Вікіпедія

Комарик

українська народна пісня

«Кома́рик» («Ой що ж то за шум учини́вся…») — українська народна жартівлива пісня про весілля, смерть і похорон комара, відома з першої чверті XVIII століття в різних варіантах[⇨], версіях і редакціях, породжених історичними обставинами різних епох[⇨], в обробках відомих композиторів XIX століття[⇨], у виконаннях популярних артистів і музичних колективів XX століття[⇨], а також переробках і запозиченнях композиторів і літераторів XVIII—XX століть[⇨].

«Комарик»
Пісня в обробці М. Лисенка
Збірник народних українських пісень.
Київ, 1897. Вип. 6
Тип українська народна пісня
Жанр жартівлива пісня
Мова українська
Автор слів народна пісня
1719 рок — перша відома письмова фіксація тексту
Ой що ж то за шум учинився…
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

Гіпотези про походження ред.

Пісня про комара і муху існує у фольклорі різних народів. На думку Івана Франка, джерелом народної творчості послужило природне явище, відоме як «танець мух і комарів», при цьому фантазія різних народів інтерпретувала це явище по-своєму, «хоч усе антропоморфічно»[1].

Дослідник, історик й теоретик літератури Володимир Перетц відмічав зв'язок українського народного твору з рядом пісень про тварин, комах і птахів і припускав, що вірш склався з таких елементів як «пародії, народні пісні і польська кантичка»[2].

Історія ред.

XVIII—XIX століття ред.

 
Запис Л. Ягольницького 1719 року, опублікований М. Грушевським (1897)

Перші рукописні варіанти, публікації і дослідження ред.

В Україні жартівлива народна пісня про комара, який «на мусі оженився», а потім впав з дуба, розбився і був урочисто похований, відома у багатьох варіантів[3]. З другої чверті XIX століття варіанти тексту друкувалися в граматиках української мови[4][5][6], публікувалися в збірках етнографічних і фольклорних матеріалів[7][8][9][10][11], були предметом наукових досліджень[12][13][14][15], друкувалися також нотні видання пісні в обробках відомих композиторів[16][17][18]. Тексти, записані збирачами народного фольклору і дослідниками XVIII—XIX століть у різних регіонах України, розрізняються об'ємом, мірою повноти і подробиці розробки теми і редакціями[3]. Частина версій збереглася лише в обривках[19].

Згідно з вказівками дослідників, перша письмова фіксація тексту виявлена в рукописній збірці Леонтія Ягольницького 1719 року й опублікована Михайлом Грушевським в «Записках наукового товариства Шевченка» 1897 року[20][21][10].

У праці «Студії над українськими народніми піснями» (1910—1912) Іван Франко припускає, що схема сюжету прийшла в Україну із Західної Європи; на ґрунті загальної сюжетної канви у східній і західній частинах України виникли варіанти пісні, що розвивають різні сюжетні лінії. Ці варіанти, які у термінології епохи Франко означає як «український» і «галицький», своєю чергою мають різні редакції[22].

Українські варіанти відрізняються більшою стислістю і зверненням передусім до історії стосунків між комаром і мухою (сватання, одруження, спільне життя, смерть)[22]. Галицькі варіанти детальніше розвивають лінію катастрофи (падіння комара з дуба, поява мухи, яка жалує його, поховання) — на думку Франка, вони є «аллегоричний малюнок долі бурлаки, над яким хоч при смерті милосердиться чутлива жіноча душа»[23].

 
Перші строфи пісні у «Граматиці руської або малоруської мови в Галичині» Й. Левицького (1834)

Франко вказує, що рукописні галицько-руські варіанти датуються кінцем XVIII століть (близько 1780 року), їх відрізняє «дворацько-школярський» тип віршування, вони мають «характер не чисто народний». Найстаріший з відомих друкованих галицьких варіантів виданий у збірці польського етнографа Вацлава Залеського «Пісні польські й руські люду галицького», опублікованій під псевдонімом Wacław z Oleska 1833 року польською мовою (містить транскрибовані латиницею записи українських народних пісень, зокрема «Oj stuknuło w bujnym lisi»)[24][16]. Відомі також переробки пісні «галицько-руською інтелігенцією» XIX століття, що не отримали широкого поширення в народі[25][26].

Варіанти і редакції тексту містять безліч різних подробиць і деталей сюжету. Так, в одному з варіантів, опублікованих етнологом і фольклористом Павлом Чубинським в науковій збірці «Труды етнографічно-статистичній експедиції в западнорусский край» (1874) повідомляється про причини падіння комара з дуба (дізнавшись, що дружина «не вміє шити, ні білити, / Ні хороше комарика поводити», комар з горя полетів в діброву, «де взялись буйниі вітри — збуйнували», внаслідок чого він впав з дуба і убився)[27][28]. У іншому варіанті, надрукованому у збірці етнографа і фольклориста Платона Лукашевича «Малоросійські та червоноруські народні думи і пісні» (1836) є присутнім опис поховання комара і віддання йому почестей («Комареви труну събудували, / Дорогими сукнами окладали, / Золотыми цвяхами побивали»; до його могили йдуть «цари и паны» і запитують: «Ой що се лежить за покойникъ, / Чи царь, чи гетьманъ, чи полковникъ…» — «Се, не царь, не гетьманъ, не полковникъ, / Ни с чужой стороны чужестранець; / Ой се-жъ лежить комарище, — / Славного войска козачище!»)[29].

Пісня в алегоричній формі оповідає про людські взаємини за допомогою образів з тваринного світу[30]. Володимир Перетц розглядав пісню як «пародію на серйозні думи, в яких описується смерть козака і його похорон»[31].

 
Нотний запис пісні в обробці Антона Коціпінського (1862)

Обробки відомих композиторів ред.

1833 року нотний запис народної мелодії в обробці польського композитора Кароля Ліпінського опублікований у збірці Вацлава Залеського «Пісні польські й руські люду галицького» (№ 206; для голосу і фортепіано)[16].

1862 року пісня в обробці українського і польського композитора і етнографа Антона Коціпінського видана у збірці «Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії» польською та руською мовами, під назвою «Ой стукнуло въ буйнімъ лісі»: Дума про смерть комаря» (пол. «Oj stuknuło w bujnym lisi»: Duma pro smert’ komara»)[32][23][17].

1897 року текст і ноти пісні в обробці українського композитора, збирача пісенного фольклору Миколи Лисенко увійшли до складеного ним «Збірника народних українських пісень» («Шостий десяток», № 9; для чоловічого хору) під назвою «Ой що ж то за шум учинився»[33][18]. 1908 року пісня з нотами була опублікована Лисенком у його «Збірці народних пісень в хоровому розкладі…» (розділ «Додаток», № 2)[34][35]. 1909 року пісня під тією ж назвою опублікована у складі підготовленого Андрієм Конощенко видання «Українські пісні з нотами» (вип. 3, № 10)[36]. У публікаціях вказані різні місця збору фольклорного матеріалу: Полтавщина[37], Херсонська[К 1][36] і Київська губернії[К 2][38]; варіюються текст і мелодія пісні[39][40].

XX століття ред.

  Зовнішні відеофайли
    «Комарик» — українська повстанська пісня на YouTube. Близько 1918
    «Комарик» — українська повстанська пісня на YouTube. 1940-ві

У різні епохи пісня набувала нових редакцій і сенсів[К 3]. У першій чверті ХХ століття відповідно до нових історичних обставин виникла нова, повстанська версія пісні з антимоскальскими і антирадянськими мотивами («Зголосився Комар до повстанців / Щоб кусати москалів-голодранців»). Пісня стала відома під назвою «Комарик». Послуговувалася популярністю під час Першої світової війни, розспівувалася в якості стройової[44], була «найбільш улюбленій» серед українських повстанців середини 40-х — першої половини 50-х років ХХ століття[45].

 
Ілюстративна заставка до пісні в «Співанику УПА» (1950).
Художник М. Білинський

На думку дослідника Володимира Кобилянського, у повстанській версії пісні «простежується алегоричне порівняння бійця УПА з образом невеличкого комарика. В експресивній пісенній лексиці виокремлено слово-етнонім із негативною верифікацією „москаль“. Воно передає зневагу, іронію, ненависть, оскільки асоціюється з образом ворога-загарбника. <…> Повстанці ж асоціюються з „комариком“, який чинить відчайдушний опір явно переважаючому його ворогу»[45].

Повстанська версія першої строфи пісні з нотами під назвою «Пісня про комаря» надрукована 1950 року в Німеччині у збірці «Співаник УПА», виданій у рамках проекту збереження спадщини української еміграції[46]. Видання ілюстровано графічними роботами українського художника-емігранта Мирона Білинського. Згідно з оцінкою культурного діяча та художника Павла Лопати, ці ілюстрації «глибоко оригінальні та технічно добре виконані», «композиційно сумлінно продумані і зберігають своєрідний творчий почерк»[47].

Інша редакція повстанській версії пісні з нотами опублікована в незалежній Україні в антології пісень національно-визвольних змагань, складеній Євгеном Гіщинським[48].

Варіанти тексту ред.

XVIII століття[10]

Стукнуло, грануло в лѣсѣ,
Комар з дуба звалив ся;
Трафивъ на коренище,
Збив собѣ голѣн, плечище.

Почули мухи-горухи,
Принесли єму кожухи:
«Наш комару, сподару,
Жал(ь) тя намъ не помалу:

Не чомъ ти в насъ не буваєш?
Аж ти ся зле маваєш!»

«Поховайте(ж) ви мене в поли
При зеленой дубравѣ;
Коли я буду вмирати,
Кажѣт мою дружину зобрати;

А хрущъ буде нести,
А овадъ буде густи,
А журавел буде спѣвати,
А муха буде плакати.

Обгородѣтежъ ви мене
Друбненкими стрѣлойками,
Положѣтеж ви на мнѣ
Мой тугесейкій лучокъ».

Коли будутъ козаки ѣхати,
Мене буду(т) споминати:
„Туть лежит комарище,
Славній наш козачище!“».

(рос. дореф.)(ст. укр.)

XIX століття[49]

Ой що ж то за шум учинився,
Що комарик та й на мусі оженився![К 4]

Та взяв собі жінку невеличку,
Що не вміє шити-прясти чоловічку.

Що не вміє шити-прясти, ні варити.
Що не вміє з комариком добре жити.

Полетів же комар у садочок,
Та й сів наш комарик на дубочок[К 5].
 
Ой сів же комар на дубочку,
Звісив свої ніженьки по листочку.
 
Де взялася шура-бура,
Вона ж того комарика з дуба здула.
 
Ой упав же комар на помості,
Потрощив, поломив ребра й кості.

Прилетіла його муха жалкувати:
«Ой де ж тебе, комарику, поховати?»
 
«Поховай ти мене в полі, мила,
Та й насип мені, мила, могилу![К 6]

Туди будуть наші хлопці збиратись,
З комаревої могили чудуватись:

„Ой що ж то лежить за покойник?
Ой чи цар, чи гетьман, чи полковник?“

„І не цар, не гетьман, не полковник,
А то ж мухи-зеленухи полюбовник!“»

XX століття[50]

Ой що ж то за шум учинився?
Що Комарик до повстанців зголосився[К 4].

Зголосився Комар до повстанців.
Щоб кусати москалів-голодранців.

Щоб кусати москалів, ще й німоту.
Щоб не було на Вкраїні голоти.

Примістився Комар на дубочку.
Закріпив скоростріл на листочку.

Та зірвалася на раз шура-бура.
Вона того Комарика з дуба здула.

І упав наш Комар на помості.
Поламав москалям ребра й кості.

Поховали москалів не по-людськи,
Видно руки, видно ноги, видно пупці.
 
Поховали москаля як собаку,
Видно руки, видно ноги, видно сраку.

Поховали москаля край дороги,
Видно руки, видно ноги, видно роги.

Поховали москаля у куфайці,
Видно руки, видно ноги, видно пальці.

Відомі виконання ред.

 
Етикетка з пластинки Петра Лещенка з записом «Комарика». Columbia Graphophone. 1936—1937
  Зовнішні відеофайли
  Петро Лещенко.   Комарик на YouTube
  Квітка Цісик.   Комарик на YouTube

Пісню виконувало багато співаків та музичних колективів. Серед них:

Вплив і запозичення ред.

XVIII—XIX століття ред.

Пісня про комара поширювалася також у «великороських» рукописних і друкованих пісенних збірках другої половини XVIII — XIX століття. За вказівкою Перетца, про походження тексту з українського (у термінології епохи, «малоруського») джерела свідчать збережені переписувачем «малорусізми» (відсутній в російській мові кличний відмінок: «комару»; «якъ»; «поховати»; «казацы» та ін.)[53][54].

XX століття ред.

  Зовнішні відеофайли
    Проводи: червоноармійська пісня на YouTube
    Ой що то за шум учинився /VS/ Как родная меня мать провожала на YouTube

1918 року пролетарський поет Дем'ян Бєдний написав вірш «Проводи» («Як рідна мене мати проводжала, / Тут і уся моя рідня набігла…»), пізніше покладений на мелодію української пісні «Комарик». Автором музики було оголошено Дмитра Васильєва-Буглая. Згідно з вказівками дослідників, документальних підтверджень його авторства немає[51][44][52].

Першим виконавцем «червоноармійської пісні» став естрадний артист Борис Самойлов (Гурович)[ru]. 1919 року «злободенні куплети» «Проводи» у виконанні Борисова були записані на пластинку, тисячі екземплярів якої були відправлені на фронт. Перше нотне видання з'явилося 1923 року[44].

1923 року російський радянський письменник з українським корінням по материнській лінії Корній Чуковський створив літературну переробку сюжету про весілля комара і мухи — віршовану дитячу казку, уперше опубліковану 1924 року з ілюстраціями Володимира Конашевича[ru] під назвою «Мухіна весілля». Книга витримала п'ять видань з 1924 по 1927 рік[44][52][55].

 
Обкладинка книги К. Чуковського «Мухіна весілля» (1924).
Художник В. Конашевич

1928 року радянська цензура угледіла в казці «небажаний» політичний підтекст. Вдова Ленина Надія Крупська писала в газеті «Правда» за 1 лютого 1928 року: «Що уся ця нісенітниця означає? Який політичний сенс вона має? Якийсь явно має. Але він так дбайливо замаскований, що вгадати його досить важкувато…»[44][52] На думку цензорів, Комарик — це «переодягнутий принц», Муха — «принцеса», іменини і весілля — «буржуазні свята». Було визнано непристойними також ілюстрації Конашевича, оскільки Муха стоїть занадто близько до Комарика і посміхається йому «занадто кокетливо»[56][57].

  Зовнішні відеофайли
  Корній Чуковський.   «Муха-Цокотуха» на YouTube. Читає автор
    Казка «Муха-Цокотуха» українською на YouTube
  Казка «Муха-Цокотуха» українською

Чуковський мусив змінити назву на «Муху-Цокотуху»[ru][44], проте боротьба з казкою тривала декілька десятиліть. 1960 року в «Літературній газеті» було опубліковано лист в редакцію, автор якого побачив у казці прославляння «мерзотної і огидної комахи» і закликав спалити книгу[58]. Історія радянських політико-ідеологічних гонінь на казку про весілля комара з мухою своєю чергою стала темою усного фольклору і знайшла відображення в циклі анекдотів про правителів СРСР/Росії XX—XXI століть — також з різними варіантами побудови сюжету[59].

Коментарі ред.

  1. ↑ ст.-укр. «М. Ровне, х. Громуха, Елисав. пов. Херс. г.»
  2. ↑ ст.-укр. «зъ-пидъ Хвастова Кыйв. губ.»
  3. ↑ В «Українській малій енциклопедії» вченого-етнолога, професора Євгена Онацького вказано, що пісня вважалася сатирою XVIII століття на стосунки українського козака Олексія Розумовського і цариці Єлизавети (одружившись з російською імператрицею Єлизаветою, козак Олекса Розум одержав титул графа Розумовського, та після ії смерті, з приходом до влади Катерини ІІ, втратив свої привілеї («Де взялася шура-бура, / Вона ж того комарика з дуба здула»)[41][42][43].
  4. ↑ а б Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
  5. ↑ Також співають: Полетів же комар в чисте поле, / В чистеє поле, в зелену діброву.
  6. ↑ Також співають: Поховай ти мене в чистім полі / Та й висип мені високу могилу!

Примітки ред.

  1. ↑ Франко, 1910, с. 50, XXXI. Пісні про комаря.
  2. ↑ Перетц, 1900, с. 310.
  3. ↑ а б Перетц, 1900, с. 311—313.
  4. ↑ Франко, 1912, с. 43—47.
  5. ↑ Lutskay, 1830, с. 168.
  6. ↑ Lewicki, 1834, с. 23—27.
  7. ↑ Лукашевич, 1836, с. 81—82.
  8. ↑ Чубинский, 1874, с. 1169—1170, 1171.
  9. ↑ Головацкий, 1878, с. 503—504.
  10. ↑ а б в Грушевський, 1897, с. 17.
  11. ↑ Гринченко, 1899, с. 665—667.
  12. ↑ Перетц, 1899, с. 308—313.
  13. ↑ Перетц, 1900, с. 308—313.
  14. ↑ Франко, 1910, с. 30—53, XXXI. Пісні про комаря.
  15. ↑ Франко, 1912, с. 43—47, XXXII. Пісні про комаря (ст. 200—230).
  16. ↑ а б в Wacław z Oleska, 1833, с. 364—365.
  17. ↑ а б Коціпінський, 1862, с. 8—9.
  18. ↑ а б Лисенко, 1897, с. 17—18, Шостий десяток.
  19. ↑ Франко, 1910, с. 32, XXXI. Пісні про комаря.
  20. ↑ Перетц, 1900, с. 309.
  21. ↑ Франко, 1910, с. 52, XXXI. Пісні про комаря.
  22. ↑ а б Франко, 1910, с. 30, 52—53, XXXI. Пісні про комаря.
  23. ↑ а б Франко, 1910, с. 30, XXXI. Пісні про комаря.
  24. ↑ Франко, 1910, с. 33, XXXI. Пісні про комаря.
  25. ↑ Франко, 1910, с. 36—41, XXXI. Пісні про комаря.
  26. ↑ Зоря Галицкая, 1851, с. 102—104, ч. 12.
  27. ↑ Перетц, 1900, с. 311—312.
  28. ↑ Чубинский, 1874, с. 1169.
  29. ↑ Лукашевич, 1836, с. 82.
  30. ↑ Франко, 1910, с. 31, XXXI. Пісні про комаря.
  31. ↑ Перетц, 1900, с. 308.
  32. ↑ Гринченко, 1899, с. 727—728.
  33. ↑ Пархоменко Л..Лисенко Микола Віталійович // Українська музична енциклопедія. — К. : Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — Т. 3. — С. 116.
  34. ↑ Лисенко, [1908].
  35. ↑ Лисенко, 1990, с. 5; 127—128, [Передм. Т. П. Булат]; Додаток.
  36. ↑ а б Конощенко, 1909, с. 19, Третя сотня.
  37. ↑ Лисенко, 1990, с. 128, Додаток.
  38. ↑ Лисенко, 1990, с. 17.
  39. ↑ Українські народні пісні та думи, 1992, с. 84—85.
  40. ↑ Лисенко, 1990, с. 127—128, Додаток.
  41. ↑ Комар // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 688. — 1000 екз.
  42. ↑ Жайворонок, 2006, с. 303
  43. ↑ Шепель, 2018
  44. ↑ а б в г д е ж Овсянников, 2020.
  45. ↑ а б Кобилянський, 2013, с. 336.
  46. ↑ Співаник УПА, 1950, с. 117.
  47. ↑ Павло Лопата (2014). Мирон Білинський — графік та іконописець (До 100-річчя від дня народження). World War II in Ukraine. InfoUkes. Процитовано 28 січня 2023.
  48. ↑ Гіщинський, 2007, с. 204.
  49. ↑ Українські народні пісні та думи, 1992, с. 84.
  50. ↑ Кобилянський, 2013, с. 340.
  51. ↑ а б Пархоменко Л. Бігдаш-Богдашев Полікарп Микитович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 204.
  52. ↑ а б в г Шепель, 2018.
  53. ↑ Перетц, 1899, с. 55—56.
  54. ↑ Перетц, 1900, с. 308—311.
  55. ↑ Чуковский К.И. Мухина свадьба / Корней Чуковский ; рис. Вл. Конашевича. — Л. ; М. : Радуга[ru], 1924. — 16 с. — 5000 екз.(рос.)
  56. ↑ Неклюдов С. Ю.[ru]. Происхождение анекдота : «Муха-Цокотуха» под судом советских вождей / Сергей Неклюдов // Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология : научный журнал. — М., 2009. — № 9. — С. 260—261. — ISSN 2073-6355.(рос.)
  57. ↑ Волохова У. «Путаница получилась совсем нехорошая» : Как в книгах Корнея Чуковского искали и находили политический подтекст / Ульяна Волохова // Коммерсантъ Weekend. — М., 2018. — № 25 (20 июля). — С. 8.(рос.)
  58. ↑ Чуковский К. «Противоестественно, чтобы…» / Корней Чуковский // Литературная газета. — М., 1960. — № 123 (15 октября).(рос.)
  59. ↑ Неклюдов, 2009, с. 259—270.

Література ред.

Ноти і варіанти тексту ред.

Граматики української мови
Збірки
Нотні видання
  • Oj stuknuło w bujnym lisi // Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego = [Пісні польські й руські люду галицького] : in 2 vol. / do śpiewu i na fortepiano ułozył Karol Lipinski ; zebrał i wydał Wacław z Oleska. — Lwów : Franciszek Piller, 1833. — Vol. 2, № 206. — P. 364—365.(пол.)
  • «Oj stuknuło w bujnym lisi»: Duma pro smert’ komara = «Ой стукнуло въ буйнімъ лісі»: Дума про смерть комаря : Hołos iz Zbornyka Waćława z Oleska = Голосъ із Зборника Вацьлава зъ Олеска / переложивъ під музику Антон Коціпінський // Piśni, dumki i szumki ruśkoho naroda na Podoli, Ukraini i w Małorossiji = Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії : Persza Sotnia = Перша сотня / spysani i perełożeni pid muzyku Antoni Kocipińskim. — W Kijewi i Kąmińci : [Własnist’ Wydawcia], 1862. — Desiaty Desiatok = Десяти десятокъ, № 2. — P. 8—9. — 127 p.(пол.)(рос. дореф.)
  • Ой що ж то за шум учинився = Ой що жъ то за шумъ учынывся // Збірник народних українських пісень = Збирныкъ народнихъ украинськыхъ писенъ : [у 12 вип.] / зібрав і для хору уложив М. Лисенко. — К., 1897. — Вип. 6 : Шостий десяток. — С. 17—18. — 20 с.(ст. укр.)
  • Лисенко М. В. Ой що то за шум учинився // Збірка народних пісень в хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого, й підстаршого віку у школах народних / упоряд. М. Лисенко. — К., [1908]. — Додаток.
  • Ой що то за шум учинився // Українські пісні з нотами = Украинськи письни зъ нотамы : у трьох сотнях / зібравъ Андрій Конощенко. — О. : Вік, 1909. — Вип. 3 : Третя сотня. — С. 19. — 120 с.(ст. укр.)
  • Пісня про комаря // Співаник УПА : проект зі збереження спадщини української еміграції / музика і гармонізація: О. Бобикевич, Ю. Лаврівський, О. Плешкевич ; літ. ред.: Б. Кравців та ін. ; оформл.: М. Білинський. — [Регенсбург] : Вид. Закордонних частин ОУН і Братства б<увших> вояків УПА ім. св. Юрія Переможця, 1950. — С. 117. — 162 с. — Додаток.
  • Ой що ж то за шум учинився // Українські народні пісні та думи / упоряд. Д. Есипенко, М. Новиченко. — К. : Т-во «Знання» України, 1992. — С. 84. — 96 с. — 50 000 екз.
  • Зголосився Комар до повстанців // За волю України : антологія пісень національно-визвольних змагань / записи, розшифрування, гармонізація, обробки, перепис нот, упорядкування, примітки, статті Є. І. Гіщинського. — 2-ге, доп.. — Луцьк : Волинська книга, 2007. — С. 204. — 390 с. — 2000 екз. — ISBN 978-966-361-152-5. [1-ше вид.: Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2002. — 316 с.]
Матеріали і дослідження

Енциклопедичні і довідкові видання ред.

Статті в періодичних виданнях ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комарик&oldid=40756974