Відкрити головне меню

2015Редагувати

26 квітняРедагувати

Нагрудний знак «За поранення» — німецька медаль (нагрудний знак), нагородження якою здійснювалось упродовж Другої світової війни. Знак було започатковано 1 вересня 1939 року. Вручався військовослужбовцям, службовцям поліції, а з 1943 року й цивільним особам, що отримали поранення в результаті повітряних нальотів. Загиблі вшановувались вищою «золотого» ступеню посмертно (вона передавалась членам їх сімей). Своєю появою медаль продовжила традицію нагородження аналогічним знаком, започаткованим ще у роки Першої світової війни. Нова нагорода відрізнялась силуетом зображення солдатського шолома й додаванням на неї свастики::::::::::::::::Докладніше

31 травняРедагувати

Військо́во-морськи́й хрест (англ. Navy Cross) — друга за значимістю американська військова нагорода у військово-морських силах США після Медалі Пошани. Хрестом нагороджують військовослужбовців Військово-морських сил, Корпусу морської піхоти та Берегової охорони США (лише у воєнний час) за винятковий героїзм, виявлений в бойових умовах перед обличчям ворога. Хрест був установлений згідно з постановою Конгресу США (Публічний закон 253, 65-й Конгрес), схваленим 4 лютого 1919 року. Однак, нагорода використовувалася вже з 6 квітня 1917 р.::::::::::::::::Докладніше

31 липняРедагувати

Орден Богдана Хмельницького — один з військових орденів СРСР, впроваджений під час Другої світової війни. Був призначений для нагородження як офіцерського, так і солдатсько-сержантського складу. Орден Богдана Хмельницького був не тільки персональною, але й колективною нагородою. Так, за звільнення Білої Церкви, у січні 1944 року орденом першого ступеня нагороджено 1-у окрему Чехословацьку піхотну бригаду під командуванням полковника Л. Свободи. Всього до закінчення війни орденом Богдана Хмельницького відзначено понад 1000 військових частин та з'єднань.::::::::::::::::Докладніше

30 вересняРедагувати

Залізний хрест УНР — одна з нагород часів української визвольної війни 1917—1921 років. Водночас — це єдиний бойовий орден Армії УНР. Його повна назва: «Залізний хрест за зимовий похід і бої». Цією відзнакою нагороджували вояків армії Української Народної Республіки, які брали участь в Першому зимовому поході. Відзначені іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Затверджено нагороду було наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри. Нагородження розпочалося в кінці 1920 року. Того ж дня був виданий відповідний наказ Головної Команди військ УНР. Військове свято відзнаки Залізного Хреста ухвалено відзначати 6 грудня.::::::::::::::::Докладніше

2016Редагувати

7 січняРедагувати

Хрест Вікторії (англ. Victoria Cross, офіційне скорочення англійською мовою «VC») — найвища та найпочесніша нагорода за мужність перед лицем ворога, котрою можуть бути нагороджені військовики з країн-підлеглих Британської корони, будь-якого звання в будь-яких родах збройних сил, та цивільні особи під військовим командуванням. За 160 років існування нагорода вручалася тільки 1 355 разів, зокрема після завершення Другої світової війни, орден вручався всього 12 разів. Чотири останні нагороди було розподілено так: дві учасникам Війни за Фолкленди, одну за участь у Другій війні в Затоці та одну за участь в операції НАТО у Афганістані. Тільки троє людей отримали нагороду двічі.::::::::::::::::Докладніше

1 березняРедагувати

Георгіївський хрест — нагородний знак до ордена св. Георгія для нижніх чинів, що існував у нагородній системі Російської імперії з 1807 по 1917 роки. Хрестом нагороджувалися нижні чини, що продемонстрували на полі бою видатну хоробрість проти ворога. Відзнака ордена Св. Георгія був вищою винагородою для солдатів і унтер-офіцерів російської імператорської армії й вважалася найпочеснішою нагородою за сміливість та відвагу на полі бою. Тільки за часи Першої світової війни Георгіївським хрестом було нагороджено понад 1 000 000 чоловік.:::::::::::::::: Докладніше

31 жовтняРедагувати

Орден Почесного легіону (фр. Ordre national de la Légion d'honneur) — найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Легіон засновано 19 травня 1802. Декретом Наполеона Бонапарта від 11 липня 1804 «Про відзнаки членів Почесного Легіону» встановлено орден Легіону. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»). Його резиденція — Палац Почесного легіону на лівому березі Сени в Парижі. Згідно з кодексом Почесного легіону і військової медалі ця почесна організація має статус і права юридичної особи. Приналежність до ордена є вищою відзнакою пошани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції.:::::::::::::::: Докладніше

