Нобелій

хімічний елемент з атомним номером 102

Нобелій (No, лат. Nobelium)[1] — штучно отриманий хімічний елемент групи актиноїдів з атомним номером 102. Має 19 ізотопів (2 — ще не добуті), найбільш довгоживучий з яких 259No має період напіврозпаду 58 хвилин.

Нобелій (No)
Атомний номер 102
Зовнішній вигляд простої речовини радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса) 259,1009 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 285 пм
Енергія іонізації (перший електрон) 640(6,63) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Rn] 5f14 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус n/a пм
Радіус іона n/a пм
Електронегативність (за Полінгом) 1,3
Електродний потенціал No←No3+ -1,2В
No←No2+ -2,5В
Ступені окиснення 3, 2
Термодинамічні властивості
Густина n/a г/см³
Молярна теплоємність n/a Дж/(К·моль)
Теплопровідність n/a Вт/(м·К)
Температура плавлення 1100 К
Теплота плавлення n/a кДж/моль
Температура кипіння n/a К
Теплота випаровування n/a кДж/моль
Молярний об'єм n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Період ґратки n/a Å
Відношення с/а n/a
Температура Дебая n/a К
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
CMNS: Нобелій у Вікісховищі

Електронна конфігурація [Rn]5f147s2; період 7, f-блок(актиноїд). 255No (3 хвилини) утворюється при бомбардуванні кюрія ядрами вуглецю 12С або 13С. Ступені окиснення +2 (стабільніший) і +3

Проста речовина — нобелій. Сам метал не добутий, твердих сполук не одержано.

ІсторіяРедагувати

Першою про відкриття 102-го елемента заявила в 1957 році група вчених, які працювали в Стокгольмі (Швеція). Вони ж і запропонували назвати елемент «нобелій» в честь Альфреда Нобеля. Проте пізніше ці дані не були підтверджені роботами інших лабораторій. 102-й елемент був вперше отриманий в ході експериментів на прискорювачі Об'єднаного інституту ядерних досліджень в Дубні у 1963 — 1967 роках групою Г. Н. Фльорова. Незалежно від них приблизно в той же час елемент був отриманий і в Каліфорнійському університеті.
Але лише у 1968 році в Берклі було отримано близько 3000 атомів 255No з 249Cf та 12C.

 


У 1992 році міжнародне наукове співтовариство визнало відкриття 102-го елементу. Радянські дослідники запропонували назвати новий елемент жоліотій (Jl) на честь Фредеріка Жоліо-Кюрі, а американці дали йому ім'я нобелій (No). Обидва ці назви (Jl і No) мали використання у виданих в різні роки в періодичні таблиці елементів, поки згідно з рішенням ІЮПАК, за 102-м елементом не було закріплено назву «нобелій».

ОтриманняРедагувати

У різний час різні ізотопи нобелію були отримані на циклотронах в результаті бомбардування мішеней з важких елементів легкими іонами. Як мішень можуть використовуватися ізотопи урану, ряду трансуранових елементів (америцій, кюрій, ейнштейній, плутоній, каліфорній) або свинцю. Для бомбардування мішені беруться іони неону 22Ne, кисню 18O, вуглецю 12С, кальцію 48Ca і деякі інші. Нижче наведено приклад однієї ядерної реакції, що приводить до утворення ізотопу 257No:

 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

ПриміткиРедагувати