Список медалей чемпіонатів світу з хокею з шайбою
Чемпіонат світу з хокею — щорічний захід Міжнародної федерації хокею (IIHF). Йому передував Чемпіонат Європи, який проводили з 1910 по 1932 рік. Результат першого Чемпіонату світу визначено за підсумками літніх Олімпійських ігор 1920. Згодом, хокей із шайбою увійшов у програму зимових Олімпійських ігор і результат Чемпіонату світу вирішувався, якщо обидві події відбувалися в один і той самий рік. Так продовжувалося до зимових Олімпійських ігор 1968. Перші три чемпіонати розіграли на Олімпійських іграх, тоді як перший Чемпіонат світу, що був окремим заходом, відбувся 1930 року[1].
Сучасний формат Чемпіонату світу складається з 16 команд у чемпіонській групі, 12 команд у дивізіоні 1 і 12 команд у дивізіоні 2. Якщо є понад 40 команд, то решта змагаються в дивізіоні 3. Команди в чемпіонаті грають попередні відбіркові ігри, потім вісім найкращих команд грають у медальному раунді за системою плей-оф, і команда-переможець стає чемпіоном світу. Від Олімпійських ігор 1920 до чемпіонату світу 1976 тільки спортсменам, які вважалися "любителями", було дозволено змагатися в турнірі. Через це гравці з Національної хокейної ліги та їхніх дорослих команд з молодших ліг не допускалися до змагань, тоді як СРСР було дозволено використовувати постійних повночасових гравців, які офіційно були працівниками компаній авіаційної промисловості і тракторобудування. Вважалося, що ці гравці грають у любительських командах спортивних товариств своїх роботодавців у позаробочий час. 1970 року досягнуто угоди, за якою лише невеликій кількості професіоналів дозволялося брати участь у чемпіонаті. Тоді Канада відмовилася від участі в турнірі.[2] Починаючи з 1977 року професійним спортсменам дозволялося брати участь у турнірі і Канада знову стала учасницею турніру, використовуючи деяких гравців НХЛ з тих команд, які не змогли дістатися Плей-оф Кубка Стенлі.[3]
Станом на 2016 рік відбувся 81 турнір. З 1920 по 1930 рік проводилися проводилися лише хокейні турніри в рамках зимових Олімпійських ігор без проміжних чемпіонатів світу між ними. Жодних чемпіонатів не проводилося в період з 1940 до 1946 через Другу світову війну, а також в олімпійські роки 1980, 1984 і 1988.[4] Десять різних країн завоювали золоті медалі на Чемпіонаті світу, а загалом чотирнадцять країн ставали володарями різних медалей. Канада виграла 48 медалей, більше, ніж будь-яка інша країна. Збірна СРСР, яка взяла участь 1954 року, а востаннє 1991-го, завойовувала медалі на всіх цих турнірах.[1] Вигравши Чемпіонат світу 2006, Швеція стала першою країною в історії спорту, яка завоювала олімпійське золото, а також як окремий Чемпіонат світу в тому самому сезоні.[5]
Чемпіони
ред.| Хокейний турнір на літні Олімпійських іграх, що проходили того самого року, розцінено як Чемпіонат світу. | |
| * | Хокейний турнір на зимових Олімпійських іграх, що проходили того самого року, розцінено як Чемпіонат світу. |
| (#) | Кількість турнірів виграних до того часу. Друге число показує загальну кількість, враховуючи медалі за той час, коли країна була частиною Радянського Союзу або Чехословаччини. |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Таблиця медалей
ред.Прописом виділено країни, які більше не беруть участь у світових першостях.
| Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | .svg){kind=small} Канада |
28 | 16 | 9 | 53 |
| 2 |  Росія |
5 | 3 | 5 | 13 |
 СРСР |
22 | 7 | 5 | 34 | |
| Загалом | 27 | 10 | 10 | 47 | |
| 3 |  Чехія |
6 | 1 | 6 | 13 |
| Чехословаччина |
6 | 12 | 16 | 34 | |
| Загалом | 12 | 13 | 22 | 47 | |
| 4 |  Швеція |
11 | 19 | 17 | 47 |
| 5 |  Фінляндія |
4 | 9 | 3 | 16 |
| 6 |  США |
2 | 9 | 9 | 20 |
| 7 | .svg){kind=small} Велика Британія |
1 | 2 | 2 | 5 |
| 8 |  Словаччина |
1 | 2 | 1 | 4 |
| 9 |  Швейцарія |
0 | 3 | 8 | 11 |
| 10 |  Німеччина |
0 | 2 | 2 | 4 |
 ФРН |
0 | 1 | 0 | 1 | |
| Загалом | 0 | 3 | 2 | 5 | |
| 11 |  Австрія |
0 | 0 | 2 | 2 |
| 12 |  Латвія |
0 | 0 | 1 | 1 |
| Загалом (15 країн) | 86 | 86 | 86 | 258 | |
Фінали
ред.З моменту введення раундів плей-оф у 1992 році, такі національні збірні потрапляли у фінал.
| Країна | Золото | Срібло | Загалом фіналів |
|---|---|---|---|
| Канада
|
9 | 7 | 16 |
| Швеція
|
6 | 6 | 12 |
| Чехія
|
6 | 1 | 7 |
| Росія
|
5 | 3 | 8 |
| Фінляндія
|
4 | 9 | 13 |
| Словаччина
|
1 | 2 | 3 |
| Швейцарія
|
0 | 2 | 2 |
| Німеччина
|
0 | 1 | 1 |
| Загалом | 31 | 31 | 31 |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б International hockey timeline. IIHF. Процитовано 12 травня 2008.
- ↑ MacSkimming, 1996, с. 8.
- ↑ IIHF World Men's Championship. Hockey Canada. Процитовано 12 травня 2008.
- ↑ All Medalists: Men: IIHF World Championships. IIHF. Процитовано 2 березня 2010.
- ↑ Associated Press (21 травня 2006). Sweden Completes 'Double' at IIHF Worlds. The Sports Network. Процитовано 12 травня 2008.
- ↑ To Cologne & Paris in 2017. IIHF. 17 квітня 2013. Архів оригіналу за 7 June 2013. Процитовано 17 квітня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Back to Slovakia, Switzerland. iihfworlds2015.com. 15 травня 2015. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 14 липня 2018. [Архівовано 2019-01-20 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Past medalists. IIHF.com. Процитовано 12 травня 2008.
- World Men's History. TSN.ca. Процитовано 12 травня 2008.
- MacSkimming, Roy (1996). Cold War. Vancouver, British Columbia: Greystone Books. ISBN 1-55054-473-X.