2017Редагувати

1 лютогоРедагувати

Герой Білорусі (біл. Герой Беларусі) — державна нагорода Білорусі, найвищий ступінь відзнаки в Білорусі. Заснована Постановою Верховної Ради Республіки Білорусь № 3726-XII від 13 квітня 1995 року. Присвоюється указом Президента за виняткові заслуги перед державою та суспільством. Медаль виготовляється в місті Гомель (завод «Ювелір»). Звання «Герой Білорусі» присвоюється лише один раз. Особам, удостоєним цього звання вручається знак особливої ​​відзнаки — медаль Героя Білорусі..:::::::::::::::: Докладніше

1 червняРедагувати

Військові нагороди Стародавнього Риму — розвинута система військових нагород, яка існувала у Римі ще за часів Республіки. Нагородами слугували зброя, браслети, намиста, вінці, прапорці, медалі-фалери, а також грошові премії та більша частка воєнної здобичі. Нагороджувалися як окремі воїни та полководці, так і цілі легіони та центурії — у цьому разі нагороди кріпили до бойового прапора (вексилума, сиґнума). Поширені були також різноманітні почесні вінки, прапорці, медалі (фалери та фіали), намиста (гривни), браслети та нагородна зброя (списи). У часи Імперії військові нагороди вже діляться на офіцерські і солдатські. Прапорці, вінки та списи, стають, за рідкісними винятками, відзнаками командирів, а нагородами солдатів залишаються лише намиста та браслети.::::::::::::::::Докладніше

1 вересняРедагувати

Значок парашутиста США — військова нагорода, нагрудний знак Збройних сил США, який присвоюється військовослужбовцям армії, Повітряних, військово-морських сил та корпусу морської піхоти.

Берегова охорона США є єдиним видом збройних сил, який не має прав присвоювати цей знак, проте військовослужбовець берегової охорони має можливість отримати цей знак за умови проходження відповідного курсу повітряно-десантної підготовки в школах інших видів збройних сил.::::::::::::::::Докладніше

1 грудняРедагувати

Медаль «За повернення Криму» — військова нагорода, відомча нагорода Міністерства оборони Російської Федерації. Запроваджена 21 березня 2014 року наказом Міністра оборони Російської Федерації № 160. Перше нагородження відбулось 24 березня того ж року. Пізніше з відкритих джерел була отримана інформація, з якої видно, що медаль могла бути замовлена або в грудні 2013 або січні 2014 року — тобто за 2-3 місяці до початку збройної агресії Росії проти України.::::::::::::::::Докладніше

2018Редагувати

1 березняРедагувати

Орден «Османіє» — османський орден, заснований 9 грудня 1861 р., за іншими даними — у січні 1862 р. султаном Абдул-Азізом. Нагорода вручалася військовослужбовцям, державним чиновникам, а також діячам науки і мистецтв за видатні послуги, надані Імперії. При нагородженні Орденом з кавалерів нагороди стягувалася мито, від якого, однак, були звільнені військовослужбовці та іноземні піддані.

Спочатку обов'язковою умовою для отримання Ордена була двадцятирічна військова або цивільна вислуга. Орденом нагороджувалися як піддані Османської імперії, так і іноземці. Хоча кавалерами нагороди могли бути лише чоловіки, відомі випадки вручення Ордена жінкам, за повелінням султана.:::::::::::::::Докладніше

1 липняРедагувати

Орден Білого лева — найвища державна нагорода Чехії, а свого часу Чехословаччини та Чехословацької соціалістичної республіки. Орден призначався для нагородження осіб, що мали виключні заслуги у справі будівництва та зміцнення Чехословацької державності, а також діячам науки і мистецтв за видатні послуги, й лідерам дружніх держав. У лютому 1945 року запроваджений військовий орден Білого лева «За Перемогу» для нагородження як окремих військовослужбовців, так і військових частин, з'єднань за видатні воєнні заслуги та героїчні вчинки на полі бою.:::::::::::::::Докладніше

1 листопадаРедагувати

Лицарський хрест Залізного хреста — вища ступінь військового ордена Залізного хреста, що була введена 1 вересня 1939 з початком Другої світової війни з відновленням у Третьому Рейху ордена Залізного хреста, який існував у нагородній системі Німеччини з 1813 року.

Лицарський хрест Залізного хреста вручався військовослужбовцям Збройних сил Німеччини та інших воєнізованих організацій країни, а також військовикам союзних держав, на знак визнання проявленої ними надзвичайної хоробрості та відваги на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій. У нагородній системі нацистської Німеччини орден посідав друге місце після Великого хреста Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes), нагородження яким сталося лише одного разу, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. По-суті, Лицарський хрест був найвищою та найпочеснішою нагородою для усіх військовиків Німеччини у роки Другої світової війни.:::::::::Докладніше

2019Редагувати

1 лютогоРедагувати

Почесна революційна зброя — найвища військова нагорода, що існувала в Робітничо-Селянській Червоній Армії у 1919-30 роках. Присуджувалася Центральним Виконавчим Комітетом СРСР (до 1923 року — РРФСР), його Президією та Революційною військовою радою РРФСР вищим керівникам Червоної армії за особливі бойові відзнаки.

