Кишка
Ки́шка (лат. intestinum) — анатомічне порожнисте утворення, основна за протяжністю складова травної системи — від шлунка до відхідника, по якій безпосередньо проходять харчові маси — хімус. Стінка кишки має слизову оболонку, підслизовий шар, м'язовий шар та серозну оболонку. Залежно від відділу в організмі, кишка змінює свою будову: різний діаметр, може бути покрита частково або повністю очеревиною, може мати різну кількість лімфоїдної тканини, різну вираженість м'язових волокон та вираженість перистальтики, мати різний ступінь васкуляризації та бути по-різному покрита очеревиною. У тілі людини гістологічно та морфологічно розрізняють два окремих за побудовою та фізіологією органа — тонка кишка та товста кишка з їхніми відповідними відділами.
 3 та 4 — тонка кишка, 5,7,8 — товста кишка | |
| Ідентифікатори | |
|---|---|
| MeSH | D007422 |
| Анатомічна термінологія | |
Як узагальнені назви, в науковій літературі часто використовуються такі терміни як травна трубка, травний тракт, шлунково-кишковий тракт. У побутовій мові широко вживаними узагальнюючими термінами стали такі назви як кишечник, кишківник, кишковик, тельбухи. Термін кишківни́к знайшов свій вжиток у зоології безхребетних, де немає диференціації на товсту та тонку кишки — кишківником називають нижній відділ травного тракту безхребетних.
Майже по всій своїй протяжності травна трубка у різній мірі вираженості зберігає свою здатність до унікального руху — перистальтики — кільцеподібних скорочень м'язів позаду харчових грудок — як відповідь на подразнення чутливих рецептів попереду, які забезпечують проштовхування харчових мас — хімусу — лише в одну сторону.
Тонка й товста кишка у нормі містять величезну кількість мікроорганізмів, чим ближче до відхідника — тим більше; дещо меншу кількість мікроорганізмів містять вивідні протоки органів, які мають часткове сполучення, відкриваючись в просвіт кишки. Наявність мікроорганізмів у просвіті кишки є очікуваною у природі та називається симбіозом. Сукупність всіх симбіотичних бактерій певного макроорганізма називається мікробіом, а екосистема мікроорганізмів в певному органі — мікробіота (мікрофлора), як от у кишці. Порушення балансу цих мікроорганізмів називається дисбактеріозом. Травна трубка захищається від їхнього проникнення в порожнину організму; якщо таке проникнення відбувається, узагальнено це явище називають перитонітом. Венозна кров, яка відтікає від кишки, практично ізольована від всього великого кола кровообігу організму і перед впадінням до нього направляється у печінку через окрему ворітну вену, несучи туди як поживні продукти, так і небезпечні продукти травлення та життєдіяльності мікроорганізмів, які печінка має знешкодити.
Різноманітні відділи шлунково-кишкового тракту і, власне, кишки у вужчому розумінні є широким міждисциплінарним предметом вивчення у медицині — дієтологія та нутриціологія, терапія, гастроентерологія, клінічна мікробіологія, фармакологія, токсикологія, інфекційні хвороби, абдомінальна хірургія, пластична та реконструктивна хірургія, проктологія, онкологія тощо.
Термінологія
ред.У «Словарі української мови» Бориса Грінченка терміни кишечник і кишківник відсутні, наведені лише лексеми кишка та кишечка[1]. У російсько-українському академічному словнику А. Кримського та С. Єфремова російський термін «кишечник» перекладено як «кишковник»[2]. У СУМ-11 1970-х наводиться тільки кишечник. У сучасній науковій літературі, крім більш вживаного терміна «кишечник»[3][4], після 1991 року також використовуються «кишківни́к»[5] та «кишкови́к». У довіднику «Міжнародна анатомічна термінологія» 2010 року кишечник не виділяється як окрема частина травної системи, замість нього окремо наведені терміни тонка кишка та товста кишка[6].
Будова
ред.Всередині кишок є просвіт, залежності від наповнення він може бути округлим (наповнений газом або хімусом), або сплющеним, коли кишка немає наповнення. Зсередини просвіту кишка вителена циліндричним кишковим епітелієм[en]. Задача епітелію — бар'єрна функція, від проникнення мікроорганізмів, за винятком деяких бактеріофагів[7], та адсорбування поживних речовин. Епітелій має декілька типів клітин та продукує слиз який є захисним для стінки кишки зсередини, під епітелієм знаходиться шар сполучної тканини — власна пластинка[en].
У кишківнику виділяють два великих відділи: тонкий і товстий. Своєю чергою, вони розділяються на дрібніші ділянки. Обидва є м'язовими трубами, внутрішній шар містить лужний травний сік, нервові закінчення, кровоносні судини.
- Тонка кишка людини має 5 м завдовжки, 4 см у діаметрі й складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок.
- Товста кишка має в довжину 2 м, 6 см у діаметрі та складається зі сліпої, ободової, сигмоподібної та прямої кишок.
Стінки
ред.Стінки: зсередини: багатошаровий слизовий епітелій; внутрішня стінка: тонкий шар гладких м'язів; ззовні: сполучна тканина;
Функції
ред.Вміст кишечника повільно просувається за допомогою перистальтики (хвилеподібного руху).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Кишечка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов). Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 12 Січня 2011.
- ↑ Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К.: Головна редакція Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1974.
- ↑ Талпош В. С. Зоологія. Словник-довідник. Поняття, терміни. − Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. − 240 с. ISBN 966-7520-47-1
- ↑ Приклади використання у науковій літературі
- ↑ Черкасов В. Г. та ін. Травна система // Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) / Під ред. проф. В. Г. Черкасова. — Вінниця : Нова книга, 2010.
- ↑ И. А. Иванова, А. А. Труфанова, А. В. Филиппенко. Бактериофаги и иммунная система макроорганизма. microbiol.elpub.ru (рос.). Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. Архів оригіналу за 11 Квітня 2021. Процитовано 11 Квітня 2021.
Джерела
ред.- Людина / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.
- Бабкин Б. П. Секреторный механизм пищеварительных желез. — Л., 1960. (рос.)
- Богач П. Г. Механизмы нервной регуляции моторной функции тонкого кишечника. — К., 1961. (рос.)
- Кишечник // Велика радянська енциклопедія. (рос.)
- Уголев А. М. Пристеночное (контактное) пищеварение. — Л.— М., 1963. (рос.)
- Уголев А. М. Физиология и патология пристеночного (контактного) пищеварения. — Л., 1967. (рос.)
- Шлыгин Г. К. Ферменты кишечника в норме и патологии. — Л., 1967. (рос.)
|
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |