Відкрити головне меню

Миха́йло Софро́нович Сини́ця (1913, Орловець, Російська імперія — грудень 1985, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський господарський, державний і партійний діяч. Член ЦК КПУ з 29 вересня 1952 по 19 березня 1971 року. Кандидат у члени Президії ЦК КП України з 2 липня 1960 по 19 травня 1961 року. Член ЦК КПРС з 31 жовтня 1961 по 30 березня 1971 року. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3—7-го скликань[1] і Верховної Ради УРСР 8-го скликання.

Михайло Софронович Синиця
Михайло Софронович Синиця
1-й секретар Київського міського комітету КП(б)У
1950 — 1960
1-й секретар Одеського обласного комітету КП України
8 лютого 1961 — 8 травня 1970
начальник Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів Української РСР
травень 1970 — 1973
 
Партія: КПРС
Освіта: Київський політехнічний інститут
Народження: 1913
Орловець, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: грудень 1985
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Національність: українець
Громадянство: СРСР
Нагороди:
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Могила Михайла Синиці

Народився в 1913 році в селі Орловці Київської губернії (нині Городищенського району Черкаської області). Після закінчення семирічної школи працював обліковцем в селі Узині. Член ВЛКСМ з 1927 року. З 1928 року навчався в училищі цукровиків при на Миронівському цукровому заводі. Потім навчався в Таращанському механічному технікумі і одночасно працював слюсарем в майстернях.

Після закінчення технікуму 1931 року поступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1936 році, здобувши кваліфікацію інженера-механіка.

У 19361941 роках — інженер-конструктор, начальник конструкторської групи, начальник цеху, начальник конструкторського сектору суднобудівного заводу «Ленінська кузня» у Києві.

На початку німецько-радянської війни брав участь у евакуації заводу і вводі його в дію на сході СРСР. У 19411944 роках — начальник конструкторського сектору заводу в Татарській АРСР.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 19441947 роках — начальник конструкторського відділу, заступник головного конструктора, у 19471949 роках — секретар партійної організації, у 19491950 роках — директор заводу «Ленінська кузня» в Києві.

У 19501960 роках — 1-й секретар Київського міського комітету КПУ.

З червня 1960 по березень 1961 року — голова Української республіканської ради профспілок.

З 8 лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП України. З 10 січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Одеського промислового обласного комітету КП України. З грудня 1964 по 6 травня 1970 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП України.

З травня 1970 по 1973 рік — начальник Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів Української РСР.

Жив у Києві. Помер у грудні 1985 році. Похований на Байковому кладовищі.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Малахов В. П.,  Степаненко Б. А. Одесса. 1920—1965. Люди. События. Факты. — Одесса: Наука и техника, 2008. — С. 426. — ISBN 978-966-8335-81-5.
  • Синица Михаил Сафронович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. (рос.)