8 серпня 1919 року Президія Центрального Виконавчого Комітету (ЦВК) РРФСР нагородила головнокомандувача РСЧА С. С. Камєнєва та командарма В. І. Шоріна шашками з накладеним на їх ефеси знаком ордену Червоного Прапора. Ці нагородження, як і два наступних (командармів С. М. Будьонного та М. М. Тухачевського) були проведені до формального введення нагороди як такої, спираючись виключно на традицію нагородження почесною зброєю, що існувала в російській армії з XVIII століття. Офіційне затвердження Почесної революційної зброї декретом Президії ЦВК РРФСР відбулося лише 8 квітня 1920 року. Після цього нагородою протягом 1921-22 років було відзначено ще 16 червоних полководців.

Після створення у грудні 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік існування нагороди було підтверджене постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 12 грудня 1924 року. Єдине нагородження Почесною революційною зброєю всесоюзного зразка відбулося у квітні 1930 року і стало, водночас, останнім в історії цієї нагороди.:::::::::Докладніше

1 квітняРедагувати

Медаль НАТО (англ. NATO Medal) — пам'ятна військова нагорода НАТО, яка вручається офіцерам різних армій світу. Нагороджує медаллю Генеральний секретар НАТО за участь в операціях, які проводилися та були ініційовані Північноатлантичним альянсом. Медаль була заснована 20 грудня 1994 року.

На сьогодні існує понад 10 версій медалей. Медалі, якими нагороджуються військові, що брали участь в операціях НАТО на території Косово, Македонії та колишньої Югославії, мають дві версії застібок: FORMER YUGOSLAVIA («Колишня Югославія») і KOSOVO («Косово»). Застібка «Югославія» вказує на участь в операціях НАТО на території колишньої Югославії, а застібка «Косово» вказує на участь в операціях НАТО на території Косово, або на території колишньої Югославії, яка безпосередньо межує із Косово. Медалі, якими нагороджуються військові, що брали участь в операціях на територіях Афганістану, Іраку, Пакистану, Судану, Лівії, мають такі застібки: PAKISTAN («Пакистан»), AMIS («Судан»), OUP-LIBYA-LIBYE («Лівія»), NTM-IRAQ («Ірак»), ISAF («Афганістан»). Медаль, якою нагороджуються військові, що брали участь в операції «Active Endeavour» має однойменну застібку. Всі медалі виготовлені на замовлення НАТО компанією Eekelers-Centini Intl (Бельгія).::::::::::::::Докладніше

18 липняРедагувати

Хрест Воєнних заслуг — німецький військовий хрест, започаткований Адольфом Гітлером 18 жовтня 1939 року (у річницю Битви народів). Нагорода мала декілька відзнак.

Медаль Хреста військових заслуг була введена виключно для нагородження цивільних осіб, і спочатку виготовлялася з бронзи. Хрест Воєнних заслуг 2-го класу без мечів був призначений для нагородження осіб, що зробили сприяння військовим, але безпосередньо не брали участі у воєнних діях. Хрест військових заслуги 2-го класу з мечами призначався для військовослужбовців, в основному це був допоміжний персонал та персонал забезпечення, що зробив мужній або інший значущий вчинок, який вимагає заохочення, але не в безпосередньому зіткненні з ворогом. Хреста Воєнних заслуг 1-го класу удостоювалися особи, які при виконанні обов'язків допоміжного характеру, під час ведення бойових дій, проявили мужність або вчинили мужній вчинок, який вплинув на перебіг бойових дій. Крім цього даними орденом нагороджувалися заводи і фабрики оборонного комплексу, перевиконали виробничий план. Лицарський хрест Хреста військових заслуг за своєю престижністю зайняв місце між Лицарським хрестом Залізного хреста і Німецьким хрестом у сріблі. Золотий Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами призначався для військовослужбовців, чиї подвиги були здійснені ними не безпосереднє під ворожим вогнем (тобто не перед лицем ворога) або недостатні для отримання Лицарського хреста Залізного хреста, а у варіанті без мечів — за дії поза полем бою (в тилу) і для цивільних осіб.:::::::::Докладніше.

1 жовтняРедагувати

Іменна вогнепальна зброя — державна нагорода України для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських[1] та державних службовців, які мають офіцерське звання, за визначні заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.::::::::Докладніше.

  1. До 23 грудня 2015 року — офіцерського складу органів Міністерства внутрішніх справ України