Вікіпедія

Нестероїдні протизапальні препарати

(Перенаправлено з НПЗП)
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (червень 2013)

Нестеро́їдні протизапальні́ препара́ти[1] (НПЗП)  — також відомі як нестероїдні протизапальні агенти / анальгетики (НПЗА), або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — це клас лікарських засобів, які забезпечують анальгетичний та антипіретичний (жарознижувальний) ефекти і, при застосуванні у вищих дозах, протизапальний ефект.

Таблетки ібупрофену 200 мг в оболонці, поширений НПЗЗ

Термін «нестероїдні» відрізняє ці препарати від стероїдів, які серед широкого кола інших ефектів, мають аналогічні ейкозаноїд-пригнічуючу і протизапальну дію. Як анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби незвичайні тим, що вони не є наркотичними і можуть бути використані як альтернатива наркотикам, оскільки не призводять до звикання.

Найвідомішими представниками цієї групи препаратів є ацетилсаліцилова кислота (аспірин), ібупрофен, диклофенак і напроксен, вони усі продаються в аптеках більшості країн.[2][3]

Медичне застосування ред.

НПЗЗ зазвичай показані для лікування гострих або хронічних станів, які характеризуються болем і запаленням. Тривають дослідження їхньої потенційної здатності до профілактики колоректального раку, лікування різних хвороб, зокрема таких, як рак і серцево-судинні захворювання.

НПЗЗ зазвичай показані для полегшення симптомів у наступних станах:[4]

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) — єдиний представник НПЗЗ, здатний необоротно інгібувати ЦОГ-1, є також показаний для інгібування агрегації тромбоцитів. Ця його властивість є корисною при лікуванні артеріальних тромбозів і профілактики несприятливих серцево-судинних станів. Вона інгібує агрегацію тромбоцитів шляхом інгібування дії тромбоксану A 2.

У 2001 році було виписано 70 млн рецептів на НПЗП і 30 мільярдів безрецептурних доз щорічно продається в США.[6]

Класифікація ред.

НПЗП можуть бути класифіковані залежно від їх хімічної структури або механізму дії. Старі НПЗП були відомі задовго до того, як був з'ясований механізм їхньої дії і з цієї причини були класифіковані за хімічною структурою або походженням. Новіші речовини частіше класифікуються за механізмом дії.

Саліцилати ред.

  • Ацетилсаліцилова кислота (аспірин)
  • Дифлунізал
  • Салсалат

Похідні пропіонової кислоти ред.

Похідні оцтової кислоти ред.

Похідні енольних кислот (оксикамів) ред.

Похідні фенамінової кислоти (фенамати) ред.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 (коксиби) ред.

  • Целекоксиб (дозволений FDA[9])
  • Рофекоксиб (вилучено з ринку[10])
  • Вальдекоксиб (вилучено з ринку[11])
  • Парекоксиб — відкликаний FDA, ліцензований в ЄС
  • Луміракоксиб — TGA (Therapeutic Goods Association) скасувала реєстрацію
  • Еторикоксиб — не затверджений FDA, ліцензований в ЄС
  • Фірококсиб — застосовується для собак і коней

Сульфонаніліди ред.

  • Німесулід (системні препарати заборонені в ряді країн через потенційний ризик гепатотоксичності)

Інші ред.

  • Лікофелон діє шляхом інгібування ЛОГ (ліпооксігенази) і ЦОГ і, отже, відомий як інгібітор 5-ЛОГ/ЦОГ
  • Лізина клоніксінат (англ. Lysine clonixinate)
  • Діацереїн — похідне антрахінонів

Натуральні засоби ред.

Споріднений препарат парацетамол, або «ацетамінофен», часто розглядається в тій же категорії, що і НПЗЗ, через його використання як ненаркотичного знеболюючого і жарознижувального агента, але його не відносять до класу НПЗЗ через його слабку протизапальну дію.

Основні практичні відмінності ред.

НПЗП у своїй групі, як правило, мають подібні характеристики і переносимість. Існує невелика різниця у клінічній ефективності НПЗП при використанні в еквівалентних дозах.[13] Точніше, відмінності між сполуками зазвичай стосуються режиму дозування (залежно від періоду напіввиведення сполуки), способу введення і переносимості.

Що стосується побічних ефектів, використання селективних інгібіторів ЦОГ-2 дає нижчий ризик появи шлунково-кишкових кровотеч, але істотно більший ризик появи інфаркту міокарда, ніж при використанні неселективних інгібіторів.[13] Деякі дані також підтверджують, що частково селективний набуметон менш схильний викликати хворобливі стани у ШКТ.[13] Неселективний напроксен вважається нейтральним стосовно впливу на серцево-судинну систему[13].

Споживча доповідь наголошує, що ібупрофен, напроксен і салсалат є дешевшими за інші НПЗП і, по суті, вони ефективні й безпечні при правильному використанні для лікування остеоартриту і болю[14].

Механізм дії ред.

Більшість НПЗП діють як неселективні інгібітори ферменту циклооксигенази (ЦОГ), інгібуючи як циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) так і циклооксигеназу-2 (ЦОГ-2), тобто обидва ці ізоферменти. Це гальмування є конкурентним оборотним (хоча і в різних ступенях оборотності), на відміну від механізму дії аспірину, який має необоротне інгібування.[15] ЦОГ каталізує утворення простагландинів і тромбоксану з арахідонової кислоти (яка утворюється з подвійного шару фосфоліпідів за участі фосфоліпази А 2). Простагландини діють (поміж іншим) як молекули-посередники в процесі запалення. Цей механізм дії було з'ясовано Джоном Вейном (1927—2004), який отримав Нобелівську премію за свою роботу (див. Механізм дії аспірину).

ЦОГ-1 є конститувним ферментом з «господарською» роллю в регуляції багатьох нормальних фізіологічних процесів. Один з них відбувається у шлунку, де простагландини виконують захисну роль, захищаючи його слизову оболонку від руйнування власною кислотою. ЦОГ-2 відкрив у 1991 році Даніель Л. Сіммонс з університеті Brigham Young. ЦОГ-2 являє собою фермент, факультативною дією якого є запалення, і саме інгібування ЦОГ-2 є бажаним ефектом НПЗП.

Коли неселективні інгібітори ЦОГ-1/ЦОГ-2 (такі як ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен і напроксен) знижують рівень простагландинів у шлунку, це може привести до виразки шлунку або внутрішньої кровотечі у дванадцятипалій кишці.

Було проведено багато різних дослідів НПЗП, щоб зрозуміти, як вони впливають на кожен з цих ферментів. Хоча аналізи виявили відмінності, на жаль, різні експерименти дають різні коефіцієнти.[16][17]

Відкриття ЦОГ-2 призвело до досліджень в розвитку селективних інгібіторів ЦОГ-2, які не спричинюють проблем з ШКТ, характерних для старіших НПЗП.

Ацетамінофен не вважають НПЗП, оскільки він має малу протизапальну активність. Він знімає біль, головним чином блокуючи ЦОГ-2 переважно у центральній нервовій системі, але недостатньо у решті частин тіла.[18]

Тим не менш, багато аспектів механізму дії НПЗП залишаються нез'ясованими, з цієї причини подальші перетворення ЦОГ є лише гіпотетичними. Вважалося, що ланцюжок перетворень ЦОГ-3 частково заповнить цю прогалину, але останні результати показують малу імовірність того, що вона відіграє істотну роль в організмі людини. Тому пропонують альтернативні моделі пояснення .[18]

НПЗП також використовуються за наявності гострого болю, який відбувається при нападі подагри, оскільки вони інгібують фагоцитоз кристалів уратів, на додаток до інгібування простагландин-синтетази.[19]

Жарознижувальна дія ред.

НПЗЗ мають жарознижувальну дію і можуть бути використані для лікування гарячки.[20][21] Гарячку часто спричинює підвищений рівень простагландину Е2, що змінює частку працюючих нейронів у гіпоталамусі, який контролює терморегуляцію.[20][22] Антипіретики діють шляхом інгібування ферменту ЦОГ, що спричинює загальне пригнічення біосинтезу простаноїдів (ПГЕ2) у гіпоталамусі.[20][21] ПГЕ2 дають сигнал гіпоталамусу змінити тепловий стан організму.[21][23] Ібупрофен виявився більш ефективним як жарознижувальний засіб, ніж ацетамінофен (парацетамол).[22][24] Арахідонова кислота є субстратом-попередником для циклооксигенази, яка призводить до утворення простагландинів F, D і E.

Фармакокінетика ред.

Більшість нестероїдних протизапальних препаратів є слабкими кислотами, з pH 3-5. Вони добре абсорбуються зі шлунка і слизової оболонки кишечника. Вони значною мірою зв'язуються з білками плазми (зазвичай> 95 %), як правило, з альбуміном, тому їхній об'єм розподілу звичайно наближається до об'єму плазми. Більшість НПЗП метаболізуються в печінці шляхом окиснення і кон'югації до неактивних метаболітів, які зазвичай виводяться із сечею, хоча деякі препарати частково виділяються з жовчю. Метаболізм може бути ненормальним при деяких патологічних станах, і акумуляція може відбуватися навіть при нормальному дозуванні.

Ібупрофен і диклофенак мають короткий період напіввиведення (2-3 години). Деякі НПЗП (зазвичай оксиками) мають дуже тривалий період напіввиведення (наприклад, 20-60 годин).

Хіральність ред.

Більшість НПЗП є хіральними молекулами диклофенак є помітним винятком). Однак більшість з них виготовляють у вигляді рацемічної суміші. Як правило, лише один енантіомер є фармакологічно активним. Для деяких препаратів (зазвичай профенів), фермент ізомераза in vivo перетворює неактивний енантіомер в активну форму, хоча її активність коливається в широких межах у різних осіб. Це явище, ймовірно, відповідальне за погану кореляцію між ефективністю НПЗП і їхньою концентрацією в плазмі, яка спостерігалася в попередніх дослідженнях, коли специфічний аналіз активного енантіомеру не проводився.

Ібупрофен і кетопрофен тепер доступні у лікарських формах, що містять лише активні енантіомери (дексібупрофен і декскетопрофен), вони швидше діють і мають менше побічних реакцій. Напроксен завжди був на ринку лише у вигляді активного енантіомеру.

Суперечки щодо інгібіторів ЦОГ-2 ред.

Рофекоксиб показав значно менше побічних реакцій з боку ШКТ у порівнянні з напроксеном.[25] Це дослідження — випробування VIGOR (VIOXX Gastrointestinal Outcomes Research), порушило питання про безпеку коксибів для серцево-судинної системи. Статистично незначне збільшення кількості випадків інфаркту міокарда спостерігалося у пацієнтів, які приймали рофекоксиб. Подальші дані, з випробування APPROVe (Adenomatous Polyp PRevention On Vioxx), показали статистично помітний відносний ризик появи несприятливих серцево-судинних станів — у 1,97 рази більший у порівнянні з плацебо[26] — що спричинило відкликання рофекоксибу в жовтні 2004 року у цілому світі.

Ветеринарне застосування ред.

Дослідження підтверджують застосування НПЗЗ для контролю болю, пов'язаного з ветеринарними процедурами, такими як видалення рогів і кастрація телят. Найкращий ефект отримують при поєднанні місцевих анестетиків нетривалої дії, таких як лідокаїн, з НПЗП, які мають довшу знеболювальну дію. Проте, оскільки різні види мають різні реакції на різні ліки в родині НПЗП, мало які з наявних даних досліджень можуть бути екстрапольовані на тварин, крім тих, які досліджувались спеціально, отже, відповідний державний орган в одній місцевості іноді забороняє те, що дозволено в інших юрисдикціях.

Наприклад, ефекти кетопрофену були вивчені у коней краще, ніж у жуйних тварин, але через суперечки з приводу його використання у скакових коней ветеринари, які лікують худобу в США, найчастіше призначають флуніксін меглумін, який, хоча й призначений для використання для таких тварин, не показаний для лікування післяопераційного болю.

У Сполучених Штатах мелоксикам призначений для використання тільки у собак, в той же час (через побоювання з приводу пошкодження печінки) є застереження проти його використання у кішок[27][28] , за винятком одноразового використання під час операції.[29] Незважаючи на ці попередження, мелоксикам часто призначають «не за прямим призначенням» для тварин не з родини собачих, включаючи кішок і різні види худоби.[30] В інших країнах (наприклад, ЄС і Канаді), навпаки, є вказівки для використання у кішок. [джерело?]

Побічні ефекти ред.

Широке застосування НПЗП призвело до того, що несприятливі ефекти цих препаратів стають все більш поширеними. Два основні побічні ефекти, пов'язані з НПЗП стосуються впливу НПЗП на шлунково-кишковий тракт (ШКТ) і нирки .

Ці ефекти залежать від дози, і в багатьох випадках є досить серйозними, аж до ризику перфорації виразки, кровотечі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту і смерті, що обмежує використання НПЗП. За приблизними підрахунками, у 10-20 % пацієнтів, яким призначають НПЗП, спостерігається  диспепсія, а  пов'язані з НПЗП несприятливі стани верхніх відділів ШКТ призводять до близько 103 000 госпіталізацій і 16 500 смертей на рік у США, і становлять собою 43 %  викликів швидкої допомоги, пов'язаних з ліками. Багатьох з цих випадків можна було б уникнути: перевірка візитів до лікарів та їхніх приписів виявила, що непотрібні рецепти на НПЗП були виписані в 42 % відвідувань.[6]

НПЗП, як і всі ліки, можуть взаємодіяти з іншими препаратами. Наприклад, одночасне застосування НПЗП і хінолонів може збільшити ризик несприятливого впливу хінолонів на центральну нервову систему, включаючи виникнення судомного нападу[31][32].

Ризик поєднань ред.

Якщо пацієнт приймає інгібітор ЦОГ-2 ,не слід одночасно використовувати традиційні НПЗП (за рецептом або без нього) .[33] Крім того, люди, до яких застосовується щоденна терапія аспірином (наприклад, для зниження ризику серцево-судинних хвороб) повинні бути обережними, якщо вони також використовують інші НПЗП, оскільки останні можуть блокувати кардіопротекторні ефекти аспірину.

Вплив на серцево-судинну систему ред.

Не лише аспірин, але й інші НПЗП, а також новіші селективні інгібітори ЦОГ-2 і традиційні протизапальні засоби, збільшують ризик розвитку інфаркту міокарда та інсульту.[34][35] Вони не рекомендовані тим, хто раніше мав серцевий напад оскільки вони збільшують ризик смерті та / або повторного інфаркту міокарда.[36] Напроксен вважається найменш шкідливим.[35]

НПЗЗ, крім ацетилсаліцилової кислоти (у низьких дозах), пов'язуються з подвоєним ризиком симптоматичної серцевої недостатності у пацієнтів без історії серцевих хвороб. Однак, у пацієнтів з такою історією, застосування НПЗП (крім низьких доз аспірину) було пов'язане з більш ніж 10-кратним збільшенням ризику серцевої недостатності.[37] Якщо цей причинно-наслідковий зв'язок буде доведено, то дослідники підрахували, що НПЗП будуть відповідальні за майже 20 відсотків госпіталізацій з приводу застійної серцевої недостатності. У людей із серцевою недостатністю НПЗП збільшують ризик смертності приблизно на 1,2-1,3 рази для напроксену і ібупрофену, 1,7 рази для рофекоксибу і целекоксибу, і 2,1 рази для диклофенаку.[38]

Ризик еректильної дисфункції ред.

Дослідження 2005 року пов'язали довготривале (понад 3 місяці) застосування НПЗП, включаючи ібупрофен, з підвищеним в 1,4 рази ризиком еректильної дисфункції.[39][40] У доповіді Kaiser Permanente, опублікованій у Journal of Urology, вказано, що «використання звичайних нестероїдних протизапальних засобів пов'язане з появою сильнішої еректильної дисфункції, ніж та, яку можна було б очікувати відповідно до віку та інших умов».[41] Директор з досліджень Kaiser Permanente додав, що "Є багато доведених переваг нестероїдів у профілактиці серцевих захворювань та інших станів. Люди не повинні припинити приймати їх через це спостережне дослідження. Проте, якщо людина приймає препарати цієї групи, і має еректильну дисфункцію, їй слід обговорити це зі своїм лікарем ".[40]

Вплив на шлунково-кишковий тракт ред.

Основні побічні ефекти, пов'язані з НПЗП, стосуються прямого і непрямого подразнення шлунково-кишкого тракту (ШКТ). НПЗЗ спричинюють подвійну атаку на шлунково-кишковий тракт: молекули кислоти безпосередньо викликають подразнення слизової оболонки шлунка, а інгібування ЦОГ-1 і ЦОГ-2 знижує рівень захисних простагландинів. Інгібування синтезу простагландинів у шлунково-кишковому тракті призводить до збільшення секреції шлункового соку, зниження секреції бікарбонату, зниження секреції слизу і зниження трофічного впливу на епітелій слизової оболонки.

Поширені побічні реакції з боку травного тракту:[4]

Клінічні виразки такого походження пов'язані з системними ефектами застосування НПЗЗ. Таке ушкодження відбувається незалежно від шляху введення НПЗП (наприклад, перорального, ректального, або парентерального), і може мати місце навіть у пацієнтів з ахлоргідрією.[43]

Ризик появи виразки зростає зі збільшенням тривалості терапії і з підвищенням доз. Щоб звести до мінімуму побічні реакції з боку ШКТ, доцільно використовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу — але, як показують дослідження, на практиці цього часто не дотримуються. Недавні дослідження показують, що понад 50 % пацієнтів, які приймають НПЗП, отримали деякі пошкодження слизової оболонки тонкої кишки.[44] Дослідження показують, що ймовірність появи виразок при застосуванні набуметону менша, ніж при використанні ібупрофену .[45]

Є також деякі відмінності в схильності окремих агентів спричиняти побічні реакції з боку ШКТ. Індометацин, кетопрофен і піроксикам, мають найвищі показники побічних ефектів на ШКТ, у той час як ібупрофен (низькі дози) і диклофенак виявляють нижчі показники.[4]

Деякі НПЗП, такі як аспірин, були випущені на ринок у вигляді таблеток з ентеросолюбільним покриттям. Виробники стверджують, що це зменшує частоту побічних ефектів з боку травного тракту. Крім того, дехто вважає, що використання ректальних препаратів також може зменшити побічні ефекти. Однак, враховуючи механізм цих ефектів, у клінічній практиці ці лікарські форми не продемонстрували зниження ризику появи виразки ШКТ.[4]

Як правило, небажаний вплив на шлунок (але не обов'язково на кишечник) може бути знижений за рахунок пригнічення виділення кислоти шляхом одночасного застосування інгібітора протонного насоса, наприклад омепразолу, езомепразолу, або аналога простагландину мізопростолу. Сам по собі мізопростол пов'язаний з високою частотою появи побічних реакцій з боку ШКТ (діарея). Так як ці методи можуть бути ефективними, вони є цінними для підтримуючої терапії.

Запальні захворювання кишечника ред.

НПЗП слід використовувати з обережністю у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (наприклад, хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт) через їх здатність спричиняти шлункові кровотечі і виразкові стани в шлунку. Знеболюючі, такі як парацетамол (також відомий як ацетамінофен), або препарати, що містять кодеїн (який сповільнює моторну активність кишечника), є більш безпечними лікарськими препаратами для полегшення болю у випадку запальних захворювань кишечника. [джерело?]

Вплив на нирки ред.

НПЗП також пов'язані з відносно високою частотою побічних реакцій з боку нирок. Ці ефекти з'являються внаслідок змін у нирковій гемодинаміці (нирковому кровотоці), як правило, за участю простагландинів, які знаходяться під впливом НПЗП. Простагландини зазвичай спричинюють вазодилатацію аферентних артеріол у клубочках. Це допомагає підтримувати нормальну клубочкової перфузії і швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), показник ниркової функції. Це особливо важливо при нирковій недостатності, коли нирки намагаються підтримувати нирковий перфузійний тиск підвищеним рівнем ангіотензину II. За такого підвищеного рівня ангіотензин II також стискає аферентні артеріоли в клубочках на додаток до того, що він звужує артеріоли і за свого нормального рівня. Простагландини служать для розширення аферентних артеріол; шляхом блокування цього простагландин-опосередкованого ефекту, особливо при нирковій недостатності, НПЗП без жодного опору зумовлюють звуження аферентних артеріол і зниження ниркового перфузійного тиску.

Загальні побічні реакції, пов'язані із зміненою функцією нирок :[4]

  • Затримка рідини і солі.
  • Гіпертонія (підвищений кров'яний тиск).

Ці агенти можуть також призвести до ниркової недостатності, особливо у поєднанні з іншими нефротоксичними агентами. Ниркова недостатність є особливим ризиком, якщо пацієнт також одночасно приймає інгібітор АПФ (який знімає вазоконстрикторну дію ангіотензину II на еферентні артеріоли) і діуретик (який знижує обсяг плазми і, таким чином, потік плазми крізь нирки) — так званий ефект «потрійного удару» .[46]

У більш рідкісних випадках НПЗЗ можуть спричиняти більш серйозні ниркові стани:[4]

  • Інтерстиціальний нефрит
  • Нефротичний синдром
  • Гостра ниркова недостатність
  • Гострий некроз канальців

НПЗП у поєднанні з надмірним використанням фенацетину та / або парацетамолу (ацетамінофену) може призвести до анальгетичної нефропатії.[47]

Світлочутливість ред.

Світлочутливість є несприятливим ефектом багатьох НПЗП, який часто ігнорується.[48] 2-арілпропіонові кислоти є найбільш вірогідними чинниками появи реакції світлочутливості, але й інші НПЗП також причетні до цього, в тому числі піроксикам, диклофенак та бензідамін.

Беноксапрофен, відкликаний через його гепатотоксичність, за спостереженнями був найбільш фотоактивним НПЗП. Механізм світлочутливості, який відповідає за високу фотоактивність 2-арілпропіонових кислот, є готовою частиною декарбоксилювання карбонової кислоти. Специфічні характеристики поглинання різних хромофорних 2-арильних замісників, впливають на механізм декарбоксилювання. Хоча ібупрофен має слабке поглинання, повідомляється, що він є слабким фотосенсибілізуючим агентом. [джерело?]

Застосування під час вагітності ред.

НПЗП не рекомендують під час вагітності, особливо в третьому триместрі. Хоча НПЗП як клас не є прямими тератогенами, вони можуть спричинити передчасне закриття артеріальної протоки і несприятливо впливати на нирки плоду. Крім того, вони пов'язані з передчасними пологами[49] і викиднями.[50][51] Аспірин, однак, використовують спільно з гепарином у вагітних жінок з наявністю антифосфоліпідних антитіл.[52] Крім того, використовують індометацин під час вагітності для лікування багатоводдя плоду за рахунок зниження продукування сечі за допомогою інгібування ниркового кровотоку плоду.

На противагу цьому, парацетамол (ацетамінофен) розглядають як безпечний і толерантний під час вагітності, але Leffers зі співавторами опублікували результати дослідження 2010 року про те, що таке застосування парацетамолу може бути пов'язане з чоловічим безпліддям у майбутньому.[53][54] Дози слід приймати згідно з приписами, у зв'язку з ризиком гепатотоксичного ефекту передозування.[55]

У Франції Міністерством охорони здоров'я країни протипоказано застосування НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, після шостого місяця вагітності.[56]

Інші впливи ред.

Загальні побічні реакції на ліки (ПРЛ), крім перерахованих вище, включають в себе: підвищений рівень ферментів печінки, головний біль, запаморочення.[4] Менш поширені ПРЛ: гіперкаліємія, порушення свідомості, бронхоспазм, висип.[4] Швидкі і сильні набряки обличчя та / або тіла. Ібупрофен може також зрідка викликати симптоми синдрому подразненого кишківника. НПЗП також причетні до деяких випадків синдрому Стівенса-Джонсона.

Більшість НПЗЗ погано проникають у центральну нервову систему (ЦНС). Тим не менш, ЦОГ-ферменти добре виражені у деяких областях центральної нервової системи, а це означає, що навіть обмежене проникнення може спричинити побічні ефекти, такі як сонливість і запаморочення.

У дуже рідкісних випадках, ібупрофен може спричинити асептичний менінгіт.

Як і до інших препаратів, може існувати алергія до НПЗП. Хоча багато алергій є специфічними для одного НПЗП, 1 людина з 5 так само може мати непередбачувані перехресно-реактивні алергічні реакції на інші НПЗЗ.[57]

Взаємодія препаратів ред.

НПЗП зменшують нирковий кровообіг і тим самим знижують ефективність діуретиків, і перешкоджають виведенню літію і метотрексату.[58]

НПЗП спричинюють гіпокоагуляцію, яка може бути серйозною при поєднанні з іншими препаратами, що також зменшують згортання крові, такими як варфарин.[58]

НПЗП можуть посилити гіпертензію (високий кров'яний тиск) і тим самим протидіяти дії гіпотензивних засобів,[58] таких як інгібітори АПФ.[59]

НПЗП можуть перешкоджати дії антидепресантів СІЗЗС і зменшувати їх ефективність[60][61]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ NON-STEROIDAL ANTI-INFLAMMATORY DRUG | Meaning & Definition for UK English | Lexico.com. web.archive.org. 5 лютого 2022. Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 30 жовтня 2023.
  2. ↑ Warden, Stuart J. (April 2010). Prophylactic Use of NSAIDs by Athletes: A Risk/Benefit Assessment. The Physician and Sports Medicine. 38 (1): 132—138. doi:10.3810/psm.2010.04.1770. PMID 20424410. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 6 червня 2013.
  3. ↑ Some Common Medications That Contain Acetaminophen. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 16 липня 2019.
  4. ↑ а б в г д е ж и Simone Rossi, ред. (2006). Australian medicines handbook 2006. Adelaide: Australian Medicines Handbook Pty Ltd. ISBN 0-9757919-2-3.[сторінка?]
  5. ↑ Gøtzsche, Pc (March 1989). Methodology and overt and hidden bias in reports of 196 double-blind trials of nonsteroidal antiinflammatory drugs in rheumatoid arthritis. Controlled clinical trials. 10 (1): 31—56. doi:10.1016/0197-2456(89)90017-2. ISSN 0197-2456. PMID 2702836.
  6. ↑ а б Green, Ga (2001). Understanding NSAIDs: from aspirin to COX-2. Clinical cornerstone. 3 (5): 50—60. doi:10.1016/S1098-3597(01)90069-9. ISSN 1098-3597. PMID 11464731.
  7. ↑ http://www.drugbank.ca/cgi-bin/getCard.cgi?CARD=APRD00372 Drugbank Card for Ibuprofen
  8. ↑ Voltaren Gel (diclofenac sodium topical gel) 1% - Hepatic Effects Labeling Changes. Fda.gov. 4 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
  9. ↑ Information for Healthcare Professionals: Celecoxib (marketed as Celebrex) http://www.fda.gov/Drugs/DrugSafety/PostmarketDrugSafetyInformationforPatientsandProviders/ucm124655.htm
  10. ↑ http://www.fda.gov/cder/drug/infopage/vioxx/PHA_vioxx.htm [недоступне посилання з 01.05.2009]
  11. ↑ Alert for Healthcare Professionals: Valdecoxib (marketed as Bextra)
  12. ↑ Moreno J, Krishnan AV, Peehl DM, Feldman D. (July–August 2006). Mechanisms of vitamin D-mediated growth inhibition in prostate cancer cells: inhibition of the prostaglandin pathway. Anticancer Res. 26 (4A): 2525—2530. PMID 16886660.
  13. ↑ а б в г Comparing NSAIDs — Summaries of key questions from the Drug Effectiveness Review Project (DERP), Oregon Health & Science University. By Laura Dean, National Center of Biotechnology Information (NCBI)
  14. ↑ Treating Osteoarthritis and Pain: The Non-Steroidal Anti-Inflammatory Drugs Comparing Effectiveness, Safety, and Price Consumers Union 2005
  15. ↑ Knights, Kathleen. Defining the COX Inhibitor Selectivity of NSAIDs: Implications for Understanding Toxicity. Web MD LLC. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 17 лютого 2013.
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 6 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ http://www.jpp.krakow.pl/journal/archive/11_06_s5/pdf/113_11_06_s5_article.pdf
  18. ↑ а б PMID 17884974 (PMID 17884974)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  19. ↑ Inflammation page 5. Pharmacology2000.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
  20. ↑ а б в Aronoff DM, Neilson EG (September 2001). Antipyretics: mechanisms of action and clinical use in fever suppression. Am. J. Med. 111 (4): 304—15. doi:10.1016/S0002-9343(01)00834-8. PMID 11566461.
  21. ↑ а б в Koeberle A, Werz O (2009). Inhibitors of the microsomal prostaglandin E(2) synthase-1 as alternative to non steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs)–a critical review. Curr. Med. Chem. 16 (32): 4274—96. doi:10.2174/092986709789578178. PMID 19754418.
  22. ↑ а б Nabulsi M (2009). Is combining or alternating antipyretic therapy more beneficial than monotherapy for febrile children?. BMJ. 339: b3540. doi:10.1136/bmj.b3540. PMID 19797346.
  23. ↑ Coceani F, Bishai I, Lees J, Sirko S (1986). Prostaglandin E2 and fever: a continuing debate. Yale J Biol Med. 59 (2): 169—74. PMC 2590134. PMID 3488620.
  24. ↑ Rainsford KD (December 2009). Ibuprofen: pharmacology, efficacy and safety. Inflammopharmacology. 17 (6): 275—342. doi:10.1007/s10787-009-0016-x. PMID 19949916.
  25. ↑ Bombardier, C; Laine, L; Reicin, A; Shapiro, D; Burgos-Vargas, R; Davis, B; Day, R; Ferraz, Mb; Hawkey, Cj; Hochberg, Mc; Kvien, Tk; Schnitzer, Tj; Vigor, Study, Group (November 2000). Comparison of upper gastrointestinal toxicity of rofecoxib and naproxen in patients with rheumatoid arthritis. New England Journal of Medicine. 343 (21): 1520—8, 2 p following 1528. doi:10.1056/NEJM200011233432103. ISSN 0028-4793. PMID 11087881.
  26. ↑ Baron, JA; Sandler, RS, Bresalier, RS, Lanas, A, Morton, DG, Riddell, R, Iverson, ER, Demets, DL (15 листопада 2008). Cardiovascular events associated with rofecoxib: final analysis of the APPROVe trial. Lancet. 372 (9651): 1756—64. doi:10.1016/S0140-6736(08)61490-7. PMID 18922570.
  27. ↑ NADA 141-213: New Animal Drug Application Approval (for Metacam® (meloxicam) 0.5 mg/mL and 1.5 mg/mL Oral Suspension) (PDF). US Food and Drug Administration. 15 квітня 2003. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2013. Процитовано 24 липня 2010.
  28. ↑ Metacam Client Information Sheet, product description: «Non-steroidal anti-inflammatory drug for oral use in dogs only», and in the «What Is Metacam» section in bold-face type: «Do not use in cats.», January 2005.
  29. ↑ Metacam 5 mg/mL Solution for Injection, Supplemental Approval 28 October 2004.
  30. ↑ Off-label use discussed in: Arnold Plotnick MS, DVM, ACVIM, ABVP, Pain Management using Metacam [Архівовано 14 липня 2011 у Wayback Machine.], and Stein, Robert, Perioperative Pain Managemment Part IV, Looking Beyond Butorphanol, September 2006.
  31. ↑ Bayer HealthCare Pharmaceuticals Inc (September 2008). CIPRO (ciprofloxacin hydrochloride) TABLETS CIPRO,(ciprofloxacin*) ORAL SUSPENSION (PDF). USA: FDA. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2013. Процитовано 31 серпня 2009.
  32. ↑ Royal Pharmaceutical Society of Great Britain (2009). 5 Infections. British National Formulary (BNF 57). BMJ Group and RPS Publishing. ISBN 978-0-85369-845-6.
  33. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2007. Процитовано 19 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. ↑ Kearney, Pm; Baigent, C; Godwin, J; Halls, H; Emberson, Jr; Patrono, C (June 2006). Do selective cyclo-oxygenase-2 inhibitors and traditional nonsteroidal anti-inflammatory drugs increase the risk of atherothrombosis? Meta-analysis of randomised trials (Free full text). BMJ (Clinical research ed.). 332 (7553): 1302—8. doi:10.1136/bmj.332.7553.1302. ISSN 0959-8138. PMC 1473048. PMID 16740558.
  35. ↑ а б Trelle, S; Reichenbach, S, Wandel, S, Hildebrand, P, Tschannen, B, Villiger, PM, Egger, M, Jüni, P (11 січня 2011). Cardiovascular safety of non-steroidal anti-inflammatory drugs: network meta-analysis. BMJ (Clinical research ed.). 342 (jan11 1): c7086. doi:10.1136/bmj.c7086. PMC 3019238. PMID 21224324.
  36. ↑ Schjerning Olsen, AM; Fosbøl, EL, Lindhardsen, J, Folke, F, Charlot, M, Selmer, C, Lamberts, M, Bjerring Olesen, J, Køber, L, Hansen, PR, Torp-Pedersen, C, Gislason, GH (9 травня 2011). Duration of Treatment With Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drugs and Impact on Risk of Death and Recurrent Myocardial Infarction in Patients With Prior Myocardial Infarction: A Nationwide Cohort Study. Circulation. 123 (20): 2226—35. doi:10.1161/CIRCULATIONAHA.110.004671. PMID 21555710.
  37. ↑ Page, J; Henry, D (March 2000). Consumption of NSAIDs and the development of congestive heart failure in elderly patients: an underrecognized public health problem. Archives of Internal Medicine. 160 (6): 777—84. doi:10.1001/archinte.160.6.777. ISSN 0003-9926. PMID 10737277. Архів оригіналу (Free full text) за 11 березня 2012. Процитовано 6 червня 2013.
  38. ↑ Gislason, G. H.; Rasmussen, J. N.; Abildstrom, S. Z.; Schramm, T. K.; Hansen, M. L.; Fosbol, E. L.; Sorensen, R.; Folke, F.; Buch, P.; Gadsbøll, N.; Rasmussen, S.; Poulsen, H. E.; Køber, L.; Madsen, M.; Torp-Pedersen, C. (2009). Increased Mortality and Cardiovascular Morbidity Associated with Use of Nonsteroidal Anti-inflammatory Drugs in Chronic Heart Failure. Archives of Internal Medicine. 169 (2): 141—149. doi:10.1001/archinternmed.2008.525. PMID 19171810.
  39. ↑ Shiri, R.; Koskimäki, J.; Häkkinen, J.; Tammela, T.L.J.; Auvinen, A.; Hakama, M. та ін. (Received 2005-05-21). Effect of Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drug Use on the Incidence of Erectile Dysfunction. Journal of Urology. 175 (5): 1812—1816. doi:10.1016/S0022-5347(05)01000-1. Процитовано 12 червня 2011. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  40. ↑ а б Non-steroidal anti-inflammatory drugs linked to increased risk of erectile dysfunction. sciencedaily.com. 2 березня 2011. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 7 червня 2011.
  41. ↑ Mary Brophy Marcus (March, 2011). New study links pain relievers to erectile dysfunction. USA Today.
  42. ↑ Traversa, G; Walker, Am; Ippolito, Fm; Caffari, B; Capurso, L; Dezi, A; Koch, M; Maggini, M; Alegiani, Ss; Raschetti, R (January 1995). Gastroduodenal toxicity of different nonsteroidal antiinflammatory drugs. Epidemiology (Cambridge, Mass.). 6 (1): 49—54. doi:10.1097/00001648-199501000-00010. ISSN 1044-3983. PMID 7888445.
  43. ↑ Textbook of Gastroenterology, Tadataka Yamada, 2008, Ch.40, Peptic Ulcer Disease, page 941
  44. ↑ Higuchi K, Umegaki E, Watanabe T, Yoda Y, Morita E, Murano M, Tokioka S, Arakawa T (July 2009). Present status and strategy of NSAIDs-induced small bowel injury. Journal of Gastroenterology. 44 (9): 879—888. doi:10.1007/s00535-009-0102-2. ISSN 1435-5922. PMID 19568687.
  45. ↑ Roth SH, Tindall EA, Jain AK, McMahon FG, April PA, Bockow BI, Cohen SB, Fleischmann RM (November 1993). A controlled study comparing the effects of nabumetone, ibuprofen, and ibuprofen plus misoprostol on the upper gastrointestinal tract mucosa. Archives of Internal Medicine. 153 (22): 2565—71. doi:10.1001/archinte.153.22.2565. PMID 8239849.
  46. ↑ Thomas, Mc (February 2000). Diuretics, ACE inhibitors and NSAIDs—the triple whammy. The Medical journal of Australia. 172 (4): 184—5. ISSN 0025-729X. PMID 10772593.
  47. ↑ De, Broe, Me; Elseviers, Mm (February 1998). Analgesic nephropathy. New England Journal of Medicine. 338 (7): 446—52. doi:10.1056/NEJM199802123380707. ISSN 0028-4793. PMID 9459649.
  48. ↑ Moore, De (2002). Drug-induced cutaneous photosensitivity: incidence, mechanism, prevention and management. Drug safety: an international journal of medical toxicology and drug experience. 25 (5): 345—72. doi:10.2165/00002018-200225050-00004. ISSN 0114-5916. PMID 12020173.
  49. ↑ Østensen, Me; Skomsvoll, Jf (March 2004). Anti-inflammatory pharmacotherapy during pregnancy. Expert opinion on pharmacotherapy. 5 (3): 571—80. doi:10.1517/14656566.5.3.571. ISSN 1465-6566. PMID 15013926.
  50. ↑ Hamid Reza Nakhai-Pour MD PhD, Perrine Broy BSc, Odile Sheehy MSc, Anick Bérard PhD (September 2011). Use of nonaspirin nonsteroidal anti-inflammatory drugs during pregnancy and the risk of spontaneous abortion. Canadian Medical Association Journal. 183 (15): 1713—20. doi:10.1503/cmaj.110454. PMC 3193112. PMID 21896698.
  51. ↑ Reza Nakhai-Pour MD PhD,, Hamid. Use of nonaspirin nonsteroidal anti-inflammatory drugs during pregnancy and the risk of spontaneous abortion. Canadian Medical Association Journal. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 7 вересня 2011.
  52. ↑ Cervera, R; Balasch, J (2004). The management of pregnant patients with antiphospholipid syndrome. Lupus. 13 (9): 683—7. doi:10.1191/0961203304lu1092oa. ISSN 0961-2033. PMID 15485103.
  53. ↑ Graham, Gg; Scott, Kf; Day, Ro (2005). Tolerability of paracetamol. Drug safety: an international journal of medical toxicology and drug experience. 28 (3): 227—40. doi:10.2165/00002018-200528030-00004. ISSN 0114-5916. PMID 15733027.
  54. ↑ Leffers; et al (2010). Intrauterine exposure to mild analgesics is a risk factor for development of male reproductive disorders in human and rat. Human Reproduction. 25 (1): 235—244.
  55. ↑ Wilkes, Jm; Clark, Le; Herrera, Jl (November 2005). Acetaminophen overdose in pregnancy. Southern Medical Journal. 98 (11): 1118—22. doi:10.1097/01.smj.0000184792.15407.51. ISSN 0038-4348. PMID 16351032.
  56. ↑ Dreillard, Audrey (2 березня 2009). Grossesse - Mamans attention. France Soir (French) . Архів оригіналу за 9 червня 2009. Процитовано 1 червня 2009.
  57. ↑ Adverse and allergic reactions to aspirin and NSAIDS. Allergy Capital. Архів оригіналу за 7 березня 2009. Процитовано 23 березня 2009.
  58. ↑ а б в MedicineNet > Nonsteroidal Antiinflammatory Drugs (NSAIDs) By Omudhome Ogbru. Last Editorial Review: 17 December 2008
  59. ↑ Shionoiri, H (1993 Jul). Pharmacokinetic drug interactions with ACE inhibitors. Clinical pharmacokinetics. 25 (1): 20—58. doi:10.2165/00003088-199325010-00003. PMID 8354016. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
  60. ↑ Why Painkillers Interfere with Anti-depressants
  61. ↑ J.L. Warner-Schmidt et.al «Antidepressant effects of selective serotonin reuptake inhibitors (SSRIs) are attenuated by antiinflammatory drugs in mice and humans» PNAS 2011

Література ред.

  • Фармакологія : підручник для студентів медичних та стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів / І.С.Чекман, В.М.Бобирьов, В.Й.Кресюн та ін.. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 472 с. : іл. Зміст ISBN 978-966-382-803-9. – С.410
  • МЕХАНІЗМИ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ПОБІЧНОЇ ДІЇ НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ. А.С. Свінціцький // Практикуючий лікар. - №4, 2012. - С.5-12. Ел.джерело

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нестероїдні_протизапальні_препарати&oldid=42145424