Хвороба Крона (ХК, англ. Crohn's disease)  — хронічне неспецифічне гранулематозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке може вражати всі відділи шлунково-кишкового тракту від ротової порожнини до ануса. Хвороба названа на честь американського гастроентеролога Берріла Бернарда Крона, який у 1932 році описав низку пацієнтів із запаленням кінцевої клубової кишки, яку найчастіше вражає хвороба.[2] Від захворювання страждає близько 3,2 людей на 1000 в Європі та Північній Америці.[3] В Азії та Африці зустрічається рідше.[4]

Хвороба Крона
Зображення отримане за допомогою ендоскопу, яке показує типові зміни в товстому кишечнику при хворобі Крона.
Зображення отримане за допомогою ендоскопу, яке показує типові зміни в товстому кишечнику при хворобі Крона.
Спеціальність гастроентерологія
Симптоми біль у животіd[1], гарячка[1], перевтома[1], анорексія[1], тенезми[1], діарея[1], схуднення[1], запор[1], нориця[1], артралгія[1], афти[1], виразка[1] і гінгівіт[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 K50
OMIM 266600
DiseasesDB 3178
MedlinePlus 000249
eMedicine med/477
MeSH D003424
CMNS: Crohn's disease у Вікісховищі

Симптоми часто проявляються як біль у животі, діарея (може бути кривавою, якщо запалення сильне), лихоманка та втрата ваги.[5] Інші ускладнення поза шлунково-кишковим трактом можуть включати анемію, шкірні висипання, артрит, запалення очей та втому. Шкірні висипання можуть бути викликані інфекціями, а також гангренозною піодермією або вузловатою еритемою. Хронічне запалення також може спричинити непрохідність кишечника та збільшує ризик раку кишечника.[5]

В першу чергу уражаються нижні відділи тонкої і товстої кишки, рідше стравохід і ротова порожнина. Для хвороби Крона є характерними дискретні сегментарні ураження слизової оболонки кишечника, тобто одночасно може уражатися декілька відділів кишечника, які розділені між собою здоровими ділянками.[6]

Причини хвороби Крона досі нез'ясовані, але вважається, що вона виникає внаслідок поєднання екологічних, імунних та бактеріальних факторів у генетично сприйнятливих людей.[7] Це призводить до хронічного запального розладу, при якому імунна система організму атакує шлунково-кишковий тракт, можливо, націлюючись на мікробні антигени.[8] Незважаючи на те, що хвороба Крона пов’язана з імунітетом, вона не є автоімунним захворюванням.[9]

Точна основна імунна проблема не зрозуміла, однак це може бути стан імунодефіциту.[10] Близько половини загальних ризиків пов'язані з генетикою, оскільки уже виявлено причетність понад 70 генів.[11] У курців хвороба розвивається вдвічі частіше, ніж у некурців. Часто починається після гастроентериту.[12]

Діагностика ґрунтується на ряді аналізів, включаючи біопсію та появу стінки кишечника, томографію та опис захворювання. Хвороба має схожість і може бути сплутана із Синдромом подразненого кишечника та Синдромом Бехчета.[5]

Не існує лікарських препаратів або хірургічних процедур, які можуть вилікувати хворобу Крона.[13] Лікування передусім покликане допомогти з симптомами, зберегти ремісію та запобігти рецидиву. Короткий курс кортикостероїдів може використовуватись для швидкого поліпшення симптомів, разом із метотрексатом або тіопурином, що застосовуються для запобігання рецидиву.[2] Хворим рекомендовано відмовитись від куріння та кожні кілька років робити колоноскопію для перевірки на рак кишечника. Кожен п’ятий звертається до лікарні щороку, а половина хворих потребуватиме операції в якийсь момент протягом десятирічного періоду.[2]

ІсторіяРедагувати

Захворювання було описано двічі, незалежно одне від одного: 1904 року польським хірургом Антоні Лесновські (1867—1940) і в 1932 році американським гастроентерологом Баррил Бернардом Кроном (1884—1983), на честь якого і було назване захворювання.

ЕтіологіяРедагувати

Генетичні факториРедагувати

У розвитку захворювання певну роль відіграє генетична схильність. Для деяких генів було доведено взаємозв'язок з розвитком хвороби Крона: NOD2 (NOD2-рецептор), IL23R (хромосома 1p31) і ATG16L1, DLG5 і NELL1 (хромосома 11p15.1). Зменшення кількості генних відрізків, які відповідають за синтез бета-дефензинів, сприяє розвитку хвороби Крона. Дефензини — це вид природних антибіотиків, що захищають слизову оболонку від бактерій. Люди з хворобою Крона мають на 8-ій хромосомі три генних відрізки, що продукують дефензини, в той час як здорові мають чотири. Рівень дефензинів відповідно в їх слизовій оболонці дещо вищий. Однак для багатьох випадків хвороби Крона в тонкому кишечнику зв'язку з цим непрослідковується[джерело?].

Імунна системаРедагувати

Раніше вважали, що хвороба Крона є автоімунним захворюванням. Згідно з новішими даними вона виникає внаслідок порушення вродженого імунітету.[14] Зниження секреції цитокінів макрофагами спричиняє запальне захворювання товстої кишки, де заселення мікроорганізмами є високим.[15][16] За іншою теорією, хворобу Крона викликає надмірна активність цитокінів Th1 (T-хелперів 1).[17] Інше дослідження показало, що важливішу роль відіграє Th17 (Т-хелпери 17).[18]

МікроорганізмиРедагувати

Існують припущення, що хворобу спричинюють Mycobacterium avium subsp. paratuberculosis (MAP). Ці мікобактерії характеризуються повільним ростом.

Інші факториРедагувати

Надмірна гігієнаРедагувати

Невідомо які фактори навколишнього середовища призводять до частішого розвитку хвороби Крона в суспільстві з високими гігієнічними стандартами. Можливо зараженням певними паразитами призводить до специфічного зниження імунної відповіді, що сприяє хронічному перебігу запальної реакції. Існують й інші гіпотези, згідно з однією з них пошкодження кишкового бар'єру відбувається через подовжену експозицію, яку зумовлюють детергенти (мило, емульгатори). Вони можуть сприяти пошкодженню бар'єрної функції стінки кишечника і, таким чином, проникненню бактерій нормальної кишкової флори в стінку. Кишкова флора у пацієнтів з хворобою Крона найімовірніше є вторинно зміненою: у порівнянні зі здоровими особами виявляють чітке зменшення кількості різних видів бактерій.

КурінняРедагувати

Ризик виникнення захворювання в курців вдвічі вищий ніж у людей, що не курять. Припинення куріння, як правило, позитивно впливає на перебіг захворювання, знижує ризик розвитку рецидиву після оперативного втручання.

ХарчуванняРедагувати

Раніше підозрювали про існування взаємозв'язку із специфічним харчуванням, як наприклад, посилене вживання рафінованих видів цукру пацієнтами з ХК на сьогоднішній день вважають вторинним, оскільки у багатьох пацієнтів з хворобою Крона через запалення тонкого кишечника визначають загальне зниження резорбції і тому погіршення засвоєння продуктів харчування.

ПсихосоматикаРедагувати

Відомо, що емоційне навантаження може спричинювати чи посилювати порушення функцій кишечника і абдомінальні прояви (діарея, біль в животі). Вважають, що психосоціальний стрес призводить до порушення регуляторних процесів імунної відповіді і при наявності відповідних передумов до активації хвороби.

Для пацієнтів з хворобою Крона доцільно виявляти стресові фактори, які зумовлюють появу симптомів і проконсультувати їх з цього приводу у лікаря.

Клінічні ознакиРедагувати

Найчастіше хвороба маніфестує в молодих людей віком 15-30 років, хоча може розвиватися в будь-якому віці. Розвиток хвороби носить хронічний перебіг з періодичними загостреннями і ремісіями.

Загальні проявиРедагувати

Підвищення температури тіла, загальна слабкість, втрата ваги тіла.

Кишкові проявиРедагувати

Біль в животі може бути першим проявом захворювання. Він часто поєднується з діареєю. Випорожнення інколи можуть містити домішки крові. Біль часто виникає в правій клубовій ділянці живота і потребує проведення ретельної диференціальної діагностики з апендицитом. Крім того можуть бути присутні нудота, блювання, здуття живота, зниження апетиту.

Позакишкові проявиРедагувати

 
Гангренозна піодермія на нижній кінцівці в особи з хворобою Крона
 
Вузлова еритема на спині в особи з хворобою Крона

Хвороба Крона може спричинити розвиток патологічних процесів в інших віддалених від основного вогнища органах:

УскладненняРедагувати

  • Кишкова непрохідність. Звуження ураженого сегменту кишки на початку захворювання обумовлене запальним процесом, пізніше фіброзними структурами.
  • Фістули — сполучення петель кишок з іншими органами чи поверхнею тіла: фістули з'являються як правило при тривалому перебізі і можуть бути різними: сполучення між кишечником і поверхнею тіла (ентерокутальні), між петлями кишок (ентероентеральні), між кишечником і статевими органами (ентеровагінальні), між кишечником і сечовим міхуром (ентеровезикальні), вихід фістули в ділянці прямої кишки (перианальні), ректальні. Рідко фістули виводять безпосередньо в черевну порожнину.
  • Абсцеси (обмежене накопичення гною) можуть виникати внутрішньо- і ретроперитонеальні абсцеси.
  • Кишкові кровотечі.
  • Токсичний мегаколон (через надмірне розширення кишечника). При хворобі Крона виникає дещо рідше, ніж при виразковому коліті.
  • Карцинома. В першу чергу виникає ризик виникнення карциноми товстого кишечника (частіше ніж при виразковому коліті).
  • Остеопороз і остеопенія: зміни товщини кісток виникають частіше як наслідок мальабсорбції чи лікування кортизоном.
  • Жовчнокам'яна хвороба: через порушення печінково-кишкового кровообігу.
  • Сечокам'яна хвороба: розвивається через посилене всмоктування оксалату з кишечнику. Причиною цього є синдром втрати жовчних кислот через скорочену і запалену клубову кишку, так що кальцій, який в нормі зв'язує в кишечнику оксалат, тепер зв'язується з жовчними кислотами.
  • Ексудативна гастроентеропатія.

Патологічна анатоміяРедагувати

 
Макропрепарат. Відрізок кишки отриманий хірургічним шляхом

Макроскопічно: Набряк і потовщення всієї товщини стінки кишки. На слизовій оболонці міститься велика кількість бугриків і вона нагагадує бруківку. Виразки довгі вузькі і глибокі вздовж кишки, хоча іноді виразки бувають поперечними.

Мікроскопічно:

ЛікуванняРедагувати

Лікування неускладненої хвороби Крона проводять фармацевтичними препаратами. Застосовують такі лікарські препарати: саліцилати (5-ASA) — сульфасалазин, месалазин, глюкокортикоїди — преднізолон, метилпреднізолон, імунодепресанти — азатіоприн, метотрексат, 6-меркаптопурин, анти-ФНОа (anti-en: TNFα), TNF — фактор некрозу пухлини препарат — інфліксімаб (проходить клінічні дослідження).

Хірургічне лікування не застосовують для лікування хвороби Крона, проте воно може бути виконано при ускладненнях даної хвороби:

  1. постійне або фіксоване звуження кишки або її непрохідність;
  2. утворення фістульних ходів у сечовий міхур, піхву або шкіру;
  3. незагойні анальні тріщини або абсцеси;
  4. внутрішньоочеревинні абсцеси, токсична дилатація або перфорація кишки;
  5. необхідно уникати повторних резекцій — може розвинутися синдром короткої кишки.

ДослідженняРедагувати

Деякі дані підтверджують гіпотезу про те, що бактерія Mycobacterium avium subspecies paratuberculosis (MAP) є причиною хвороби Крона. Тому дослідники розглядають викорінення MAP як терапевтичний варіант.[19] Лікування за допомогою антибіотиків було вивчено, хоч і результати неясні, але орієнтовно корисні.[20] Також вивчається щеплення проти MAP. Вакцина виявилась ефективною у мишей і великої рогатої худоби без видимих ​​побічних ефектів.[21] Почалися випробування фази 1 на людях.[22]

Хвороба поширена в тих частинах світу, де гельмінтна колонізація зустрічається рідко і непоширена в районах, де більшість людей мають глистів. Гольмінтози можуть змінювати аутоімунну реакцію, яка викликає захворювання. Випробування екстрактів з хробака Trichuris suis показали багатообіцяючі результати при застосуванні на людях із запальним захворюванням кишечника.[23] Однак ці дослідження не дійшли до клінічних випробувань фази 2, а потім були припинені після послідовних невдач в Північній Америці та Європі.[24]

Численні доклінічні дослідження показують, що активація канабіноїдних рецепторів CB1 та CB2 здійснює біологічні функції на шлунково-кишковому тракті.[25] Активація рецепторів CB1 та CB2 у тварин виявила сильну протизапальну дію.[26] Канабіноїди та модуляція ендоканнабіноїдної системи є новим терапевтичним засобом для лікування багатьох шлунково-кишкових розладів, включаючи запальні захворювання кишечника і хворобу Крона.[27] Кілька невеликих випробувань вивчали вплив медичної марихуани, але для підтвердження її корисності ще потрібні додаткові докази.[28]

Немає також належних доказів того, що талідомід або леналідомід корисні для досягнення або підтримки ремісії.[29]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п PubMed
  2. а б в Crohn, B. B.; Ginzburg, L.; Oppenheimer, G. D. (2000-05). Regional ileitis: a pathologic and clinical entity. 1932. The Mount Sinai Journal of Medicine, New York 67 (3). с. 263–268. ISSN 0027-2507. PMID 10828911. Процитовано 2020-05-16. 
  3. Molodecky NA, Soon IS, Rabi DM, Ghali WA, Ferris M, Chernoff G, Benchimol EI, Panaccione R, Ghosh S, Barkema HW, Kaplan GG (January 2012). 
  4. Hovde, Øistein; Moum, Bjørn A (2012-04-21). Epidemiology and clinical course of Crohn's disease: Results from observational studies. World Journal of Gastroenterology : WJG 18 (15). с. 1723–1731. ISSN 1007-9327. PMC 3332285. PMID 22553396. doi:10.3748/wjg.v18.i15.1723. Процитовано 2020-05-16. 
  5. а б в Baumgart, Daniel C.; Sandborn, William J. (2012-11-03). Crohn's disease. The Lancet (English) 380 (9853). с. 1590–1605. ISSN 0140-6736. doi:10.1016/S0140-6736(12)60026-9. Процитовано 2020-05-16. 
  6. Хвороба Крона. Адаптована клінічна настанова заснована на доказах. 
  7. Cho, Judy H.; Brant, Steven R. (2011-5). Recent Insights Into the Genetics of Inflammatory Bowel Disease. Gastroenterology 140 (6). с. 1704–1712. ISSN 0016-5085. PMC 4947143. PMID 21530736. doi:10.1053/j.gastro.2011.02.046. Процитовано 2020-05-16. 
  8. Marks, Daniel J. B.; Rahman, Farooq Z.; Sewell, Gavin W.; Segal, Anthony W. (2010-2). Crohn’s Disease: an Immune Deficiency State. Clinical reviews in allergy & immunology 38 (1). с. 20–31. ISSN 1080-0549. PMC 4568313. PMID 19437144. doi:10.1007/s12016-009-8133-2. Процитовано 2020-05-16. 
  9. Casanova, Jean-Laurent; Abel, Laurent (2009-08-31). Revisiting Crohn's disease as a primary immunodeficiency of macrophages. The Journal of Experimental Medicine 206 (9). с. 1839–1843. ISSN 0022-1007. PMC 2737171. PMID 19687225. doi:10.1084/jem.20091683. Процитовано 2020-05-16. 
  10. Lalande, Jean-Daniel; Behr, Marcel A. (2010-07-01). Mycobacteria in Crohn’s disease: how innate immune deficiency may result in chronic inflammation. Expert Review of Clinical Immunology 6 (4). с. 633–641. ISSN 1744-666X. doi:10.1586/eci.10.29. Процитовано 2020-05-16. 
  11. Barrett, Jeffrey C.; Hansoul, Sarah; Nicolae, Dan L.; Cho, Judy H.; Duerr, Richard H.; Rioux, John D.; Brant, Steven R.; Silverberg, Mark S. та ін. (2008-8). Genome-wide association defines more than thirty distinct susceptibility loci for Crohn's disease. Nature genetics 40 (8). с. 955–962. ISSN 1061-4036. PMC 2574810. PMID 18587394. doi:10.1038/NG.175. Процитовано 2020-05-16. 
  12. ХВОРОБА КРОНА АДАПТОВАНА КЛІНІЧНА НАСТАНОВА, ЗАСНОВАНА НА ДОКАЗАХ. 
  13. National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases. Wikipedia (en). 2020-05-01. Процитовано 2020-05-16. 
  14. Marks DJ, Segal AW. (January 2008). Innate immunity in inflammatory bowel disease: a disease hypothesis. J Pathol. 214 (2): 260–6. PMC 2635948. PMID 18161747. doi:10.1002/path.2291. 
  15. Dessein, Rodrigue; Chamaillard, Mathias; Danese, Silvio (2008). Innate Immunity in Crohnʼs Disease. Journal of Clinical Gastroenterology 42: S144–7. PMID 18806708. doi:10.1097/MCG.0b013e3181662c90. 
  16. Marks DJ, Harbord MW, MacAllister R, Rahman FZ, Young J, Al-Lazikani B, Lees W, Novelli M, Bloom S, Segal AW (2006). Defective acute inflammation in Crohn's disease: a clinical investigation. Lancet 367 (9511): 668–78. PMC 2092405. PMID 16503465. doi:10.1016/S0140-6736(06)68265-2. 
  17. Cobrin GM, Abreu MT (2005). Defects in mucosal immunity leading to Crohn's disease. Immunol. Rev. 206: 277–95. PMID 16048555. doi:10.1111/j.0105-2896.2005.00293.x. 
  18. Elson, CO; Cong, Y; Weaver, CT; Schoeb, TR; Mcclanahan, TK; Fick, RB; Kastelein, RA (2007). Monoclonal Anti–Interleukin 23 Reverses Active Colitis in a T Cell–Mediated Model in Mice. Gastroenterology 132 (7): 2359–70. PMID 17570211. doi:10.1053/j.gastro.2007.03.104. 
  19. Agrawal, Gaurav; Borody, Thomas J; Chamberlin, William (2014-07-01). ‘Global warming’ to Mycobacterium avium subspecies paratuberculosis. Future Microbiology 9 (7). с. 829–832. ISSN 1746-0913. doi:10.2217/fmb.14.52. Процитовано 2020-05-17. 
  20. Scribano, Maria Lia; Prantera, Cosimo (2013-02-07). Use of antibiotics in the treatment of Crohn’s disease. World Journal of Gastroenterology : WJG 19 (5). с. 648–653. ISSN 1007-9327. PMC 3574590. PMID 23429474. doi:10.3748/wjg.v19.i5.648. Процитовано 2020-05-17. 
  21. Bull, Tim J.; Gilbert, Sarah C.; Sridhar, Saranya; Linedale, Richard; Dierkes, Nicola; Sidi-Boumedine, Karim; Hermon-Taylor, John (2007-11-28). A Novel Multi-Antigen Virally Vectored Vaccine against Mycobacterium avium Subspecies paratuberculosis. PLoS ONE 2 (11). ISSN 1932-6203. PMC 2082073. PMID 18043737. doi:10.1371/journal.pone.0001229. Процитовано 2020-05-17. 
  22. Hultén, Kristina; Almashhrawi, Ashraf; El-Zaatari, Fouad A.K.; Graham, David Y. (2000-03-01). REVIEW: Antibacterial Therapy for Crohn's Disease: A Review Emphasizing Therapy Directed Against Mycobacteria. Digestive Diseases and Sciences (en) 45 (3). с. 445–456. ISSN 1573-2568. doi:10.1023/A:1005453409445. Процитовано 2020-05-17. 
  23. Elliott, David; Weinstock, Joel (2012-11). Where are we on worms?. Current Opinion in Gastroenterology (ENGLISH) 28 (6). с. 551–556. ISSN 0267-1379. PMID 23079675. doi:10.1097/MOG.0b013e3283572f73. Процитовано 2020-05-17. 
  24. Biosciences, Coronado (2013-10-14). Coronado Biosciences Announces Top-Line Results From Its TRUST-I Phase 2 Clinical Trial of TSO for the Treatment of Crohn's Disease. GlobeNewswire News Room. Процитовано 2020-05-17. 
  25. Massa, F.; Monory, K. (2006). Endocannabinoids and the gastrointestinal tract. Journal of Endocrinological Investigation 29 (3 Suppl). с. 47–57. ISSN 0391-4097. PMID 16751708. Процитовано 2020-05-17. 
  26. Massa, Federico; Storr, Martin; Lutz, Beat (2005-12-01). The endocannabinoid system in the physiology and pathophysiology of the gastrointestinal tract. Journal of Molecular Medicine (en) 83 (12). с. 944–954. ISSN 1432-1440. doi:10.1007/s00109-005-0698-5. Процитовано 2020-05-17. 
  27. Izzo, A. A.; Coutts, A. A. (2005). У Pertwee, Roger G. Cannabinoids and the Digestive Tract. Handbook of Experimental Pharmacology (en). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 573–598. ISBN 978-3-540-26573-3. doi:10.1007/3-540-26573-2_19. 
  28. Naftali T, Mechulam R, Lev LB, Konikoff FM (2014). "Cannabis for inflammatory bowel disease". Digestive Diseases. 32 (4): 468–74. 
  29. Srinivasan R, Akobeng AK (April 2009). "Thalidomide and thalidomide analogues for induction of remission in Crohn's disease". The Cochrane Database of Systematic Reviews (2): CD007350.