Відкрити головне меню

Орловець (Городищенський район)

село в Городищенському районі Черкаської області

Орлове́ць — село Городищенського району Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 13 км на схід від районного цетру — міста Городище та за 10 км від залізничної станції Цвіткове. Населення — 2079 чоловік (на 2009 рік).

село Орловець
Село розташоване просто на трасі між Городищем і Смілою
Село розташоване просто на трасі між Городищем і Смілою
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський район
Рада/громада Орловецька сільська рада
Код КОАТУУ 7120385501
Облікова картка Село на сайті ВРУ 
Основні дані
Населення 1 903 чоловіка (на 1 січня 2010 року)[1]
Територія 80,89 км²
Поштовий індекс 19515
Телефонний код +380 4734
Географічні дані
Географічні координати 49°14′12″ пн. ш. 31°35′18″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 31.58833° сх. д. / 49.23667; 31.58833Координати: 49°14′12″ пн. ш. 31°35′18″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 31.58833° сх. д. / 49.23667; 31.58833
Середня висота
над рівнем моря
115 м[2]
Відстань до
обласного центру
40,6 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
13 км
Найближча залізнична станція Цвіткове
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради с. Орловець, вул. Смілянська, 5
Сільський голова Гребінний Василь Володимирович
Карта
Орловець. Карта розташування: Україна
Орловець
Орловець
Орловець. Карта розташування: Черкаська область
Орловець
Орловець

Орловець у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

На території села досліджено кургани ранньоскіфських часів (VIIVI століття до н. е.), знайдено римські монети ІІ століття нашої ери та скарб ювелірних речей періоду Київської Русі.

Перша писемна згадка про Орловець належить до 1499 року[4], коли він належав Васькевичам.

20 лютого 1533 року перейшов у власність Івану Жубрику як придане дружині Богдані в дівоцтві Васькевич. На початку 17 століття у власності Христини Корженьовської у дівоцтві Жубрик, з 28 березня 1633 - коронного гетьмана Станіслава Конецпольського.

У 1674 року тут відбувся бій козаків під керівництвом Петра Дорошенка, якому допомагали 20 тисяч татар проти військ полковника Дмитрашко з полковниками Гадяцьким, Уманським і Торговицьким та двох московських полків.

За адміністративним поділом часів Російської імперії село Орловець належало до Київської губернії, Черкаського повіту. Село спочатку було у складі Смілянських володінь князя Потьмкіна, а після його смерті, отримане у спадок княгинею Юсуповою, яка передала його в 1808 році графу Северину Йосиповичу Потоцькому, одруженому на Жозефіні Браницькій. Після смерті його сина, Лева Севериновича, в 1862 році, Орловець дістався графу Мнішку.

В 1834 році в селі збудовано перший у Київській губернії цукровий завод. У 1846 році в Орловці було побудовано кам’яний замок із зручними службами.

В середині 19 століття за даними Лаврентія Похилевича в селі мешкало 3 786 православних, 116 римокатоликів і 38 євреїв. На той час в селі була дерев'яна Свято-Миколаївська церква, побудована 1779 року запорізьким козаком Кирилом Половим. Друга, в ім'я Архистратига Михаїла, згоріла в 1801 році[5].

На початку ХХ століття у селі проживало 7 412 жителів та було 1 435 дворів. У селі діяли дві православні церкви, єврейський молитовний дім, церковно-парафіяльна школа, лікарня. Широко було розвинуто промислове виробництво, про що свідчать діяльність цукрового (з оборотом 440 тисяч карбованців на рік, робітників — 446), винокуренного (16 034 відер спирту), цегельного та дріжджевого заводів, а також наявність водяного млина та 34 вітряків[6].

На фронтах Другої світової війни воювали 672 мешканця села, бойовими орденами і медалями нагороджено 275 чоловік, 410 загинули. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 4 287 чоловік, працювали 4 школи, в яких навчалось близько 600 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом понад 10 тисяч книг, лікарня на 35 ліжок.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

В селі були розміщені центральні садиби колгоспів ім. Калініна та ім. Мічуріна, які використовували 5 427 га землі, в тому числі 4 358 га орної. Вони вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, садівництво.

СучасністьРедагувати

 
Миколаївська церква (УПЦ КП)

В Орловці розташовано ПП «Тандем плюс», товариство «Оберіг-ЗК» ЗАТ ВО «Лани України», ПП «Вавіан», що спеціалізуються з вирощування зернових культур, птахівництва, свинарства; діють товариство «Тавіс» з виробництва деревного вугілля, заправні станції «Лукойл» та ПП «Лаванда». В селі знаходиться філія приладобудівного заводу «Орізон».

Діють загальноосвітня школа, де навчається 235 учнів, Будинок культури на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом понад 13 тисяч томів, лікарська амбулаторія, дитячий садок та відділення Ощадбанку. Було також відремонтовано дерев'яну церкву Святого Миколая коштом Любченка Олексія Миколайовича, що народився в цьому селі[7]. Восени 2012 року до села був змонтований підвідний газопровід, який дозволив селу використовувати природний газ для опалення[8].

ПерсоналіїРедагувати

В селі народились:

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати