Цельзіан
Цельзіан (англ. celsian; нім. Celsian n) — мінерал, алюмосилікат барію з групи польових шпатів; баріїстий аналог анортиту каркасної будови.
| Цельзіан | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cls[2] |
| Хімічна формула | BaAl₂Si₂O₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.FA.30[3] |
| Dana 8 | 76.1.1.4 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 15d |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Андерс Цельсій[3] |
| Типова місцевість | Jakobsberg mined[3] |
 Цельзіан у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Названий за прізвищем шведського дослідника А. Цельзіуса (A.Celsius), H.Sjögren, 1895.
Синоніми: касиніт, шпат польовий барієвий.
Опис
ред.Хімічна формула: Ba[Al2Si2O8]. Склад у %: BaO — 40,8; Al2O3 — 27,1; SiO2 — 32,1. Домішки ортоклазу.
Сингонія моноклінна. Форми виділення: здвоєні короткостовпчасті призматичні або голчасті кристали, двійники, зернисті аґреґати. Спайність по (001) досконала, по (010) ясна. Густина 3,1-3,4. Тв. 6-6,75. Колір білий, жовтий або безбарвний. Блиск скляний. Зустрічається в контактово-метасоматичних родовищах разом з манґановими мінералами.
Поліморфізм і ряди: диморфні з парацельзіаном; утворює ряд з ортоклазом.
Група мінералів: група польового шпату.
Зустрічається: в амфіболітових, регіональних або контактно-метаморфічних породах, багатих Mn, Ba, деякі з яких, ймовірно, були підводні ексгалативи.
Асоціація: мангановий егірин, марганцевий біотит, парацельсіан, якобсит, гаусманніт, родохрозит, родоніт, рутил, гіалофан, барит, цимрит, тарамеліт, кварц, цоїзит, спессартин, доломіт, мусковіт.
Поширення
ред.Рідкісний. Основні родовища: Якобсберґ (Швеція), префектура Татіка (Японія), Брокен-Гілл (Австралія), Рів (Уельс, Велика Британія), Отджосонту (Намібія), Аляскинський хребет (США), Слюдянка (Байкал, РФ). В Україні є у Приазов'ї.
Різновиди
ред.Розрізняють:
- цельзіан кальціїстий, кальціоцельзіан (різновид цельзіану, який містить до 4 % CaO);
- α-цельзіан (штучна сполука — баріонефелін).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цельзіан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Цельзіан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- Mineraldatenblatt — Celsian [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.]