Остеоартроз

хвороба суглобів

Остеоартро́з (новолат. osteoarthrosis, від грец. το οστεον — кістка, το αρθρον — суглоб; синоніми: деформуючий остеоартроз (ДОА), артроз, деформаційний артроз) — дистрофічне захворювання суглобів, яке розвивається через дегенерацію суглобового хряща.

Остеоартроз
Спеціальністьсімейна медицина, ортопедія і ревматологія
Симптомиартрит[1]
Препаратиібупрофен[2], глюкозамін[2], valdecoxibd[2], флурбіпрофен[2], кетопрофен[2], oxaprozind[2], мелоксикам[2], індометацин[2], диклофенак[2], (RS)-fenoprofend[2], sulindacd[2], tolmetind[2], етодолак[2], діфлунізалd[2], напроксен[2], піроксикам[2], целекоксиб[2], набуметон[2], рофекоксиб[2], ацетилсаліцилова кислота[2], tolmetind[3], етодолак[4], tepoxalind[5], піроксикам[6], sulindacd[7], (RS)-fenoprofend[8], кетопрофен[9], набуметон[10] і флурбіпрофен[11]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10M15-M19, M47
OMIM165720
DiseasesDB9313
MedlinePlus000423
eMedicinemed/1682 orthoped/427

pmr/93

radio/492
MeSHD010003
SNOMED CT227588009
CMNS: Osteoarthritis у Вікісховищі

Етіологія

ред.

Розрізняють первинний та вторинний остеоартроз.

У виникненні первинного остеоартрозу грає роль пошкодження суглобового хряща при травмах, статичних перевантаженнях (зайва вага), тривалих нерівномірних навантаженнях (сколіоз хребта, плоска стопа), генетична схильність.

Вторинний остеоартроз внаслідок передуючих захворювань суглобів: хронічні артрити, остеохондропатії, вроджені дисплазії, повторні гемартрози (при гемофілії) та ін.

Патогенез

ред.

У генезі остеоартрозу провідне місце займають пошкодження хондроцитів, втрата еластичності хряща, виникнення мікротріщин та проникнення через них у хрящ ряду ферментів синовіальної рідини. При цьому разом із деструкцією хряща відбувається його регенерація, часто нерівномірна та зайва, а також зміни субхондріальної кістки з розростанням крайових остеофітів, фіброзом синовіальної оболонки, склерозом та зморщенням капсули суглоба. Іноді виникає реактивний синовіт внаслідок подразнення синовіальної оболонки шматочками некротизованого хряща.

Клінічні прояви

ред.

Захворювання проявляється болем у суглобах під час руху, навантаженнях та зміні погоди, скутістю після відпочинку. Іноді виявляється деформація уражених суглобів. Зона ураження:

  • колінні і тазостегнові суглоби;
  • плеснофаланговий суглоб перших пальців стоп;
  • міжфалангові суглоби кистей рук.

Клінічна картина остеоартрозу:

  • болі в уражених суглобах
  • скутість в ураженому суглобі після спокою, не перевищує 30 хвилин
  • різний ступінь порушення рухливості суглоба при виконанні окремих рухів
  • відчуття нестабільності в ураженому суглобі
  • функціональні обмеження, аж до зниження працездатності у просунутих випадках
  • больові точки навколо суглоба
  • збільшення обсягу ураженого суглоба
  • крепітація при русі, а деколи розвитку блокади суглоба — малорухомість

Біль і порушення рухливості — головні ознаки остеоартрозу. Протягом деформівного артрозу розрізняють 3 стадії:

