Ba.O
Властивості
Молекулярна формула BaO
Молярна маса 153,326 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 5,72 г/см3 (кубічн.);
5,32 г/см3 (гексаг.)[2]
Тпл 1972 °C[2]
Розчинність (вода) 1,5 г/100 г H2O
Розчинність (кислоти) розчинний
Розчинність (ацетон) нерозчинний
Показник заломлення (nD) 1,9841
Структура
Кристалічна структура кубічна, гексагональна
Дипольний момент 7,954 ± 0,003 D
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-548,0 47,3 кДж/моль
Ст. ентропія So298 72,1 47,3 Дж/моль·К
Теплоємність, cop 47,3 Дж/моль·К
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Поширення у природіРедагувати

 
Барит (з родовища у Перу)

У природі оксид барію зустрічається у вигляді складних силікатів, сульфатів, карбонатів тощо. Основними мінералами, з яких видобувається барій оксид, є барит (65,7% BaO), вітерит (77,7%), цельзіан, гіалофан та інші. Складні сполуки оксиду барію були також знайдені у підземних та морських водах, на Сонці.

ОтриманняРедагувати

Окрім безпосереднього виділення з мінералів, оксид барію синтезують також взаємодією металевого барію та кисню — спалюючи метал на повітрі:

 

Також отримати його можна розкладанням деяких кисневмісних сполук барію:

 
 
 

Хімічні властивостіРедагувати

Оксид барію активно реагує з водою, утворюючи сильнолужний розчин:

 

Оксид проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами та кислотними оксидами. При кімнатній температурі поглинає з повітря вуглекислий газ.

 
 

На холоді BaO взаємодіє з хлором, а при нагріванні — з киснем, сіркою, а також з оксидами сірки, кремнію та заліза.

 
 
 
 
 
 

ЗастосуванняРедагувати

Оксид барію використовують для виготовлення скла, емалей, термокаталізаторів. В результаті заміщення в цементі оксиду кальцію оксидом барію утворюються цементи з винятковою стійкістю до води, яка містить сульфат-іони.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. BARIUM OXIDE
  2. а б За тиску 101,3 кПа

ДжерелаРедагувати

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)