Користувач:SergZolo/Чернетка

{{[[Шаблон:Селище України |Селище України ]]}}

Оле́нівка — селище, входить до складу Докучаєвської міської громади Кальміуського району Донецької області України. Відстань до райцентру становить близько 54 км і проходить автошляхами С050543, С050514, С051225, Т 0508, С051504, С051536. Оленівка підпорядкована Оленівській селищній раді.

З 4 вересня 2014 знаходиться під постійним контролем незаконних збройних формувань так званої ДНР. 30 жовтня 2014 розпорядженням Кабінету міністрів України Оленівку було внесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, однак, вже 5 листопада, без пояснення причин, Кабмін зупинив дію розпорядження і новий перелік був затверджений лише 2 грудня 2015 року. 7 листопада 2014 року розпорядженням Кабінету міністрів України Оленівку було внесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. 17 березня 2015 року постановою Верховної Ради Оленівку було додано до переліку окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, де може бути запроваджений особливий статус. У тому ж 2015 році російсько-окупаційною адміністрацією була тимчасово приєднана до Ленінського району м. Донецька.

Загальні відомості

У селищі розташована залізнична станція Оленівка на лінії Волноваха — Рутченкове. Через Оленівку проходить траса національного значення Н20 (Маріуполь — Слов'янськ) і районні (сільські) автомобільні шляхи місцевого значення С050543 і С051131.

Економіка

• Оленівський комбінат хлібопродуктів
• екс-колгосп (?)
• 2 автозаправки

Освіта

• Школи №1 і №2
• Дитячий садок-ясла

Культура

В Оленівці функціонує міський будинок культури, у якому розташована бібліотека-філіал № 43.
Пам'ятник ВОВ
Пам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи.

Охорона здоров'я

До середини 20-х років XX ст. власного медичного закладу в Оленівці не було, а мешканці отримували медичну допомогу у сусідніх поселеннях. Після закінчення Громадянської війни полоненим білогвардійским офіцером-фельдшером Мельником І. Н. було засновано амбулаторію, яка пізніше була перейменована в Оленівську міську лікарню.

Районний протитуберкульозний диспансер Волноваського району

Релігія

Православ'я

У другій половині XIX ст. у селищі була невелика дерев'яна церква, яка внаслідок пожежі стала непридатною для подальшої її діяльності і була закрита. Натомість, у 1907 році була збудована нова церква з червоної цегли, названа «Храмом святої Покрови». Знаходилася по діагоналі на південний схід від сучасної школи №1. Була зруйнована у середині 30-х років. Через деякий час богослужіння відновилися в невеликому молитовному будинку в декількох десятках метрів на північ від того місця, де знаходився старий храм. На початку шістдесятих цей будинок був знесений і життя приходу обірвалася на майже сорок років. У 1998 на місці парку і пам'ятника Леніну було завершено будівництво нового храму, названого на честь святих рівноапостольних Константина і Олени. Підпорядковується Донецькій єпархії УПЦ МП.

Протестантизм

У 1993 році в селищі почала справляти свої богослужіння церква протестантів-неоп'ятидесятників «Слово життя». Перші богослужіння пройшли у клубі хлібокомбінату, а в 1995 році громадою було орендовано будівлю колишнього кінотеатру «Родіна». Впродовж 90-х—2000-х років церквою було придбано кілька будинків, які були обладнані під адаптаційні центри для колишніх ув'язнених. Також у ці роки було збудовано новий молитовний дім.

В серпні 2014 бойовики розігнали служіння, забрали будівлю церкви і дім пастора церкви.

Історія

Рання історія

Задовго до заснування селища через його територію пролягав чумацький шлях, яким чумаки слідували до Криму і Азову. Зазвичай вони зупинялися у балці Долинь-Тарама («довга балка», «долина» у перекладі з грецької), що розташована на східній околиці Оленівки. В балці, в районі сучасної водокачки, чумаками була обладнана криниця з потужним джерелом і холодною водою.

XIX століття

Оленівку було засновано у 1840 році переселенцями з Полтавської і Харківської губерній, які одночасно і на добровільних засадах були переселені унаслідок малоземелля в Маріупольський повіт Катеринославської губернії. Поселення було названо на честь Олени Колесник, яка першою ступила на землі сучасної Оленівки.

Спочатку саме біля Оленівки «Новоросійське товариство» планувало будівництво металургійного заводу, але згодом, через численні технічні недоліки, вибір було визнано невдалим і в 1870 році будівництво розпочали в іншому місці.

В 1872 році була прокладена лінія залізниці Костянтинівка—Ясинувата—Юзівка—Оленівка . Для екіпіровки паровозів водою була розширена і поглиблена чумацька криниця. Зі східного боку від криниці шляхом перекриття балки дамбою був споруджений ставок, від якого проклали підземний водопровід технічної води безпосередньо до водонапірної вежі, розташованої в західній стороні від станції, а біля ставка спорудили водопровідну насосну станцію з водозабором.

В 1875 році окрім товарного було відкрите і пасажирське сполучення до станції Оленівка.

В 1882 році залізницю було подовжено від Оленівки до Маріуполя, після чого в порт міста почало поступати вугілля з юзівських шахт для подальшого продажу його за кордон.

У 1886 році було видано збірку статистичних даних «Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи: Губерніи Новороссійской группы», з якої стає відомо, що Оленівка була приписана до Михайлівської волості Маріупольского повіту.

XX століття

1900-1917 роки

У період з 1906 по 1914 роки було побудовано залізницю від станції Оленівка до Оленівських кар'єрів (нині місто Докучаєвськ).

В 1907 році була збудована перша в Оленівці школа, нині — Оленівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1.

Громадянська війна в Росії

30 вересня 1920 Оленівку було взято під контроль Російською армією генерала Врангеля

30-ті роки

Згідно «Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» на території Оленівської сільської ради від голоду та його наслідків загинула 171 людина.

У 1938 році статус Оленівки був змінений на селище міського типу, замість села.

40-ві роки, Друга світова війна

10 вересня 1943 року Оленівка була звільнена від німецько-фашистських загарбників.

50-ті роки

17 жовтня 1951 на території селища впав метеорит вагою 54440 г. Зберігається в Метеоритній колекції Російської академії наук.

10 вересня 1959 року указом Президії Верховної Ради УРСР серед інших було розформовано Ольгінський район, внаслідок чого територіальне підпорядкування Оленівки змінилося на Мар'їнський район.

60-ті роки

4 січня 1965 року указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» територіальне підпорядкування Оленівки змінилося на Волноваський район.

У 1969 році між вулицею Поштовою і автошляхом H20 було збудовано ще одну школу, нині — Оленівська загальноосвітня школа I-III ступенів №2.

70-ті роки

23 травня 1978 указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3393-IX «Про уточнення найменувань деяких селищ міського типу Української РСР», виданого з метою встановлення єдиного написання російською мовою населених пунктів, назва Оленівки російською стала «рос. Оленовка», замість «рос. Еленовка», що використовувалося раніше.

80-ті роки

14 вересня 1982 ЦК Компартії України і Рада Міністрів УРСР видали постанову N 461 «Про зміцнення матеріально-технічної бази борошномельно-круп'яної промисловості та прискорення розвитку її потужностей в 1982—1990 роках», якою, в тому числі, передбачалося будівництво в Оленівці комбінату хлібопродуктів, з запланованою потужністю переробки млинзаводом до 500 тонн зерна на добу. У 1984 році будівництво комбінату розпочалося, а вже у 1988 він був введений до експлуатації.

У 1986 році, після Чорнобильської катастрофи, територія навколо селища була у незначній мірі забруднена радіонуклідами у концентрації 0.04-40 кБк/м².

XXI століття

90-ті

У 1999 місцева футбольна команда «Росток» стала срібним призером Кубку Донецької області з футболу, поступившись у фіналі клубу «Шахта „Україна“» з м. Українськ з рахунком 6:0.

2000-2020 роки

11 травня 2014 року в Оленівці відбувся незаконний «Референдум щодо статусу Донецької Народної Республіки».

Вибори президента Украъни 2014

З початку вересня 2014 року перебуває під постійним контролем незаконних озброєних формувань так званої ДНР. Згідно «Комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу» лінія розмежування між контрольованою і неконтрольованою урядом України територіями проходить у 4-5 км на захід і південно-захід від селища. Починаючи з перших місяців окупації, в Оленівці діє комендантська година з 23.00 до 05.00.

В Оленівці функціонує КПВВ незаконних збройних формувань, облаштований на місці колишнього блок-посту на південних околицях селища, на перехресті вулиці Жовтневої і автошляху H20.

Війна на сході України

З початку російсько-української війни на території Оленівки та в безпосередній близькості від неї загинуло щонайменше тринадцять цивільних та близько сорока п'яти військових з обох сторон (або 15 і 49 відповідно з урахуванням загиблих біля селища Сигнальне). За даними OSINT-дослідника Necro Mancer кількість загиблих членів незаконних збройних формувань склала 37-38 чоловік (або 43-44 з урахуванням загиблих біля селища Сигнальне). За даними голови окупаційної адміністрації Оленівки з початку бойових дій і до кінця березня 2019 року в селищі було пошкоджено 398 будинків (4 з них зруйновано повністю), загинуло шестеро і поранено шістнадцять мешканців.

2014

24 серпня, о 4 годині ранку, після артилерійської підготовки із застосуванням систем залпового вогню, танковий підрозділ батальйону «Оплот» у складі 5 танків і піхота батальйону «Кальміус» почали наступ з Донецька на позиції 51 ОМБр. Наступ був невдалий, бойовики втратили 3 танки, 1 з яких українські війська взяли як трофей. Також, за повідомленням прес-служби батальйону «Шахтарськ», сили підрозділу за підтримки 20 чоловік з батальону «Дніпро-1» в результаті контрнаступальної операції запобігли прориву бойовиків через блок-пост. Внаслідок бойових дій були виведені з ладу броньовані вантажні автомобілі супротивника (КРАЗ і КАМАЗ), а також взяті трофеї у вигляді протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» і великокаліберного кулемета «Утьос». Також, за повідомленням заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка, у тому бою було знищено вантажний автомобіль УРАЛ і захоплено велику кількість стрілецької зброї. Точна кількість знищених представників незаконних збройних формувань невідома, але OSINT-дослідник Necro Mancer повідомляє щонайменше про двадцять загиблих та зниклих безвісті.

В ніч з 2 на 3 вересня, було здійснено марш 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад (з районів Краматорська та Слов'янська відповідно) у вихідні райони для проведення ударно-пошукових дій: 79-ї аеромобільної бригади — в район Добропілля; 95 бригади — в район Березового. Протягом 3 вересня штурмовими загонами цих бригад були проведені ударно-пошукові дії у визначених районах та звільнені від бойовиків Вугледар, Володимирівка, Благодатне, Оленівка, Миколаївка, Докучаєвськ та Новотроїцьке.

2015

25 січня 2-а танкова рота 2-го окремого танкового батальйону, укомплектована шістьма танками Т-72, а також розвідвзвод цього ж батальйону і піхотний взвод мехбатальйону 1 ОТБр, укомплектовані шістьома (за іншими даними — трьома) БМП-1, провели бойову операцію, спрямовану на знищення артилерійських розрахунків супротивника, що були розташовані у східній частині селища (за іншими даними метою операцію було змусити ворога перекинути частину сил від Дебальцевого). Атака відбулася одразу з двох сторін: частина 2 ОТБ і розвідвзвод атакували позиції супротивника з півдня, рухаючись автошляхом Н20, інша частина 2 ОТБ і піхотний взвод 1 ОТБр атакували з заходу, з боку села Славне. Скориставшись фактором несподіванки, українські військові нанесли нищівного удару, знищивши велику кількість живої сили супротивника, до шести батарей 120-мм мінометів та кілька вантажівок «Урал». Офіційних даних щодо загиблих бойовиків керівництво незаконних збройних формувань не надавало, але зі слів учасників бою їх кількість складає 9-12 чоловік. Українською стороною втрати супротивника оцінюються в 70-100 чоловік. OSINT-дослідник Necro Mancer повідомляє про п'ятьох загиблих. Втрати українських військових склали: один БМП-1, який було підбито під час бою, та один танк Т-72, двигун якого вийшов з ладу, через що екіпаж машини був змушений її покинути. Під час евакуації екіпажу загинув командир танку Шульц Михайло Сергійович.

4 лютого на території селища перестав працювати оператор телекомунікацій «Київстар», який відключив сегмент мережі мобільного зв'язку на захопленій бойовиками частині Донецької і Луганської областей.

Квітень-березень — серія вибухів на залізниці.

2016

27 квітня вночі о 02:45 селище піддалося артилерійському обстрілу. Представники СММ ОБСЄ, що прибули на місце події, зафіксували дві воронки на вулиці Леніна, що на південній околиці селища, за 650 м на північ від КПВВ бойовиків, та ще п'ять у житлових кварталах поблизу, які утворилися від зброї калібром щонайменше 120 мм. Жертвами обстрілу стало четверо людей (три чоловіка та одна жінка), що стояли в черзі на КПВВ. Поранення різних ступенів тяжкості дістали щонайменше десять чоловік. Також обстрілом було знищено три автомобілі та пошкоджено будинки у прилеглих житлових кварталах. Аналіз трьох воронок показав, що вогонь вівся, ймовірно, із західно-південно-західного напрямку. У своїй заяві від 29.04.2016 секретар РНБО Олександр Турчинов відкинув звинувачення бойовиків у обстрілі селища підрозділами ЗСУ, та навів численні аргументи, які спростовують закиди керівництва так званої ДНР. Зокрема ним було вказано точне місце, звідки вівся обстріл (район фільтрувальної станції поблизу населеного пункту Ясне (північно-західна околиця Докучаєвська (47.791306° пн. ш. 37.633167° сх. д. / 47.791306; 37.633167))), що не збігається з напрямком обстрілу, раніше вказаному СММ ОБСЄ. При подальшому аналізу ситуації Місією було виявлено ще п'ять воронок у районі лікарні, чотири з яких були залишені зброєю 122 мм, а одна — 152 мм. Напрямок обстрілу був вказаний той самий — південно-захід і захід-південно-захід. Жертв і постраждалих у цьому районі виявлено не було, лише були зафіксовані незначні пошкодження будівлі лікарні та зруйноване складське приміщення у 100 м на південь від неї.

2017

20 січня обстріл автобуса.

22 лютого на території селища перестав працювати оператор телекомунікацій lifecell, який припинив постачання послуг на окуповану територію Донецької області.

1 березня на території селища припинив надавати послуги фіксованого зв'язку оператор телекомунікацій «Укртелеком». Причиною припинення роботи у компанії назвали «втручання невстановлених осіб в роботу мережі і захоплення офісу озброєними особами».

2018

11 січня у так званій «сірій зоні» південніше Оленівки сталося чергове і найсерйозніше за своїми наслідками пошкодження оптоволоконного кабелю. В результаті інциденту робота оператора телекомунікацій «Vodafone Україна» була призупинена по всій непідконтрольній території і відновлена лише 28 квітня.

2019

23 лютого на 200 м. південніше передової позиції російсько-окупаційних військ на протитанковій міні, встановленій на розділовій смузі, підірвався пасажирський мікроавтобус, що прямував вбік непідконтрольної уряду України території. Внаслідок вибуху дві людини (чоловік і жінка) загинули, ще один чоловік отримав незначні поранення.

19 серпня на станцію Оленівка вперше з середини 2014 року прибув приміський потяг у складі двох вагонів сполученням Донецьк — Оленівка. Потяг курсує двічі на день.

31 серпня російсько-окупаційною адміністрацією був відкритий модернізований КПВВ. Бойовики заявили про збільшення пропускної спроможності у п'ять разів.

2020

Обмеження проїзду через карантин.

2021

Обмеження проїзду через карантин.

Населення

За даними перепису 2001 року населення селища становило 4801 особу, з них 81,48 % зазначили рідною мову українську, 17,79 % — російську, 0,06 % — білоруську та 0,02 % — грецьку мову.

Персоналії

У селищі народилися:

• 5 вересня 1923 року — Бойко Григорій Пилипович, радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР;
• 17 січня 1942 року — Християнівський Вадим Володимирович, організатор освіти і науки, доктор економічних наук, професор, перший проректор Донецького національного університету (1980—2008 рр.), дійсний член Академії технологічних наук України;
• 20 лютого 1943 року — Терещенко Василь Тимофійович, заслужений вчитель України, член Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка, організатор освіти, публіцист;
• 10 лютого 1949 року — Чорний Володимир Пантелійович — український художник.
• 23 січня 1953 року — Поляков Сергій Васильович, політик, міністр вугільної промисловості України (1 грудня 1995 — 18 липня 1996), голова Донецької облдержадміністрації (18 липня 1996 — 14 травня 1997), народний депутат України ІІІ скликання (від ВО «Громада»), міністр екології України (15 липня — 30 вересня 2003), міністр охорони навколишнього природного середовища України (30 вересня 2003 — 3 лютого 2005).

Посилання

• Оленівка на сайті Верховної Ради
• офіційний сайт селища Оленівка
• Погода: Оленівка
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Донецкий. Авторский сайт Е. Ясенова
• «Еленовка вчера, сегодня, завтра» В. К. Кищенко, А. Д. Кищенко

Галерея

•