  • I стадія характеризується стомлюваністю кінцівки, помірним обмеженням рухів в суглобі, можливий невеликий хрускіт. В спокої і невеликому навантаженні болі відсутні. Зазвичай виникають болі на початку ходи — «стартові болі» або після тривалого навантаження. Рентгенологічно виявляється звуження суглобової щілини (відстань між суглобними поверхнями стегнової і великої гомілкової кістки) за рахунок субхондрального склерозу.
  • II стадія характеризується наростанням обмеження рухів, які супроводжуються хрускотом. Виражений больовий синдром, зменшується тільки після тривалого відпочинку. З'являється деформація суглоба, зменшується маса м'язів, обмеження нормальної рухливості в суглобі, кульгавість. Рентгенологічно виявляється звуження суглобової щілини в 2-3 рази порівняно з нормою, виражений субхондральний склероз, остеофіти в місцях найменшого навантаження.
  • III стадія характеризується майже повною втратою рухливості в суглобі, зберігаються тільки пасивні колихальні рухи, виражене порушення згинальної рухливості. Болі зберігаються і в спокої, не проходять після відпочинку. Можлива нестабільність суглоба. Рентгенологічно — суглобова щілина майже повністю відсутня. Суглобова поверхня деформована, виражені крайові розростання. Виявляються множинні кісти в субхондральних зонах суглобових поверхонь.

Лікування

ред.

Зменшення навантаження на уражені суглоби, застосування засобів, що покращують кровообіг та метаболізм у суглобових тканинах, зменшують прояви реактивного синовіту. Призначають біостимулятори (алое, склоподібне тіло, румалон) в/м по 1 мл щоденно або через день упродовж 25 днів. Курс лікування проводять 2 рази на рік: 1 раз румалон та 1 раз склоподібне тіло або алое. Біостимулятори протипоказані при алергічних реакціях та пухлинах. Для покращення загального та місцевого кровообігу застосовують періодично но-шпу та нікошпан. Для купування спазму м'язів рекомендують центральні міорелаксанти.

Методи лікування деформівного остеоартрозу можна розбити на три великі групи:

Немедикаментозне лікування.

 
Деякі види вправ, рекомендовані у разі остеоартрозу.

Медикаментозне лікування.

  • Базисна терапія.
  • Нестероїдні анальгетики.
  • Лікування синовіту.
  • Хірургічне лікування включає:
  • артроскопічну операцію у молодих пацієнтів,
  • коригувальну остеотомію кістки,
  • ендопротезування суглоба при 3-4 стадії артрозу.

Лікування хворого з остеоартрозом має бути комплексним.

Подальша лікувальна тактика:

  • механічне розвантаження уражених суглобів
  • зменшення запалення
  • запобігання прогресуванню захворювання

Профілактика

ред.

Неправильна постава, незручне положення за столом (партою), тривале нерухоме положення під час виконання письмових робіт призводить до викривлення хребта. Це у дівчаток трапляється значно частіше, ніж у хлопчиків. Хребет безпосередньо зчленований із тазом і незабаром його викривлення призводить до порушення рівномірного навантаження на таз. Внаслідок цього він компенсує нерівномірне навантаження зміною свого положення: таз нахиляється в той чи інший бік. Оскільки формування тазу закінчується у період статевої зрілості, і до 15-16-річного віку кістки його ще дуже пластичні й податливі, то викривлення хребта зрештою може призвести до стійкої асиметрії тазу. Зміна форми тазу, кутів нахилу його кісток (крижів, лобкових дуг), характеру зчленування між хребтом і крижами змінює розподіл навантаження на ноги та, окрім того, у майбутньому у дівчаток, може призвести до ускладнень під час пологів[12].

Примітки

ред.
  1. Disease Ontology — 2016.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц NDF-RT
  3. Inxight: Drugs Database
  4. Inxight: Drugs Database
  5. Inxight: Drugs Database
  6. Inxight: Drugs Database
  7. Inxight: Drugs Database
  8. Inxight: Drugs Database
  9. Inxight: Drugs Database
  10. Inxight: Drugs Database
  11. Inxight: Drugs Database
  12. О.Г.Пап, Б.Й.Школьник, Я.П.Сольский — Гигиена женщины, Здоровья, Киев, 1967, с.30-31. (рос.)

Джерела

ред.
  • Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.

Додаткова література

ред.

Посилання

ред.