Відкрити головне меню

Залізний хрест УНР

нагорода УНР

Орден «Залізний хрест» — одна з нагород часів української визвольної війни 1917—1921 років. Водночас — це єдиний бойовий орден Армії УНР. Його повна назва: «Залізний хрест за зимовий похід і бої».

Залізний хрест за зимовий похід і бої
ЗХЗПБ ос.svg
ЗХЗПБ.svg
Країна Flag of Ukraine.svg УНР
Тип Орден
Кому вручається Учасникам Першого зимового походу
Нагородження
Засновано: 19 жовтня 1920 року
Перше: Михайло Омелянович-Павленко
Нагороджено: 3-4 тисячі
Список нагороджених
Категорія:Лицарі ордена Залізного Хреста (112)
Залізний Хрест (аверс)
Залізний Хрест (реверс)

Цією відзнакою нагороджували вояків армії Української Народної Республіки, які брали участь в Першому зимовому поході. Відзначені іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста».

Після Зимового походу Рада Народних Міністрів УНР підготувала законопроект про нагородження всіх учасників походу спеціальними відзнаками. Однак розроблені проекти статутів ордена «Визволення» та Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої (6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р.)» пролежали без руху у військовому міністерстві аж до жовтневих боїв 1920 р. З огляду на те, що передбачалось негайно розпочати нагородження бойовими орденами, Головний отаман військ УНР С. Петлюра затвердив статути ордена «Визволення» двох ступенів та ордену Залізний Хрест. Статути цих двох нагород за власноручним підписом С. Петлюри зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України. 19 жовтня 1920 в Кам'янці-Подільському видруковано наказ Головної команди військ УНР про встановлення в Українській республіканській армії ордену Визволення I і II ступенів та відзнаки Залізного Хреста. Відзнакою Залізного Хреста нагороджувалися лише учасники походу з 6 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р. Військове свято відзнаки Залізного Хреста ухвалено відзначати 6 грудня.

Затверджено нагороду було наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри. Нагородження розпочалося в кінці 1920 року. Того ж дня був виданий відповідний наказ Головної Команди військ УНР.

Знак ордена під № 1 одержав генерал Михайло Омелянович-Павленко,№ 2 — начальник штабу походу генерал Юрій Тютюнник та № 3— командир 2-ї Волинської дивізії генерал Олександр Загродський. Питання про нагородження Симона Петлюри орденом Залізного Хреста позитивно вирішив Перший з'їзд Великої Ради Залізного Хреста, що відбувся у Калішському таборі 27 — 28 квітня 1921 року на терені Польщі. Всього нагороджених було близько 3-4 тисяч вояків Армії УНР. Нагороди виготовили в березні-квітні 1921 року у Варшаві, а у Львові — жовто-блакитні муарові стрічки.

ОписРедагувати

 
Залізний Хрест (другий випуск)

Залізний хрест досить простий, прямокутний чорної фарби, з мідними облямівками всередині — чотирипроменева, жовтого металу зірка, на яку покладено блакитне коло із тризубом в ньому, на звороті напис: «За зимовий похід», потім — дата і номер. Перший випуск був у досить обмеженій кількості, а наступний — масовий тираж, 5 тисяч, відрізнявся тим, що зірка була декорована променями. Потім, значно пізніше був ще третій випуск, додатковий.

Ширина стрічки — (перевиданої) — 35 мм, з трьома синіми смужками на жовтому тлі. Тризуб у гладенькій зірці без «променів». Оригінальна стрічка на підставі правильника мала бути 30 мм ширини з трьома синіми та трьома жовтими смужками. Оригінальна грамота видана у Варшаві 1920 року, — перевидана в С. Ш. А. у зменшеному розмірі.

Другий випускРедагувати

Офіційна назва — Орден (лицарів) Залізного хреста армії Української народної республіки.

На другому повоєнному випуску попереднього хреста, призначеного для учасників Першого Зимового Походу, зірка з «променями». Виміри великого хреста 43 мм х 43 мм. Ширина стрічки — 35 мм. Виміри мініатюри — 17 мм х 17 мм зі стрічкою 12 мм ширини. Напис на зворотній стороні: «6.12.1919 — За зимовий похід і бої — 6.5.1920». Існує також мініатюра без напису на зворотній стороні.

Голова Української Національної Ради Іван Багряний затвердив 8.3.1958 року новий статут Ордену Залізного Хреста. Голова Президії Орденської Ради — генерал-полковник Олександр Загродський (10.4.1889 — 4.8.1968), командир Волинської Дивізії.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати