Вікіпедія

Гіперфорин

хімічна сполука

Гіперфорин — речовина рослинного походження, що синтезується низкою представників роду Hypericum, зокрема Hypericum perforatum (звіробій).[2] Гіперфорин може бути причетний до деяких фармакологічних ефектів звіробою зокрема, до його антидепресантних ефектів.[3][4][5]

Гіперфорин
Систематична назва (IUPAC)
(1R,5S,6R,7S)-4-Hydroxy-6-methyl-1,3,7-tris(3-methylbut-2-en-1-yl)-6-(4-methylpent-3-en-1-yl)-5-(2-methylpropanoyl)bicyclo[3.3.1]non-3-ene-2,9-dion
Ідентифікатори
Номер CAS 11079-53-1
Код ATC
PubChem 114787
DrugBank DB01892
Хімічні дані
Формула C35H52O4 
Мол. маса ?
SMILES eMolecules & PubChem
Фізичні дані
Т плавлення 79-80 °C (-33 °F)
Розчинність у воді 0.66 мг/мл (20 °C)
Фармакокінетичні дані
Біодоступність ?
Метаболізм Печінка та CYP3A & CYP2B
Період напіврозпаду ?
Виділення ?
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус

OTC (US) unscheduled in most countries, with the notable exception of Ireland (Rx-only)[1]

Залежність Nil
Шляхи введення Oral

Поширення ред.

Гіперфорин в значних кількостях наразі виявлений лише у звіробої продірявленому Hypericum perforatum та деяких інших споріднених видах, зокрема Hypericum calycinum.[2] Він накопичується в олійних залозах, маточках і плодах, ймовірно, виконуючи в рослині захисну функцію .[6] Перші екстракції сполуки з природного матеріалу проводили етанолом. Вихід речовини в стосунку до маси сирого екстракту становив 1:7, проте це була суміш гіперфорину та адгіперфорину.[3][7][8] В подальшому метод екстракції було модернізовано з використанням ліпофільної рідинної екстракції вуглекислим газом СО2, при цьому вихід гіперфорину у відношенні до сирого екстракту становив 1:3.

Інші види Hypericum містять низьку кількість гіперфорину.[9]

Хімічні властивості ред.

Гіперфорин є пренільованим похідним флороглюцину.[3][4] Структуру гіперфорину було з’ясовано дослідницькою групою Інституту біоорганічної хімії ім. Шемякіна ( Академія наук СРСР ) та опубліковано у 1975 р.[10][11] У 2010 році повідомлялося про повний синтез неприродного енантіомеру гіперфорину, який вимагав приблизно 50 синтетичних перетворень.[12] Також у 2010 році було здійснено тотальний енантіоселективний синтез правильного енантіомеру. Ретросинтетичний аналіз спирався на структурну симетрію гіперфорину та його біосинтетичний шлях.[13]

Гіперфорин нестійкий в присутності світла та кисню.[14] Часті окислені форми містять гемікеталь / гетероциклічний міст C3-C9 або утворюють похідні фурану / пірану.[7][8]

Фармакокінетика ред.

Деякі фармакокінетичні дані щодо гіперфорину доступні для екстракту, що містить 5% гіперфорину. Максимальні рівні в плазмі ( C <sub id="mwWg">max</sub> ) у добровольців були досягнуті через 3,5 години після введення екстракту, що містить 14,8   мг гіперфорину. Біологічний період напіввиведення (t 1/2 ) і середній час перебування склали відповідно 9 годин і 12 годин, за розрахунковою концентрацією в плазмі стаціонарного стану 100   нг / мл (близько 180   нМ) по 3 дози на добу. В межах нормально застосовуваних доз в плазмі крові спостерігалися лінійні концентрації речовини, накопичення не відбувалось.[15]

Фармакодинаміка ред.

Гіперфорин може бути складовою, відповідальною за антидепресантні та анксіолітичні властивості екстрактів звіробою.[2][16] In vitro він діяв як інгібітор зворотного захоплення моноамінів (МРТ), включаючи серотонін, норадреналін, дофамін, а також GABA та глутамату, зі значеннями IC 50 0,05-0,10 мкг / мл для всіх сполук, за винятком глутамату, який знаходиться в межах 0,5 мкг / мл [17].

Природні та напівсинтетичні аналоги Гіперфорину
 
Адгіперфорин
 
Аристофорін
 
Гіперфориновий триметоксибензоат
 
Тетрагідрогіперфорин
 
Октагідрогіперфорин
 
Гіперфориновий нікотинат
Адгіперфорин Аристофорін Гіперфориновий триметоксибензоат Тетрагідрогіперфорин Октагідрогіперфорин Гіперфориновий нікотинат

Список літератури ред.

  1. ↑ St John's Wort available again [Архівовано 2 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Irishhealth.com (2015-10-13). Retrieved on 2020-02-11.
  2. ↑ а б в Hyperforin. PubChem, US National Library of Medicine. 8 вересня 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 вересня 2018.
  3. ↑ а б в Gaid, Mariam; Biedermann, Eline; Füller, Jendrik; Haas, Paul; Behrends, Sönke; Krull, Rainer; Scholl, Stephan; Wittstock, Ute; Müller-Goymann, Christel (2018). Biotechnological production of hyperforin for pharmaceutical formulation. Eur. J. Pharm. Biopharm. 126: 10—26. doi:10.1016/j.ejpb.2017.03.024. PMID 28377273.
  4. ↑ а б Ciochina, Roxana; Grossman, Robert B. (2006). Polycyclic Polyprenylated Acylphloroglucinols. Chem. Rev. 106 (9): 3963—3986. doi:10.1021/cr0500582. PMID 16967926.
  5. ↑ Roz, N.; Rehavi, M. (2004). Hyperforin depletes synaptic vesicles content and induces compartmental redistribution of nerve ending monoamines. Life Sci. 75 (23): 2841—2850. doi:10.1016/j.lfs.2004.08.004. PMID 15464835.
  6. ↑ Beerhues L (2006). Hyperforin. Phytochemistry. 67 (20): 2201—7. doi:10.1016/j.phytochem.2006.08.017. PMID 16973193.
  7. ↑ а б Vajs, V.; Vugdelija, S.; Trifunović, S.; Karadžić, I.; Juranić, N.; MacUra, S.; Milosavljević, S. (2003). Further degradation product of hyperforin from Hypericum perforatum (St. John's Wort). Fitoterapia. 74 (5): 439—444. doi:10.1016/S0367-326X(03)00114-X. PMID 12837358.
  8. ↑ а б Verotta, Luisella; Appendino, Giovanni; Belloro, Emanuela; Jakupovic, Jasmin; Bombardelli, Ezio (1999). Furohyperforin, a Prenylated Phloroglucinol from St. John's Wort (Hypericumperforatum). J. Nat. Prod. 1999. 62 (5): 770—772. doi:10.1021/np980470v. PMID 10346967.
  9. ↑ Smelcerovic A, Spiteller M (March 2006). Phytochemical analysis of nine Hypericum L. species from Serbia and the F.Y.R. Macedonia. Die Pharmazie. 61 (3): 251—2. PMID 16599273.
  10. ↑ Bystrov NS; Gupta ShR; Dobrynin VN; Kolosov MN; Chernov BK (January 1976). [Structure of the antibiotic hyperforin]. Doklady Akademii Nauk SSSR (Russian) . 226 (1): 88—90. PMID 1248360.
  11. ↑ Bystrov NS, Chernov BK, Dobrynin VN, Kolosov MN (1975). [The structure of hyperforin]. Tetrahedron Letters. 16 (32): 2791—2794. doi:10.1016/S0040-4039(00)75241-5.
  12. ↑ Shimizu Y, Shi SL, Usuda H, Kanai M, Shibasaki M (February 2010). Catalytic Asymmetric Total Synthesis of ent-Hyperforin. Angew Chem Int Ed. 49 (6): 1103—6. doi:10.1002/anie.200906678. PMID 20063336.
  13. ↑ Sparling B, Moebius D, Shair M (December 2012). Enantioselective Total Synthesis of Hyperforin. J Am Chem Soc (Submitted manuscript). 135 (2): 644—7. doi:10.1021/ja312150d. PMID 23270309.
  14. ↑ Liu, F; Pan, C; Drumm, P; Ang, CY (February 2005). Liquid chromatography-mass spectrometry studies of St. John's wort methanol extraction: active constituents and their transformation. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis. 37 (2): 303—12. doi:10.1016/j.jpba.2004.10.034. PMID 15708671.
  15. ↑ Biber, A; Fischer, H; Römer, A; Chatterjee, SS (June 1998). Oral bioavailability of hyperforin from hypericum extracts in rats and human volunteers. Pharmacopsychiatry. 31 (Suppl 1): 36—43. doi:10.1055/s-2007-979344. PMID 9684946.
  16. ↑ Newall, Carol A.; Joanne Barnes; Anderson, Linda R. (2002). Herbal medicines: a guide for healthcare professionals. London: Pharmaceutical Press. ISBN 978-0-85369-474-8.
  17. ↑ Chatterjee SS, Bhattacharya SK, Wonnemann M, Singer A, Müller WE (1998). Hyperforin as a possible antidepressant component of hypericum extracts. Life Sci. 63 (6): 499—510. doi:10.1016/S0024-3205(98)00299-9. PMID 9718074.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіперфорин&oldid=41041099