Вікіпедія

Апендицит

Апендици́т (лат. appendicitis) — захворювання, що зумовлюється запаленням апендикса (червоподібного відростка) сліпої кишки; спричиняється мікроорганізмами (найчастіше — кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом), які проникають у стінку відростка здебільшого з порожнини кишечника (рідше потрапляють з крові або лімфи).

Апендицит
Збільшений, запалений апендикс, поздовжній розріз
Збільшений, запалений апендикс, поздовжній розріз
Збільшений, запалений апендикс, поздовжній розріз
Спеціальністьзагальна хірургія
Симптомиблювання[1], анорексія, біль у животі і нудота[1]
Метод діагностикибіохімічний аналіз крові, ультразвукове дослідження і КТ
ВеденняАпендектомія і антибіотик
Препаратимеропенем[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11DB10
МКХ-10K35 — K37
DiseasesDB885
MedlinePlus000256
eMedicinemed/3430 emerg/41

ped/127

ped/2925
MeSHD001064
SNOMED CT74400008
CMNS: Appendicitis у Вікісховищі

Класифікація

ред.

За перебігом апендицит буває гострий та хронічний.

За ускладненнями: неускладнений та з ускладненнями.

За розташуванням:

  • Типове
  • Атипове:
    • тазове
    • ретроцекальне
    • підпечінкове
    • ретроперитоніальне
    • лівобічне
    • інтрамуральне

За морфологічними змінами у паростку:

  • катаральний
  • деструктивний

Клінічний перебіг

ред.

Гострий апендицит починається раптово; з'являється більш або менш різкий біль у правій половині живота, більше внизу. Інколи, напад болю починається у верхній ділянці живота або біля пупка (згодом біль переміщується в праву здухвинну ділянку живота — симптом Кохера). Нерідко виникають нудота і одноразове блювання. Випорожнення найчастіше затримується, у дітей — буває одноразовий пронос. Внаслідок подразнення нервів очеревини виникає захисне напруження м'язів живота (дефанс) — спочатку в правій здухвинній ділянці, а потім і поза нею. Виявляють симптом Аарона (іррадіація болю до ділянки серця та шлунку при пальпації у точці МакБерні). Легке натискування на стінку живота рукою і швидке відняття її спричиняє різкий біль (симптом Щоткіна — Блюмберга). Виявляють симптом Ровсінга — при пальпації лівого нижнього квадранта живота посилюється біль у правому нижньому квадранті. Відзначають при атиповому розташуванні апендикса псоас-симптом. Пропадає апетит, що виявляють наявністю симптому гамбургера. При слабкому запаленні це можна виявити перевіркою симптому Маркла. Загальна температура тіла підвищується до 38°С, пульс частішає, кількість лейкоцитів у крові збільшується. При наявності таких ознак потрібний негайний лікарський нагляд. Категорично забороняється застосовувати проносні, клізми, болезаспокійливі засоби, спазмолітики та «жарознижувальні», оскільки вони можуть приховати дійсну клінічну картину.

Ознакою хронічного апендициту є постійний ниючий біль у правій здухвинній ділянці живота, розлади діяльності кишечника та ін. У даному випадку може розвинутись апендикулярний інфільтрат, лікування якого виключно консервативне.

Лікування

ред.

При гострому апендициті показано негайне оперативне лікування. При своєчасному проведенні ця операція звичайно не супроводжується ускладненнями; якщо її не зробити вчасно, може розвинутись перфорація або некроз відростка, що нагноївся, з розвитком розлитого перитоніту (запалення очеревини).

Хірургічне лікування

ред.

Апендектомія, тобто видалення апендикса. Також можуть застосовувати при деструктивних формах апендицита дренування черевної порожнини.

Лапароскопічна апендектомія

ред.

З розвитком технологій та вдосконаленням даного методу, лапароскопічна апендектомія може застосовуватись для лікування як неускладненого, так і ускладненого апендициту. Цей метод мінімізує механічні пошкодження шкіри і внутрішніх органів, що в свою чергу зменшує тривалість та вираженість післяопераційного больового синдрому, загальну тривалість перебування в лікарні та тривалість післяопераційної реабілітації.

На даний момент існує декілька методів проведення малоінвазивної операції. Типово операція виконується через три отвори (від 3 до 10 мм кожен). У ділянці пупка через отвір (від 5 мм до 10мм) вводиться лапароскоп для проведення першого етапу операції, власне заключної візуальної діагностики. Після проведеної діагностики, при потребі, через два додаткових отвори (від 3 мм до 5мм) вводяться два робочі інструменти для проведення завершального етапу операції — видалення апендикса.

Відкрита апендектомія

ред.

Лапаротомія є класичним методом доступу для проведення апендектомії. Проводиться, зазвичай, через один пошаровий (від 5 до 7 см) розріз у правій пахвинній ділянці, який забезпечує добру візуалізацію ділянки в якій типово розміщений апендикс. При атипових варіантах розміщення або ускладнених формах апендициту, розріз може бути розширений, задля зменшення механічного ушкодження внутрішніх органів.

Післяопераційні ускладнення

ред.

Можливі післяопераційні ускладнення:

  • ранні — кровотеча в черевну порожнину (з кукси брижі відростка), кровотеча у просвіт товстої кишки (з кукси відростка), неспроможність кукси відростка з розвитком невідмежованого (розлитого) перитоніту, постапендикулярний запальний інфільтрат у правій здухвинній ділянці, нагноєння післяопераційної рани, рання спайкова кишкова непрохідність, емболія легеневої артерії;
  • пізні — злукова кишкова непрохідність, лігатурні, кишкові нориці, постапендикулярний запальний інфільтрат, післяопераційна вентральна грижа.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Disease Ontology — 2016.
  2. ↑ NDF-RT

Джерела

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Апендицит&oldid=37423332